Улас Самчук — Марія (дуже стисло)

Марія народилася у бідній родині. Батько її працював у каменоломнях, тим заробляючи на хліб. Марія була першою улюбленою дитиною селянки Оксани, доброї вродливої молодиці. Дитина була здорова і красива.

Коли Марії було шість років, кудись зник тато. Дитина довго чекала його і дивувалася. Татко загинув у каменоломнях. Настали голодні часи. Потім захворіла і померла мати.

Дитина опиняється у тітки Катерини, у якої і так багато дітей, а в хаті нестатки. Дивитися за дитиною було нікому, вона ходила брудна й обірвана, з часом мусила працювати.

У дев’ять років Марія почала самостійне життя — найнялася до Мартина Заруби. Родина Заруби поставилась до неї добре, дівчину відгодували, добре одягали і мили. Марія працювала завзято, ні в чому не знала втоми і весь час співала.

Скоро вона стала вродливою дівчиною, і на неї почали задивлятися парубки. Та Марія лишалася байдужою. Але прийшов і її час: вона закохалася у наймита Корнія, що незабаром мав іти у рекрути.

Недовго мали щастя закохані, скоро Корнія забрали у матроси. Марія залишилася сама і все чекала якоїсь звістки. Корній про себе не повідомляв.

До Марії почав залицятися заможний Гнат Кухарчук. Він терпляче ставиться до відмов Марії, дарує їй подарунки. Деякий час Марія не може навіть думати про нього, але від Корнія немає ніяких звісток, і зрештою дівчина зважується вийти за Гната заміж. На своєму весіллі наречена почувала себе, наче на похороні. Та все ж трималася гідно, весь час звертаючись за порадою до Гната. Той був щасливий.

Молодий не міг натішитися своєю дружиною, весь час намагався бути коло неї, дарував подарунки, читав книжки. Та для Марії це, скоріше, було тягарем, ніж задоволенням.

Та ось відчула вона під серцем нове життя і відразу повеселішала. Народився хлопчик Роман, і Марія наче знову віднайшла сенс буття. Весь свій час присвячувала вона дитині. Щасливий був і батько.

Півторарічний хлопчик захворів, весь час плакав уві сні. Сон віщував Марії недобре: снилося їй, що прийшла її покійна мати і забрала із собою дитину. Невдовзі Романко помер, а разом з ним померла і душа Марії. Народження мертвої дитини вже не справляє на неї такого враження.

Потім Марія неначе збожеволіла: почала ходити на вечорниці, залицятися до парубків, зовсім занехаяла господарство. Гнат нічого їй не говорив, тільки мовчки страждав. Посварившись з братом, він мусив вибратися з дружиною до комори, де вони тепер і жили.

У цей час приїжджає у відпустку Корній, який зовсім не помічає змарнілої молодиці, що колись була красивою голосистою дівчиною. Ніщо, здається, не могло б завдати Марії таких страждань, як ця неувага коханого чоловіка.

• Марія (повний текст) ▲ читається за один вечір
• Марія (скорочено) ▲ читається за 26 хвилин

• Марія (аналіз)
• “Марія” (шкільні твори)
• “Марія” (реферати)
• Які художні особливості має роман “Марія” Уласа Самчука?(та інші запитання)
• Біографія Уласа Самчука

Гнатові вдається повернути Марію у сім’ю за допомогою сусідки Гапки, яка викликає у жінки ревнощі.

Скоро у Марії народжується донька Надійка, якій теж не судилося прожити довго: через два роки вона помирає від тифу. У цей же час сталося нещастя з Гнатом. Перебивши у лісі ногу, він потрапив до лікарні. Марія залишається сама на господарстві. Тут і зустрічається молодиця з Корнієм, що повернувся після семи років служби додому. Матрос береться допомогти їй, і Марія всією душею припадає до нього, хоч той б’є її, примушує страждати. Та Марія щаслива бути поруч з коханим. Після повернення Гната з лікарні вона розлучається з ним і йде жити в обдерту хату Корнія, забравши дві десятини посагу та корівку.

Важко жилося Марії на новому господарстві. Корній, що звик зовсім до іншого життя, спочатку не дуже розуміється на селянській праці. Жорстоко ставиться він і до жінки, навіть примушуючи її позбутися нового життя, що зародилося у ній. Але Марія хапається за все, намагаючись зробити своє життя спокійним і забезпеченим. Вона голодна, але щаслива.

