Зовнішня і внутрішня основи черепа. Скронева, підскронева, крило-піднебінна ямки.
Окремі кістки черепа (переважно їх є 23), з’єднуючись між собою, утворюють череп (cranium), який містить у своїх порожнинах головний мозок, органи зору, слуху і рівноваги, нюху. Череп є також кістковою основою початкового відділу травної і дихальної систем. Усі кістки черепа, окрім нижньої щелепи і під’язикової кістки, з’єднані між собою міцно і нерухомо за допомогою швів. Тільки нижня щелепа з’єднана рухомо зі скроневою кісткою за допомогою парного скронево-нижньощелепного суглоба. Під’язикова кістка розташована в ділянці шиї між нижньою щелепою і гортанню.
Череп побудований складно, він має кілька поверхонь з різним рельєфом, у ньому виділяють порожнини і ямки, що містять життєво важливі органи. Через отвори в кістках черепа проходять судини і нерви.
Для зручності вивчення цілого черепа прийнято розглядати його з декількох боків. Для розгляду черепа зверху запропоновано поняття верхньої норми або вертикальної норми (поrтa superior, norma verticalis). При такому розгляді видно склепіння черепа. Коли розглядають череп знизу, то говорять про нижню норму, або основну норму (norma inferior; norma basalis), тоді видно зовнішню основу черепа; вид черепа спереду називають лицевою нормою, або лобовою нормою (norma facialis; norma frontalis); вигляд збоку – бічною нормою (norma lateralis); вигляд ззаду – потиличною нормою (norma occipitalis).
Мозковий череп (neurocranium). Верхня частина мозкового черепа називається склепінням черепа (calvaria), а його нижня частина – основою черепа (basis cranii). Границею між склепінням і основою на зовнішній поверхні черепа є умовна лінія, що проходить через зовнішній потиличний виступ, потім по верхній карковій лінії до основи соскоподібного відростка, над зовнішнім слуховим отвором, по нижньому краю виличного відростка скроневої кістки і по підскроневому гребеню великого крила клиноподібної кістки. Ця лінія підіймається догори до виличного відростка лобової кістки і по надочноямковому краю досягає лобово-носового шва.
Склепіння черепа (calvaria) утворене лобовою лускою лобової кістки, тім’яними кістками, потиличною лускою потиличної кістки, лусковою частиною скроневої кістки, бічними відділами великих крил клиноподібної кістки. На зовнішній поверхні склепіння черепа по серединній лінії розташований стріловий шов (sutura sagittalis), яким з’єднані стрілові краї тім’яних кісток. Лобова луска з’єднується з тім’яними кістками вінцевим швом (sutura coronalis), який проходить у лобовій площині.
Між тім’яними кістками і потиличною лускою потиличної кістки утворюється ламбдоподібний шов (sutura lambdoidea). (За формою схожий на грецьку букву “ламбда”). На бічній поверхні склепіння черепа з кожного боку між лусковою частиною скроневої кістки і тім’яною кісткою розташований лусковий шов (sutura squamosa), а також зубчасті шви (suturae serratae), між бічною частиною великого крила клиноподібної кістки і сусідніми кістками (скроневою, тім’яною і лобовою). Зубчасті шви існують між соскоподібним відростком скроневої кістки, тім’яною і потиличною кістками.
Передня опукла частина склепіння черепа – це лоб (чоло), який утворений лобовою лускою лобової кістки. На лобовій лусці з боків помітні лобові горби, над орбітами – надбрівні дуги, а між ними посередині – надперенісся. На бічних поверхнях склепіння черепа виступають тім’яні горби. Нижче кожного горба від основи виличного відростка лобової кістки до місця з’єднання тім’яної кістки з потиличною кісткою дугоподібно проходить верхня скронева лінія (linea temporalis superior), до якої прикріплюється скронева фасція. Нижче цієї лінії більш чітко видно нижню скроневу лінію (linea temporalis inferior), де починається скроневий м’яз.
Передньобоковий відділ склепіння черепа, що обмежений зверху нижньою скроневою лінією, а знизу – підскроневим гребенем великого крила клиноподібної кістки, називають скроневою ямкою (fossa temporalis). Підскроневий гребінь відокремлює скроневу ямку від підскроневої ямки (fossa infratemporalis). Збоку, скронева ямка обмежена виличною дугою (arcus zygomaticus), а попереду – скроневою поверхнею виличної кістки.
