Як розводять Мангалицю в Україні?

Фермерське господарство «Мангалиця Україна» займається розведенням свиней породи «Угорська мангалиця» в селі Семенівка Київської області. За словами керівника господарства Євгена Андрієнко, ця порода славиться своїм салом, яке унікально за своїми смаковими якостями.

Мангалиця — досить комфортна для розведення порода, вона легко переносить будь-які погодні умови. Тому в господарстві використовуються фундаментальні споруди для їх утримання. Для вирощування таких свиней потрібно небагато: ділянка землі, достатньо велика для активного пошуку ласощів (коріння і жолудів), електрична огорожа і ще, можливо, невелике приміщення для зими, але свині багато часу знаходяться на вулиці.

ТОП-10 племінних господарств України з розведення осетрових

Як отримати додаткові кошти при експорті — все про відшкодування ПДВ

Де і за скільки продавали землю у 2023 році

Фінансування агросектору: Які програми кредитування пропонують банки

Не пропусти останні новини!

Підписуйся на наші соціальні мережі та e-mail розсилку.

Угорська мангалиця у вашому господарстві

Першочерговим завдянням для більшості господарів, які вирішили зайнятися свинарством, є правильний вибір породи. Саме тому кожен хазяїн, що має раціональне мислення, ставить перед собою два практичних запитання: яких результатів йому хотілося б досягти? і чи є у нього відповідні ресурси для їх досягнення?

У світі існує дуже багато порід свиней. Крім загальних, властивих усім свиням характеристик, кожна порода обов’язково має свої, унікальні, притаманні лише їй специфічні особливості. Переваги та недоліки тієї чи іншої породи повністю залежать від умов господарювання та цілей розведення цих тварин: одні й ті ж їх властивості можуть виявитися як дуже вигідними, так і небажаними.

Наприклад, щоб отримувати нежирну свинину, потрібно вирощувати породи свиней м’ясного напрямку, такі як п’єтрен, ландрас (свині беконного типу). Але для швидкої відгодівлі з метою отримання сала ці тварини за своїми властивостями зовсім не підходять, і в такому разі слід надати перевагу свиням миргородської породи або великої білої. Особливе місце серед багатого різноманіття свинячих порід займає досить рідкісна й екзотична порода довгошерстих свиней – угорська пухова мангалиця. Саме про неї піде мова у цій статті.

Угорську мангалицю не можна назвати новою породою. Н авпаки, м’ясні продукти та сало цих тварин користувалися величезним попитом у Європі в ХІХ і першій половині ХХ століття. Незвичайні пухнасті свині були виведені в Угорщині на початку ХIХ століття (приблизно у 1833 році) шляхом схрещування диких вепрів з домашніми середземноморськими (угорськими та сербськими) свинями, тому й отримали таку назву. Мангалиці досить невибагливі до умов утримання й харчування, витривалі, мають хороші адаптаційні здібності, високий імунітет та призвичаєність до кліматичних особливостей гірської місцевості (суворих, сніжних зим).

Перший час їх розводили переважно у підсобних господарствах монастирів. Пізніше угорська мангалиця стала основною породою на території Угорщини й Австрії, особливо в Карпатському регіоні. Але згодом, коли популярність жирного м’яса значно знизилась, а натомість зріс попит на пісну свинину, чисельність поголів’я цих тварин скоротилася, і про мангалицю поступово забули, замінивши її породами м’ясного напрямку.

Активне відновлення поголів’я розпочалося лише у 1994 р. Та, попри все, сало мангалиці й досьогодні вважається одним з найцінніших видів свинячого жиру. В Італії з нього готують традиційний продукт лардо – найзнаменитіше сало у світі, історія приготування якого нараховує близько 3000 років.

Його отримують шляхом засолювання свинячого жиру мангалиці у ємностях, які виготовлені з мармуру. Готовий продукт відрізняється дуже ніжною кремовою консистенцією, а вміст холестерину в ньому на 30–35% менший, ніж у салі інших порід свиней. Не менш популярне сьогодні й в’ялене свиняче м’ясо хамон , елітні сорти якого готуються саме з м’яса мангалиці.

