Ціна яблук у магазинах бʼє рекорди: що сталося з виробництвом фруктів в Україні

Українське садівництво довгі роки трималось на державних дотаціях та стабільності споживання продукції в росії та білорусі. Військова агресія рф змусила ринок і його гравців переформатуватися. Більш успішні фермери зайняли свої ніші на ринках ЄС, повністю змінивши підхід до вирощування яблук. Кому не пощастило — реалізують яблука внутрішньому промисловому споживачеві чи навіть викорчовують сади та вирощують інші культури.

А тим часом у Києві ціни на яблука бʼють рекорди, стартуючи від 40 гривень за кілограм. Причини та наслідки цього тренду дізнавався “Бізнес Телеграф”.

Втрата збуту у рф та білорусі

Агрофірма “Сади України”, співзасновником якої є Володимир Шерстюк, має 300 гектарів садів, де кожна з посаджених культур представлена щонайменше сотнею сортів. Під яблуневі насадження відведено 20 гектарів. Та через збитковість вирощування цих фруктів садівник став одним з перших, хто зважився викорчувати частину яблунь, залишивши шість гектарів молодих садів.

Чимало фермерів-одноосібників на Дніпропетровщині також вдалися до вирубування яблунь, щоб використовувати землю під інші культури, які мають кращий попит і можуть приносити вищий дохід.

Володимир Шерстюк зазначає: у мирні часи основну частину вирощених яблук відправляли до рф та білорусі, а з втратою цих ринків у фермерів виникла неабияка проблема з експортом, адже в Євросоюзі українські яблука не дуже й чекають — спротив конкурентів дуже відчутний.

“До війни наша агрофірма 70% продукції транспортувала до країн Балтії, росії та білорусі. Вони “зʼїдали” все, не перебираючи ні сортом, ні калібром. Наразі через збройну агресію жодну продукцію у ці країни ми не експортуємо, а на інші ринки зайти дуже складно”, — констатує фермер.

За його словами, садівники шукають нові ринки збуту. Але на кожному з них є свої специфічні вимоги до якості та сортового підбору, тому дуже часто спостерігається невідповідність продукції стандартам. Тому традиційні експортери повертаються до внутрішнього споживача.

“Наше господарство вивчає внутрішній ринок і прилаштовується до нього”,— каже Шерстюк.

Перенасичення яблуками

Проте й на внутрішньому ринку не все так просто: спостерігається надлишкова кількість яблук — їх значно більше, аніж потребує споживач. Тож Шерстюк прогнозує: незабаром у садівничій галузі відбудеться переформатування і деякі культури можуть бути замінені іншими.

Загалом садівництво має виходити на новий рівень і вирощувати культури за новими технологіями. Однак через брак доступу до кредитування це поки для деяких фермерів складне завдання.

“Перш аніж щось вирощувати, необхідно зробити економічний розрахунок, налагодити ринки збуту, вирахувати, якою буде собівартість, рентабельність. А вона не повинна бути меншою, аніж 30%. Інакше таке господарювання буде збитковим, оскільки витрати на садівництво досить високі”, — каже власник “Садів України”.

Вирощування яблук – досить нестабільний бізнес: то ціни занизькі, то врожай поганий. Постійна конкурентна боротьба сприяє зниженню цін і покращенню якості.

“Це також закономірний процес: слабкі виробники підуть, сильні залишаться”, – вважає Володимир Шерстюк.

Хто знайшов збут в ЄС — нарощує гектари під яблуні

У компаній, які змогли пробитися на ринок ЄС, ситуація кардинально інша. Голова корпорації “Алеф”, до складу якої входить ТОВ “Сади Дніпра”, Вадим Єрмолаєв розповідає, що підприємство має 100 га яблуневих насаджень, зменшувати територію яких не збирається. Цьогоріч в його господарстві посадили ще 20 га під ранній інноваційний сорт Gala RKD, завезений з Франції. Фермер планує суттєво розширювати сади. Культуру вирощують за інтенсивними технологіями, яких навчались у Нідерландах ще на початку заснування господарства. Обов’язкова інтенсивна обробка, крапельний полив, використання добрив і спеціальні техніки обрізування і формування дерев збільшують врожайність удвічі й більше. ТОВ “Сади Дніпра” лідирує серед українських виробників яблук.

“У кого правильні сорти, калібри, колір, якість, хто вміє експортувати й працює в преміумсегменті — ті й отримують більше прибутку. Адже рентабельність при експорті вища, аніж при продажі на внутрішньому ринку. Особливо, якщо продавати не посередникам, а за прямими контрактами”, – зазначає Вадим Єрмолаєв.

“Сади Дніпра” експортують приблизно 60% вирощеної продукції та прагнуть експортувати ще більше. За історію існування господарства яблуками з Дніпропетровщини смакували майже у 30 країнах світу, що робило дніпровський фруктовий бренд все відомішим.