На внутрішній (мозковій) поверхні склепіння між кістками черепа добре помітні шви (стріловий, вінцевий, ламбдоподібний, лусковий), пальцеподібні втиснення – відбитки звивин великого мозку, а також вузькі, іноді досить глибокі артеріальні і венозні борозни – місця проходження артерій і вен. Поблизу стрілового шва розташовані зернисті ямочки (foveolae granulares) для павутинної зернистості павутинної оболони головного мозку.
Основа черепа побудована значно складніше, ніж склепіння. Розрізняють зовнішню основу черепа і внутрішню основу черепа.
Зовнішню основу черепа (basis cranii externa) у передньому відділі не видно, бо вона закрита кістками лицевого черепа . Задній відділ зовнішньої основи черепа утворений зовнішніми поверхнями потиличної, скроневих і клиноподібної кісток. Тут можна побачити численні отвори, через які проходять артерії, вени, нерви. Майже в центрі зазначеної ділянки є великий отвір, а з боків від нього два виступи овальної форми – потиличні виростки. За кожним виростком помітна невелика виросткова ямка з непостійним отвором – виростковим каналом. Основу кожного виростка поперечно пронизує канал під’язикового нерва. Задній відділ зовнішньої основи черепа закінчується зовнішнім потиличним виступом, від якого відходить праворуч і ліворуч верхня каркова лінія. Попереду від великого отвору розташована основна частина потиличної кістки з добре вираженим глотковим горбком, яка переходить у тіло клиноподібної кістки. З боків від потиличної кістки видно нижню поверхню кам’янистої частини скроневої кістки, на якій помітні найважливіші утворення: зовнішній отвір сонного каналу і м’язовотрубного каналу, яремна ямка, яремний отвір, шилоподібний відросток, соскоподібний відросток, а між ними шило-соскоподібний отвір. До кам’янистої частини скроневої кістки збоку примикає барабанна частина скроневої кістки, що оточує зовнішній слуховий отвір. Позаду барабанна частина скроневої кістки відділена від соскоподібного відростка барабанно-соскоподібною щілиною. На задньоприсередньому боці соскоподібного відростка є соскоподібна вирізка і борозна потиличної артерії.
На горизонтально розташованій нижній ділянці лускової частини скроневої кістки добре виражена нижньощелепна ямка, а перед нею – суглобовий горбок. Ці суглобові поверхні з’єднуються з головкою нижньої щелепи, утворюючи скронево-нижньощелепний суглоб. У проміжках між кам’янистою і лусковою частинами скроневої кістки розташована задня частина великого крила клиноподібної кістки, у якому добре видні остистий і овальний отвори. Кам’яниста частина скроневої кістки відокремлена від потиличної кістки кам’янисто-потиличною щілиною (fissura petrooccipitalis), а від великого крила клиноподібної кістки – клино-кам’янистою щілиною (fissura sphenopetrosa). На нижній поверхні зовнішньої основи черепа видно також отвір з нерівними краями – рваний отвір (foramen lacerum), що обмежений збоку і позаду верхівкою кам’янистої частини скроневої кістки, а присередньо – бічним краєм основної частини потиличної кістки, і попереду – великим крилом і основою крилоподібного відростка клиноподібної кістки.
Внутрішня основа черепа (basis cranii interna) має увігнуту нерівну поверхню, що відповідає формі основи головного мозку . У ній виділяють 3 черепні ямки: передню, середню і задню. Задній край малих крил і горбок сідла клиноподібної кістки відокремлюють передню черепну ямку від середньої. Границею між середньою і задньою черепними ямками є верхній край кам’янистої частини скроневих кісток і спинка сідла клиноподібної кістки. При огляді внутрішньої основи черепа видні численні отвори для проходження артерій, вен, нервів.
Передня черепна ямка (fossa cranii anterior) утворена очноямковими частинами лобових кісток, на яких добре виражені мозкові випини і пальцеподібні втиснення, і дірчастою пластинкою решітчастої кістки, через отвори якої проходять численні нюхові нитки нюхових нервів (І пара). У центрі дірчастої пластинки піднімається півнячий гребінь, перед яким помітні сліпий отвір і лобовий гребінь лобової кістки.
