Зміст:

Скільки живе собака

Вибираючи собі чотирилапого друга, багато хто замислюється: скільки часу вихованець зможе провести поряд з ними? Середня тривалість собачого життя становить 10–13 років, але в кожному конкретному випадку воно залежить від багатьох факторів — таких як порода, раціон, стать, спадковість, фізична активність та умови проживання. З цієї статті ви дізнаєтеся, скільки років живуть собаки різних порід і що потрібно робити, щоб якомога довше бути з вірним другом.

Основні фактори

Розмір тварини. Маленькі собаки живуть приблизно у півтора-два рази довше, ніж великі.
Спадковість. Якщо батьки, дідусі та бабусі цуценя прожили досить довго, то має більше шансів стати довгожителем. Тер’єри.
Підлога. Пси з великою ймовірністю проживе на рік-два менше, ніж сука тієї ж породи.
Фізична активність. Тривалі активні прогулянки на вулиці сприяють міцному здоров’ю та довгому життю вихованця. Почитайте про фізичні потреби породи, до якої належить ваш собака: можливо, їй недостатньо простої прогулянки та потрібні спеціальні вправи.
Своєчасне лікування та догляд. Запущені хвороби, паразити та проблеми із зубами значно скорочують життя собаки. Тому необхідно вчасно ставити щеплення, звертатися до ветеринарного лікаря при тривожних симптомах і регулярно чистити чотирилапого друга зуби.
Здоровий раціон. Для довгого та здорового життя собаці потрібно отримувати всі необхідні вітаміни та мінерали. Якщо ви хочете, щоб пес якомога довше радував вас своєю дружбою, годуйте його якісним збалансованим кормом.
емоції. Здоров’я собаки (як і людини) залежить від того, якими емоціями та враженнями наповнене її життя. Якщо господар приділяє вихованцю увагу, грає з ним і ласкаво розмовляє, це позитивно впливає на стан тварини. Ігнорування, довга самота чи фізичні покарання – джерела стресу.

Безпородні та породисті

Відомо, що безпородні собаки зазвичай живуть довше за своїх родовитих побратимів (в середньому 15–20 років).

Це пояснюється дією природного відбору: серед цуценят виживають лише найміцніші та найздоровіші. У породистих собак часто трапляються певні хвороби, що скорочують тривалість життя.

Наприклад, у англійських бульдогів нерідкі труднощі з диханням, у боксерів — лімфоми та мастоцитоми, у ротвейлерів — проблеми із суглобами, а у хаски — схильність до аутоімунних захворювань. Це з особливостями виведення порід: близьким спорідненим і відбором за зовнішніми ознаками.

Тривалість життя собак за породами

Мініатюрні собаки можуть прожити понад 15 років, якщо господарі забезпечують їм належний догляд, правильне харчування та своєчасне лікування властивих породі хвороб. До категорії маленьких довгожителів належать:

чихуахуа (15-17 років),
такси(13-15 років),
карликові пуделі (15 років),
ши-тцу (13 років),
мопси (11-14 років),
болонки (18 років),
йоркиршські телєри(14 років),
цвергшнауцери (14 років),
японські хіни (16 років).

Середні собаки живуть не так довго, як їх дрібніші побратими:

пітбулі (9-15 років),
чау-чау (9-15 років),
кокер-спанієлі (11-13 років),
сибірські хаски (12 років),
вельш-корги (12–14 років),
англійські бульдоги (8-10 років),
пуделі (13 років),
боксери (10-12 років).

Гігантські та великі собаки живуть значно менше за інших. У них швидше зношується організм, часто розвиваються проблеми із суглобами через велике навантаження. Крім того, великим собакам важко забезпечити достатнє фізичне навантаження у міських умовах.

ірландські вовкодави (6-10 років),
англійські мастифи (6-10 років),
сенбернари (8-10 років),
ротвейлери (8-10 років),
ньюфаудленди (8-10 років),
лабрадори (10-14 років),
шарпеї (8 років),
добермани (9-13 років),
німецькі вівчарки (9–13 років),
алабаї (10-12 років).

Є думка, що один рік життя у собаки відповідає семи рокам за людськими мірками. Це не зовсім правильно. Однорічний собака – вже доросла, здатна до розмноження тварина, а першокласнику до повноліття ще рости і рости.

Найвідоміші собаки-довгожителі

– Австралійський вівчарський собака Блуї прожив 29 років 160 днів.

