Кількість планет у сонячній системі: все, що вам потрібно знати

В античні часи та у середньовіччі вважалося, що існує всього п’ять планет. Пізніше, завдяки вдосконаленню телескопів та появі більш точних спостережень, було виявлено ще чотири планети. Але у 2006 році Міжнародний астрономічний союз прийняв рішення про зменшення кількості основних планет, перекласифікувавши одну з них на “карликову”. Тож скільки планет в Сонячній системі насправді? Давайте нарешті це з’ясуємо, а також дізнаймося найцікавіші факти про небесні тіла, що кружляють у бездонних глибинах космічного простору.

Скільки є планет в Сонячній системі

Точну інформацію про те, скільки в Сонячній системі планет, надає американське агентство з аеронавтики та досліджень космосу. За даними NASA, наша Сонячна система складається із зірки (Сонця), 8 планет, 146 місяців, безлічі комет, астероїдів, льоду та кількох карликових планет. На цю мить людству відомо про існування восьми основних планет.

До 2006 року вважалося, що Плутон — дев’ята планета. Але 18 років тому Міжнародний астрономічний союз (МАС), який визначає, скільки є планет в Сонячній системі, перекласифікував його як карликову планету через певні особливості та малий розмір. Ось повний перелік 8 планет:

• Меркурій.
• Венера.
• Земля.
• Марс.
• Юпітер.
• Сатурн.
• Уран.
• Нептун.

Планети, астероїди та комети обертаються навколо Сонця по сплюснутому колу, що називається еліпсом. Землі потрібен рік, щоб виконати оберт навколо Сонця, тоді як Меркурію — 88 днів. Плутону, найвідомішій карликовій планеті, необхідно для одного повного оберту 248 років. Місяці, своєю чергою, обертаються навколо планет, тобто вони є супутниками.

На цю мить відомо, що у Юпітера найбільша кількість супутників — 50. Меркурій та Венера взагалі не мають супутників, а у Землі він лише один — наш Місяць, що є найяскравішим об’єктом на нічному небі. Сонце, своєю чергою, є найяскравішим об’єктом на денному небі, він освітлює Місяць, планети, комети та астероїди. Тепер розгляньмо особливості кожної з 8 планет.

Меркурій

Досліджуючи, скільки всього планет в Сонячній системі, варто почати з розповіді про Меркурій — найближчу до Сонця планету. Він має найменший діаметр серед усіх планет. Період обертання Меркурія навколо своєї осі, що визначає тривалість дня на цій планеті, складає приблизно 59 земних днів і 21 годину. Основні характеристики планети:

• Короткий рік.Час, який Меркурій потребує для обертання навколо Сонця (рік на Меркурії), становить близько 88 земних днів.
• Екстремальні температури.Через свою близькість до Сонця, Меркурій має екстремальні температури. На його поверхні можуть бути дуже високі денні температури та дуже низькі нічні температури.
• Маленька атмосфера. Меркурій майже не має атмосфери. Вона дуже тонка і не може утримати значний атмосферний тиск.
• Скеляста поверхня. Поверхня планети складається з великої кількості кратерів, гір, ярів, а також скель і розщелин.

Венера

Ця планета найбільше схожа на Землю за розмірами. Вона має дуже густу атмосферу, яка складається переважно з вуглекислого газу. Венера вирізняється найвищою температурою поверхні серед усіх планет через парниковий ефект, який утримує тепло. Також це єдиний планетний об’єкт, який названий на честь жіночого божества. Інші характеристики планети Венера:

• Великий розмір.Венера — друга за відстанню до Сонця планета, за розмірами вона поділяє перше місце з Землею.
• Повільна обертова швидкість. Один день на Венері триває близько 243 земних днів.
• Вулканічні споруди.Поверхня Венери містить велику кількість вулканів, кратерів та розливів лави.
• Високий атмосферний тиск. На поверхні Венери панує високий атмосферний тиск, що у 90 разів більший за тиск на Землі.