Середня черепна ямка (fossa cranii media) значно глибша, ніж передня черепна ямка. Стінки середньої черепної ямки утворені тілом і великими крилами клиноподібної кістки, передньою поверхнею кам’янистої частини і лусковою частиною скроневих кісток. У середній черепній ямці можна виділити центральну частину і бічні відділи. Центральну частину займає турецьке сідло з гіпофізною ямкою. Попереду від цієї ямки видно передперехресну борозну (sulcus prechiasmaticus), яка веде до правого і лівого зорових каналів. Через ці канали проходять зорові нерви і очні артерії. На бічній поверхні тіла клиноподібної кістки проходить добре виражена сонна борозна, а поблизу верхівки кам’янистої частини скроневої кістки видно неправильної форми рваний отвір. Між малим крилом, великим крилом і тілом клиноподібної кістки розташована верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis superior), через яку в очну ямку проходять окоруховий нерв, блоковий нерв, перша гілка (очний нерв) трійчастого нерва і відвідний нерв (відповідно III, IV, V і VI черепні нерви). Позаду від верхньої очноямкової щілини видно круглий отвір, через який проходить друга гілка трійчастого нерва – верхньощелепний нерв, а за ним овальний отвір для третьої гілки трійчастого нерва – нижньощелепного нерва. Ці два нерви є гілками V черепного нерва. Біля заднього краю великого крила клиноподібної кістки розташований невеликий остистий отвір, через який проходить у череп середня оболонна артерія. На передній поверхні кам’янистої частини скроневої кістки виражене трійчасте втиснення для трійчастого вузла, збоку від нього – розтвір каналу великого кам’янистого нерва і борозна великого кам’янистого нерва. Дещо внизу і збоку від цієї борозни помітний розтвір каналу малого кам’янистого нерва і борозна малого кам’янистого нерва. Збоку від цих утворень видно покрівлю барабанної порожнини і дугове підвищення.
Задня черепна ямка (fossa cranii posterior) найглибша. Її утворюють потилична кістка, задня поверхня кам’янистих частин і внутрішня поверхня соскоподібних відростків правої і лівої скроневих кісток, а також задня частина тіла клиноподібної кістки і соскоподібні кути тім’яних кісток. У центрі ямки розташований великий отвір, попереду від нього – схил потиличної кістки, на якому лежать міст і довгастий мозок ромбоподібного мозку. Позаду від великого отвору по серединній лінії розташовані внутрішній потиличний гребінь і хрестоподібне підвищення. На задній поверхні кам’янистих частин скроневих кісток видно внутрішній слуховий отвір, що веде у внутрішній слуховій хід. У глибині цього ходу бере початок канал лицевого нерва. Із внутрішнього слухового отвору виходить присінково-завитковий нерв (VIII черепний нерв).
На дні задньої черепної ямки за кам’янистими частинами скроневої кістки є парний яремний отвір (foramen jugulare), яким закінчується борозна сигмоподібної пазухи. Через ці отвори проходять язикоглотковий, блукаючий і додатковий черепні нерви (відповідно ІХ, Х, ХІ), а також виходить внутрішня яремна вена, яка є продовженням сигмоподібної пазухи. З верхньою частиною борозни сигмоподібної пазухи з’єднується борозна верхньої кам’янистої пазухи, а з нижньою частиною – борозна нижньої кам’янистої пазухи.
Через канал під’язикового нерва проходить однойменний ХІІ черепний нерв.
Границею між склепінням і внутрішньою основою черепа в ділянці задньої черепної ямки є борозна поперечної пазухи, що переходить з кожного боку в борозну сигмоподібної пазухи.
Лицевий відділ черепа. При загальному огляді лицевого черепа (лицева норма) помітні утворення – вмістилища для дуже важливих органів. Це очні ямки (орбіти), кісткова носова порожнина, порожнина рота. На бічній поверхні черепа (бічну норма) видно скроневі, підскроневу і крило-піднебінну ямки, а також отвори і канали. Що з’єднують їх із суміжними порожнинами.