– Бігль Буч із США прожив рівно 28 років.

– Мопс Снукі з ПАР прожив 27 років 284 дні.

– Уельська вівчарка Таффі із Великобританії прожила 27 років 211 днів.

– Бордер-коллі Брамбл із Великобританії прожив 27 років 211 днів.

– Лабрадор-ретрівер Ад’ютант із Великобританії прожив 27 років 98 днів.

– Безпородний собака Буксі з Угорщини прожив 27 років.

СЕРЕДНЯ ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ СОБАК

Вважається, що 1 рік життя собаки дорівнює 7 людським. Середня тривалість життя чотирилапих друзів становить 10-13 років. У перекладі на людські виходить життя довгим у 70-91 рік. Але є й винятки, пов’язані з умовами життя та утримання вихованця. Люблячі господарі, збалансований раціон, достатня фізична активність та багато часу на свіжому повітрі допомагають максимально продовжити життя собаки.

У різних порід різна тривалість життя. Вважається, що представники великих порід живуть менше, а дрібних – довше. Так, великі німецькі доги (одна з найбільших порід), як правило, живуть до 8 років, а маленькі чихуахуа доживають до 17 років. Це з більшою масою тіла тварин.

Також простежується зв’язок між породистістю та терміном життя вихованців. Представники змішаних порід, метиси, живуть, як правило, довше. Вони отримують різний набір генів, міцніший імунітет і не страждають від спадкових хвороб, які притаманні багатьом чистокровним породистим собакам. Виведення деяких порід спричинило розвиток генетичних захворювань, які можуть значно скоротити термін життя тварин.

Так, у шарпеїв, які покриті чарівними складочками, і мають коротку шерсть, є схильність до шкірних захворювань. Слабкість чубатих пекінесів у тому, що вони не виносять прямих сонячних променів. Великі породи, такі як бернські зенненхунди, німецькі доги, ротвейлери, ньюфаундленди, схильні до проблем із серцем, дисплазії тазостегнових суглобів, артритів, проблем з травним трактом. Тварини часто страждають від захворювань суглобів.

Середні породи (німецькі вівчарки, лабрадори, кане-корсо) часто страждають від дисплазії тазостегнових та ліктьових суглобів, вивиху колінної чашки, проблем із вагою та зором. Такі собаки відрізняються високою активністю та рухливістю Для того, щоб убезпечити тварин від можливих ускладнень зі здоров’ям, краще не навантажувати собак до досягнення ними півтора року пробіжками на великі дистанції та стрибками через високі бар’єри. Для контролю стану тварини та виявлення генетичної схильності необхідно робити рентгенівські знімки.

Маленьким і карликовим породам (шпіци, пуделі) властиві вроджені вади серця, проблеми із зубами, дистихіаз, гідроцефалія.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ СОБАКИ

Тривалість життя собаки залежить від сукупності зовнішніх та закладених природою факторів. Крім правильного догляду, необхідної фізичної активності на свіжому повітрі, правильного раціону та відсутності стресу також має значення стан здоров’я конкретного індивіда.

У книзі рекордів Гіннеса відзначені вихованці з найбільшою тривалістю життя: це пси, які прожили 26 та 28 років 11 місяців. Породами, яких можна назвати довгожителі, вважаються бордер-коллі, пуделі, лабрадори, такси, тер’єри та представники змішаних порід.

У середньому породи з довгою мордою живуть довше, ніж брахіцефали. Породи з плескатою мордою і великими очима страждають від проблем з диханням. У них аномальна будова кісткової тканини черепа та надмірна кількість м’яких тканин голови. Це провокує розростання м’якого піднебіння і звуження ніздрів. В результаті собаці складно дихати і вона не отримує достатньо кисню.

Найнебезпечніше те, що власник може не підозрювати, що вихованець погано почувається, поки тварина не знепритомніє від перегріву або стресу. Породи брахіцефали (мопси, французькі та англійські бульдоги, боксери, пекінеси, шарпеї) потребують правильного догляду. Їх не можна піддавати фізичної активності на спеку і вигулювати в нашийнику. Краще використовувати шлейку, яка рівномірно розподіляє тиск та навантаження на тіло собаки.

