Русский править

Корень: -гай-; суффикс: -н; окончание: -о.

Произношение править

Семантические свойства править

Значение править

1. разг. , рег. , охотн.жилище зверя; гнездо (белки, синицы, куницы), дупло ◆ Молодые самки в возрасте до 2 лет при постройке « гайна » для первого опороса расчищают снег и листовую подстилку… Г. Ф. Бромлей, «Уссурийский кабан», 1964 г. ◆ Он ищет белку по гайнам — беличьим гнёздам. В. А. Туголуков, «Идущие поперек хребтов», 1980 г. ◆ Чаще всего для отдыха куница выбирает гайна белки, дупла деревьев, удобные, закрытые от ветра со всех сторон толстые ветки. Г. Б. Лучков, «Большая энциклопедия охоты», 2008 г.
2. перен. , разг. , ирон.жилище человека, обычно неприглядное, неуютное ◆ Каждое Зиночкино слово больно отзывалось в груди старика, всё тяжельше давался каждый шаг, и кабы не женщины, облепившие Мизгирева, давно бы одумался он и повернул назад, в свое угрюмое гайно , чтобы в одряхлевшем гнезде, в мире привычных вещей и воспоминаний кончить дни. В. В. Личутин, «Любостай», 1987 г. [НКРЯ]
3. перен. , разг. , рег.грязь, беспорядок в доме ◆ В этом гайне и черти заведутся.
4. перен. , разг. , рег. , собир.толпа, скопище кого-либо; маленькие дети ◆ Гайна -то у неё много, только разворачивайся.

Чоловіча каблучка для заручин: у світі набирає популярності новий тренд

У квітні минулого року на усамітненому пляжі я освідчився своїй дівчині й одягнув їй на палець каблучку для заручин. Вона у відповідь зробила те саме. Це доволі незвичний жест для молодої американської пари.

Для багатьох людей каблучка є традиційною ознакою того, що жінку “взяв” чоловік. Але я сприймаю наші стосунки як рівноправне партнерство, і традиційний підхід мені не до вподоби.

Моя каблучка з білого золота – завширшки 2 мм. Вона пасує до такої ж прикраси моєї нареченої. Ходити без неї, бувши зарученим, мені здалося дивним.

Чоловічі каблучки на заручини є звичайною практикою в низці країн, включно з Чилі, Швецією та Бразилією, де ці прикраси традиційно виконують функцію весільної обручки. Але в переважній більшості держав західного світу такі шлюбні атрибути отримують лише жінки. Зараз ця традиція змінюється.

Оскільки орієнтованого на чоловіків ринку каблучок для заручин не було, вони носили традиційні шлюбні обручки, пояснює Ягмур Телаферлі з нью-йоркської ювелірної компанії Eternate. Однак зараз багато світових брендів, як-от Tiffany & Co та Brilliant Earth, фіксують дедалі більший попит і роблять колекції спеціально для чоловіків. У січні свою лінію запустила й Eternate.

Чоловічі варіанти каблучок зазвичай ширші, з більш стримано розташованими діамантами. Як і жіночі варіанти, вони можуть коштувати тисячі доларів.

Автор фото, Courtesy of Tiffany & Co

У 2021 році люксовий ювелірний бренд Tiffany & Co випустив лінійку чоловічих каблучок для заручин з шестизначними цінами

Ще сім років тому попит на чоловічі каблучки для заручин був близьким до нуля, каже Тобіас Кормунд, директор лондонського інтернет-магазину ювелірних прикрас 77 Diamonds. Сьогодні ж, за його оцінками, на них припадає одне з 30 індивідуальних замовлень від чоловіків, які шукають каблучки з діамантами або коштовним камінням. “Це поки що не основний продукт, – пояснює він, – але попит росте”.

За даними експертів, одними з перших покупців, які шукали такі прикраси, були чоловіки-геї. “Гей-пари дійсно намагалися відзначити і заручини, і весілля. А також знайти способи висловити свою прихильність одне одному”, – вказує Джошуа Шерман, маркетинговий директор ювелірної компанії Grown Brilliance.

Однак ця тенденція вже вийшла за межі гей-спільноти. Деякі знаменитості, як-от Ед Ширан, Раян Рейнольдс, Бруклін Бекхем та Майкл Бубле, відзначали свої заручини окремими каблучками, а іноді носили їх з шлюбною обручкою після весілля.

Дедалі більше чоловіків віддають перевагу ювелірним прикрасам в цілому, кажуть експерти. В ювелірній компанії Eternate чоловічі прикраси склали 7,2% усіх продажів у 2021 році. Сьогодні ця цифра наближається до 15%. А в Grown Brilliance продаж чоловічої лінії зростає удвічі швидше, ніж жіночої.

У міру розвитку соціальних відносин деякі люди ставлять під сумнів традиційну символіку обручки.

Едді Левіан, генеральний директор нью-йоркської ювелірної компанії Le Vian Corp, вважає, що популярність чоловічих каблучок для заручин відображає мінливу динаміку шлюбних стосунків.

Він і сам з гордістю носить каблучку, яку 38 років тому йому подарувала майбутня дружина Міранда.

“Тож я особисто був свідком того, як ця практика розвивається”, – каже чоловік.

Автор фото, Courtesy of Brennan Doherty

Талія Корен, американська експертка з побачень й ведуча подкасту Dating Intentionally, подарувала своєму нареченому каблучку приблизно за тиждень після того, як він їй освідчився. “Я дійсно не розумію, чому в гетеросексуальних стосунках жінка носить такий атрибут, а чоловік — ні. Чому б не мати символ зобов’язань і з боку чоловіка до шлюбу?” – розмірковує вона.