При розгляді черепа з боків (бічна норма) на межі лицевого і мозкового черепа за виличною дугою і гілкою верхньої щелепи розміщена підскронева ямка (fossa infratemporalis), яка вгорі відмежована від скроневої ямки підскроневим гребенем великого крила клиноподібної кістки. Верхньою стінкою підскроневої ямки є скронева кістка і велике крило клиноподібної кістки. Присередня стінка підскроневої ямки утворена бічною пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної кістки, а передня стінка – горбом верхньої щелепи і частково виличною кісткою. Спереду підскронева ямка сполучається через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior) з орбітою, а присередньо, за допомогою крило-верхньощелепної щілини (fissura pterygomaxillaris), – із крило-піднебінною ямкою.
Крило-піднебінна ямка (fossa pterygopalatina) представлена вузькою щілиною, вхід в яку розміщений в глибині підскроневої ямки. Крилопіднебінна ямка має 4 стінки: передню, верхню, задню і присередню. Передньою стінкою ямки є горб верхньої щелепи, верхньою – нижньобокова поверхня тіла і основа великого крила клиноподібної кістки, задньою – передня поверхня крилоподібного відростка клиноподібної кістки, присередньою – зовнішня поверхня перпендикулярної пластинки піднебінної кістки. Крило-піднебінна ямка донизу поступово звужується і переходить у великий піднебінний канал.
Крило-піднебінна ямка має 5 отворів, які з’єднують її із сусідніми порожнинами черепа. Через нижню очноямкову щілину крило-піднебінна ямка сполучається з орбітою; через клино-піднебінний отвір – з носовою порожниною; через круглий отвір – із середньою черепною ямкою; через крилоподібний канал – з ділянкою рваного отвору на зовнішній основі черепа, а через великий піднебінний канал з цієї ямки можна потрапити у ротову порожнину.
Всесвітня історія 6 клас
Історія нашої планети Земля сягає дуже-дуже давніх часів. А от історія людства порівняно з нею «молода». Проте вчені досі не дійшли єдиного висновку з приводу того, як і коли з’явилися перші люди. Найдавніший період історії людства від появи пралюдей до виникнення міст, держав і появи писемності називають первісністю, або первісною добою.
Кілька сотень тисяч років людство вдосконалювало знаряддя та прийоми мисливства, рибальства й збиральництва, перш ніж перейти до нових форм діяльності – землеробства й скотарства. І тоді людина ніби народилася вдруге, бо сповнилася нової суті. Життя стало стабільнішим і передбачуванішим. Люди навчилися ткати, виготовляти одяг, посуд, металеві знаряддя, будувати житло. Поступово виникли міста, у яких розвивалися ремесло й торгівля. Люди винайшли писемність. Суспільство дедалі більше розшаровувалося. Згодом утворюються держави.
§ 2—3. ПОЧАТОК ІСТОРІЇ. ВИНИКНЕННЯ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ РОЗСЕЛЕННЯ
• Роздивіться, як художник проілюстрував божественну теорію походження життя на Землі. • 3 поданих нижче уривків з Біблії доберіть коментар до кожного малюнка. • На які запитання, на вашу думку, прагнуть знайти відповіді вчені-історики?
• На початку Бог створив небо та землю… • І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший. •І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води… І назвав Бог твердь: Небо. І був вечір, і був ранок, день другий. • І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі… день третій. • І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою… І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх… день шостий. • Як згадана теорія пояснює створення світу й людини?
1. Як різні теорії пояснюють походження життя й у чому суть еволюційної теорії?
Уся історія людства пов’язана з планетою Земля. Вік нашої планети – понад 4,5 млрд років. Проте тривалий час на Землі не було ознак життя. Коли й унаслідок яких змін воно виникло? Скільки часу триває історія людства? На ці та багато інших запитань люди прагнули
Життя людей за первісних часів знайти відповідь у кожну епоху. За давніх часів створювали міфи й легенди про появу рік, морів, гір, походження тварин та рослин, засновників племен і народів. В уснопоетичному поясненні походження й розвитку людини переважають, звісно, вигадки. Сучасна наука спирається на конкретні факти з прадавньої історії людства, але археологічних знахідок від найдавніших часів не так і багато, окрім того, кожна нова знахідка тільки додає запитань. Адже ніхто не знає та навряд чи колись дізнається, де й коли народився, приміром, перший художник. Саме тому ніколи не втратить свого символічного значення оповідь із Книги Книг: «І створив Господь людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у неї – і стала людина живою душею», яка є втіленням божественної теорії походження людського життя.