СКІЛЬКИ ЖИВУТЬ ВЕЛИКІ СОБАКИ

Тривалість життя великих собак менша, ніж маленьких. Це пов’язано з більшою масою та розміром тіла. Люди вивели близько 400 порід собак і деякі з них можуть відрізнятися за розміром у 50 разів. Організм великих собак швидше старіє та зношується. Розмір тіла ускладнює перебіг фізіологічних процесів та скорочує термін життя. Різні представники великих порід мають показники тривалості життя. У середньому великі собаки, вага яких перевищує 45 кг, живе 7 років.

СКІЛЬКИ ЖИВУТЬ СОБАКИ ДРІБНИХ ПОРІД

Собаки дрібних порід у середньому живуть по 14 років. Вони довше зберігають активність і завжди виглядають цуценятами. Такі собаки дуже активні і потребують правильно підібраного корму. Він має бути поживним, але легким для травлення. У такому разі їда задовольнятиме енергетичні запаси вихованця. Фізіологічні процеси в маленькому організмі протікають дуже швидко, тому представники дрібних порід старіють повільніше.

Не варто забувати про те, що компактний розмір та мила зовнішність іноді не відповідають характеру тварини. Йоркширські тер’єри виглядають як милі іграшки, але їхні звички видають натуру тер’єрів: вони сміливі, досить агресивні та наполегливі. Термін життя домашніх тварин може скоротити травматизм. Вони можуть стати жертвою зубів великого пса на прогулянці або отримати травму кінцівок через те, що хтось їх не помітив.

ЯК ВПЛИВАЄ СТАТЬ СОБАКИ НА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ

Суки в середньому живуть на 1-2 роки довше ніж кобелі. Вчені не можуть знайти однозначного пояснення, чому так відбувається. Подібна ситуація спостерігається у більшості видів ссавців. При цьому часті в’язки, народження та вигодовування цуценят виснажує організм сучки та скорочує її життя.

ЯК ВПЛИВАЄ КАСТРАЦІЯ ТА СТЕРИЛІЗАЦІЯ НА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ СОБАКИ

Кастрація та стерилізація продовжує життя домашніх вихованців. У середньому стерилізовані суки та кастровані собаки живуть на 2-3 роки довше, ніж інші особини. Багато власників побоюються проводити хірургічне втручання, думаючи, що таким чином вони нашкодять собаці, зроблять її неповноцінною, завдадуть її природі. Але правильно і вчасно проведена операція дозволить вихованцю жити повноцінним життям і позбавить його інстинкту розмноження. Якщо ви заводите собаку і не плануєте займатися розведенням, краще каструвати вихованця. Такі заходи ― турбота про здоров’я та психологічний комфорт чотирилапого друга.

Оптимальний вік для проведення процедури – до 2 років. Молода тварина швидко відновиться після хірургічного втручання. Шви знімають через 9-10 днів, і вихованець повертається до повноцінного життя. Операція проводиться під анестезією, тому тварина не відчуває болю. Також призначається прийом знеболювальних засобів на період відновлення.

Стерилізація може призвести до збільшення ваги тварини. Але сучасні збалансовані корми вирішують проблему та дозволяють зберегти оптимальну вагу.

Стерилізація собак знижує ризик виникнення захворювань сечостатевої системи, які часто виникають із віком. Якщо собака не стерилізована та не розмножується після 7 років, зростає ризик виникнення онкологічних захворювань. У стерилізованих у молодому віці собак ймовірність захворіти на рак становить 1-2%. У стерилізованих сук немає тічки, а кастровані собаки менш агресивні. Такі тварини не мітять територію, не мають специфічного запаху, не тікають від господарів у період статевого полювання.

СКІЛЬКИ ЖИВУТЬ СОБАКИ В ДОМАШНІХ УМОВАХ

Домашні собаки живуть довше, ніж бродячі. У домашніх умовах і з нормальним доглядом чотирилапий друг житиме стільки, скільки в середньому живуть представники його породи. Не виключена можливість захворювання, але своєчасний контроль за станом ветеринаром та надання допомоги знижують ризик смерті в молодому віці.

Тяжкі умови життя скорочують життя безпритульних псів. Собаки, які не мають господарів постійно піддаються поневірянням, випробуванням та природному відбору. Вони харчуються абияк, іноді голодують, живуть у зграї і змагаються за ресурси з іншими особами. У спеку їм не вистачає джерел води, щоб угамувати спрагу. Ця проблема особливо й у великих міст. У зимовий час вони страждають від морозів.

