Заготівля лікарських рослин: зберігання рослинної сировини

Одним з важливих заходів заготівлі лікарської рослинної сировини є її правильне зберігання. Можна своєчасно зібрати, правильно висушити сировину, а при неправильному зберіганні повністю або частково втратити її.

Лікарську рослинну сировину звичайно зберігають на складах спеціалізованих баз, на заводах, у спеціалізованих господарствах, які її вирощують, на аптечних базах і в аптеках, у фіто- кабінетах лікувально-профілактичних закладів і санаторіях, вдома. Зберігають сировину інколи роками, тому важливо створити оптимальні умови для збережепня її якості.

Лікарська сировина повинна зберігатись у сухому приміщенні, яке добре вентилюється, у закритій тарі – дерев’яній, картонній, тканинній або паперовій. Різана і різано-пресована сировина зберігається у картонних коробках або паперовій упаковці. У поліетиленовій упаковці зберігати її не можна, бо через залишкову вологість (10-18 %) та під дією ферментативних процесів, вона швидко зіпсується – почорніє, “згорить”.

Приміщення для зберігання висушеної лікарської рослинної сировини має бути типовим і пристосованим, відповідати стандартам. Суха сировина дуже гігроскопічна і швидко поглинає воду, тому для її зберігання непридатні приміщення на понижених місцях, з підвищеною вологістю повітря і грунту, де часто бувають тумани й роси. Непридатними є також і сховища, які влітку дуже прогріваються сонцем. Не можна, щоб у приміщення попадали прямі сонячні промені, під впливом яких руйнується хлорофіл та інші пігменти, в результаті чого сировина знебарвлюється (особливо трави, листки, квітки і суцвіття), або набуває темного кольору (плоди). Тому скло вікон на літо необхідно білити вапном. Однак приміщення не повніші бути і зовсім темними, оскільки в темряві швидше розмножуються шкідники.

У дощову погоду, під час туманів, танення снігу волога повітря, попадаючи у приміщення, викликає відсирівання заготовленої сировини. Таке ж явище спостерігається і при швидкому зниженні температури повітря, що часто буває восени. Беручи це до уваги, в сиру погоду слід обмежити доступ повітря у приміщення, а в суху, навпаки, підсилити вентиляцію.

У сховищах повніші витримуватись усі вимоги з техніки безпеки, особливо протипожежні. Температура повітря має бути близько 20 °С, вологість – 30-40 %. Для контролю температурного режиму і вологості встановлюються термометр і психрометр.

Багато видів рослинної сировини містять велику кількість цукристих та інших поживних речовин (крохмаль, цукор, білки, органічні кислоти тощо), приваблюють шкідників (комах, кліщів, гризунів тощо) і є гарним субстратом для розвитку пліснявих грибів та мікроорганізмів. Тому сировина при поганому зберіганні і контролі може бути легко пошкоджена і засмічена ними. Щоб запобігти її псуванню шкідниками необхідно проводити різні профілактичні заходи, а при їх появі – знищення.

Всі шкідники є загальними і для лікарської рослинної сировини, і для сільськогосподарських продуктів. Так, плоди коріандру, фенхелю та інших зонтикових найчастіше уражаються комірними довгоносиками. Хлібний точильник, крім зернових продуктів, точить багаті на вуглеводи корені кульбаби, кореневища лепехи та ін.

Шкоду приносить комірна міль (хлібна, ягідна), гусінь, яка роз’їдає ягоди, спориннюта інші види сировини, обплутуючи її шовковистими нитками.

Велику шкоду спричиняють щури і миші, які забруднюють і псують різні види сировини, особливо ягоди ялівцю, плоди зонтикових, багаті на вуглеводи й білки. Для боротьби з комірними шкідниками використовують дезінсекцію, а з мишами і щурами – дератизацію. У приміщеннях, де зберігається сировина, яка може уражатися комірними шкідниками, слід тримати пляшечки з хлороформом, пари якого просочуються через ін’єкційну голку, встромлену у пробку, і відлякують шкідників. Зважаючи на те, що пари хлороформу важчі, ніж повітря, флакони з ним слід розміщувати на верхній полиці або у верхній частині шафи чи приміщення.

Гігроскопічну сировину треба зберігати у скляній або металічній тарі, герметично закритій, а за необхідності, і в залитій парафіном. До цієї групи сировини відносять листя наперстянки, ортосифона (нирковий чай), корені алтея. Сировину, яка містить ефірні олії, відносять до такої, що вимагає захисту від звітрення і дії денного світла.

Залежно від вмісту біологічно активних речовин лікарську рослинну сировину поділяють на декілька груп, які вимагають індивідуального підходу при зберіганні.