Накопичені факти прадавньої історії людства вчені прагнуть пояснити, спираючись на еволюційну теорію. Суть цієї теорії полягає в тому, що життя виникло на нашій планеті близько 3,8 млрд років тому з появою істот, що жили в морі. Ці істоти поступово розвивалися. З’явилися рослини й тварини. Серед тварин, які населяли суходіл, з’явилися істоти, яких учені називають приматами. Близько 40 млн років тому виникли більш високоорганізовані примати, яких називають мавпами. Припускають, що саме від них розпочався шлях формування людини. Однак до сьогодні немає точної відповіді на запитання, як саме, де й коли виникла людина.
– Окрім згаданих у тексті, існує ще й космічна теорія походження людини. Чи доводилося вам про неї чути? Як ви думаєте, чому досі остаточно ані підтверджено, ані спростовано жодну з теорій походження життя?
2. Кого вважають найдавнішими людиноподібними істотами?
Найбагатший матеріал для вивчення істот, яких називають пралюдьми, виявлено в Африці. Археологічні знахідки засвідчують появу там понад 4 млн років тому істот, названих австралопітеками, – мавп, які мали риси, що зближували їх з людиною. Це були наземні істоти, які могли пересуватися на задніх кінцівках. Вони мали більший, ніж у мавп, об’єм мозку й більше, ніж у мавп, відношення маси мозку до маси всього тіла. Крім того, у цих істот помітне протиставлення великого пальця руки іншим.
Учені припускають, що в середовищі австралопітеків 2,5 млн років тому виникла нова, досконаліша істота. Оскільки вона використовувала найпростіші штучні, тобто виготовлені, знаряддя праці, її назвали гомо габіліс (з латини – людина вміла). Саме цю істоту вважають першою пралюдиною. Кістки найдавнішої «людини вмілої» та виготовлені нею знаряддя праці з гальки знайшов Льюїс Лікі 1960 р. в ущелині Олдувей у Східній Африці.
– Еволюція – поступова зміна форм живих організмів, здебільшого (але не завжди) у бік удосконалення. Складний,тривалий, незворотний шлях розвитку живої природи.
Найдавніше знаряддя праці.
Пралюдям були властиві лише окремі риси, що споріднювали їх з людьми. Між власне людиною й цими істотами пролягала прірва в мільйони років, від людей вони відрізнялися будовою тіла й способом життя.
Приблизно 1,7 млн років тому в Африці зявився новий різновид пралюдини – пітекантроп. Пітекантроп, або мавполюдина, був кремезною, невисокою на зріст істотою, що впевнено пересувалася на двох ногах, – власне, тому пітекантропа ще називають «людиною з прямою ходою». Пітекантропи були дуже подібні до своїх попередників. Проте ці істоти мали розвиненіший мозок. На відміну від «людини вмілої», представники якої мешкали здебільшого в Африці, пітекантропи заселили істотну частину Європи та Азії. Уперше рештки цих істот знайшов Ежен Дюбуа в 1891 р. на острові Ява в Індонезії.
1. Роздивіться ілюстрації. Чи схожі істоти, зображені на малюнку, на сучасну людину? 2. Які відмінності одразу впадають в око? (Зверніть увагу на шкіру, лоб, надбрівні дуги, щелепи).
1. Австралопітек африканський. 2. Пітекантроп. Реконструкції 3. Буріана.
– Чому, прагнучи вибудувати ланцюжок предків людини, учені порівнюють не тільки об’єм мозку та відношення маси мозку до маси всього тіла, а й будову черепа (надбрівні дуги, нижня щелепа) та руки (протиставлення великого пальця іншим)? Як ви думаєте, чи мали людиноподібні істоти дар мови?
Період, коли основним матеріалом для виготовлення знарядь праці був камінь, називають кам’яним віком. Тривав він дуже довго. Тому історики поділяють його на періоди: палеоліт (давній кам’яний вік), мезоліт (середній кам’яний вік) та неоліт (новий кам’яний вік). Відповідно до відмінностей у знаряддях праці палеоліт поділяють на два періоди: ранній, що тривав приблизно від 2,5 млн до 40-35 тис. років тому, та пізній, який у Європі припадає на час від 40-35 тис. до 10 тис. років тому.
У різних регіонах хронологічні межі кам’яного віку не однакові. Так, на території України палеоліт тривав від 1 млн до 10 тис. років тому.