Собака, яка живе вдома, захищена від жорстокості людей та випадкового травматизму. Господар навчає її командам, виховує та дресирує. Організм вуличних собак ослаблений неповноцінним харчуванням, інфекціями та паразитами.

ЯК ПРОДОВЖИТИ ЖИТТЯ СОБАЦІ

Хороший власник дбатиме про свого вихованця і прагне продовжити його життя. Перед тим як вибрати вихованця певної породи, ознайомтеся з особливостями догляду та умовами життя, які необхідні для здорового існування чотирилапого вихованця. Не варто заводити дратхаара, якщо ви живете у міській квартирі та весь день проводите на роботі. Півгодинної прогулянки вранці та ввечері буде недостатньо для мисливського собаки, який потребує тривалих прогулянок та високої фізичної активності. А невелика квартира стане для вихованця кліткою, якщо не проводити з ним достатньо часу.

Також необхідно враховувати особливості розвитку собак у різні періоди життя. У перші 2 роки відбувається стрімке зростання та розвиток особи. Піврічні цуценята за рівнем фізичного та розумового розвитку відповідають п’ятирічним дітям. У віці 1 року собака стає підлітком і входить у перехідний період. У 2 роки це зріла молода особина.

Фізичний та розумовий розквіт вихованця припадає на період від 3 до 5 років. У цей час собака дуже активний, енергійний, він з радістю виконує команди і грає. Далі вихованці стають спокійнішими, неквапливими і навченими досвідом.

Для того, щоб продовжити життя вихованця, необхідно дотримуватися простих правил і усвідомлювати власну відповідальність за життя живої істоти:

Правильне та здорове харчування.Собака потребує збалансованого раціону для розвитку мускулатури та високої фізичної активності. Краще купувати сухі корми зі збалансованим вмістом білків, жирів та вуглеводів. Раціон необхідно підбирати з урахуванням віку, ваги, породи та потреб вихованця. Існують корми, спеціально розроблені для кастрованих тварин, собак з чутливим травленням, чотирилапих з надмірною вагою. Корм повинен містити максимум корисних та поживних речовин. Не слід перевищувати добову норму калорій. Накладайте вихованцю норму корму, яка вказана на упаковці. Не можна перегодовувати тварину і давати їй частування зі свого столу. Людська їжа містить багато добавок та спецій, шкідливих для собак. Такий раціон може призвести до появи надмірної ваги. А кожен зайвий кілограм збільшує навантаження на організм та прискорює процес його зносу. Насамперед страждає серцево-судинна система та скелет собаки.
Фізичні та розумові навантаження.Це невід’ємний атрибут здорового та щасливого життя чотириногих друзів. І якщо для мініатюрних собак площа квартири є достатньою для того, щоб отримати необхідне фізичне навантаження, то середні та великі породи потребують регулярної фізичної активності. Багато собак страждають від ожиріння з вини своїх власників. Вони балують улюбленців ласощами і не дають їм необхідного фізичного навантаження. Це згубно впливає стан здоров’я тварини. Кожен зайвий кілограм скорочує життя собаки. Регулярні фізичні навантаження допомагають розвинути та підтримувати скелетну мускулатуру. Це зменшує ризик одержати захворювання опорно-рухового апарату. Розумові навантаження, дресура та тренування роблять собаку більш пристосованим до життя у місті та зменшують ймовірність випадкового травмування та смерті під колесами автомобіля.
Регулярні огляди у ветеринара. Контроль стану здоров’я собаки та регулярне вакцинування зменшують ймовірність виникнення та розвитку серйозних хвороб. Двічі на рік відвідуйте спеціаліста ветеринара, регулярно проводьте дегельмінтизацію та обробляйте собаку від зовнішніх паразитів (бліх та кліщів).
Позитивні емоції. Собаки дуже прив’язані до своїх господарів та щиро раді кожному контакту. Нервова система тварини погано адаптована до стресів, тому агресивне, недоброзичливе ставлення скорочує життя вихованця. Порадувати собаку дуже просто. Для цього достатньо вирушити з нею на прогулянку, взяти її улюблений м’ячик або апорт, погладити її та провести з нею час.

Життя собаки коротше за людське, але тільки від власника залежить його якість і стан здоров’я вихованця. Будь-який собака, незалежно від породи, потребує чіткої дисципліни, порядку, режиму дня, фізичної активності та збалансованого раціону. Але найголовніше, що потрібно для щасливого та довгого життя вихованця, – любов і турбота господаря.