Земля

Це єдина планета, на якій існує життя — серед усіх, що відомі науковцям. Має унікальну атмосферу, яка містить кисень, необхідний для підтримки життя, а більшість її поверхні вкрита водою. У нашої планети є власний природний супутник — Місяць. Інші цікаві факти про Землю:

• Третя планета від Сонця. Земля займає третє місце від Сонця в нашій Сонячній системі.
• Має колообіг води.Земля володіє гідрологічним циклом, що передбачає перетворення води з рідкого стану в водяну пару, хмари, опади та знову у рідку форму, що сприяє існуванню життя.
• Багата на природні ресурси.На Землі є різноманітні природні ресурси, такі як мінерали, рослинність, тваринний світ.
• Має геологічну активність. Землі притаманна геологічна активність, що проявляється у вулканічній діяльності, землетрусах та тектонічних рухах, що впливають на її поверхню.

Марс

Відповідаючи на питання, скільки планет в Сонячній системі, неможливо не згадати про таємничий Марс. Цю планету називають “червоною” через відповідний колір поверхні, що зумовлений окисленням заліза. Він має атмосферу, але вона дуже тонка і складається в основному з вуглекислого газу. На Марсі знаходяться полярні крижані шапки та величезні водні канали, що свідчить про можливе існування води в минулому. Основні характеристики планети:

• Подібність до Землі.Марс є однією з планет, яка найбільше нагадує Землю в певних аспектах. Він має атмосферу, сезони, водяні льодовики на полюсах.
• Сезони та погода.Марс має сезони, схожі на земні, але через тонку атмосферу та низькі температури, погода на Марсі є екстремальною, з вітрами, пиловими бурями та температурними коливаннями.
• Геологічна активність.Марс має геологічну активність, яка виявляється у вулканічних спорудах, долинах, кратерах та інших географічних особливостях.

Юпітер

Найбільша планета у Сонячній системі, що має густу атмосферу, складену переважно з водню та гелію. У Юпітера є велика кількість супутників, включно з великими місяцями, такими як Іо, Європа, Ганімед і Калісто. Ось що ще відомо про Юпітер:

• Газовий гігант. Юпітер відноситься до газових гігантів і складається переважно з водню та гелію, без твердої поверхні.
• Велика червона пляма. На Юпітері знаходиться Велика Червона Пляма — величезний вихор, який є бурею в атмосфері планети та існує вже протягом багатьох століть.
• Комплексна атмосфера. Юпітер відрізняється різноманітністю атмосферних явищ, включаючи смуги хмар, вихорів та грозових систем.

Сатурн

Відомий своїми яскравими кільцями. Має густу атмосферу, схожу на атмосферу Юпітера, що складається з водню та гелію. Сатурн також має багато місяців, серед яких Титан — один із найбільших. Основні характеристики планети:

• Кільця.Сатурн відомий своїми видимими кільцями, які складаються з льоду, кам’янистих частинок та пилу. Ці кільця роблять Сатурн унікальним серед планет.
• Висока обертова швидкість.Сатурн має досить високу обертову швидкість, але через його розмір доба на Сатурні триває приблизно 10-11 земних годин.
• Комплексна атмосфера. Атмосфера Сатурна має смуги хмар та великі вихори.

Уран

Має непересічну орбіту, орієнтовану більш горизонтально, ніж у інших планет. Вирізняється холодною атмосферою, що складається переважно з водню та гелію. Інші особливості планети:

• Льодовий гігант.Уран відноситься до газових гігантів, але відрізняється від інших планет глибоким шаром льоду та порівняно невеликою кількістю водню та гелію.
• Нахилена орбіта.Уран має значний нахил орбіти, що призводить до екстремальних сезонів, де кожна половина року триває близько 20 земних років.
• Мінливість атмосфери.На Урані спостерігається мінливість атмосферних явищ, включаючи смуги хмар та можливість змін у барвах планети.
• Система кільцевих супутників. Уран має систему кільцевих супутників, але вони не такі великі або яскраві, як у Сатурна.

Нептун

Завершуємо наше дослідження про те, скільки планет в Сонячній системі, розглядом планети Нептун. Це остання планета від Сонця у сонячній системі. Нептун відомий своїми сильними вітрами та грозами. Інші характеристики:

• Газовий гігант. Нептун відноситься до газових гігантів і складається переважно з водню, гелію та інших легких газів.
• Значна маса та розмір. Нептун має значну масу та діаметр, у порівнянні зі своїм сусідом Ураном.
• Складні атмосферні умови. У атмосфері Нептуна спостерігаються смуги хмар та великі вихори, що свідчить про складні атмосферні явища.