Коли Марія знову завагітніла, Корній вирішує одружитися з нею. У них народився син Демко. За дитиною вже не було часу так доглядати, як за попередніми, але воно якось собі росло.

Корній взявся за господарство, і все у них пішло на лад. Скоро поставили нову клуню, хату, з’явилися коні. Подобрішав він і до дружини. Щастю Марії не було меж.

Скоро народилося у них ще двійко дітей: Надійка і Максим.

Але почалася війна, і Корнія забрали до війська. Прийшов від нього лише один лист, а більше нічого не чути. Марія намагалася підтримати своє господарство, але це було дуже важко.

Біля неї знову з’являється Гнат і пропонує свою допомогу. Марія відмовляється. Помітивши страждання Гната, та ж сусідка Гапка, що колись повернула Марію до сім’ї, закидає Гнатові думку, що, опинившись у тяжкій скруті, Марія мусила б прийти до нього.

На Великдень, коли Марія була в церкві, її подвір’я запалало з усіх боків. Попеклася худоба, згоріло зерно. Свідки вказували на Гната, але Марія відмовилася свідчити проти нього. Сусіди допомогли їй обсіятися та покрити соломою хату.

Зустрівши Марію, Гнат божиться, що не підпалював її хати і розказує страшний сон: він бачив, як її середній син Максим (значить, буде ще один) у страшному льоху відрубав їй сокирою руку, за що Корній зарубав тією ж сокирою його.

Чоловік знову пропонує допомогу, але Марія відмовляється.

Повертається з війни Корній і починає відновлювати господарство. Вони знову тяжкою працею піднімаються на ноги. Народжується третій син Лаврін.

Сини ростуть зовсім різними. Демко стає помічником у господарстві, Максим же лінивий, ні до чого не хоче докладати рук. Радує Марію її дочка, роботяща, ласкава. Лаврін вдався дуже розумним.

Як виростає Демко, його забирають у рекрути, і через деякий час сім’я стримує повідомлення, що він загинув. Відмолюючи його душу у церкві, Марія бачить серед ченців Гната. Потім надходить звістка, що Демко живий. Він пише матері, щоб вона надіслала йому житніх сухарів. Кожного дня надсилає мати синові посилки, але звістки більше не отримує.

Приходить 1917 рік. Скрізь відбуваються якісь страшні і тривожні, мало зрозумілі простій людині події.

Максим подався з дому шукати легкого хліба, а Лаврін навчається у школі, вірить в ідеї національного відродження.

Згодом Надійка виходить заміж за колишнього матроса Архипа Паньківа. До родини приїздить Максим, що зрікається усіх моральних цінностей своїх предків і закликає всіх до атеїзму. Корній виганяє його з хати.

Господарство Корнія і Марії занепадає. Доводиться віддати корову, а покоси толочать вояки, що проїжджають повз село.

Повернувся з фронту Максим, який повідомляє батьків, що хоче одружитися, і виганяє їх з хати. Марія, Корній та Лаврін вибираються з рідного подвір’я у спорожнілу хату односельчан, яких відправлено до Сибіру.

Надійка чекає народження дитини. Її чоловік поступово привчається хазяйнувати на землі. Здається, що вона має бути щасливою.

Україна працює і віддає свій хліб державі, у той час як по її селах люди пухнуть з голоду.

Корній, Марія і Лаврін тяжко працюють на своєму господарстві, але їсти нема чого. Надійка розказує, що у них відібрали весь зароблений хліб, і останнє, що у неї залишилося.

Максим заявляє на свого брата Лавріна, і того заарештовують. Даремно Марія намагається відшукати хоч сліди свого молодшого сина.

Крім того, Максим зрікається своїх батьків куркулів.

Люди годуються зібраним, краденим на полях зерном, гнилою картоплею, що залишилася після збирання, лободою. Багато селян помирає з голоду.

Архип разом з кількома чоловіками зважується підрити монастирські комори, де зберігався хліб. Його забрали, і він уже не повернувся.

Гнат у чернечій рясі проповідує кінець світу.

Хворіє Надійка, Марія від голоду вже не може пересуватися. Корній намагається якось прогодуватися, вполювавши зайця. Піднімає навіть руку на свого собаку, але не може вбити старого товариша.