Короп

В даній статті ми спробуємо дати відповіді на запитання: Де ловити карпа? На що клює карп, коли? Як спіймати карпа? Що це взагалі за риба така? Які бувають карпи?

Назва: народні – короп, карпенко, карпуша, паровоз(під чач клювання в стилі “віддай снасть”). Тузіком називають молоду особину, коли розраховують в улові лише на трофейні екземпляри.
лат. Cyprinus carpio carpio – карп домашній звичайний.
англ. Capr

Чисельність і причини її зміни: Якщо говорити про карпа звичайного, то це найбільш популярна риба для розводження у рибних господарствах. Інше діло дикі озера та річки. Там коропи є дикими й дуже обережними, їх кількість не велика. І через винищення маточного поголів’я в таких місцях карпи можуть геть зникнути.
Карп успішно розводиться а великих і малих рибхозах, де показники виживання молодняку рідко коли опускаються нижче 40% (для порівняння, виживання сазана в природних умовах складає від 3 до 10%).
В даний час популяція сазана скоротилася настільки, що рибу вже час віднести до рідкісних або навіть зникаючих видів. Зустріти справжнього річкового сазана ще можна у водах Дніпра, Дону, Волги і Амура. Однак і в цих річках чисельність його регулярно зменшується.

Види:

Сазан – пращур всіх сучасних карпів, це житель великих річок. Батьківщиною є басейн Каспійського моря. Ще древні люди смекнули, що дана риба дуже швидко росте і легко акліматизовується до нових умов життя. Не останній фактор відіграло мабуть й те, що одна доросла самка може відкласти до двох мільйонів ікринок! Живуть сазани більше 30 років. Відрізняються від всіх інших коропів довгою формою тіла і неймовірною силою (особливо дикі мешканці річок).
У ставках і озерах сазан приживається тільки в тому випадку, якщо вони проточні. Інакше штучно пересаджений сазан перестає рости і втрачає репродуктивні здібності.
Порівняно з коропом, який плаває в акваріумі в Сільпо, – сазан стійкіший до різного роду захворювань і паразитів, а також менш вимогливий до кисневого режиму. Річ в тім, що кров сазана містить в собі на 20% більше кров’яних тілець, ніж кров лускатого карпа. Крім того, рівень цукру в крові сазана теж підвищений. В деякій мірі це пов’язано з багатим на білок харчовим раціоном риби. Більшу частину року сазан віддає перевагу тваринної їжі: хробаки, молюски, комахи, ікра риб і жаб. Сазан не тільки сильніший, але і набагато обережніший коропа, що робить його дуже привабливим об’єктом для рибальства.

Всі сучасні породи коропів є мутаціями, що створені людьми з сазану.

Дідусь Сабанєєв писав про такі рекорди: 55 кілограмовий сазан був зловлений в 80 км від Тагангрогу на Кривін косі у 1880-х роках, в той же період було зловлено у річці Воронеж неводом уродливий сазан в 68 кілограм, який мав вигляд метрового обрубка майже 70-ти сантиметрової товщини.

Карп лускатий (звичайний, домашній) – це така собі свинка, яку у нас годують два роки (більше не вигідно, бо щорічний приріст уповільнюється), спускають воду в ставочку і вибирають 250-400 грамову рибку на продаж. Хоче і є найближчим родичем, але відрізняється від сазана червонуватішими плавниками, горбатішою спиною, більш темним кольором луски з коричнуватим обводом. Крім того карп набагато більш витриваліший й живучіший від сазана і може прижитись практично в будь-якій водоймі, тому що на відміну від свого предка спокійно розмножується у стоячій воді. Якщо коропа не виловлювати по осені, то він спокійно доростає до 15 кілограм і більше.
Лускатий короп являє собою най життєздатнішу форму(серед всіх інших видів карпів), на основі якої сьогодні виведено безліч більш-менш вдалих підвидів. Головна перевага цієї риби – пристосованість до різних кліматичних умов. Вона однаково добре приживається в проточній і стоячій воді, в мілководних замулених ставках і глибоких кам’янистих кар’єрах, в багатих ключами верхів’ях великих річок і великих озерах, у прісних руслах і солоних лиманах. Цей різновид коропа також легко акліматизується, завдяки чому успішно розселений як у холодних річках Сибіру, так і в теплих водоймах Південної Європи, Росії та звісно по всій Україні. Стійкість домашнього карпа до інфекційних і паразитарних захворювань дає високу виживаність молодняка, а значить стабільне збільшення поголів’я навіть в не зовсім сприятливих для інших риб умовах. Також варто написати, що серед усіх штучно виведених карпів лускатий – найбільш генетично стабільна форма, тобто не проявляє помітних схильностей до виродження навіть у нечисленних репродуктивних популяціях протягом 10-12 поколінь.