Скільки всього планет в сонячній системі: загадкова дев’ята планета

Відповідаючи на питання, скільки планет в Сонячній системі, варто зазначити, що з 1930 року діти росли, вважаючи, що планет всього дев’ять. У 1930 виявили Плутон, про який у кінці дев’яностих почалися суперечки між вченими. У 2006 році Плутон був офіційно визнаний не планетою, а карликовою планетою, що скоротило список відомих планет до восьми.

Однак, астрономи продовжують пошуки ще однієї можливої планети Сонячної системи — справжньої дев’ятої. Її також називають “планетою Х”. Вважається, що вона має масу, що приблизно в 10 разів перевищує масу Землі і в 5000 разів — масу Плутона.

Ви можете на власні очі подивитися на всі планети Сонячної системи у режимі реального часу за допомогою інтерактивного космічного корабля NASA. Симуляція “Eyes on the Solar System” на основі реальних даних демонструє розміщення планет у Сонячній системі. Можна не лише спостерігати, скільки планет в Сонячній системі, але й захопливо досліджувати рух планет, місяців та космічних апаратів у реальному часі.

Скільки насправді планет у Сонячній системі та хто їм дарує імена?

Хто вигадує назви планет? Які планети ховає від нас Сонячна система? Що цікавого розкажуть про себе небесні тіла? Якщо думки про космос бентежать тебе так само, як гарна дівчина — серце романтика, приєднуйся — зорепад цікавих фактів про нашу галактику чекає на тебе.

Як планети отримали свої назви?

Походження назв планет та сузір’їв — цікава сторінка в історії астрономії. Хто ж вони, ці таємничі люди, які дарують планетам імена? Чому більшість назв пов’язані з грецькими та римськими богами та як ця доля оминула Землю? І невже вигадати назву планеті може навіть дитина?

Сучасні назви планет прийшли до нас із давньогрецької та давньоримської міфології: Меркурій, Венера, Юпітер, Марс та Сатурн здавна відомі людству. Традицію називати небесні світила на честь богів своєї релігії започаткували ще перші народи Єгипту і Месопотамії. Греки ж, обираючи назви планетам, зважали ще й на їхній рух та зовнішній вигляд. Римляни, після завоювання Греції, дали планетам імена своїх небожителів.

У Стародавній Греції першу від Сонця планету називали Гермес, на честь посланця Зевса — швидконогого бога торгівлі в чарівних сандаліях з крилами. Римляни ж нарекли планету Меркурієм — саме так вони називали Гермеса. Давні астрономи не могли знехтувати тим, що Меркурій рухається небом швидше від усіх інших планет, як і його бог-покровитель.

Венера отримала свою назву на честь римської богині кохання та краси. Після Сонця та Місяця Венера — найяскравіше небесне тіло на небосхилі, тому її ще називають вечірньою та ранковою зорею.

А от Землю до XVIст. не вважали планетою. Стародавні астрономи вірили, що Земля — центр Всесвіту, і саме навколо неї обертаються зорі й планети. Тож оскільки наша планета не вважалася частиною небес, її назвали «Земля», що означає «з ґрунту».

Бажаєш помилуватися Землею з космосу в режимі онлайн? На щастя, летіти нікуди не треба, просто перейди за посиланням.

Марс завжди лякав людей криваво-червоним кольором поверхні. Тому римляни назвали планету на честь бога війни Марса, якого греки величали Аресом.

Сучасний марсохід досліджує поверхню «червоної» планети.

Найбільша планета Сонячної системи, гігантський Юпітер, отримав назву від імені найголовнішого бога римського пантеону, володаря неба і світла (у греків це був Зевс). Цікаво, що китайці називали Юпітер «Сунь-Сін», а в культурі Месопотамії планету нарекли «Малубаббар».

Стародавні греки називали Сатурн Кроносом — на честь бога часу і через те, що це найповільніша планета Сонячної системи. В римській міфології часом завідував бог Сатурн, який також був покровителем землеробства.

Інші планети відкрили значно пізніше, однак вони традиційно отримали імена богів римського пантеону.