“Продавати за кордон українську продукцію, зокрема яблука, дуже важко, оскільки високі вимоги до якості: необхідні відповідні сертифікати, участь у міжнародних виставках, наявність професійної команди продавців, яку треба навчати не один рік. При цьому важливе розуміння світового ринку яблук, оскільки за кордоном купують лише певні сорти. Однак при цьому високоякісні українські яблука вже раді бачити у декількох десятках країн”, – додає бізнесмен.

Вдалий сезон 2022—2023

Цікаво, що в кінці минулого сезону продавати яблука на внутрішньому ринку виявилося досить вигідною справою, оскільки запаси продукції були вичерпані вже в грудні.

“Торік стався обвал ціни на яблука, багато фермерів не захотіли зберігати свою продукцію у сховищах і віддавали її за дуже низьку ціну, нерідко нижче від собівартості. Така ситуація спричинила значні фінансові проблеми й призвела до банкрутства деяких господарств, особливо тих, у кого яблуневі сади були єдиним джерелом доходу”, — згадує Єрмолаєв.

Відсутність “правильних” сортів з відповідними стандартами якості для експорту та прямих контрактів з мережами супермаркетів для внутрішньої торгівлі створило додаткові труднощі. Тож деякі господарства у спробі зберегти виробництво звертались по кредити на закупівлю добрив і палива, але низька ціна яблук не дозволила вивести підприємства зі збитків.

Як наслідок, деякі власники вдалися до радикальних рішень: викорчовували яблуневі сади, спрямовуючи зусилля в інші сфери господарювання. Також серйозно вплинули на цей бізнес проблеми з електропостачанням: відсутність стабільної подачі електроенергії підірвала ефективність процесу виробництва та зберігання яблук.

“Сади Дніпра” стійко пережили кризу і почали продаж продукції з січня 2023, коли ціна почала рости, а ціни на логістику — знижуватись”, — зазначив Вадим Єрмолаєв.

Залежні від держпідтримки сади

Директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин зазначає, що вирощування плодових садів — досить дорога справа. Якщо раніше в Україні була бюджетна програма для підтримки садівництва, то через війну вона скорочена.

“Проблема в тому, що багаторічні насадження, власне яблуневі сади, вимагають серйозних інвестицій, а отримання прибутку — часу та терпіння. Перші плоди не можна очікувати протягом 2—3 років після посадки. Тож, щоб вийти на самоокупність, знадобиться тривалий проміжок часу, — зазначає Пендзин. — Також необхідно враховувати, що старі сади можуть втратити свою продуктивність, тому їх необхідно вчасно реконструювати, вирубуючи старі дерева та насаджуючи нові. Тому без державної бюджетної програми утримувати їх немає сенсу”.

Важка конкуренція з дотованими яблуками в ЄС

Пендзин стверджує, що українцям конкурувати з потужними польськими виробниками, які отримують від Брюсселя велику дотацію на плодоовочеву продукцію, вкрай важко. Це призводить до того, що експорт українського яблука до країн Європи малоефективний і продажі значно обмежені. Така ситуація створює складні виклики для українських фермерів і виробників, які шукають шляхи для підвищення конкурентоспроможності своїх продуктів на міжнародному ринку.

Щоб перемагати у конкурентній боротьбі на європейських ринках, потрібні інвестиції у поліпшення якості та вигляду продукції.

“Красиве, солодке та соковите яблуко має великий попит серед споживачів у Європі, однак не кожне господарство може запропонувати товар відповідних стандартів. Тому більшість української продукції йде на переробні підприємства, під прес, адже основою будь-якого соку є яблучний”, — розповідає Пендзин.

Зараз ціна яблук в Україні відносно велика, домінує польська продукція і залишки торішньої української. Однак ситуація, за словами директора Економічного дискусійного клубу, зміниться вже за кілька тижнів, коли почнеться активний збір вітчизняних яблук, а ціни на фрукт знизяться.

“Ціна українських яблук варіюватиметься від 20 до 40 грн за кілограм. По деяких ранніх сортах збір уже закінчено. Яблука, які використають на переробку, звісно, коштуватимуть дешевше – приблизно 10 грн за кілограм. Щодо імпортних, очікується, що їхня вартість буде близько 50 грн за кілограм. Цьогоріч ми з яблуком, на українських ринках його вдосталь”, – резюмував економічний експерт Олег Пендзин.

Стало відомо, чому українські садівники корчують яблуневі сади

Водночас ситуація на ринку свіжого яблука України стає вельми динамічною, і може призвести до різкого подорожчання фрукта №1 найближчим часом. Розбираймось, чому при дедалі вищих цінах на яблуко, садівники вважають його вирощування не надто вигідним для себе.

Якщо подивитися на оптові ціни яблука в поточному сезоні, навіть у доларах США, то ситуація не здається катастрофічною. Ціни знаходяться якраз посередині між вищими за цінами сезонами, як 2019/20 і 2020/21, і сезонами низьких цін, як 2018/19 і 2021/22. Тобто зараз ціни на один із найпопулярніших сортів яблука “Голден Делішез” на 58% вищі, ніж роком раніше, і на 73% вищі, ніж у 2018/19 роках, коли деякі фермери яблуком поля удобрювали.