• 1. Сильнодіюча лікарська рослинна сировина. Вона зберігається за списком “В” в окремому приміщенні або окремій шафі під замком. До цієї групи належить сировина, що містить серцеві глікозиди, алкалоїди та деякі інші високоактивні природні речовини, а саме: квітки цитварного полину, трава чистотілу, збір протиастматичний, листя наперстянки, трава адонісу, конвалії, термопсису, плауна-баранця. Зберігають її без хлороформу, оскільки сильнодіючі речовини, які містяться в ній, відлякують комірних шкідників.
• 2. Рослинна сировина, що має подразнювальну дію. Вона містить сапоніни та інші природні сполуки, які подразнюють слизові оболонки очей, носоглотки, гортані, бронхів: листя ниркового чаю, трава фіалки триколірної, хвоща польового, корінь солодки, кореневища з коренем синюхи. Сировина цієї групи не псується комірними шкідниками, тому зберігається окремо і без хлороформу.
• 3. Пахуча сировина, яка містить ефірні олії. Це листя шавлії, м’яти, евкаліпту; бруньки берези і сосни, квітки ромашки, пижми, деревіїв; трава багна, материнки, полину, деревно, чабрецю плоди анісу, кмину, кропу городнього, фенхелю кореневища з коренем валеріани; шишки ялини звичайної. Цю сировину слід зберігати ізольовано від іншої в добре закритій тарі, без хлороформу. А от деяку сировину цієї ж групи, що містить крім ефірних олій значну кількість поживних речовин і може поїдатися при тривалому зберіганні комірними шкідниками, слід зберігати з хлороформом. Це, наприклад, квітки липи, плоди ялівцю, кореневища з коренем оману, кореневища лепехи.
• 4. Лікарська рослинна сировина, що містить значну кількість поживних речовин. У процесі зберігання вона може піддаватись ушкодженню комірними шкідниками. До цієї групи відносять соковиті плоди, корені, кореневища, листя, трави та іншу сировину, зокрема: листя мати-й-мачухи, подорожника, собачої кропиви; траву сухоцвіту болотного, череди; ламінарію; квітки глоду, цмину піскового, бузини чорної, календули; плоди глоду, малини, жостеру, чорної смородини, шипшини; корінь алтею, кульбаби; кореневища перстачу та ін.
• 5. Лікарська рослинна сировина, що не ввійшла до попередніх груп. Зберігається за загальним списком у звичайних умовах, без хлороформу. До цієї групи належить сировина різного хімічного складу, яка не ушкоджується комірними шкідниками: листя й пагони брусниці і мучниці, кропиви, сени, трава водяного перцю, почечуйна, спориша, звіробою, золототисячника, грициків звичайних; кора дуба, калини, крушини тощо.

Лікарська рослинна сировина повинна обов’язково мати етикетки, на яких позначається назва українською і латинською мовами, термін зберігання, що починається з моменту заготівлі. Для сировини, яка містить серцеві глікозиди, обов’язково має бути зазначена її активність (кількість одиниць дії в 1 г сировини). Для сировини, яка містить алкалоїди, антраглікозиди, сапоніни, арбутин, дубильні речовини, сантонін, кумарини, ефірні олії, необхідно позначити відсотковий вміст діючих речовин. Такими є вимоги Державної Фармакопеї. Ці дані по біологічній стандартизації і хімічному аналізу щодо вмісту в сировині діючих речовин, є необхідним для відповідного перерахунку при виготовленні з рослинної сировини лікарських форм.

На етикетці фасовки лікарської рослинної сировини, яку відпускають населенню в аптеках, обов’язково має бути назва українською мовою, вага, номер серії, термін придатності, ціна, коротка рекомендація про призначення і спосіб приготування лікарської форми в домашніх умовах.

Слід зазначити, що навіть у сприятливих умовах зберігання на сировину впливають різні фактори довкілля, викликаючи її псування і старіння: атмосферне повітря, насичене різними газами, атмосферним пилом, водяними парами, хімічними, часто отруйними речовинами. Кисень при наявності вологи викликає окислювальні процеси. Активізуються ферменти, збільшується або зменшується вологість сировини, руйнуються або звітрюються біологічно активні речовини. На якість впливає світло, температурні перепади. Найбільш небезпечним є комплексна дія тепла і підвищеної вологи. У сказаному можна пересвідчитися на прикладі кори крушини, яка містить крім діючих речовин первинний глікозид франгулозид. Він має подразнювальну дію на слизову шлунково-кишкового тракту і може викликати небажану побічну дію – нудоту і блювання. Протягом року зберігання навіть у сприятливих умовах він руйнується, тому кору крушини можна вживати тільки через рік після збирання. А щоб позбутися цього глікозиду швидко, достатньо кору крушини прогріти в духовці протягом однієї години при температурі 100 °С.

Отже, при зберіганні лікарської рослинної сировини вона поступово втрачає свої початкові лікувальні властивості, старіє. Тому для неї встановлені нормативно-технічною документацією обмежені терміни придатності, після чого сировина підлягає переконтролю. Так, наприклад, кору, корені, кореневища зберігають від двох до 3-5 років, а корені солодки – до 10 років; термін зберіганій листків від 1 до 2-3 років, а листків мучниці – до 5 років, листки ж евкаліпту щорічно контролюються на вміст ефірної олії. Квітки мають термін зберігання від 1 до 2-3 років, а квітки деревію – до 5 років. Плоди і насіння зберігають 2-3 роки, плоди жостеру – 4 роки; насіння гарбуза – лише 1 рік. Трави зберігають теж 2-3 роки, тим часом термін придатності трави материнки лише 1 рік, а трави хвоща польового – 4 роки. Бруньки зберігаються 2 роки, кукурудзяні приймочки і морська капуста – 3 роки, березовий гриб чага – 2 роки тощо. Збори мають різний термін зберігання, в основному 2-3 роки. Наприклад, збори жовчогінний, апетитний, потогінний, заспокійливий зберігаються 2 роки; сечогінний – 3 роки, а шлунковий № 3 – лише 1 рік.

При зберіганні лікарської рослинної сировини в домашніх умовах необхідно теж додержуватися певних правил: тримати сировину в окремій шафі або на окремих полицях у сухому приміщенні, окремо від продуктів харчування; берегти її від вологи і прямих сонячних променів; періодично переглядати, щоб запобігти псуванню шкідниками; слідкувати за терміном придатності і не зберігати сировину, яка втратила зовнішній вигляд чи набула іншого запаху, в якій з’явилися личинки продуктових шкідників чи павутиння, або тієї сировини, термін придатності якої закінчився.