Надійка задушила дитину і збожеволіла. У нестямі Корній іде до свого старого подвір’я і вбиває сокирою їхнього середнього сина Максима, що є ніби уособленням усього страшного, що випало на долю чистих і працьовитих людей.

Після того він іде з дому, щоб померти. З’являється Гнат і визнає, що це він підпалив колись хату Марії з любові до неї. Та жінці вже все одно. У неї немає сил жити. Настає останній 26258-й день її життя.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Роман Уласа Самчука “Марія” став сенсаційною подією в українській і світовій літературі. Сенсаційним перш за все у романі описані страшні події голодомору 1933 року, спрямованого на знищення української нації як у фізичному, так і в психологічному розумінні.

Написаний роман теж був у 1933 році. І хоча У. Самчук не перебував на той час в Україні, він міг ознайомитися з багатьма фактами того страшного року, які потрапляли перш за все у зарубіжну пресу. Решту реконструювала його письменницька уява.

Роман “Марія” розгортається у двох планах: психологічно-особистісному та соціальному, загальнолюдському. Причому чисто побутові на перший погляд події поступово, з наближенням до третьої частини роману, набувають все більш узагальненого звучання. Образ Марії теж поступово перетворюється на образ усіх матерів-страдниць, яким і присвячує У. Самчук свій роман. Недаремно, мабуть, вибирає він для своєї героїні ім’я Божої Матері.

Люди зображені в романі не ідеалізовано, а з усіма притаманними їм людськими вадами, добрими і поганими рисами характеру. Так і Марія не завжди є селянським ідеалом жінки. Але вона за будь-яких обставин залишається щирою у своїх почуттях і ніколи їх не зраджує.

Особливо підкреслено в її образі переживання почуття материнства і нерозривний зв’язок із землею як джерелом життя. Співець селянського світу, Улас Самчук саме в цьому бачить порятунок для людської душі.

У традиційному ключі використаний письменником мстив про трьох рідних за народженням братів, які виявляються насправді зовсім різними і йдуть різними шляхами. Так, Демко гине у німецькому полоні, найкращий та найщиріший син Лаврін зникає у нетрях в’язниці, а Максим стає хижаком, ніби уособленням страшної машини, яка чавить рідну землю.

Мотив цей використовувався й іншими українськими митцями: Ліною Костенко, А. Головком. Особливо поширений він у фольклорі.

Твір написаний у високому стилі художнього життєписання і розвивається за власним ритмом, що задається часовими проміжками між подіями життя головної героїні.

Що стало з Марією Шерифович – переможницею “Євробачення”, яка обійшла Вєрку Сердючку

Співачка здійснила камінг-аут і стала мамою за допомогою сурогатного материнства

У 2007 році Вєрка Сердючка ледь не привезла кубок “Євробачення” в Україну: з піснею “Dancing Russia Goodbye” вона посіла друге місце, програвши переможниці Марії Шерифович лише 33 бали. Але якщо Сердючка і сьогодні залишається відомою зіркою “Євробачення”, то співачці з Сербії не вдалося довго зберігати міжнародну популярність. Розповідаємо, як склалась її доля.

Марія Шерифович на “Євробаченні-2007” Фото: Getty Images

На “Євробаченні-2007” Марія Шерифович виконала ліричну баладу “Molitva”. Пісня ознаменувала дебют Сербії на конкурсі як незалежної держави, а також стала першою неангломовною композицією, яка виграла після перемоги Dana International у 1998 році з піснею “Diva”.

Мало хто знає, але Сербія ніяк не відзначила успіх Марії Шерифович на “Євробаченні”. Про це співачка сама розповіла у Twitter після того, як дізналася про нагороду Кончіти Вурст від Австрії у 2014 році.

“Кончіта отримала від своєї країни 2,5 мільйона євро! А я отримала коробку шоколаду! То чому б мені не зістрибнути з балкона? Уф!” – написала роздратована артистка.

Інші зірки наслідували її прикладу і розповіли про “подарунки”, які вони отримали за свої досягнення. Наприклад, Емілія Кокіч, солістка групи Riva, яка виграла “Євробачення-1989” від Югославії, зізналася, що їм подарували настінний і наручний годинник.

Відсутність грошової винагороди, втім, компенсувала народна любов у Сербії. Коли співачка повернулася до Белграда, її вітав натовп із понад 70 тисяч людей. Шерифович купалася у променях слави, давала концерт за концертом, випускала альбоми та музичні кліпи.