3. Що відомо про перших мешканців Європи?
Археологічні знахідки свідчать, що першими мешканцями Європи були пітекантропи. На території України вони вперше з’явилися близько 1 млн років тому. Найдавнішою пам’яткою є стоянка біля с. Королевого в Закарпатті. На лівому березі Тиси археологи виявили унікальні археологічні знахідки: численні кам’яні знаряддя праці – оббиті гальки, ручні рубила, гостроконечники, скребла, вістря рогатин, ножі. Не всі вони пролежали в землі мільйон років, хоча вік кожної пам’ятки дуже поважний. Кожній з них відповідає свій культурний шар.
Знаряддя праці пітекантропи виготовляли з каменів, оббиваючи їх до потрібної форми. Крім кам’яних, очевидно, використовували й дерев’яні знаряддя – приміром, списи, загострені на кінці способом обпалення над вогнищем. Основним знаряддям пітекантропів було ручне рубило.
Пітекантропи приходили на територію України через Балкани й Центральну Європу. Можливо, вони просувалися й іншими шляхами – через Кавказ та із Західної Європи. Напрямки руху груп пралюдей визначають за археологічними знахідками: рештки одного періоду знаходять у різних частинах світу. Дослідники, наприклад, подібними вважають знахідки з Королевого на Закарпатті й гроту Валлоне на середземноморському узбережжі Франції.
– Роздивившись ілюстрацію, припустіть, що могли робити пітекантропи за допомогою цього знаряддя.
– У чому, по-вашому, цінність археологічних знахідок, пов’язаних із життям предків людини? Чому таких знахідок небагато?
Стоянка – неукріплене поселення для проживання за доби кам’яного віку.
Культурний шар – шар фунту, у якому виявлено сліди життєдіяльності людини.
Ручне рубило, виготовлене близько 1 млн років тому.
Справжнім випробуванням для пралюдей стала зміна природних умов унаслідок наступу холоду з півночі – приблизно 200-125 тис. років тому. Утворилися льодовики – величезні масиви криги та снігу, які поступово сповзали з півночі на південь. Крига й сніг укрили більшу частину Європи (на території України межа льодовика проходила вздовж лінії Дніпропетровськ-Львів). Вимерли або відійшли на південь ті тварини, на яких полювали пітекантропи. їх замінили нові мамонт, печерний ведмідь, волохатий носоріг та інші. Змінилася й пралюдина. Тепер це була кремезна, міцна, спритна й витривала істота, головним заняттям якої стало полювання.
Викопні рештки цієї пралюдини вперше знайдено 1856 р. в долині річки Неандер – однієї з приток Рейну (Німеччина). Звідси походить умовна назва неандертальці. Неандертальці жили приблизно 150-28 тис. років тому. Вони навчилися виготовляти понад 60 різновидів кам’яних знарядь. Найпоширенішими знаряддями тієї доби були гостроконечники (зовні схожі на рубила, але менші, рівніші й більш зручні) та скребла (з широким робочим краєм). Гостроконечники правили за вістря до списів, скребла – за ножі. Під час археологічних досліджень виявлено понад 500 стоянок неандертальців, більш ніж 100 фрагментів кістяків цих істот та велику кількість їхніх знарядь праці. Кістки неандертальців, крім Європи, знайдено в Узбекистані, на Далекому Сході, у Північній Африці.
1. Скребло. 2. Гостроконечники крем’яні, 40 тис. років тому.
На території України виявлено чимало стоянок неандертальців. Найвідомішою є стоянка в Киїк-Кобі, що в Криму, бо саме тут знайдено кістки найдавнішої людиноподібної істоти на території України. Ідеться про кістяк жінки віком 35 років. В іншій ямі розкопали кістяк немовляти. Ці знахідки дають підстави припускати, що неандертальці піклувалися про померлих, ховали їх за певним ритуалом, що свідчить про зародження віри в потойбічне життя, обожнення сил природи.
Утім, археологічні знахідки засвідчують не лише паростки духовності, а й дикість і жорстокість неандертальців.
Та чи не найзагадковішою таємницею є зникнення неандертальців та поява сучасних людей. Річ у тім, що й ті, і ті 40-35 тис. років тому співіснували на Європейському континенті, конкуруючи між собою. Незабаром неандертальці безслідно зникли. Тож більшість учених уважає неандертальців тупиковою гілкою, не пов’язаною з виникненням власне людини.