Отже, правильне зберігання лікарської рослинної сировини на складах, в аптеках, лікувально- профілактичних закладах і вдома запобігає її псуванню, сприяє довшому утриманню в ній біологічно активних речовин та зберіганню її лікувальних властивостей.

Нижче наводимо продовження таблиці-календаря збиранім лікарських рослин, розпочатого у попередніх номерах журналу.

Правові основи використанім та охорони природних рослинних ресурсів України.

Наперстянка

Травянистое растение наперстянка, еще именуемая дигиталис(Digitalis), является представителем семейства Подорожниковые, однако раньше он был частью семейства Норичниковые. Научное название дигатилис появилось от латинского слова, переводящегося как «наперсток». В состав данного рода входит примерно 35 видов. В природе такое растение широко распространено в Средиземноморье, однако его можно повстречать и в иных областях Европы, в Северной Африке и Западной Азии. 4 вида дигиталиса произрастают на Кавказе, а 2 вида ― в европейской части России и в Западной Сибири. Наперстянка предпочитает расти на опушках и полянках леса, среди кустарников и на лугах.

Особенности наперстянки

Наперстянка является травянистым двулетним либо многолетним растением, при этом на территории Западного Средиземноморья можно повстречать дигиталис в форме полукустарника либо кустарника. Побеги неразветвленные и жесткие, их высота варьируется от 0,3 до 1,5 м. Зеленоватые большие цельнокрайние листовые пластины имеют ланцетную и продолговатую форму, они острые очереднорасположенные, постепенно переходящие в прицветники. Дву- либо односторонние верхушечные кистевидные соцветия состоят из больших неправильной формы цветков, окрашенных в светло-рыжий, желтый либо пурпурный цвет. Колокольчатой формы цветки имеют особое устройство, когда в них забирается муха, шмель, пчела либо оса, то ее осыпает пыльца, затем такое насекомое перебирается в другой цветок, перенося на себе пыльцу. Именно так происходит опыление. Зацветает данное растение в июне, а отцветает ― в первые осенние недели. Плод представляет собой коробочку, внутри которой находится множество маленьких семян коричневого окраса, они остаются всхожими на протяжении 2–3 лет. Один кустик может дать около 2 миллионов семян. Любой вид и сорт наперстянки является ядовитым, в связи с этим их запрещено сажать на клумбы детских учреждений. Отдельные виды дигиталиса выращивают в качестве декоративных растений, а другие больше известны как лечебные. В состав листвы большинства видов входят гликозиды, именно их используют в нетрадиционной и традиционной медицине. Такое растение отличается устойчивостью к морозу и засухе, а также нетребовательностью к уходу и составу грунта.

Выращивание наперстянки из семян

Посев

Высев на рассаду производят во второй половине марта. Семена нуждаются в предварительном замачивании, для этого их нужно залить водой, которую следует заменять каждые шесть часов. Длительность замачивания ― 7 дней. Подготовленные семена следует распределить по поверхности субстрата, затем их засыпают тонким слоем песка. Емкость нужно накрыть пленкой либо стеклом и убрать в теплое место, в котором освящение должно быть мягким и рассеянным. Всходы могут показаться спустя полмесяца после высева.

Выращивание рассады

Поначалу развитие всходов является очень медленным. Когда закончится формирование первых настоящих листовых пластин, растеньица надо подвергнуть пикировке. Рассадить их можно по индивидуальным стаканчикам либо в емкость, которая больше и объемней предыдущей, соблюдая меж сеянцами дистанцию в 7–10 сантиметров. Ухаживать за такой рассадой достаточно просто. Поливать ее нужно по мере высыхания почвосмеси, регулярно аккуратно рыхлить поверхность субстрата, защищать от сквозняков и от прямых лучей солнца.

Когда до высадки наперстянки в открытую почву останется 15 дней, следует приступить к закаливающим процедурам, они помогут адаптироваться рассаде к непривычным условиям в саду. Для этого рассаду каждый день выносят на балкон либо на улицу, при этом продолжительность данной процедуры следует увеличивать постепенно. Высадку растеньиц в открытый грунт можно проводить после того, как они смогут быть на улице сутками.

Посадка наперстянки в открытый грунт

В какое время высаживать

Высадку рассады дигиталиса в открытую почву производят после того, как не будет угрозы возвратных заморозков в весеннее время (с последних дней мая по первые ― июня). Когда наступит время высадки, на сеянцах уже должно сформироваться 5 либо 6 настоящих листовых пластин, а грунт должен очень хорошо прогреться.

Место для посадки лучше всего выбрать открытое и хорошо освещенное, однако такие цветы можно выращивать и в небольшом затенении. Участок, находящийся под листопадными растениями, для посадки дигиталиса не подходит, потому что в почве приствольного круга наблюдается задержка влаги, из-за этого дигиталис может вымокнуть либо у него будет отсутствовать цветение. Облетающая в осеннее время с деревьев листва также нежелательна для такого растения.

Как сажать наперстянку

Грунт на участке должен быть питательным, рыхлым и водопроницаемым (не должно наблюдаться застоя влаги). Участок под посадку следует подготовить заранее, для этого производят перекопку на глубину штыка лопаты, при этом в почву следует внести перегной либо компост (на 1 квадратный метр участка от 4 до 5 килограмм). Во время высадки меж кустиками нужно соблюдать дистанцию в 0,15–0,2 м, а расстояние между рядами должно быть от 0,25 до 0,3 м. На подготовленном участке надо предварительно сделать луночки, величина которых должна ненамного превышать размер системы корней рассады. Затем растеньица из стаканчиков следует аккуратно перевалить в луночки, стараясь при этом не разрушить земляной ком. Рассаду из контейнера нужно доставать очень аккуратно вместе с почвой и помещать в лунки. Когда наперстянка будет высажена, поверхность грунта надо утрамбовать, а растеньица хорошо полить. В первый год после высадки у такого растеньица формируется листовая розетка. В первый раз оно зацветет лишь в следующем сезоне.

