Війна Останнього Союзу

Війна Останнього Союзу (англ. War of the Last Alliance) також відома як Війна Союзу — війна наприкінці Другої Епохи, під час якої Останній союз ельфів та людей виступив проти незліченної кількості військ Саурона. Попри всі надії, добро перемогло, однак Єдиний Перстень не було знищено, що призвело до того, що Саурон повернувся в Третій епосі.

Попередня війна

Наступна війна

Війна Останнього Союзу

Війна:

Початок:

Кінець:

Місце:

Причини:

Наслідки:

– Вигнання Саурона
– Втрата Єдиного Персня

Видатні битви

Зміст

Історія [ ]

Передумови [ ]

Після своєї поразки в битві при річці Сірий потік Саурон живив особливу ненависть до нуменорців і прагнув помститися їм. Подія ця сталася у ДЕ 1700 р. Тоді величезний флот Тар-Мінастіра прибув у Середзем’я і нуменорці разом з ельфами відкинули сили Саурона, який перед цим знищив Ереґіон і захопив ледь не весь Еріадор та інші землі західної частини Середзем’я. Саме у битві при Ґватло Саурон зазнав важкої поразки та ледве втік з поля бою у Мордор. [1]

Коли нуменорці почали зміцнювати своє панування над узбережжями Західних земель Середзем’я (близько 1800 р. Другої епохи), імперія Саурона продовжувала розширюватися на схід і південь, де до нього приєднувалося все більше представників корінних народів. На захід Темний Лорд поки що не зазіхав, хоча і плекав думки про панування над всім Середзем’ям.

Та нуменорці в ті часи теж стали пихатими та розбещеними. Вони вже, здебільшого, відвернулися від валарів і Тінь впала на Нуменор. Тож нуменорці не могли стерпіти панування Саурона над Середзем’ям, адже і самі планували розширити свою владу на цих землях. Горді прийшли вони до Середзем’я з великою силою і могутнім флотом. Розуміючи, що він не зможе перемогти їх, Саурон дозволив королю Ар-Фаразону взяти себе в полон. Сталося це у 3262 р. Другої епохи. [2]

Саурона привезли в Нуменор як заручника, однак, вже через три роки, завдяки хитрощам та улесливим словам він із полоненого перетворився на головного радника короля Ар-Фаразона. Темному Лорду знадобилося трохи більше 50-ти років, щоб розбестити нуменорців, остаточно відвернути їх від валарів і переконати в тому, що поклонятися варто Морґоту, а не Еру. Це зіграло ключову роль в поваленні Нуменору. Однак деякі мешканці острова врятувалися в тій катастрофі. Були це Вірні на чолі з Елендилом.

Дух Саурона теж врятувався і повернувся до Мордору. Дізнавшись, що Елендил із синами досяг Середзем’я і заснував тут два королівства, Саурон прийшов у великий гнів і ще більше зненавидів Елендила та поставив собі за мету знищити всіх дунедайнів до останнього.

Саурон напав на Ґондор у 3429 році Другої епохи, бажаючи знищити останніх дунедайнів. Мінас-Ітіл пав, Біле Дерево було спалено. Однак Ісільдур разом з дружиною та дітьми врятувався, встигнувши прихопити з собою саджанець Поява Останнього Союзу [ ]

Як вже було сказано, Ісільдур, старший син Елендила, врятувався та утік на північ, де приєднався до свого батька у Арнорі. У 3430 році у відповідь на агресію Саурона, Елендил уклав союз із Ґіл-ґаладом, Верховним королем нолдорів, позаяк обидва розуміли, що здолати Ворога можна буде лише спільними зусиллями. Трохи згодом до союзу приєдналися і ґноми з Народу Дуріна.

Війська Останнього Союзу вийшли на величезне плато Даґорлад, де на них вже чекало військо Саурона.

Битва при Даґорладі [ ]

На жаль, між ельфами не було остаточної згоди, що призвело до низки важких втрат. Великого Зеленолісся, на чолі із королем Орофером, та ґаладрими з Лотлоріена під командуванням короля Ґіл-ґалада. Орофер разом із загоном своїх воїнів кинулися вперед не чекаючи на команду Ґіл-ґалада і зазнали важких втрат, в тому числі загинув Орофер. Внаслідок невдалої атаки, ґаладрими опинилися в скрутному становищі, відрізані від головного війська та відкинуті на північний захід в болота, де й загинули срашною смертю. Пізніше місцина та стала відома як [4]

Найвеличніша битва Другої епохи точилася безперервно днями й ночами. Ельфи тих років були могутнішими, а нуменорці – високими, сильними та жахливими у гніві. Ніхто не міг протистояти Аеґлосові, спису Ґіл-ґалада, а меч Еленділа – [3]

Облога вежі Барад-Дур [ ]

Війська Останнього Союзу пробилися через Мордору. Там війська союзників оточили твердиню Саурона Барад-дур і тримали її в облозі сім літ. Перемога здавалася близькою, але жодна сила, окрім, хіба що, валарів, не могла зруйнувати чи, бодай, пошкодити Темну вежу адже створено її було за допомогою Єдиного Персня.