– Роздивіться ілюстрації. На якій з них зображено пітекантропа, а на якій – неандертальця? Свою думку обґрунтуйте.
Пітекантропи та неандертальці. Реконструкція 3. Буріана.
– Висловте власне припущення про те, чому зникли неандертальці.
5. Кого називають «людиною розумною»?
Добу, яка почалася 40-35 тис. років тому з появою в Європі людей сучасного типу й закінчилася 10 тис. років тому з кінцем льодовикового періоду, називають пізнім палеолітом.
Життєдіяльність пітекантропів та неандертальців уважають передісторією людства. Початок історії пов’язують з появою людини розумної (латинською мовою – гомо сапієнс), яка, власне, й була першою справжньою людиною, бо, крім вправних рук і досконалої будови, мала мову й тонку душевну організацію. Недарма, за Біблією, людина стала людиною, коли Бог вдихнув у неї душу.
В Африці виявлено рештки людей сучасного типу, вік яких перевищує 100 тисяч років. Звідти, як уважають учені, перші люди розселилися на інші континенти. Зокрема, у Європі «людина розумна» з’явилася 40-35 тис. років тому. Археологічні матеріали свідчать про невпинне зростання населення на території України за тих часів. Наша земля – одна з найбагатших на пам’ятки кам’яного віку країн Європи. Саме через Україну відбувалося заселення східної частини Європейського континенту.
Уперше рештки «людини розумної» виявили в місцевості Кро-Маньйон (Франція). Звідси походить наукова назва кроманьйонська людина, або кроманьйонець.
Кроманьйонці мали, порівняно з неандертальцями, тендітнішу статуру й меншу фізичну силу, але більший об’єм мозку. Середній зріст людини становив 172 см. Обличчя кроманьйонців не відрізнялися від облич сучасних людей.
«Людина розумна» користувалася скребачками для оброблення шкіри, різцями для роботи з кісткою, вістрями списів різного розміру, ножами тощо. Кроманьйонці виготовляли багато знарядь з кісток тварин. Це голки, шила, наконечники списів, гарпуни, а також різноманітні прикраси та інші речі: браслети, намиста, статуетки, ударні палиці. За тих часів з’явилися вироби, у яких поєднано різні матеріали: камінь і дерево, камінь і кістку, кістку й дерево. Кістку або ріг використовували як оправу для невеличких гострих крем’яних пластинок, які вставляли в пази й закріплювали смолою. Такий спис був дуже гострим. Крім того, завжди можна було замінити загублений крем’яний наконечник.
1. Гарпуни, голка, наконечники списів та леза ножів. 20-18 тис. років тому.
2. «Кроманьйонський старий». Реконструкцію зроблено на основі п’яти скелетів, знайдених у 1886 р. в місцевості Кро-Маньйон.
1. Розкажіть про зовнішній вигляд, одяг «кроманьйонського старого». 2. Чим зовнішній вигляд «людини розумної» відрізнявся від того, як виглядали пітекантропи та неандертальці? 3. Які деталі картини свідчать про заняття кроманьйонців?
– Назвіть щонайменше п’ять рис, на підставі яких саме кроманьйонця вважають першою людиною.
Роздивіться карту. 1. Знайдіть території, де було виявлено рештки людиноподібних істот та сліди їхньої життєдіяльності. Який висновок можна зробити про розселення пралюдей на земній кулі? 2. Якими шляхами пралюди заселяли Європу та Азію? Де було знайдено стоянки пітекантропів, неандертальців та кроманьйонців у Європі, зокрема в Україні?
1. Де було знайдено рештки пралюдей, стоянки неандертальців та кроманьйонців? Якими були напрямки їх розселення?
2-3. Що спільного та відмінного між австралопітеком, пітекантропом, неандертальцем та кроманьйонцем?
4. Витлумачте поняття: кам’яний вік, культурний шар, ручне рубило, «людина вміла», «людина розумна».
– Найдавніші часи образно називають «дитинством людства». Обґрунтуйте або спростуйте доречність такого вислову. Поміркуйте, чому до сьогодні серед учених немає одностайної думки про виникнення життя на нашій планеті та про походження людини.
Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування
Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.
Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.
Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.
Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.
Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.