Уход за наперстянкой

Выращивать наперстянку в саду нужно точно также, как и многие садовые растения. Такой цветок нуждается в систематических прополках и рыхлениях поверхности участка, его также надо своевременно поливать, подкармливать и обрабатывать от вредителей и болезней по мере необходимости.

Поливать такие цветы необходимо лишь в достаточно продолжительный засушливый период. Если же в летнее время регулярно идут дожди, то такое растение обойдется и вовсе без поливов. Когда пройдет дождь либо растение будет полито, необходимо очень аккуратно взрыхлить поверхность участка на небольшую глубину. Система корней дигиталиса имеет горизонтальное расположение и находится очень близко к поверхности участка, поэтому во время рыхления ее очень просто травмировать.

На протяжении всего периода вегетации такой цветок нужно подкормить всего 1 либо 2 раза, используя для этого комплексное минеральное удобрение в жидком виде (раствор минералов необходимо смешать с водой для полива). Чтобы цветение было более длительным, а кустики сохранили свой эффектный внешний вид до самой осени, необходимо своевременно обрывать увядающие цветки и соцветия.

Пересадка

Пересадить дигиталис на новое место совсем несложно, потому что его система корней имеет горизонтальное расположение, и ее достаточно легко извлечь из почвы. Выкопанный кустик надо поместить в заранее подготовленную яму, при этом ее размер должен немного превышать величину системы корней растения, взятой вместе с комом земли. Пересаженные кустики нуждаются в поливе.

Заболевания и вредители

Дигиталис чаще всего болеет пятнистостью, вирусной мозаикой, гнилью либо мучнистой росой. Если кустик очень сильно поражен пятнистостью либо мучнистой росой, то его рекомендуется извлечь из почвы и уничтожить, оставшиеся растения при этом нужно опрыскать раствором фунгицидного препарата. Следует помнить, что вирусные заболевания (к примеру, мозаика), загнивание цветоносов и корневая гниль не поддаются лечению, в связи с этим зараженные кустики необходимо извлекать из почвы и уничтожать.

На наперстянки могут поселиться различные виды тли. Чтобы избавиться от таких вредителей растения надо опрыскать Антитлином, Биотлином и Искрой. Помните, что такое сосущее насекомое, как тля считается главным переносчиком опасных вирусных болезней, поэтому борьбу с данным вредителем начинают при первых признаках поражения растения.

Многолетняя наперстянка после цветения

Так как система корней у такого цветка располагается очень близко к поверхности грунта, то в некоторых случаях она обнажается. В связи с этим в осеннее время систему корней растения следует присыпать плодородным грунтом, чтобы растение не пострадало во время зимовки.

Многолетние виды и сорта отличаются достаточно высокой морозостойкостью, однако если в зимнее время будет мало снега, такой цветок может вымерзнуть. Когда цветоносы пожелтеют и увянут, их необходимо срезать, при этом розетку нужно укрыть опилками, высохшей листвой либо лапником. Пока кустики молодые, их нужно обязательно укрывать на зиму.

Размножение наперстянки

Размножить дигиталис можно семенами (безрассадным и рассадным способом), а еще прикорневыми отростками.

Как вырастить из семян

О том, как вырастить наперстянку через рассаду, подробно описано выше. Однако опытные садоводы предпочитают производить высев семян непосредственно в открытую почву. Производить высев необходимо в весеннее время в последнюю декаду апреля либо в первые дни мая. Перед высевом семена подготавливают точно так же, как и при выращивании дигиталиса через рассаду. Семена на поверхности участка надо постараться разместить, соблюдая дистанцию меж ними в 15–20 сантиметров. Заглублять семена не надо, их присыпают тоненьким слоем грунта. Если весной достаточно прохладно, то посевы рекомендуется укрыть лутрасилом. Чрезмерно густые всходы необходимо проредить, в этом случае розетки будут более крупными. Это растение хорошо размножается самосевом.

Размножение наперстянки отростками

Также дигиталис можно размножить и вегетативно прикорневыми отростками. Для этого нужно со всех цветоносов срезать, начавшие увядать кисти, при этом оставьте лишь наиболее густые соцветия для сбора семян. Примерно 20 дней спустя у основания обрезанных цветоносов должно вырасти несколько прикорневых отростков. После того как на каждой из прикорневых розеток вырастет по 7 либо 8 листовых пластин, их необходимо аккуратно отделить и пересадить на новое место. Такие отростки укоренятся до наступления осеннего периода, и им будет нестрашна предстоящая зима. Уже в следующем сезоне у такого растения вырастут цветоносы, и оно зацветет.

Виды и сорта наперстянки с фото и названиями

Ниже будут описаны те виды и сорта наперстянки, которые культивируются садоводами чаще всего.

Наперстянка пурпурная (Digitalis purpurea)

Родиной такого вида является Южная, Центральная и Западная Европа. Данное многолетнее растение зачастую культивируется в качестве двулетника. Его высота около полутора метров. На поверхности маловетвистых прямостоячих побегов имеется густое опушение, есть розетка, состоящая из прикорневых листовых пластин. Верхние листовые пластины округло-вытянутой формы, городчатые по кромке являются сидячими, их лицевая поверхность бархатистая, а на изнаночной ― имеется войлочное опушение. Стеблевые очереднорасположенные листовые пластины имеют длинные крылатые черешки. Кистевидное однобокое соцветие в длину достигает 0,8 м, оно состоит из цветков пятисантиметровой длины, которые могут быть окрашены в карминный, кремовый, белый, розовый либо пурпурный цвет, внутри венчика имеется темный мазок, а на его поверхности находятся коротенькие волоски. Цветение наблюдается на протяжении всего летнего периода. Культивируется с давних времен.

Есть несколько разновидностей, а именно: пятнистая, крупноцветковая и глоксиниевидная. Наибольшей интерес из всех гибридов дигиталиса глоксиниевидного представляет сорт Ширли: высота куста около 150 см, цветение длительное, односторонние соцветия состоят из пониклых раскрытых пятнистых цветков, которые окрашены внутри в пурпурный, розовый либо кремовый цвет. Еще довольно популярен гибридный микс Эксцельсиор: цветоносы в высоту достигают около 1,8 м, очень большие цветки на них размещаются по спирали. Также довольно популярен и микс Пелорик: высота цветоносов около 1,8 м, он облеплен большими цветками. Одноцветный отборный сорт данного вида, именуемый Розовое шампанское, в высоту достигает около 1,2 м и обладает довольно эффектным внешним видом.

Наперстянка крупноцветковая (Digitalis grandiflora = Digitalis ambigua)

В природных условиях такой вид можно повстречать в Западной Европе, европейской части России, Украине, Средиземноморье и в Юго-Западной Сибири. Высота такого дигиталиса не более 1,2 м. Продолговато-ланцетные листовые пластины имеют опушение, располагающееся по кромке и по жилкам. Поникающие кистевидные соцветия состоят из цветков шестисантиметровой длины, окрашенных в желтый цвет, внутри венчика находятся коричневые жилки. Наружная поверхность цветков покрыта легким опушением. Культивируется с 1561 г.

Наперстянка ржавая (Digitalis ferruginea)

Данный вид относится к числу наиболее красивых. Высота куста может варьироваться от 0,7 до 1,2 м, однако встречаются экземпляры двухметровой высоты. Немного опушенные либо голые листовые пластины имеют продолговато-ланцетную форму. Четырехсантиметровой длины цветки обладают формой схожей с орхидеей, при этом нижняя губа выражена очень ярко. Цветки могут быть окрашены в самые различные цветовые оттенки: от желто-серого, переходящего в корично-золотистый либо ржавый, до желтоватого с розовым налетом. Внутренняя поверхность венчика покрыта жилками коричнево-красного либо лилового окраса. Цветки входят в состав больших кистевидных соцветий. Цветение наблюдается с середины июня до августа. Культивируется с 1597 г.

Наперстянка шерстистая (Digitalis lanata)

Данный вид является наиболее невзрачным. В диких условиях встречается в Молдове. Данное растение является лекарственным и обладает несомненными достоинствами. На одиночном цветоносе распускаются маленькие цветочки желто-бурого окраса с фиолетовыми жилками. Плотное опушение покрывает ось соцветия, название данного вида связано именно с этой особенностью. Зацветает растение в июле. Продолжительность цветения примерно 6 недель.

Наперстянка желтая (Digitalis lutea)

В природе такой вид встречается в юго-западной части Европы. Высота куста 0,8–1 м. На побегах и продолговато-овальных листовых пластинах опушения нет. Длина желтых цветков около 25 мм. Цветение начинается в июле. Культивируется с 1597 г. Наибольшей популярностью пользуется сорт Гельб Янус: окрас цветков желтоватый.

Еще культивируется такая наперстянка, как темная, или неясная, Тапси, Мертона, невадская, реснитчатая и некоторые иные гибридные формы и виды.

Свойства наперстянки: вред и польза

Лечебные свойства наперстянки

С давних времен целители использовали дигиталис для лечения грудной и брюшной водянки, эпилепсии, с помощью нее устраняли болевые ощущения при кожных болезнях, а еще ее использовали для очищения организма и при запорах. Но если дозировка была рассчитана неверно, то у человека появлялась диарея и рвота, очень часто наблюдались и летальные исходы. В связи с этим на протяжении века о данном растении все позабыли.

С 18 века дигиталис стали использовать в традиционной медицине. В это время у него были найдены крайне необычные свойства. Листовые пластины, собираемые в первый год, являются главным лекарственным сырьем. В их состав входит 62 гликозида, например: гитоксин и дигитоксин, ланатозиды A, B, C, D, E и др. Данные биологически активные вещества широко используются в борьбе с большим количеством сердечно-сосудистых заболеваний.

Дигиталис используют для того, чтобы:

• сделать сосудистые стенки крепче;
• улучшить кровоснабжение тканей и мышц;
• нормализовать гемодинамику;
• избавиться от кардиосклероза;
• избавиться от тахикардии, гипертонии, дистрофии миокарда, митральных пороков;
• избавиться от мерцательной аритмии.

Зачастую именно дигиталис шерстистый используют для получения целебного сырья. Из такого растения добывают органические кислоты, кардиотонические и стероидные гликозиды. Гораздо меньше полезных веществ содержится в дигиталисе реснитчатом, пурпурном и ржавом, но их все равно используют в традиционной медицине. Листва используется для изготовления порошка, входящего в состав таблеток и свечей. В нетрадиционной медицине используют настой из данного растения.

Наперстянка: вирощування, догляд, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 листопада 2023 Опубліковано: 09 лютого 2019 Перша редакція: 09 листопада 2016 🕒 12 хвилин 👀 26736 разів 💬 4 коментарі

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за наперстянкою
• Квітка наперстянка – опис
• Вирощування наперстянки з насіння
  • Посів насіння наперстянки
  • Догляд за розсадою наперстянки
  • Коли садити наперстянки в ґрунт
  • Як садити наперстянки
  • Вирощування наперстянки
  • Пересадка наперстянки
  • Шкідники і хвороби наперстянки
  • Розмноження наперстянки насінням
  • Розмноження наперстянки відростками
  • Наперстянка пурпурова (Digitalis purpurea)
  • Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora = Digitalis ambigua)
  • Наперстянка іржава (Digitalis ferruginea)
  • Наперстянка шерстиста (Digitalis lanata)
  • Наперстянка жовта (Digitalis lutea)
  • Лікувальні властивості наперстянки
  • Наперстянка – протипокази

  Рослина наперстянка, або дигіталіс (лат. Digitalis) належить до роду трав родини Подорожникові, хоча раніше його відносили до родини Норичникові. Наукову назву дигіталіс утворено від латинського слова, яке в перекладі означає «наперсток». Рід налічує близько 35 видів, які ростуть здебільшого в Середземномор’ї, але зустрічаються також в інших районах Європи, а також у Західній Азії та Північній Африці. Два види наперстянки ростуть у Західному Сибіру та європейській частині Росії, чотири види можна побачити на Кавказі.

  Вибирає квітка наперстянка лісові галявини й узлісся, луки й чагарники.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за наперстянкою

  • Посадка: посів насіння в ґрунт – у кінці квітня або на початку травня, посів насіння на розсаду – на початку або в середині березня, висадка сіянців у ґрунт – у кінці травня або на початку червня.
  • Цвітіння: із червня до кінця літа.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: пухкий, вологопроникний, родючий, на ділянці, де не буде застоюватися вода.
  • Полив: помірний, але частий і тільки в період тривалої посухи.
  • Підживлення: 1-2 рази за сезон розчином комплексного мінерального добрива.
  • Розмноження: насінням, зокрема самосівом, а також вегетативним способом – відростками.
  • Шкідники: кілька видів попелиці.
  • Хвороби: гнилі, плямистості, борошниста роса та вірусна мозаїка.
  • Властивості: лікарська отруйна рослина.

  Квітка наперстянка – опис

  Наперстянка може бути трав’янистим багаторічником або дворічником, а в Західному Середземномор’ї може бути напівчагарником і навіть чагарником. Стебла у наперстянки жорсткі, заввишки від 30 до 150 см, нерозгалужені. Велике світло-зелене листя, цілокрає, чергове, гостре, довгасте й ланцетне, поступово переходить у приквітки. Великі, неправильної форми жовті, руді або пурпурні квітки зібрані в односторонні або двосторонні верхівкові грона. Схожі за формою на дзвіночки квітки наперстянки влаштовані так, що пилок обов’язково обсипає комах, які в них забираються, а потім бджоли, мухи, оси та джмелі переносять пилок на інші квітки, здійснюючи запилення. Цвітіння наперстянки починається в червні й триває аж до початку осені. Плід рослини – коробочка, в якій зріє велика кількість дрібних коричневих насінин, зберігає прорісність два-три роки. Одна рослина може нести до 2 000 000 насінин.

  Усі наперстянки отруйні, тому їх не вирощують на клумбах дитячих установ. Деякі види наперстянки вирізняються декоративністю, а деякі більше відомі як лікарські рослини. Листя наперстянки багатьох видів містить глікозиди, використовувані народною і традиційною медициною.

  Трав’яниста рослина наперстянка невимоглива до складу ґрунту й до догляду, посухостійка та морозостійка. У цій статті ми розповімо вам, як здійснюється посадка та догляд за наперстянкою, які види рослини є лікувальними, як вирощується багаторічна наперстянка з насіння, і запропонуємо вашій увазі багато іншої інформації про дигіталіс.

  Вирощування наперстянки з насіння

  Посів насіння наперстянки

  Насіння наперстянки сіють на розсаду на початку або в середині березня, попередньо замочивши його на тиждень у воді, яку кожні 6 годин змінюють. Глибоко закладати насіння не потрібно, лише злегка присипте його згори піском, після чого накрийте посудину склом або плівкою й помістіть у тепле місце з м’яким розсіяним світлом.

  Перші паростки наперстянка може дати вже за два тижні.

  Догляд за розсадою наперстянки

  Розвиваються сіянці спочатку дуже повільно, але щойно у них сформуються перші листочки, розпікіруйте розсаду по окремих скляночках або в більш глибокий і просторий ящик на відстані 7-10 см. Догляд за розсадою наперстянки не відрізняється від догляду за будь-якою іншою розсадою: полив у міру висихання субстрату, обережне розпушування ґрунту, захист від прямих сонячних променів і протягів.

  За кілька тижнів до висадки у відкритий ґрунт беруться до проведення гартівних процедур, які повинні підготувати сіянці до умов саду. Розсаду щодня виставляють на свіже повітря, поступово збільшуючи тривалість її перебування в саду або на балконі. Тільки-но сіянці зможуть проводити поза приміщенням добу, їх можна висаджувати у відкритий ґрунт.

  Посадка наперстянки у відкритий ґрунт

  Коли садити наперстянки в ґрунт

  У сад розсаду наперстянки висаджують, коли мине загроза поворотних весняних заморозків, тобто в кінці травня або на початку червня. До цього часу зазвичай ґрунт уже добре прогрітий, а на сіянцях розкрилося 5-6 листків. Наперстянка віддає перевагу відкритим сонячним ділянкам, хоча непогано росте й у притінку. Однак небажано висаджувати дигіталіс під листопадними деревами, оскільки в пристовбурних колах завжди довше затримується волога, а наперстянка в таких умовах може вимокнути або не зацвісти. Та й восени опадання листя заважає рослині.

  Як садити наперстянки

  Ґрунт наперстянці потрібен пухкий, родючий і вологопроникний, в якому не буде застоюватися вода. Заздалегідь перекопайте ґрунт на ділянці на глибину штиха лопати з одночасним унесенням на кожен м² 4-5 кг компосту або перегною. Посадка наперстянки здійснюється на відстані 15-20 см між сіянцями в ряду при міжряддях завширшки 25-30 см. Зробіть у ґрунті ямки розміром трохи більше кореневої системи розсади та переваліть сіянці зі скляночок у ямки разом із земляною грудкою. Якщо розсада в ящику, вийміть її разом із землею й обережно розташуйте в ямці. Після посадки поверхню ділянки ущільнюють і поливають.

  У перший рік наперстянка утворює розетку листя, а цвітіння почнеться тільки в наступному році.

  Догляд за наперстянкою

  Вирощування наперстянки

  Вирощування наперстянки передбачає виконання звичайних для квітникарів процедур – поливу дигіталісу, розпушування ґрунту навколо рослин, видалення з ділянки бур’яну, підживлення й обробки від шкідників або хвороб, якщо в цьому виникне потреба.

  Полив наперстянки здійснюють тільки в умовах тривалої посухи, але в звичайне літо з дощами поливати рослину не доведеться. Після поливання або дощу слід неглибоко й обережно розпушити ґрунт навколо рослин – коренева система дигіталісу розташовується в ґрунті горизонтально, близько до поверхні, тому її легко пошкодити.

  Один-два рази за сезон вегетації наперстянку підживлюють комплексним мінеральним добривом у рідкому вигляді – додають розчин мінералів у воду для поливу.

  Під час цвітіння видаляйте зів’ялі квіти й суцвіття – цей захід продовжить процес цвітіння, і наперстянка не втратить своєї привабливості до самої осені.

  Пересадка наперстянки

  При пересадці наперстянки ніяких проблем виникнути не повинно – як уже згадувалося, коренева система у рослини поверхнева, тому викопати кущ нескладно. Рослину поміщають у заздалегідь підготовлену ямку, яка має бути трохи більшою за кореневу систему куща із земляною грудкою. Після пересадки кущ поливають.

  Шкідники і хвороби наперстянки

  З хвороб наперстянку найчастіше вражають гнилі, плямистості, борошниста роса й вірусна мозаїка. При сильному ураженні борошнистою росою чи плямистостями хворий екземпляр краще видалити з ділянки, а інші рослини обробити розчином фунгіциду. На жаль, вірусні хвороби, наприклад, мозаїка, а також коренева гниль і загнивання квітконосу невиліковні, тому уражені рослини слід видалити та спалити.

  Зі шкідників наперстянку вражають кілька видів попелиці, проти якої дигіталіс обробляють препаратами Біотлін, Антітлін та Іскра. Попелиця є переносником невиліковних вірусних захворювань, тому знищувати її слід за перших же ознак.

  Як бачите, загалом посадка наперстянки і догляд у відкритому ґрунті зовсім не обтяжливі.

  Розмноження наперстянки

  Розмножується наперстянка насіннєвим способом – розсадним і безрозсадним, а також прикореневими відростками.

  Розмноження наперстянки насінням

  Розсадний спосіб розмноження дигіталісу ми вам уже описали, але легше вирощувати наперстянку посівом насіння безпосередньо в ґрунт. Робити це можна навесні, в останню декаду квітня або на початку травня. Підготовлене, як для посіву на розсаду, насіння потрібно постаратися розташувати на відстані 15-20 см одне від одного й лише злегка присипати ґрунтом. Прохолодною весною посіви накривають лутрасилом. Сходи, якщо вони вийшли занадто густими, проріджують, щоб стимулювати розвиток великих розеток.

  Прекрасно розмножується наперстянка і самосівом.

  Розмноження наперстянки відростками

  Що стосується вегетативного способу розмноження, то для цього використовують прикореневі відростки. Залиште найпишніші суцвіття на насіння, а з інших квітконосів акуратно зріжте зів’ялі грона. Тижні за три біля основи зрізаних квітконосів утворюється кілька прикореневих розеток, і тільки-но на кожній із них сформується по 7-8 листочків, їх обережно відокремлюють і висаджують у ґрунт. До початку осені розетки вкореняться й нормально перезимують, а на наступний рік уже дадуть квітконоси та квітки.

  Багаторічна наперстянка після цвітіння

  Розташована близько до поверхні коренева система наперстянки іноді оголюється, і, щоб вона пережила зиму, восени коріння слід присипати живильним ґрунтом. Багаторічна наперстянка холодостійка, але в безсніжну зиму вона може замерзнути. Зріжте зів’ялі та пожовклі квітконоси й накрийте розетку сухим листям, тирсою або ялиновим гіллям. Особливо потребують укриття молоді рослини.

  Види і сорти наперстянки

  У культурі найчастіше вирощують такі види й сорти наперстянки:

  Наперстянка пурпурова (Digitalis purpurea)

  родом із Західної, Південної та Центральної Європи. Цей багаторічник часто вирощується як дворічна рослина, сягає у висоту 150 см. Стебла в нього прямостоячі, малогіллясті й густо опушені, з розеткою прикореневого листя. Стеблові листки на крилатих довгих черешках розташовані чергово, а верхні – сидячі, округло-витягнуті, городчаті по краю, оксамитові зверху й із повстяним опушенням зі споду. Білі, кармінні, рожеві, кремові або пурпурові з короткими волосинками й темним мазком усередині віночка квітки завдовжки до 5 см зібрані в гроноподібні однобокі суцвіття завдовжки до 80 см. Цвіте цей вид із початку по кінець літа. У культурі дуже давно. Відомо кілька різновидів наперстянки пурпурової – великоквіткова, плямиста й глоксінієподібна. Із гібридів наперстянки глоксінієподібної викликає зацікавлення сорт Ширлі – рослина заввишки до півтора метра, тривало квітуча розкритими пониклими, плямистими зсередини рожевими, пурпуровими або кремовими квітками, зібраними в одностороннє суцвіття. Популярний також гібридний мікс Ексцельсиор із квітконосами заввишки до 180 см, на яких дуже великі квітки розташовані по спіралі. Часто в саду вирощується наперстянка з міксу Пелорік, квітконоси якої, всіяні великими квітками, теж виростають до 180 см. Привертає увагу і добірний одноколірний сорт наперстянки пурпурової Рожеве шампанське заввишки до 120 см;

  Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora = Digitalis ambigua)

  виростає в природі в Україні, Західній Європі, Середземномор’ї, європейській частині Росії і в Південно-Західному Сибіру. Рослини цього виду рідко перевищують 120 см. У них довгасто-ланцетне листя, опушене по жилах і по краях. Жовті квіти з коричневими жилками всередині віночка, що сягають у довжину 6 см, зібрані в пониклі грона. Зовні на квітках легке опушення. У культурі цей вид із 1561 року;

  Наперстянка іржава (Digitalis ferruginea)

  – один із найпривабливіших видів дигіталісу, що сягає у висоту від 70 до 120 см, хоча в деяких випадках може вирости і до 2 м. Листя у цього виду довгасто-ланцетне, голе або злегка опушене. Квітки завдовжки до 4 см своєю формою нагадують орхідею з яскраво вираженою нижньою губою. Забарвлення квіток різноманітне – від блідо-жовтого відтінку з рожевим нальотом до сірувато-жовтого, який переходить в іржавий або золотисто-коричневий. Ізсередини віночок прикрашають лілові або червонувато-коричневі жилки. Зібрані квітки в великі грона, цвітіння яких триває з другої половини червня до серпня. У культурі наперстянка іржава з 1597 року;

  Наперстянка шерстиста (Digitalis lanata)

  мабуть, найбільш непоказний вид дигіталісу, що зростає в природі в Молдові. Це наперстянка лікувальна, а не декоративна, і у неї свої чесноти та переваги. У рослини одиночний квітконос, на якому розкриваються дрібні буро-жовті з фіолетовими жилками квітки. Вісь суцвіття вкрита густим опушенням, через що рослина й отримала свою назву. Цвітіння наперстянки шерстистої починається в липні й триває близько півтора місяця;

  Наперстянка жовта (Digitalis lutea)

  зростає на південному заході Європи, сягаючи у висоту від 80 до 100 см. Ця рослина не має опушення ні по довгасто-овальному листі, ні по стеблах. Жовті квіти завдовжки до 2,5 см зацвітають у липні. У культурі вид із 1597 року. Найвідоміший сорт – Гельб Янус із квітками ніжного жовтого відтінку.

  У культурі вирощуються також наперстянки темна, або неясна, Тапсі, Мертона, невадська, війчаста та деякі інші види й гібридні форми.

  Властивості наперстянки – шкода і користь

  Лікувальні властивості наперстянки

  З давніх-давен за допомогою наперстянки цілителі лікували епілепсію, черевну й грудну водянку, використовували її для зняття болю при шкірних захворюваннях, а також як засіб від запору і для очищення організму. Однак при неправильному дозуванні спостерігалися блювота, пронос, а нерідко й летальний результат. Тому на ціле століття людство про наперстянку забуло.

  У традиційній медицині наперстянка використовується з XVIII століття. Саме тоді було виявлено її незвичайні властивості. Основною лікарською сировиною вважається листя рослини, які збирають у перший рік. Воно містять 62 глікозиду, в тому числі гітоксин і дигітоксин, ланатозиди A, B, C, D, E та інші. Ці біологічно активні речовини дуже важливі в боротьбі з багатьма серцево-судинними хворобами. Наперстянки застосовують:

  • для зміцнення стінок судин;
  • для поліпшення кровопостачання м’язів і тканин;
  • для нормалізації гемодинаміки;
  • від кардіосклерозу;
  • від тахікардії, гіпертонії, дистрофії міокарда, мітральних вад;
  • від миготливої аритмії.

  Найчастіше як лікувальну рослину використовують наперстянку шерстисту. З неї отримують органічні кислоти, кардіотонічні й стероїдні глікозиди. Використовують у медицині також наперстянку пурпурову, війчасту й іржаву, які, хоч і меншою мірою, теж містять біологічно активні речовини.

  Із листя наперстянки роблять порошок, який входить до складу свічок і таблеток. У народній медицині застосовують також настій наперстянки.

  Наперстянка – протипокази

  Буквально всі види наперстянки отруйні, тому категорично не рекомендується займатися самолікуванням. Заборонено використовувати препарати з наперстянки людям із хворими легенями, стенокардією, перикардитом, міокардитом, інфарктом міокарда, шлунковою тахікардією, а також дітям і вагітним. Отруєння дигіталісом проявляється нудотою, блювотою, сильними болями в животі, шкірними висипаннями, судомами, порушенням дихання, збоями в роботі серця. При перших ознаках отруєння наперстянкою необхідно негайно викликати швидку допомогу. При тривалому вживанні препаратів із рослини відбувається накопичення в організмі отруйних речовин, що може призвести до втрати апетиту, анорексії й галюцинацій.

  Література