Угорська мангалиця не придатна для вирощування в умовах великих промислових свинарських комплексів, оскільки ці тварини генетично пристосовані до пасовищного утримання і не можуть постійно знаходитись в обмеженому просторі.

Щоб отримувати від свиней їх найбільшу цінність – високоякісну, так звану мармурову свинину , необхідно забезпечити їм вільне пересування з природним випасом на територіях пасовищ.

Мангалиці добре себе почувають і прекрасно розвиваються лише в разі напіввільного утримання протягом усього року. За такої технології вирощування отримується екологічно чиста продукція, надзвичайно корисна для людського організму. Приготоване м’ясо мангалиці має особливий смак і приємний аромат.

Якщо у господарстві є можливість забезпечити свиней пасовищем, бажано неподалік від лісистої місцевості, щоб тварини могли знаходити собі корм самостійно, то вибір угорської мангалиці стане найкращим рішенням для хазяїв. Ця порода створена для дрібних і середніх фермерських господарств.

Істотно збільшити рентабельність свиноферми зможе самостійна переробка свинини на раніше згадані продукти з подальшою їх реалізацією в готовому до вживання вигляді. І хамон, і лардо, приготовані за спеціальними технологіями, мають досить високу вартість і користуються великим попитом на ринку якісних органічних продуктів.

У наш час ринок м’яса перенасичений свининою промислового вирощування, що має далеко не найвищу якість, тому м’ясо мангалиці буде вигідно відрізнятися від решти м’ясного асортименту, який є у продажу.

Угорська мангалиця – це порода великих за розмірами, довгошерстих свиней, які чудово використовують природні пасовища. Теплої пори року вони повністю задовільняють свої потреби у кормах за рахунок паші (жолуді, трава, жаби, ящірки, коріння рослин і т. ін.).

Набір живої ваги у тварин за таких умов вирощування відбувається дещо повільніше. Тому, щоб інтенсифікувати цей процес, доцільно підгодовувати тварин концентратами. Рекомендується застосовувати такий режим годування: вранці свині отримують суміш зернових різних видів (цілком можна використовувати зернові відходи або некондиційне дрібне зерно); протягом дня тварини пасуться чи отримують на вигулі готову для вживання траву; увечері їх знову годують невеликою кількістю суміші з різної дерті. І, звичайно ж, необхідно забезпечити поголів’ю вільний доступ до питної води.

Якщо свині не мають можливості добувати собі корм самостійно, то приблизний склад їхнього раціону буде таким: 70% – це трава й соковиті корми, а 30% – концентрати. Найкраща трава для мангалиці – люцерна. У ній міститься багато білку й кальцію.

Зимове меню складається з сіна та коренеплодів. Доля концентрованого корму має містити: макуху (соєву або соняшникову) – 15%, подрібнене зерно кукурудзи – 20%, ячмінь – 40%, пшеницю – 10%, висівки – 10%, м’ясокісткове чи рибне борошно – 5%. При такому годуванні вага поросят у віці 12 місяців досягне 140–170 кг.

Якщо годувати мангалицю за інтенсивною технологією (картопля+зернові), як звичайних свиней, то ростиме вона краще (в рік її вага складе 190–200 кг), але швидко жиріє, і втрачається той унікальний склад м’яса та співвідношення м’ясо/сало, заради якого й вирощують цю породу. Дорослі свині угорської мангалиці в середньому важать 250–300 кг, хоча відомі випадки, коли вага хряка досягала 450 кг.

Порода угорської мангалиці підрозділяється на три основних типи, які відрізняються між собою кольором вовни і вагою: білі, руді й чорні з білим животом («ластівки»). Раніше були ще й повністю чорні тварини, але тепер цей тип втрачений. Найбільші з них – це чорні та білі свині.

Усім чистокровним тваринам породи властивий темний колір шкіри навколо очей, пипок, копит, на внутрішній частині хвоста, а головне – темна пляма на нижній частині вуха. Всі три типи мають густу, кучеряву шерсть, яка добре захищає тварин від холоду, комах та механічних уражень.

Взимку мангалиця не потребує теплих приміщень. Цим тваринам достатньо мати свинарник, навіть збитий з дощок, який здатний захистити їх від вітру й опадів. Якщо свині угорської мангалиці утримуються на випасі цілорічно, то з настанням холодів вони риють собі поглиблення в ґрунті, де ховаються від негоди.