Фанати зібралися на площі у Белграді, щоб привітати Марію Шерифович із перемогою на “Євробаченні-2007” Фото: Getty Images

У 2013 році в документальному серіалі “Сповідь” Марія розповіла про своє важке дитинство, і це зробило її ще більш відомою. Виявилося, що її батько був жорстоким алкоголіком, який регулярно бив маму співачки Веріцу, а також покинув її на 9-му місяці вагітності заради іншої жінки. Також Шерифович уперше зізналася, що є лесбіянкою.

“Я була з дівчиною, і це чудово. Знаю, що ви всі прийшли сюди за цим питанням. Можу сказати вам, що це чудово – мати стосунки з кимось, хто не лізе своєю бородою вам в обличчя”, – пожартувала артистка.

Хоча надалі вона воліла не вдаватися до подробиць особистого життя, Марія Шерифович відкрито підтримала легалізацію одностатевих партнерств у Сербії.

Артистка завжди називала себе дуже ліберальною, але з її ім’ям пов’язаний гучний політичний скандал. Річ у тім, що у 2008 році вона виступила на передвиборчому мітингу, організованому Сербською радикальною партією – проросійською ультранаціоналістичною політсилою, яка була проти вступу Сербії до Євросоюзу та виступала за встановлення тісніших зв’язків із Росією. Марія Шерифович висловила жаль з цього приводу і заявила, що це була “не заява про політичну приналежність, а зобов’язання, яке оплачувалося”. Тим не менш, через прикрий інцидент Єврокомісія поставила під сумнів її роль як посла Євросоюзу в “Рік міжкультурного діалогу”.

Марія Шерифович, незважаючи на камінг-аут, завжди тримала особисте життя в таємниці від широкої публіки. “Якщо я публічна особистість, це не означає, що я громадський туалет, – висловлювалася вона в інтерв’ю. – Можете запитувати і писати, що хочете, а я можу відповісти на деякі питання про особисте життя. Але є чітка, хоч і не завжди помітна межа, що називається порядністю”.

На тлі такої таємничості у грудні 2023 року Марія Шерифович розбурхала публіку тим, що стала матір’ю сина, народженого внаслідок сурогатного материнства. Дитина з’явилася на світ у Лос-Анджелесі та отримала ім’я Маріо. Народження малюка Шерифович тримала в найсуворішій таємниці, і про це знали тільки найближчі їй люди.

В інтерв’ю Blic артистка зізналася, що не змогла самостійно виносити дитину.

“Велике бажання мати дитину привело мене до цього дуже складного та відповідального процесу. Хоча я кілька разів намагалася виносити вагітність самостійно, через труднощі, які я переживала, мені це не вдавалося. Тож сурогатне материнство виявилося для мене, по суті, єдиним виходом, – розповіла Марія. – Мені дуже не хочеться публічно пояснювати медичні причини цього, але сурогатне материнство стало моїм єдиним вибором”.

Процес вилучення яйцеклітин Марія Шерифович пройшла ще у 2021 році, і після генетичних досліджень лікарі сказали співачці, що вона має три здорові ембріони. Так народився Маріо – хлопчик із генами Марії Шерифович, якого виносила інша жінка.

Син співачки народився у клініці Лос-Анджелеса, оскільки в Сербії сурогатне материнство не практикується. Через це їй довелося часто їздити до Америки. Разом зі своєю мамою Веріцею артистка була поряд із сурогатною матір’ю під час підготовки до пологів.

В інтерв’ю Шерифович розповіла, що обрала США, оскільки ця країна досягла найбільшого прогресу з погляду процедури сурогатного материнства, починаючи від догляду за жінками, які виношують дітей, і закінчуючи повним юридичним та психологічним супроводом усіх учасників процесу. Сьогодні Марія вважає Америку своїм другим домом як з особистих, так і з ділових причин.

Після народження сина Марія Шерифович вирішила серйозно присвятити себе його вихованню. Через це артистка завершила кілька проектів на сербському телебаченні. “Я хочу серйозно присвятити себе цьому, а не віддати дитину на піклування бабусь та дідусів”, – висловилася вона.

Цікаві новини для вас:

Як Марія одружилася із Йосипом та народила Ісуса: історія, яку не розкаже Біблія

Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

Християни усього світу вважають, що досить добре знають історію народження Ісуса Христа. Воно й не дивно, адже цьому присвячена чимала частина релігійних текстів. Однак існують реальні, історичні обставини, які ані Біблія, ані Євангелії не описують.