Уран 1781 року відкрив англійський астроном Вільям Гершель. Вчений хотів назвати планету на честь короля Георга ІІІ. Однак Астрономічне товариство наполягало, щоб планета мала ім’я свого першовідкривача. Назву «Уран» запропонував астроном Йоганн Боде, який виступав за продовження традиції використовувати міфологічні імена, — саме так колись греки називали бога Неба. Не зважаючи на це, в широкий ужиток назва увійшла лише після 1850 року.

Нептун виявили в 1846 році за допомогою математичних розрахунків французького астронома Урбена Левер’є. Спочатку космічне тіло планували назвати Янусом, однак Левер’є несподівано побажав дати планеті своє ім’я. За межами Франції пропозицію астронома не підтримали і назвали планету на честь давньогрецького бога морів.

Пам’ятник-фонтан Нептуна у Флоренції, Італія.

Цікава й історія виникнення назви Плутона. В 1930 році його відкрив американець Клайд Томбо, але 2006-го Плутон втратив статус планети Сонячної системи. Через свою віддаленість від Сонця його назвали іменем бога підземного світу. А вигадала назву 11-річна Венеція Берні з Оксфорда, за сніданком з дідусем. Дідусь дівчинки працював у бібліотеці Оксфордського університету і передав ідею внучки колезі, Герберту Тернеру. Той і телеграфував в обсерваторію США, де назву… затвердили! А Венеція у якості нагороди отримала від дідуся 5 фунтів стерлінгів. Ось така історія =)

Хто придумує імена планетам сьогодні? З 1919 року за назви всіх небесних тіл відповідає Міжнародний астрономічний союз. Астроном, який відкрив новий об’єкт, звертається туди із заявою, а союз вирішує: прийняти варіант першовідкривача або запропонувати свою назву.

Невідомі планети Сонячної системи. Невже вони існують?

Якщо планети-гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун) відомі людству давно, то з появою потужних телескопів почалось відкриття супутників. Першовідкривачем був Галілео Галілей, який за допомогою свого телескопа виявив чотири найбільші супутники Юпітера, названі на честь античних героїв, — Іо, Європа, Каллісто і Ганімед.

Згодом у далекий космос полетіли космічні зонди. Вони допомогли відкрити на краю Сонячної системи нові, досить великі тіла. Однак їхні розміри замалі для планет. І хоча час від часу в наукових колах йшлося про пошуки десятої планети, астрономи вирішили навпаки. Дослідники космосу відібрали одну планету в Сонця, «подарувавши» натомість кілька карликових планет: Плутон, Цереру, Гаумеу, Макемаке, Еріду.

Планети Сонячної системи по порядку.

Проте останні астрономічні дослідження стали справжньою сенсацією…

Влітку 2017-го журнал AstronomicalJournal опублікував вражаючу доповідь. Астрономи Кет Волк і Рену Малхотра з Університету Аризона припускають, що на краю Сонячної системи може розташовуватися масивний об’єкт, схожий на Марс.

Вченим вдалося виявити: деякі космічні тіла з поясу Койпера (область за орбітою Нептуна) — комети, Плутон і величезні льодові об’єкти, що оточують Сонячну систему, — обертаються зовсім не так, як вважалося досі. В тій ділянці космосу щось чинить потужний гравітаційний вплив на тіла.

Гравітація або тяжіння — це здатність тіл з масою притягуватись одне до одного.

Найбільш правдоподібне цьому пояснення — існування на краю Сонячної системи невідомої планети, що й змінює траєкторію руху об’єктів. За підрахунками астрономів, такий вплив може чинити планета розміром з Марс. Ймовірно, вона знаходиться на відстані 55 астрономічних одиниць від Сонця. Її вже навіть встигли наректи Планетою 10.

Стоп-стоп-стоп! А як же дев’ята планета? Невже вчені знехтували нумерацією та пропустили цифру дев’ять? А от і ні! Про ймовірність дев’ятої планети Сонячної системи в 2016 році повідомляли астрономи Каліфорнійського технологічного інституту Костянтин Батигін та Майкл Браун.

Дослідники розрахували, що за орбітою Плутона, ймовірно, знаходиться ще одна планета, маса якої в десять разів більша від Земної.

Орбіта Планети 9 кардинально відрізняється від орбіт планет-гігантів та планет земної групи (Венери, Землі, Марса, Юпітера). Астрономи припускають, що ця планета утворилася в Сонячній Системі, однак її могло виштовхнути на більш далеку орбіту завдяки впливу сили тяжіння Юпітера чи Сатурна.