Карп дзеркальний (найперша мутація, що створена людиною) відрізняється від тим, що має на тілі луску дуже великого розміру, розкидану хаотично по поверхні тіла у кількості декількох штук. Сильніший за карпа домашнього, на мою суб’єктивну думку, та й виростає він швидше і більшим.
На відміну від лускатого коропа, дзеркальний перебірливий у їжі і віддає перевагу молюскам і всіляким злакам. Саме ця властивість робить його найбільш «одомашненою» формою, яку зручно розводити в ставках при постійному підгодовування зерновими, але, в той же час, досить важко утримувати на такому кормі або розселяти в річки і водосховища.
І в стоячих, і в проточних водоймах дзеркальний короп старанно уникає великих глибин. Здебільшого він тримається на місцях, що добре прогріваються, багаті киснем та кормом мілководдях, і вкрай рідко (виключаючи зимовий період) опускається на глибини більше 6-7м. Пов’язано це з пониженим вмістом кров’яних тілець, що обумовлює значну вимогливість до кисневого режиму водойми.

Карп лінійний має посередині тіла одну лінію з крупної луски. Він є самою малочисленим і генетично нестабільним різновидом одомашнених коропів.
Лінійний короп має обмежений потенціал росту – генетична риса, що успадковується разом з типом лускатого покриття. Крім цього в крові лінійного карпа сильно знижений вміст кров’яних тілець, що робить його дуже вимогливим до кисневого режиму водойми. М’язові і кісткові клітини, постійно недоотримуючи кисень, ростуть дуже повільно, часто руйнуються і гинуть. Слабка, навіть у порівнянні із дзеркальним різновидом, життєстійкість лінійного коропа посилюється масою спадкових захворювань і дегенеративних рис: деградація плавального міхура, зменшена кількість спинних хребців, деформація осьового скелета, плавників, понижена репродуктивна функція, неправильний обмін речовин. Уповільненим зростанням лінійний короп обумовлений, крім іншого, зменшеною кількістю зябрових тичинок і глоткових зубів (у лускатого і дзеркального їх три ряди, а у лінійного і голого – два). У зв’язку з цим короп дуже перебірливий у їжі й за відсутності кормів з високим вмістом протеїну швидко виснажується, втрачаючи при цьому до 30% маси тіла. Іншою причиною, що впливає на швидкість росту риби, є інтенсивний жировий обмін в її тканинах. У теплій воді при достатній кількості корму лінійний і голий(шкірястий) карпи швидко жиріють, тому що основна частина енергії, що надходить в організм, акумулюється в жирових клітинах, і зростання м’язової тканини сповільнюється. Через це короп звичайно малорухомий, млявий. З похолоданням води накопичена енергія починає інтенсивно витрачатися – риба швидко худне.
Але не зважаючи на ці всі недоліки ця порода карпа дуже цінується селикціонерами та карпятниками-спортсменами.

Карп голий не містить луски взагалі. Його єдина відмінність від попередньої породи – повна відсутність луски(допускається лише наявність декількох крупних лусок в районі хвоста). У всьому іншому генетичні ознаки голого і лінійного карпів повністю співпадають.
Не дивлячись на високу схильність всіляких шкірних хвороб і паразитів, голий карп чомусь особливо полюбився Європейським організаціям, що розводять рибу і влаштовують карпові змагання. Багато рибалок готові тижнями просиджувати біля ставка, винаходячи самі неймовірні прикормки, монтажі і насадки, аби мати задоволення вивудити саме голого коропа. Його унікальний капризний кльов і часом абсолютно непередбачувані смакові вимоги, дійсно, є справжнім подарунком для любителів «важкою» риболовлі. Тому в інтернеті так багато фотографій карпів монстрів саме цієї породи, адже вона є елітною.
Хоча голий(або як кажуть на Заході – шкірястий) карп дуже теплолюбивий, у Східній та Південній Європі він приживається досить погано, мабуть, через велику кількості паразитів, що мешкають у теплій воді.