Подробиці про те, яким було сімейне життя у біблійний період, розповідає видання National Geographic. Дослідники припускають, що навіть якщо забути про непорочне зачаття, становище Марії та Йосипа у суспільстві було б досить скандальним і могло б загрожувати майбутній Богоматері навіть стратою.

З Євангелій від Матвія і Луки нам відомо, що Марія народилася в сім’ї Анни та Йоакима в Назареті. Її описують як дуже вродливу дівчину, що мала близькосхідні риси обличчя, темні очі та волосся, і розмовляла арамейською говіркою.

Те, що Марія вийшла заміж ще замолоду та за старшого чоловіка, зараз може сприйматися критично, але тоді це було частиною реалій життя.

Історик з Атлантичного університету Флориди Байрон Маккейн пояснив, що оскільки тривалість життя тоді була досить короткою – не більше кількох десятиліть – то юнаки і дівчата одружувалися і починали заводити дітей одразу, як були здатні до цього.

Звісно ж, усі шлюби фактично укладалися родинами, але історики припускають, що Марія та Йосип могли бути знайомі й раніше, оскільки в Назареті проживало лише кілька сотень людей.

Тож коли родини усе узгодили, Марія та Йосип стали зарученими, виконавши першу частину двоетапної весільної церемонії.

Цей етап називається ерусин. Йосип уже передав родині Марії придане і вважався законно із нею одруженим, але усе не так просто. Під час цього етапу, за традицією, одружена Марія ще близько року проживала із батьками.

Лише із настанням другого етапу – ніссуїн – відбувалася весільна церемонія і молодята починали жити разом.

Але Марія завагітніла ще під час ерусину та проживання з батьками. У Євангелії від Луки йдеться, що їй з’явився ангел Гавриїл та повідомив, що її було обрано Богом і що вона завагітніє навіть попри незайманість.

У Євангелії ж від Матвія описується інша сторона історії. Йосип, який дізнався про вагітність своєї нареченої, не зрадів такий звістці і нібито хотів тихо розірвати ерусин. Однак йому теж з’явився янгол і закликав чоловіка не боятися взяти Марію за дружину, оскільки “зачате в ній Дитя від Духа Святого”.

На ранок Йосип зрозумів, що Марія була йому вірна, тож зрештою він здійснив ніссуїн, взявши “дружину в дім свій”.

Та попри божественне походження дитяти, така вагітність становила б небезпеку. Як пояснила професорка релігієзнавства в Університеті Дьюка Керол Мейерс, вагітність під час заручин у ті часи вважалася подружньою зрадою, яка жорстоко каралася (відповідно до Біблії).

Але, незважаючи на наказ про те, що коли “чоловік чинить перелюб з дружиною ближнього свого, то перелюбник і перелюбниця повинні бути вбиті”, побиття камінням не завжди здійснювалося.

Тим не менше, експерти зазначають, що така позашлюбна вагітність сприймалася б суспільством з презирством, а до родини почали б ставитися зневажливо. Особливо зважаючи на те, що Назарет був невеликим містом, і сусіди не тільки знали справи один одного, але й мали довгі спільні чи родинні спогади.

Тож така ситуація для Марії та Йосипа мала б значні соціальні та сімейні наслідки.

У ті часи єврейське населення було зобов’язане платити податки Риму і цареві Іроду. Окрім того, десятину від свого врожаю потрібно було віддати на користь Храму.

Згідно з Євангелієм від Матвія та Луки, вагітність Марії припала на рік перепису населення, тож пара попрямувала до Вифлеєму, щоб сплатити податок.

Експерти вважають, що їхня дорога з Назарету мала б зайняти близько тижня, тож зважаючи на ситуацію Марія з Йосипом попрямували б на південь, де дорогою можна було б зупинятися біля джерел, а також знайти притулок в невеликих містах.

Відповідно до Євангелія, у Вифлеємі в Марії почалися перейми, але в місцевих заїжджих дворах вільних місць не було, тому народжувати довелося у вапняковій печері, яку використовували для загону домашніх тварин.

Однак дослідники стверджують, що тут може бути помилка. Можливо Ісус народився у кімнаті для гостей в палестинському домі. Традиційно в палестинців це була нижня кімната, де також утримували й тварин.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.