Bloomberg: Ері нафти кінець, за що будуть воювати країни в часи “зеленої” енергетики?

Перехід на нові джерела енергії навряд чи буде легким, а нафта, газ і вугілля будуть горіти довше, ніж хотілося б, лишаючи по собі руйнівний слід.

Перехід на екологічну чисту економіку не сподобається залежним від нафти і газу режимам / фото REUTERS

Лише питання часу, коли глобальна економіка перейде з викопного палива на відновлювані джерела. Експерти спробували передбачити, як це вплине на міжнародну політику.

Організація Rand Corporation проводила симуляції війн спільно з Пентагоном з 1950-х років. Вона, зокрема, змоделювала можливий перебіг війн між США, Китаєм і Росією. Тепер аналітичний центр використав свої інструменти прогнозування “реальної політики” для пошуку відповіді на питання: як зелена енергетика змінить світ?

Про це пише Bloomberg, додаючи, що Rand долучився до невеликої, але дедалі більшої групи організацій, університетів і щонайменше одного уряду в Європі. Всі вони намагаються передбачити, якою буде геополітична ситуація у світі, де більше немає нафти. Це свідчить, принаймні, про те, що ідея відмови від викопних енергоносіїв стала “мейнстрімом”.

Читайте також Німеччина звільнить “зелену” промисловість від платежів за “зелену” електроенергію Минулий рік був переломним. Китай, який найбільше у світі забруднює атмосферу, нарешті приєднався до групи країн і компаній, які встановили дату, коли потрібно досягти вуглецевої нейтральності. Євросоюз вперше в своїй історії виробив більше електроенергії за допомогою ресурсів, які не забруднюють довкілля, ніж навпаки. Джо Байден переміг на президентських виборах в США, принісши амбітні кліматичні плани в Білий дім.

Виступаючи перед Радою безпеки ООН минулого місяця, прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон висміяв тих, хто досі не сприймає серйозно проблеми зміни клімату.

Стрибок влади

Деякі експерти прогнозують, що кінець ери нерівного доступу до викопного палива зробить світ більш безпечним, як це сталося після Холодної війни. Видання нагадує, як в 1990 році диктатор Іраку Саддам Хусейн влаштував вторгнення в Кувейт, щоб захопити нафтове родовище країни. Але у світі зеленої енергетики у нього не було б причин йти на війну, щоб захопити поля з сонячними панелями сусіда. Кувейтський шматок пустелі не був би чимось особливим. А Багдаду було б дешевше купити власні панелі.

“Будь-хто може тепер стати енергетичним гравцем. В цьому вся природа відновлюваної енергії”, – сказав екс-президент Ісландії Олафур Рагнар Грімссон, який очолював міжнародну комісію з геополітики енергетичного переходу.

Читайте також Вперше за рік ціна на нафту перевищила $60 Гріммсон вже бачив, яким може бути “зелене” майбутнє. Адже в енергетичному балансі Ісландії 85% енергії походить з відновлюваних джерел. А вся електроенергія виробляється екологічно чистими технологіями. Востаннє, коли острівна країна вела конфлікт з іншими за ресурси, йшлося про рибу.

“Потрібна нова геополітична модель, не можна просто поставити відновлювані джерела в моделі вугілля і нафти”, – сказав екс-президент Ісландії.

Поки зелена енергетика не домінує у світі, нафта може лишити після себе довгий і руйнівний слід. За приблизно три століття доступ до викопного палива впливав на появу й занепад великих геополітичних сил. Велика кількість вдало розташованих вугільних шахт живили промислову революцію у Великій Британії й допомагали розширювати її імперію. Військова сила СРСР спиралася на нафту й газ. Ці ж ресурси сформували “Американське століття”, давши енергію альянсам США і розгортанню флоту.

“Ми ще навіть близько не підійшли до світу, в якому б панували відновлювані джерела енергії”, – сказав Андрес Голдтхау, який очолює проект німецького Університету Ертфурту, покликаному з’ясувати систематичний вплив переходу на зелену енергетику.

Світ нафти

Зміна такого фундаментального двигуна світового порядку може мати багато наслідків. Володимиру Путіну буде важко підтримувати підйом Росії як “енергетичної супердержави”. Крах сланцевої промисловості в США в поєднанні з домінуванням Китаю у виробництві зеленої енергії може стати визначальною в протистоянні великих держав у 21-му столітті. Американські альянси й військові бази на Близькому Сході втратять сенс. Різка втрата доходів від продажу нафти може дати поштовх новій хвилі революцій в стилі “Арабської весни” в найбільш хитких нафтових автократіях.