Статеве й фізіологічне дозрівання у молодих свинок настає майже одночасно, у віці 10–12 місяців. Якщо в стаді є хряк, то свинки зазвичай покриваються без проблем. У разі штучного запіднення поросят народжується відсотків на 40% менше, ніж внаслідок природного парування.

У молодої свині звичайна кількість приплоду складає 4–5 поросят, у дорослої свиноматки – від 5 до 8, а деколи трапляється, що й до 11 поросят. Свиноматкам властивий дуже сильний материнський інстинкт. За нормальних умов утримання та при хорошому годуванні вони завжди мають достатню кількість молока. А випадків відмови від поросят, їх поїдання чи розкидання не буває ніколи.

Свиноматки під час пологів не потребують допомоги або якогось втручання людини. Варто зазначити, що г осподарям та обслуговуючому персоналу при опоросі слід бути обережними у поводженні зі свинею: у момент опоросу й кілька днів поспіль свиноматка проявляє агресію як до людей, так і до інших дорослих свиней свого стада. У такий спосіб вона захищає свій новонароджений молодняк. Через кілька днів агресія зазвичай минає.

Поросята народжуються смугастими, схожими на дитинчат дикого кабана. Опорос може відбуватися під відкритим небом, але краще, щоб температура навколишнього середовища була не нижче + 14° С. Важливо також забезпечити свиноматку достатньою кількістю сухої підстилки. Хоча ці свині дуже невибагливі, але якщо є можливість створити їм комфортні умови, то краще подбати про це, щоб підвищити збереження молодняку ​​і в подальшому поліпшити прирости. Турбота й увага корисні будь-якій тварині, навіть найвитривалішій.

У мангалиці дуже міцний імунітет, тому випадки захворювань серед представників цієї породи трапляються вкрай рідко. Проте не варто забувати, що корм має бути завжди свіжим. Також необхідно своєчасно здійснювати протигельмінтну та антипаразитарну обробку тварин засобами проти глистів і шкірних паразитів.

Підсумувавши, можна зробити висновок, що угорська мангалиця має такі господарські цінні властивості, як: велика вага дорослих тварин, невибагливість у годуванні та до умов утримання, висока якість продукції, сильний природний імунітет, хороші материнські якості.

Серед основних вад мангалиці можна назвати пізньостиглість породи, її невисоку плодючість, складнощі у пошуку хорошого племінного молодняка та його відносно високу вартість.

Все ж дана порода, на думку багатьох свинарів, дуже перспективна для виробництва органічних продуктів, попит на які зростає з кожним роком. Тому мангалиця може бути вельми рентабельною завдяки невисокій собівартості продукції та значній ціні кінцевого продукту на ринку.

Усі питання, які виникли під час ознайомлення з даним матеріалом, можна поставити автору на нашому форумі .

Венгерская мангалица: особенности породы, как содержать и разводить

Мангалица — одна из самых узнаваемых пород в мире. Эта свинья признана национальным достоянием в Венгрии, где ее вывели в 1833 году, а закрепили оригинальные свойства породы и зарегистрировали венгерскую мангалицу в 1860 году.

Мангалицы не отличаются ни скороспелостью, ни плодовитостью, поэтому их почти полностью вытеснили другие перспективные породы. Но в один прекрасный момент оказалось, что эта свинья идеально подходит для приготовления хамона, а ее мясо не только имеет великолепные вкусовые качества, но и практически не содержит холестерина. И мангалицу начали активно возрождать и разводить в разных уголках мира.

Описание породы

Венгерская мангалица — универсальная порода, от которой можно получить нежнейшее мраморное мясо и достаточно много сала.

Отличительным признаком свиней является кудрявая густая и достаточно мягкая шерсть, которая покрывает все туловище и частично голову. Зимой свинья пушистая и напоминает овечку, летом — линяет и объем шерсти уменьшается.

Большинство поголовья венгерской мангалицы (80%) имеет белую масть. Но путем скрещивания с дикими свиньями были получены генеалогические линии с рыжей, черной шерстью или мастью «ласточка» — черный верх и белое или желтоватое брюхо. Временами — очень редко — встречаются особи черного цвета с подпалинами.