Планета 9 настільки віддалена від Сонця, що повний оберт навколо нього вона робить за 10–20 тисяч років. Навіть у найближчій до Сонця точці відстань між невідомою планетою і єдиною зіркою Сонячної системи у 200 разів більша, ніж дистанція між Землею і Сонцем.

Ймовірна орбіта Планети 9 (виділена червоним кольором).

Чи підтвердяться здогадки астрономів, покаже час. За кілька років у Чилі планується запуск потужного телескопа LSST (Large Synoptic Survey Telescope), який допоможе вченим підтвердити або спростувати їхні гіпотези, а, можливо, виявить й інші невідомі досі космічні тіла. І людство знову мізкуватиме над їхніми назвами. =)

Друже, наш Всесвіт безмежний і зовсім не вивчений. Ніхто не знає, що там, далеко-далеко за межами нашої та сусідніх галактик. Сподіваємось, колись людство відкриє цю таємницю, виявить нові планети й цивілізації. І, можливо, через багато років, листуючись із друзями, ти вказуватимеш не лише країну, місто та вулицю, але й назву планети або Сонячної системи. Ми у це віримо!

Читай також:

Скільки планет в сонячній системі?

На сьогоднішній день достовірно відомо про 8 планет, що обертаються навколо Сонця , але все більше вчених дотримуються думки, що їх може бути більше. Починаючи з 1980-х років, астрономи стали виявляти екзопланети – планети, що обертаються навколо віддалених зірок. Деякі їх розташовуються з відривом 27 тис. св. років від Сонця, тоді як радіус Сонячної системи оцінює лише у 1 св. рік. Тим не менше, вчені досі не можуть точно сказати, скільки ж планет обертається навколо нашої зірки! Чому ж так складно порахувати планети нашої системи та визначити їх точну кількість?

Планети земної групи

Найпростіше справа з 4 найближчими до Сонця планетами. Їх називають планетами земної групи , оскільки вони досить схожі Землю.

Меркурій

Меркурій знаходиться ближче до світила. Один оборот по орбіті, чий радіус змінюється від 46 до 58 млн км, він здійснює лише за 88 днів. Цікаво, що на кожні два обороти навколо зірки припадає точно три обороти планети навколо власної осі. Меркурій – найменша з відомих планет Сонячної системи, чий радіус дорівнює лише 2439,7 км. Навіть деякі супутники (Ганімед та Титан) мають великі габарити.

Венера

На відстані 108 млн км від світила обертається Венера. Це найгарячіша планета нашої системи, де температура досягає 464 ° С. Цим вона зобов’язана не так близькому становищу до Сонця, скільки своїй атмосфері, що складається на 96,5% з вуглекислого газу і створює парниковий ефект. Венера за своїми розмірами (радіус 6052 км.) дуже близька до Землі.

Земля

Сама Земля під час руху орбітою перебуває в відстані 147-152 млн км від Сонця. Така дистанція дозволяє воді на нашій планеті існувати в рідкому вигляді, що є критично важливим для життя. Середню величину цієї відстані, 149600000 км, приймають за 1 астрономічну одиницю (1 а.е.). З інших планет земної групи Землю відрізняє наявність величезного супутника – Місяця.

Марс

Відстань між світилом та Марсом змінюється від 207 до 249 млн км. Червона планета має радіус 3389 км. Його атмосфера вкрай розряджена, зате в районі полюсів є крижані шапки. Має два супутники (Фобос і Деймос), чиї розміри в порівнянні з Місяцем вкрай малі.

Газові гіганти

Газові гіганти відрізняються від землеподібних планет тим, що не мають твердої поверхні. Значну їхню частину становить атмосфера, яка в міру наближення до центру планети ущільнюється і перетворюється на рідкий стан, причому чітка межа між океаном і атмосферою відсутня.

Юпітер

Юпітер є найбільшою планетою всієї Сонячної системи, радіус якої становить 69911 км. Його маса більша за земну в 318 разів! Навколо Юпітера звертаються десятки супутників. Відстань між Юпітером та світилом коливається від 741 до 817 млн ​​км.