Читайте також Forbes: Росії доведеться або готуватись до світу без нафти й газу, або померти Єдине, що можна сказати напевне про перехід, за словами Голдтхау, це те, що він “ніколи не буде проходити лінійно”. Для прикладу можна розглянути війни в Югославії після Холодної війни або відхід від планової економіки в колишньому комуністичному блоці в кінці 1980-х років. Багато колишніх республік СРСР: від України до Туркменістану, досі переживають неспокійні часи або ж навіть через 30 років не змогли повністю перейти до ринкової демократії.

У свою чергу канадський вчений Вацлав Сміл вказує на те, що в 1900 році на вугілля припадало 95% енергетики. Через століття цей відсоток скоротився до 26%. Але в абсолютних цифрах споживання вугілля тільки зросло. Якщо сто років тому людство щороку спалювало 800 мільйонів тонн, то тепер – 5,5 мільярдів тонн. Те ж саме може відбутися з нафтою. Старе паливо, попри підйом нових джерел, може горіти довше, ніж хотілося екологам.

Довгий вугільний слід

Головний економіст державної енергетичної компанії Норвегії Equinor ASA Еірік Ваернесс каже, що йому важко уявити безпроблемний і швидкий перехід зі старої енергетики на нову. Особливо в такому конкурентному й націоналістичному середовищі, як зараз. Він брав участь в роботі комісії Грімссона і загалом погоджується з оптимістичними висновками.

“Щоб енергетичний перехід відбувся повноцінно, нам, можливо, знадобиться сприятливий геополітичний клімат. Нам ще потрібно створити певне доброякісне коло”, – сказав він.

Хоч джерела чистої енергії доступні всім, битва буде тривати за те, хто буде отримувати вигоду від продуктів, потрібних для приборкання цих джерел. Попит на сонячні панелі, вітрові турбіни й батареї буде настільки великим, що країни вже зараз намагаються подбати про те, щоб закріпити за собою “частину пирога”. Багато хто лишиться на узбіччі.

Читайте також Екологічний податок на СО2 можуть збільшити для компенсації “зеленого тарифу” – Вітренко Виробництво приблизно 60% сонячних панелей припадає на компанії в Китаї. Тож їхній вплив на ринок такий, про який країни ОПЕК у нафтовому світі могли б лише мріяти. Це домінування створює велику торговельну перевагу, але не таку, яку б лідери Китаю Си Цзиньпін міг використати як важіль впливу в геополітиці.

“Про що тут хвилюватися? Ви купуєте і використовуєте обладнання. І коли воно вже у вас, ніхто не може його забрати”, – сказала професор політології з Університету Якобса в Бремені Карен Сміт Стеген. Вона дослідила потенціал 165 країн стати політичним переможцями чи “лузерами” в процесі енергетичного переходу.

Глобальна нерівність й конфлікти, швидше за все, будуть точитися за доступ до технологій й фінансування, встановлення стандартів й контроль сировини. Китай контролює більше 90% деяких рідкісноземельних елементів, які потрібні для електромобілів й морських вітрових турбін. Пекін вже скористався якось силою цієї монополії, відрізавши Японію від постачання в 2010 році після сутички за острови, які обидві країни вважають своїми. Японія після того скоротила на третину свою частку імпорту рідкісноземельних матеріалів з Китаю, щоб не бути настільки уразливою.

Читайте також В Україні вже 25 тисяч домогосподарств встановили сонячні панелі Дешева нафта також може скоротити бюджети крихких режимів до того, як вони знайдуть нові джерела доходів. У лютому дослідження, проведене британським аналітичним центром Carbon Tracker, виявило, що 40 залежних від викопного палива урядів можуть зіштовхнутися з обвалом доходів від нафти й газу на 51%. Це за умови, якщо світ виконає поставлені кліматичні цілі. Це може дестабілізувати уряди й позбавити країни на зразок Нігерії чи Іраку ресурсів для захисту від терористів.

Вас також можуть зацікавити новини:

Читайте також: Байден заявив, що вважає Путіна вбивцею. У великому інтерв’ю глави Сполучених Штатів для ABC News Байден відповів на ключове питання про російського президента Володимира Путіна. На питання, чи вважає Байден Путіна вбивцею, той відповів ствердно.

Безкоштовна нафта: чому ціни впали нижче нуля і що тепер буде?

Мінус 40 доларів за барель. Такої ціни на нафту (якщо це можна назвати ціною) світ ще не бачив. Чи варто турбуватися тим, хто продає нафту, і радіти тим, хто її купує — заправляє машину, асфальтує дорогу чи опалює будинок?

Не варто. Негативна ціна в Америці — лише збій в матриці, технічний провал, фінансова авантюра.

Це все мало стосується реального світу. За повний бак на заправці не будуть доплачувати нікому.