Незважаючи на те, що значна частина сил Саурона була знищена під Даґорладом, військо його все ще було численним, і сили Союзу вельми потерпали від вогню та від дротиків і стріл Ворога, і Сауронові поплічники здійснювали проти них чимало вилазок. Там, у видолинку Ґорґороту, полягли син Елендила Анаріон і безліч інших.

Сини Ісільдура, Аратан і Кіріон не брали участь в облозі і були відправлені до Мінас-Ітілу, щоб стати на перешкоді у Саурона, якщо той спробує втекти з Мордору через перевал. Однак з батьком залишився старший син – Елендур.

Врешті-решт, на сьомий рік облога стала такою нестерпною для Саурона, що він особисто виступив на бій, і мірявся силами з Ґіл-ґаладом та Елендилом, і обох їх убив, і меч Елендила зламався під ним, коли той упав. Одначе й Саурон повалився долі, відтак Ісільдур, схопившись за руків’я уламку Нарсіла, відтяв Правлячий Перстень із руки Саурона й забрав його собі. Тож Саурона того разу було переможено, і дух його покинув тіло, помчав далеко-далеко й заховався в пустельних краях; і ще багато довгих років Темний Володар не прибирав видимої подоби. [3]

Після перемоги у війні [ ]

Сили Союзу ще довго переслідували та винищували орків, однак було їх так багато, що всі вони не згинули цілком. Темну Вежу зрівняли з землею, проте підвалини її збереглися і не канули у забуття адже споруджено її було силою Єдиного Персня, який Ісільдур відмовився знищити в жерлі Ородруїну, коли була така нагода, що й призвело, врешті-решт, до його трагічної загибелі. Крім того, через те, що Перстень не було знищено, не був до кінця знищений і Саурон. Дух його сховався в темних землях на схід від Мордору. Дев’ятеро також зачаїлися і чекали дня, коли Темний Володар постане знову.

Ельронд успадкував від Ґіл-ґалада один із Перснів Влади і повернувся до Рівендолу.

Попри те, що багато людей відвернулося від зла й підкорилося нащадкам Елендила, чимало їх таки зберігали в серцях вірність Сауронові та ненавиділи королівства Заходу. Нуменорці поставили довкола землі Мордору сторожу, проте ніхто не наважувався оселитися там через страх перед самим спогадом про Саурона та через Вогняну Гору, що стояла поблизу Барад-дуру; і видолинок Джерела [ ]

1. ↑ Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) “Незавершені оповіді Нуменору і Середзем’я”, Історія Ґаладріель і Келеборна а також Амрота, Короля Лоріену
2. ↑ Дж. Р.Р. Толкін, “Володар перснів”, Додаток B. Літопис (Хронологія Західних земель), Друга епоха
3. ↑ 3,03,13,2 Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) “Сильмариліон”, Про Перстені Влади і Третю епоху
4. ↑ 4,04,1 Дж. Р.Р. Толкін, Крістофер Толкін (ред.) “Незавершені оповіді Нуменору і Середзем’я”, Частина друга: Друга епоха, «Історія Ґаладріель і Келеборна а також Амрота, Короля Лоріену»
5. ↑ Дж. Р.Р. Толкін, “Володар перснів: Дві вежі”, Книга третя, IV. Древлен

Нас це ображає! Орки з Володаря перснів просять не називати росіян їхньою расою

У новій соціальній рекламі зоозахисної організації UAnimals виконавець ролі Саурона з трилогії Володар перснів Сала Бейкер звернувся зі словами підтримки до українців.

— Я був Сауроном у Володарі перснів, але я був шокований абсолютним злом, з яким борються українці, – сказав актор.

Він подякував UAnimals за порятунок тварин під час війни. Бейкер наголосив, що це дійсно вражає та надихає. Актор закликав допомагати рятувати тварин від війни.

Також у ролику міститься “звернення” вигаданих Джоном Р.Р. Толкієном персонажів – орків, які протестують проти того, щоб росіян називали орками.

— Від імені світової діаспори орків я хочу звернутися з важливим проханням. Будь ласка, не називайте росіян орками. Нас це ображає!

Багато століть ми не вдаємося до варварських методів боротьби. Орки не будуть цілити в жінок і дітей, красти пральні машинки й гадити на килими. Ми воїни, а не якийсь непотріб, — каже у ролику один з урук-гаїв (різновид орків).

Інший орк додає, що росіяни стріляють по зоопарках і вбивають беззахисних тварин.

— Не розумію, що вони їм такого зробили? Будь ласка, не називайте росіян орками. Мені соромно перед моїми дітьми.

Переозвучені кадри були взяті з другого фільму трилогії Володар перснів: Дві вежі.

Після повномасштабного вторгнення українці почали називати російських військових, зокрема, орками. Таку назву для росіян використовують не лише користувачі соціальних мереж, а й активісти та політики.

Термін орк увів англійський письменник Джон Р.Р. Толкін, який змалював їх потворними, жадібними та злими істотами, які не звикли жити в людських умовах. Зазвичай орків зображують варварами зі звіриними рисами обличчя. В орків був свій покровитель – Саурон, якого шанували.

При цьому у творах Толкіна є припущення, що раніше орки були ельфами, яких спотворив та зробив з них слуг Мелькор (втілення зла у творі Сильмариліон).