Серед знайомих Корен поки що немає пар, які б зробили те саме, але, судячи з її спостережень, деякі, схоже, зацікавлені в цьому.

Вона вказує, що відтоді, як подарувала нареченому каблучку, деякі жінки підходили до неї й казали, що це чудовий крок. Втім не всім її підписникам ця ідея сподобалась. Деякі були навіть обурені.

Багато ювелірів вважають, що така практика лише зростатиме – особливо у міру того, як її перейме все більше людей, зокрема знаменитості. “Для багатьох пар ця каблучка стала важливою прикрасою”, – пояснює Елісон МакГілл, експертка канадського весільного видання The Kit.

А зростання попиту означає і збільшення прибутків.

“Це вигідна нагода як для ювелірів, так і для підприємців. Люди шукають нові способи вираження любові, тож існує величезний потенціал для задоволення різноманітних смаків і уподобань”, – вважає експертка.

Чому ми любимо чухатися – але уникаємо тих, хто це робить

Але чому? Донедавна дослідники не мали значного поступу у науковому вивченні свербежу. Але ситуація починає змінюватися. Тепер вчені знають, що відчуття свербежу передається через низку специфічних нейронів і шляхів, що відкриває шлях до нових типів лікування.

Але чому ми взагалі відчуваємо свербіж? Вважають, що у ссавців це відчуття виникло як своєрідний рефлекс, який допомагає їм позбуватися патогенних мікроорганізмів та рятуватися від шкідливих речовин у довкіллі. Але свербіж має також психологічний аспект, який ми ще не до кінця розуміємо.

Візьмімо феномен “заразного свербежу” – коли люди, які бачать, як хтось чухається, раптом самі починають відчувати свербіж. У 2011 році Гіл Йосипович, професор дерматології та лікар-науковець у Школі медицини Університету Міллера в Маямі, провів експеримент. Він попросив здорових людей із контрольної групи та людей з атопічним дерматитом (АД) – розладом, який викликає хронічний свербіж – переглянути короткі відео з людьми, які чухаються або сидять без діла.

Учасникам вводили або гістамін – хімічну речовину, яка викликає свербіж, – або нешкідливий фізіологічний розчин. Хоча обидві групи повідомили про посилення свербіння, воно було більш вираженим у пацієнтів з АД: 82% повідомили про посилення відчуття свербіння після перегляду відео людей, які чухаються.

Це явище характерне не лише для людей. У 2013 році Йосипович виявив, що коли дорослі макаки-резус дивилися відео, на якому чухалися інші мавпи, вони також починали спонтанно чухатися, що свідчить про те, що вони також відчувають заразний свербіж.

Але водночас існують дані, які свідчать про те, що ми та інші ссавці запрограмовані уникати людей, які чухаються – можливо, тому що чухання може сприйматися як сигнал інфекції чи захворювання.

Браян Кім, клініцист і нейроімунолог з Медичної школи Ікана лікарні Маунт-Синай у Нью-Йорку, під час лабораторного експерименту спостерігав, що миші, які бачать іншу мишу, яка чухається, прагнуть відійти від неї.

Водночас коли миша бачить, що інша миша відчуває біль, вона натомість намагається її лизати та доглядати за нею.

Це має сенс з еволюційної точки зору, оскільки вчені вважають, що свербіж ми розвинули як спосіб видалення паразитів, вошей і кліщів з нашого тіла, щоб запобігти зараженню.

Є докази того, що чухання забезпечує певний захист від інфекції. Наприклад, у будинках для літніх, де люди нерухомі й не можуть почухатися, часто трапляються епідемії корости. Іншими словами, люди, які часто чухаються, можуть ненавмисно посилати іншим сигнал про те, що у них заразна інфекція.

“Я думаю, що це інстинкт виживання”, – каже Кім.

“Я живу в Нью-Йорку, і якщо я заходжу в метро й бачу, як хтось чухається, то інстинктивно намагаюся триматися подалі. Я думаю, що в нервовій системі людини закладено, що якщо хтось чухається, він може мати якусь заразну хворобу”, – він каже.

“Однак якщо комусь боляче, людський інстинкт – підійти до цієї людини, це інстинкт виживання племені”, – додає дослідник.

Можливо, з цієї причини люди, які страждають на хронічний свербіж, відчувають сором, збентеження та стигматизацію, пов’язані з їхнім захворюванням. Багато хто з них страждає від тривоги та депресії, а також має низьку самооцінку. Однак, на жаль, стрес може посилити свербіж, що призведе до нескінченного циклу свербіння та тривожності.

Але, за словами Йосиповича, останнє, що має зробити лікар, це сказати людям, які страждають на хронічний свербіж, припинити чухатися.

“Це як сказати комусь перестати позіхати – це неможливо, це рефлекс”, – каже Йосипович.

Тож чому відчуття свербежу таке непереборне? Одна з теорій стверджує, що коли ми чухаємося, це надсилає до мозку сигнали болю.

Ці сигнали діють як відволікання, зменшуючи відчуття свербіння хоча б на секунду. Чухання також вивільняє нейромедіатор серотонін, який може відповідати за приємні відчуття. Однак справжні причини, чому так приємно чухатися, складні й до кінця не зрозумілі.

“Здається, справа можу бути в тому, як шкіра сприймає або передає інформацію в мозок, що вона не може впоратися з надто великою кількістю стимулів в одному місці одночасно”, – каже Марліс Фассетт, професорка дерматології Каліфорнійського університету в Сан-Франциско.

“Люди з хронічним свербежем відчувають задоволення від процесу чухання, – каже вона. – Нейрофізіологів цікавлять сенсорні нейрони задоволення, які іннервують шкіру, тому що позбутися приємного відчуття та залежності від чухання – це справді важлива терапевтична проблема.