Ба більше, ми вважаємо, що в період з кінця березня до липня 2023 року середня оптова ціна на яблуко в Україні може істотно зрости, що призведе до зростання імпорту свіжого яблука, переважно з Польщі. Навіщо ж тоді садівникам України корчувати сади?

Щоб відповісти на це запитання, необхідно зрозуміти причини ймовірного зростання цін на яблуко найближчими тижнями. До речі, зростання цін уже почалося наприкінці минулого тижня, торкнувшись масових сортів. Зростання ж цін на якісне яблуко експортної якості почалося ще раніше, причому переважно під впливом внутрішнього попиту.

“Ціни на яблуко дійсно можуть зрости найближчими місяцями, бо запаси якісного яблука в українських фруктосховищах практично вичерпані. Це зумовлено насамперед терористичними атаками на об’єкти цивільної інфраструктури України, зокрема, на системи забезпечення електропостачання, що змусило багатьох садівників України відмовитися від планів зі зберігання яблука. Оскільки навіть мінімальні перебої в енергопостачанні сховищ можуть призвести до перепадів температури в камерах, це може призвести до повної втрати фруктів, що там зберігаються. Водночас порти України залишалися заблокованими для експорту яблука, що обмежувало можливості зовнішніх поставок. У результаті пропозиція яблука в осінній період і в грудні 2022 року сильно перевищувала попит на нього, а ціни були рекордно низькими. А ось витрати на вирощування яблука у 2022 році були рекордно високими. Це призвело до збитків для багатьох садівників, які вирощували яблука, і змусило їх ухвалити рішення про викорчовування”, – пояснює Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (ФАО).

“Загалом, через різке зростання вартості ЗЗР і дефіцит робочої сили, не всі садівники змогли вчасно провести обробки. Що також чинило негативний вплив на зберігання яблука, якщо хтось все-таки приймав рішення його зберігати, попри ризики. Ну й умови для зберігання, у зв’язку з перебоями в енергопостачанні, були далекими від оптимальних. Усе це стало причиною ситуації, коли наприкінці березня якісного яблука українського виробництва на ринку стало недостатньо для задоволення внутрішніх потреб, тому зараз ціни починають зростати навіть у сегменті яблука середньої та невисокої якості”, – пояснює експерт ФАО.

У зв’язку з цим у квітні мережі супермаркетів можуть почати активно ввозити імпортне яблуко з Польщі, де запаси вищі у зв’язку з високим урожаєм, а ціни трохи нижчі, ніж в Україні.

Щоправда, і в Польщі останнім часом намітилася тенденція до зростання цін на якісне яблуко. Головна причина схожа – різке зростання витрат на електроенергію змусило польських садівників активніше, ніж зазвичай, продавати яблуко в першій половині сезону. Сприяли цьому й порівняно високі ціни на промислове яблуко, що давало змогу позбутися яблука невисокої якості та “неходових” сортів значно швидше.

Цікаво, що високі ціни на яблуко в Грузії, Узбекистані та інших країнах Центральної Азії стимулюють експорт яблука з України, Польщі та Молдови в ці країни, що ще більше сприяє зростанню цін. Запаси яблука в усіх названих країнах також далекі від достатніх для задоволення внутрішнього попиту.

Ще одна причина, чому ціни на яблуко в Україні можуть зрости, полягає у високих цінах на овочі та поганих перспективах постачань ранніх овочів, ягід і фруктів із південних регіонів країни, оскільки їх, як і раніше, окупували російські агресори, а інфраструктуру з вирощування продукції в регіоні переважно пошкоджено або зруйновано. Відповідно, до липня яблуко, навіть за доволі динамічного зростання ціни, залишатиметься одним із найдоступніших продуктів плодоовочевої сфери. Відповідно, попит на нього буде досить високим, навіть якщо ціни на нього подвояться.

Розкорчування ж садів фермерами України наразі проводиться переважно в господарствах, які мають або недостатню площу для будівництва власних сучасних фруктосховищ, або в тих, хто вирощує сорти, які не користуються наразі високим попитом. Насамперед ідеться про такі популярні, але такі, що не мають попит на міжнародному ринку і втрачають популярність на внутрішньому ринку, сорти, як “Чемпіон”, “Джонаголд”, “Джонагоред”, “Айдаред”, “Лігол”, “Ренет Симиренка” тощо.

Водночас довгострокові перспективи яблучного бізнесу в Україні, на наш погляд, можуть бути непоганими. Зниження пропозиції “неходових” сортів яблука, укрупнення яблучного бізнесу та підвищення його ефективності, що спостерігається наразі, можуть призвести до підвищення середнього рівня оптових цін на продукцію в найближчі сезони.

А це, своєю чергою, допоможе підвищити віддачу на інвестиції в садівництво у виробників яблука.