Наиболее продуктивной генеалогической линией являются рыжие мангалицы. Они растут быстрее и вырастают крупнее. Но такие поросята практически все находятся на территории Венгрии и не подлежат продаже частным лицам и вывозу из страны.

Кроме кудрявой шерсти, признаком породы считаются черный пятачок и белая кисточка хвоста. Отсутствие этих особенностей может указывать на примесь посторонней крови.

Маленькие поросята не сразу приобретают ту масть, которой они будут обладать во взрослом возрасте — крошки-мангалицы полосатые, как и их дикие собратья.

Взрослые свиноматки достигают веса 200 кг, хряк — до 300 кг. Впрочем, при активном откорме кабаны могут достигнуть и значительно большего веса — до 500 кг. Однако большая часть туши в таком случае будет составлять сало и жир, поскольку при калорийном питании и отсутствии движения порода склонна к осаливанию.

Прирост веса у поросят не самый высокий — 550-700 граммов. Как правило, в полугодовалом возрасте поросята весят всего 70 кг.

Для таких свиней характерна крепкая конституция без особых изъянов. Поросята выносливые, способные много ходить, это объясняется тем, что ноги у них имеют надежные суставы и сухожилия.

Представители этой породы имеют высокую потребность в активном движении, они прекрасно чувствуют себя на выпасе и готовы значительную часть пищи находить для себя сами.

Преимущества венгерской мангалицы:

• крепкое здоровье (как отмечают свиноводы, даже прививки для таких поросят необязательны);
• минимум расходов на содержание (в теплое время года на выпасе хрюшки значительную часть рациона добывают самостоятельно);
• идеальное качество мяса;
• спокойный и благожелательный нрав;
• отсутствие стремления убежать. Даже если такая возможность есть, свиньи знают свою территорию и возвращаются домой.

• свиньи растут не очень быстро;
• порода очень медленно размножается — свиноматка приводит обычно около 6 поросят, а первородка может иметь всего 4 поросенка в приплоде;
• у мангалиц великолепный нюх, но очень плохое зрение. Настолько плохое, что свиноматка может вместе с подстилкой и последом скушать поросенка, если он не сможет завизжать или проявить свою поросячью сущность другим способом.

Содержание венгерской мангалицы

Содержание этой породы оправдано, если есть возможность выгула и выпаса. Такая хрюшка достаточно близкий родственник диких свиней, поэтому абсолютно неприхотлива к пище и условиям содержания.

Многие заводчики, содержащие этих поросят на выгуле, устанавливают им летом навес для защиты от солнца, а для успешной зимовки размещают на территории выгула стога с сеном и соломой.

А вот доступ к свежей и чистой воде нужно обеспечивать в любое время года.

Свиньи породы венгерская мангалица имеют хорошую память, если содержать их в свинарнике с возможностью выгула, они запоминают дорогу на пастбище и домой.

Зимовка в экстремальных условиях для мангалиц возможна, но лучше будут себя чувствовать поросята все же в свинарнике.

При подготовке свинарника нужно учитывать, что такие поросята, несмотря на то, что они могут гулять по снегу и в морозы, все же требуют тепла и уюта, поскольку в помещении они не могут активно двигаться. Оптимальная температура в свинарнике, где содержат мангалиц, должна превышать +15°С.

Подстилку нужно менять регулярно, ведь шерсть у свиней будет промокать, если подстилка недостаточно сухая. Это приведет если не к болезням, то к снижению прироста веса, ведь животные будут тратить много энергии на то, чтобы высушить шерсть.

Единственной особенностью ухода за породой станет тщательная борьба с вшами, которые будут комфортно себя чувствовать в густой шерсти, значительно лучше, чем на свиньях других пород. Поэтому и дезинфекция свинарника, и обработка поросят специальными средствами приобретает более важное значение.

Разведение мангалицы

Свиноматки мангалицы достигают возраста, когда возможно и целесообразно спаривание, в 12 месяцев. Важно найти для такой свинки хряка-мангала или искусственно осеменить свиноматку семенем этой породы. Гибриды не показывают той же жизнестойкости, которая характерна для чистопородных мангалиц.