Звичайна нафта — чорна, в’язка, пахуча рідина — як і раніше в ціні, навіть якщо ця ціна в історичній перспективі і виглядає смішною. Два головних світових сорти нафти, до яких прив’язана ціна більшості інших, продаються на тому ж рівні, що і кілька днів тому. В Америці техаська нафта WTI з поставкою в червні коштує 22 долари, а за барель європейського сорту Brent дають $26.

А того, що коштувало мінус 40 доларів за барель, вже немає. Мінусова ціна стосувалась ф’ючерса — фінансового інструменту, тобто до договору про постачання сировини у певні терміни.

Що трапилося?

Ф’ючерс був травневий, він закінчився у вівторок, 21 квітня. А оскільки нафта зараз нікому не потрібна (про це йдеться нижче), за день до закінчення контракту інвестори спробували позбутися її за будь-яку ціну.

Будь-яка ціна виявилася негативною.

Щоб не отримати нафту на руки, вони готові були заплатити тим, кого контракт зобов’язував цю нафту постачати. В іншому випадку вони повинні були б забрати нафту в Техасі і розмістити її в найближчому сховищі в Кушинзі. Як на зло, воно виявилося заповненим під зав’язку.

Про це колись знімуть фільм на кшталт The Big Short (“Гра на зниження”) з Крістіаном Бейлом. Герой тієї стрічки задовго до світової фінансової кризи зробив ставку на крах ринку незабезпечених іпотечних кредитів. Звучить нудно, але в кінці фільму він виводить маркером на дошці цифру: + 489% прибутку.

На цей раз хтось поставив на те, що хтось поставить проти того, що нафта може коштувати менш як 10 доларів за барель.

Ці “хтось” не дали покупцям травневого контракту за умовні 25 доларів за барель перейти на червневий контракт за 22 долари і заплатити штраф в три долари за барель. Вони наполягали на тому, що продавати контракт не будуть, але готові поставити нафту — реальні барелі.

На це ніхто не підписувався, люди купували фінансовий контракт, а не цистерни з в’язкою рідиною. В результаті власники травневих ф’ючерсів погодилися доплатити за те, щоб позбутися їх, оскільки за вивезення та розміщення у сховищі нафти їм довелося б заплатити набагато більше.

Нафти занадто багато

У будь-якій іншій ситуації власники травневих контрактів, які закінчилися у вівторок, змогли б отримати фізичну нафту, переробити її в нафтопродукти і продати. Але це майже неможливо в умовах рішучого падіння попиту з боку змученої коронавірусом економіки.

“Чорний понеділок” на американському нафтовому ринку стався у момент, коли світовий попит на нафту впав, як і впала економічна активність у світі. Приблизно на 30%.

Відповіддю на це стало скорочення поставок з боку Росії і країн ОПЕК приблизно на 10% світової пропозиції сировини.

Скорочення це відбудеться тільки в травні. Але навіть тоді виявиться, що приблизно 20% нафти на ринку — зайві. Щоб уникнути надлишку товару, нафту потрібно розміщувати на складах. Але з цим проблеми.

Нафтосховища на планеті заповнені приблизно на три чверті. А вільна чверть – близько 1 млрд барелів — приблизно в 10 разів перевищує світовий попит на нафту, який до кризи був близько 100 млн барелів на добу.

Через пандемію коронавірусу світовий попит на нафту, як очікується, впаде на 30%. Тобто трейдерам, нафтопереробним заводам і Держрезерву доведеться кудись діти 30 млн барелів на день. Резервуарів їм вистачить на місяць, максимум на півтора.

І попит на ці сховища феноменальний. Ціни майбутніх поставок на ринку зараз вище поточних, тому трейдери притримують нафту в розрахунку на її подорожчання в майбутньому. Сховища швидко заповнюються: не тільки на суші, але і на морі.

Нафтосховища на ключових ринках на кшталт Сінгапуру і США подорожчали вдвічі. І якщо на суші зберігається приблизно три мільярди барелів нафти, через падіння цін трейдери почали розміщувати нафту і на морі – в танкерах, які зазвичай використовуються для її перевезення.

Буквально за кілька тижнів обсяг нафти в танкерах, які нікуди не пливуть, подвоївся до 160 млн барелів, підрахувало агентство Reuters.

Більше півсотні супертанкерів кожен вантажністю до 2 млн барелів стоять на якорі. У світі їх всього 770, і кожен третій в результаті може залишитися на рейді завантаженим під зав’язку до кращих часів, вважають трейдери.

Такого світ не знав з часів обвалу економіки 2009 року. Але навіть тоді в морі було всього 100 млн неприкаяних барелів нафти.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!