Сатурн

Ще далі, на відстані 1354-1429 млрд км від зірки, знаходиться Сатурн, чий радіус оцінюється в 58232 км. Він виділяється своїми кільцями, які, втім, є й інших газових гігантів (просто вони такі помітні). Число відкритих супутників Сатурна наближається до сотні та поступово збільшується. Сатурн – це найвіддаленіша планета Сонячної системи з тих, які могли спостерігати ще астрономи давнини. Тоді було прийнято вважати, що всього існує 7 планет (при цьому Сонце та Місяць помилково приймали за планету, а саму Землю – ні).

Уран

У 1781 р. було виявлено Уран. Його радіус дорівнює 25362 км, а дистанція між ним та Сонцем змінюється від 2,749 до 3,004 млрд км. Примітно, що його вісь обертання лежить майже площині орбіти. Через це кожен полюс 42 роки безперервно висвітлюється сонячним світлом, після чого на 42 роки занурюється у пітьму.

Нептун

У 1846 р. було відкрито остання сьогодні, восьма планета Сонячної системи – Нептун. Відстань від нього до зірки становить 4,453-4,554 млрд км (29,8-30,4 а.о.). Радіус Нептуна складає 24 622 км. Примітно, що становище Нептуна було передбачено теоретично, з урахуванням аномальних відхилень в орбіті Урана, і лише після цього його спостерігали в телескоп.

Чи існує дев’ята планета?

Довгий час здавалося, що інших газових гігантів у Сонячній системі немає. Однак ряд моделей еволюції нашої системи показує, що в ній повинен був існувати п’ятий газовий гігант, який згодом був виштовхнутий на дуже далеку орбіту або назавжди залишив Сонячну систему. Також астрономів бентежить нахил осі обертання Сонця (що перевищує 7°), а також аномалії в орбітах численних астероїдів, розташованих за Нептуном, у поясі Койпера. Тому існує припущення, що існує ще одна, дев’ята планета.

Її радіус, за різними оцінками, перевищує земний в 2-4 рази, а орбіта представляє сильно витягнутий еліпс, через що дистанція між планетою і Сонцем коливається від 200 до 1200 а. На оберт навколо світила ця гіпотетична планета витрачає 10-20 тис. років! Підтвердити існування планети спостереженнями надзвичайно важко, тому що вона знаходиться на великій відстані від Землі (в 10-100 разів далі Нептуна), рухається по небосхилу вкрай повільно, є дуже тьмяною (через велике віддалення від Сонця на неї майже не падає сонячне світло ), а розрахунки неможливо навіть приблизно оцінити, якому ділянці своєї орбіти вона зараз перебуває.

При цьому треба розуміти, що якщо Дев’ята планета і існує, то це не означає, що саме вона є п’ятим газовим гігантом. Можливе існування ще кількох планет на величезній (сотні та тисячі а. е.) відстані від Сонця, які поки що просто неможливо виявити.

Скільки карликових планет у Сонячній системі?

Багато хто чув, що раніше планетою вважався Плутон, проте потім його позбавили цього статусу, і він став карликовою планетою. Що є карликові планети і скільки їх?

Спочатку Плутон був відкритий в 1930 р. Проте в міру його дослідження оцінки його маси постійно знижувалися. Сьогодні вважається, що він у 500 разів легший за Землю. На початку ХХІ ст. поряд з орбітою Плутона стали виявляти численні інші небесні тіла, розміри деяких із них були зіставні з Плутоном. Однак орбіти решти планет вільні від таких великих тіл, тому в 2006 р. було прийнято рішення ввести нове поняття – карликова планета. Вона відрізняється від звичайної тим, що не може силою гравітації очистити свою орбіту від інших великих тіл. Статус карликової планети отримав сам Плутон, а також Церера , Хаумеа, Макемаке та Еріда.

Однак відомо ще кілька десятків тіл, які знаходяться за орбітою Нептуна і можуть претендувати на статус карликових планет, але поки що офіційно вони не визнані такими. Особливий інтерес представляє Седна, оскільки найвіддаленіша точка її орбіти (афелій) розташовується на відстані понад 1000 а. від сонця! При цьому постійно відкриваються нові небесні транснептунові тіла. За оцінками Майкла Брауна, одного з провідних астрономів світу, в поясі Койпера може знаходитися 260 карликових планет, а ще віддаленіших областях Сонячної системи може існувати до 10 тис. карликових планет.