Коли апеляційна скарга залишається без руху

Стаття 357. Залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги

1. Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

2. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

3. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

4. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

5. Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:

1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;

3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;

4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

6. Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

7. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 272 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Хотите высказаться? Оставьте комментарий:

Стаття 399. Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження

Судова практика свідчить про те, що вказані дії судді першої інстанції у певних випадках не узгоджувалися з позицією апеляційного суду, який повертав справу на доопрацювання для виконання судом першої інстанції вимог ст. 352 КПК України в разі невідповідності апеляції вимогам ст. 350 КПК, на що судом першої інстанції не було звернуто увагу. Зазначене тягнуло за собою затягування розгляду справи в апеляційному порядку, що призводило до порушення прав засуджених, особливо тих, що трималися під вартою.

2. Коментованою статтею регламентовані дії судді-доповідача та зазначено підстави залишення ним апеляційної скарги без руху, Ті повернення або відмови у відкритті провадження, тобто у випадках недодержання особою вимог, передбачених ст. 396 КПК.

Треба зазначити, що у цій статті запроваджені нові процесуальні дії у діяльності апеляційного суду, які характеризуються розширенням повноважень суду апеляційної інстанції, що дає змогу в повному обсязі здійснювати діяльність, притаманну цій стадії кримінального процесу.

Якщо суддею-доповідачем буде встановлено недодержання вимог, передбачених ст. 396 КПК щодо апеляційної скарги на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, він постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, зазначаючи недоліки, які містяться в апеляційній скарзі, та встановлює додатковий строк для їх усунення.

Критерій достатності строку визначається суддею-доповідачем, проте не може перевищувати 15 днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу, таким чином, очевидно, зростає процесуальна роль суду апеляційної інстанції та такого оціночного критерію як суддівський розсуд судді-доповідача у здійсненні своєї діяльності в процесі підготовки до провадження у суді апеляційної інстанції.

З метою оперативного вирішення завдань, зазначених у ч. 1 ст. 399 КПК, копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка її подала.

Подальший рух у кримінальному провадженні повністю залежить від волі особи і дій, направлених на усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.

У тому разі, якщо особа усуне недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, така апеляційна скарга вважається поданою у день первинного її подання до апеляційного суду.

У такому разі суддя-доповідач повинен протягом 3-х днів після усунення недоліків та за відсутності перешкод постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

• 3. Закон установлює перелік випадків, коли апеляційні скарги повертаються особі, а саме:
• 1) особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк;
• 2) апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу;
• 3) апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції;
• 4) апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. 4. Частиною 4 ст. 399 визначено підстави, при невиконанні яких суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження:

• 1) якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку (наприклад, про відкладення судового розгляду, про задоволення скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора, надання дозволу на затримання, тощо)
• 2) судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскаржено відповідно до умов, встановлених у ст. 394 КПК.

Копія ухвали про повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу разом із апеляційною скаргою та усіма додатками, що є запорукою вчасної реалізації права особи на касаційне оскарження зазначених процесуальних рішень.

Закон (ч. 7 ст. 399) забезпечує у межах строку на апеляційне оскарження право повторного звернення до апеляційної інстанції і в порядку, передбаченому цим Кодексом у разі залишення апеляційної скарги без руху або її повернення.

Таким чином, при недотриманні умов реалізації права на апеляційне оскарження настають відповідні правові наслідки:

• – залишення апеляційної скарги без руху;
• – повернення апеляційної скарги;
• – відмова у відкритті апеляційного провадження.

Коли повернення апеляційної скарги є незаконним: позиція Верховного Суду

Подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір.

Суду апеляційної інстанції належить перевірити, по-перше, чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала суду першої інстанції про відмову у зупиненні провадження у справі окремо від рішення суду. По-друге, чи відповідає апеляційна скарга вимогам процесуального законодавства з урахуванням відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, та прийняти відповідне процесуальне рішення. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 503/1904/16-ц.

Верховним Судом було встановлено, що ухвалою районного суду від 11 квітня 2017 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, заявники подали апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду від 18 травня 2017 року вказана апеляційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду від 17 липня 2017 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу на ухвалу районного суду від 11 квітня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявникам.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявниками не усунуто недоліки, а саме не сплачено судовий збір.

Верховний Суд нагадав, що однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право на оскарження судових рішень. Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Згідно з частиною другою статті 297 ЦПК України 2004 року, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу щодо постановлення суддею ухвали, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляється позивач і надається йому строк для усунення недоліків.

Відповідно до частини першої статті 121 ЦПК України 2004 року, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Верховний Суд звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо регулювання подібного виду правовідносин.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року заява № 23805/94 ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Верховний Суд зазначає: «Враховуючи, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги чи іншого процесуального звернення є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору».

Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції.

Тому, апеляційний суд, розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні, повинен був діяти відповідно до вимог статті 121 ЦПК України 2004 року: продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявникам, адже у останніх не було можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого в оскаржуваному рішенні відповідного процесуального рішення за клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції – скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Також ми повідомляли, чи є належним доказом квитанція про сплату судового збору, яка не містить інформації про номер справи.

Додамо, що відсутність коштів на судовий збір у податкової не причина для поновлення строків оскарження.

А ще ми писали, що правила сплати судового збору у справах про захист прав неповнолітніх змінять.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій