Види програмного забезпечення

Програмне забезпечення — це загальний термін для різних видів програм, що використовуються для роботи з комп’ютерами та пов’язаними з ними пристроями. Програми дають можливість взаємодіяти людині з комп’ютером, забезпечують його зручність і функціональність.

Класифікація програмного забезпечення

Комп’ютер складається з двох рівних за значенням компонентів — апаратного і програмного забезпечення. Програмне забезпечення, на відміну від апаратного, можна вважати змінною частиною комп’ютера. ПЗ поділяють на:

• Системне:
  • базовий рівень (firmware) — драйвери
  • операційні системи (ОС) — набір програм, які забезпечують взаємодію інших програм з базовими програмами та апаратними засобами
  • службовий рівень — програми в складі ОС

  Додатково виділяють утиліти та аплети. Утиліти — невеликі корисні програми з обмеженими функціями. Деякі утиліти поставляються з операційними системами. Як і програми, утиліти, як правило, встановлюються окремо і можуть використовуватися незалежно від решти операційної системи. Аплети іноді поставляються з операційною системою як допоміжні застосунки. Вони також можуть бути створені незалежно, у процесі використання Java або інших мов програмування.

  Тестування програмного забезпечення

  Будь-який програмний продукт має бути протестованим для виявлення дефектів і помилок, припущених на стадії інженерії ПЗ. Тестування програмного забезпечення — це перевірка того, чи відповідають фактичні результати очікуваним. Процес передбачає запуск та виконання компонента програмного забезпечення або компонента системи для оцінки однієї або декількох властивостей.

  Тестування програмного забезпечення також допомагає виявити прогалини або відсутній функціонал всупереч реальним вимогам. Це можна зробити або вручну, або за допомогою автоматизованих інструментів.

  Шевчук Анна, студент кафедри АПЕПС, ТЕФ.

  Кафедра АПЕПС ТЕФ КПІ ім. І. Сікорського

  Київ, вул. Політехнічна, 6, корпус 5, кімн. 513

  Рівні програмного забезпечення

  Програмне та апаратне забезпечення у комп’ютері працюють у нерозривному зв’язку та взаємодії. Склад програмного забезпечення обчислювальної системи називається програмною конфігурацією. Між програмами існує взаємозв’язок, тобто багато програм працюють, базуючись на програмах нижчого рівня. Міжпрограмний інтерфейс – це розподіл програмного забезпечення на декілька пов’язаних між собою рівнів. Рівні програмного забезпечення являють собою піраміду, де кожен вищій рівень базується на програмному забезпеченні попередніх рівнів.

  Цей рівень є найнижчим рівнем програмного забезпечення. Відповідає за взаємодію з базовими апаратними засобами. Базове програмне забезпечення міститься у складі базового апаратного забезпечення і зберігається у спеціальних мікросхемах постійного запам’ятовуючого пристрою (ПЗП), утворюючи базову систему введення-виведення BIOS. Програми та дані записуються у ПЗП на етапі виробництва і не можуть бути змінені в процесі експлуатації.

  Системний рівень – є перехідним. Програми цього рівня забезпечують взаємодію інших програм комп’ютера з програмами базового рівня і безпосередньо з апаратним забезпеченням. Від програм цього рівня залежать експлуатаційні показники всієї обчислювальної системи. При під’єднанні до комп’ютера нового обладнання, на системному рівні повинна бути встановлена програма, що забезпечує для решти програм взаємозв’язок із цим пристроєм. Конкретні програми, призначені для взаємодії з конкретними пристроями, називають драйверами. Інший клас програм системного рівня відповідає за взаємодію з користувачем. Завдяки йому є можливість вводити дані у обчислювальну систему, керувати її роботою й отримувати результат у зручній формі. Це засоби забезпечення користувацького інтерфейсу, від них залежить зручність та продуктивність роботи з комп’ютером. Сукупність програмного забезпечення системного рівня утворює ядро операційної системи комп’ютера. Наявність ядра операційної системи – є першою умовою для можливості практичної роботи користувача з обчислювальною системою. Ядро операційної системи виконує такі функції: керування пам’яттю, процесами введення-виведення, файловою системою, організація взаємодії та диспетчеризація процесів, облік використання ресурсів, оброблення команд і т.д.

  Програми цього рівня взаємодіють як із програмами базового рівня, так і з програмами системного рівня. Призначення службових програм (утиліт) полягає у автоматизації робіт по перевірці та налаштуванню комп’ютерної системи, а також для покращення функцій системних програм. Деякі службові програми (програми обслуговування) відразу додають до складу операційної системи, доповнюючи її ядро, але більшість є зовнішніми програмами і розширюють функції операційної системи. Тобто, у розробці службових програм відслідковуються два напрямки: інтеграція з операційною системою та автономне функціонування.