В первом приплоде обычно около 6 поросят, но второй приплод может быть и больше. И только после второго опороса свиноматка достигает пика репродуктивной активности. Поэтому, если есть желание заниматься мангалицами, нужно рассчитывать на многолетний труд, а не на моментальную отдачу.

Известны случаи, когда в одном приплоде у мангалицы было 10 поросят. Такое количество поросят для свиноматки является изнуряющим, и качество поголовья ухудшается, поросята растут хуже.

Опорос должен происходить в теплом и сухом помещении. После его завершения нужно обработать пуповину, а также убрать подстилку и заменить ее на сухую. Поросят подпускают к матери после того, как они уже становятся более-менее активными. Новорожденного поросенка мангалица может скушать или задавить, но для обсохших малышей она замечательная мамаша. Нужно отметить, что мангалицы могут проявлять агрессию, защищая свое потомство. Это характерно для данной породы.

В возрасте 4 дня поросятам нужно удалить клыки, чтобы они не травмировали вымя свиноматки.

Отлучать малышей от матери можно уже в возрасте одного месяца.

Питание

Венгерскую мангалицу называют травоядной, но это не совсем соответствует действительности. Хрюшка с большим удовольствием скушает найденную на пастбище лягушку, выроет для себя червячка или разорит гнездо степной птицы.

Если возможность выгула ограничена, нужно помнить, что мангалицы в закрытом пространстве склонны к ожирению. Поэтому высококалорийные корма для представителей этой породы нужно ограничивать.

Маленьких поросят стоит прикармливать стартовым комбикормом или поджаренным зерном ячменя, овсянкой. Но оптимальным решением является именно комбикорм, который обогащен витаминами, минералами, микроэлементами. Подкормка комбикормом позволяет быстро отлучать поросят от матери.

Лучше отдать предпочтение комбикорму со сбалансированным составом. Тогда фермер может не переживать о темпах привеса, отличном вкусе мяса и сала. Если вы решили отказаться от полнорационного комбикорма, премиксов и БМВД, то минеральные добавки в рационе поросят обязательны, особенно костная мука, мел, красная глина, Благодаря этому поросята будут развиваться активнее и расти в длину и высоту, а не только вширь.

Если летом поросята могут пастись, то на зиму им нужно запасать сено, мангалицы кушают его в больших количествах. Как вариант — применять для кормления поросят комбикорм, в составе которого большой процент сухой травы.

Мангалица при правильном содержании дает деликатесное мясо, которое ценится в лучших ресторанах. И такие неудобства, как медленный рост и не слишком активное размножение, окупаются с лихвой ценой на идеальное мраморное мясо, не содержащее холестерина.

Соответствующие статьи:

БМВД для свиней — рецепт продуктивного животноводства

В мировой практике свиноводства сегодня используется до 150 разнообразных составов белковых витаминно-минеральных добавок (БМВД). Они помогают решить основную задачу любого фермера или заводчика свиней – мясо и сало высоких вкусовых качеств, здоровое крепкое потомство. .

Как выращивают свиней на современных фермах

Свиноводство – отрасль, где можно получить быстрый и впечатляющий результат благодаря высокой плодовитости животных и ценному продукту, который они дают. Однако в том, как выращивают свиней в частных хозяйствах и на фермах, есть большая разница, обусловленная целями и м.

Какую беконную породу свиней выбрать для разведения?

Беконные породы свиней были выведены с целью получения большого объема качественного «мраморного» мяса с тонкими прожилками жира. Преимуществом большинства пород этого направления являются всеядность и большой процент выхода качественного мяса.Такие поросята были выведе.

Гибрид свиней Ф1: как получают и перспективы разведения

Cвиноматка, которая приводит за раз по 12 и более поросят. Молодняк, который быстро набирает вес. Свиньи с хорошей адаптацией к стрессам, чего не скажешь о чистопородных животных. Это мечта любого фермера-свиновода. А что, если такие свиньи уже есть? И часто на досках.

Вьетнамские свиньи: особенности породы, уход и содержание

Вьетнамские свиньи – популярная в животноводстве порода, пришедшая к нам с Юго-Востока Азии. Эти травоядные животные появились в Европе только в 1985 году, но за короткое время стали любимцами фермеров. С тех пор специалистами были значительно улучшены показатели продук.