Темп росту цієї породи набагато менший у порівнянні з звичайним чи дзеркальним коропом через меншу кількість кров’яних кліток і відповідно це означає, що даний вид потребує набагато більше кисню у воді. Голий короп не такий крепкий як вищезназначені види. У нього менше спинних хребців і може відрізнятись деформацією плавників.

Особливості біології та наукове значення: це дуже обережна риба, яка не переносить шуму та інших подразників. Тому якщо ви ловите на вудку, і поряд гупнули дверима машини – можете бути впевненими, що крупних особин в радіусі 30 метрів не залишилось. Розмножуватись починає аж на четвертому-п’ятому році життя, тому забирати з води двухсотграмових коропчиків особисто я вважаю злочином. Ну окрім випадків коли ловля відбувається на якомось рибхозі, де цю всю рибу й так осінню виберуть.
Карп досить витривалий до кисневого режиму, спокійно переносить умови життя де, наприклад, вже щука не виживає.
Максимальна швидкість росту карпа досягається при температурі 23-28С, при понижені температури — падає, при 3-4С ріст припиняється, при 1-2C — карп впадає в сплячку.

Розміри каропа сильно варіюються:
сьоголітки — 15-500грам (. )
трьохлітки — 350-2000 грам
чотирьохлітки — 1000 — 3000 грам

В загальному короп відноситься до риб, що дуже швидко ростуть. І в сприятливих умовах в середньому карп досягає вагу більше як 50 грам за перший рік життя, на другий – 800, третій – 1.2 кг. Довжина його за рік досягає 18 см, за 5 – до 51 см. В 10 років короп може досягнути показників 70 см і 7 кг. Життєвий цикл може бути більше 15 років. Зрілість самців наступає після 3 років, самиць – після 4.

Місця проживання: по моїм власним спостереженням, великі особини в ставках тримаються зазвичай на значному віддалені від берегів(не менше 80 метрів), підходять до берегів лише коли все спокійно й тихо вдосвіта і перед самим заходом сонця. Звичайно, чим карп молодший тим він менш досвідчений, а відповідно менше обережний. В річках його улюблені місця з глинистим дном під обривистими берегами та ями, особливо ями. Дикі сазани повесні виходять з річок у т. н. пойми – затоплені луги. Там і розмножуються. Дуже яскраво це виражається у великих річках, ось гарний фотозвіт з такого дійства.
Мілкий карп в річках до 3-х річного віку, постійно мешкає по плесам та заливам, вибираючи такі, на яких комиш(очерет) росте у великій кількості. А от великий карп рідко вибирає для свого мешкання такі плеси й заливи, хоча виходиться сюди жирувати. Крупний карп завжди обирає своїм пристанищем великі ями, завалені корягами й ломом. Взагалі карпи в річці уникають надто мулистих і піщаних місць і обирають своїм місцеперебуванням ями з глинистим дном – по тій причині, що такі ями розташовані майже завжди уступами або мають багато глиб. Такі ями бувають під обривами і крутоярами, на згині, що робить річка. В невеликих річках він часто живе під мостами, де зазвичай буває глибоко між опорами.
Відомі автори пишуть, що в озерах та ставках карп надає перевагу плавучим островам(у нас таких немає) та комишам. З власного досвіду можу сказати, що дійсно карп на ставку тримається біля якогось невеличкого островка посередині повністю обросшого по периметру очеретом.

Спосіб життя та загальна інформація: рибалка на коропа, як правило, починається в травні місяці. Тоді коли вода зазвичай прогрівається до 10 ° С, і триває аж до самої осені (включно до вересня, а іноді може також проходити і в жовтні).
Самою вірно прикметою того, що в ставку є капа – це безумовно його викидання з води, яке ніяк не можна спутати з викиданням інших риб. Карп вискакує майже завжди повністю. Строго вверх, ніби стаючи на хвоста. Посеред дня карп викидується набагато рідше, ніж зранку і ввечері.
В цей час, а також вночі, дана риба кормиться. З цією ціллю він виходиться зі своїх схованок та ям на мілкі плеси чи в комиші інколи ще з вечора, а повертається до своїх притонів не пізніше 8-10 ранку. Восени, особливо при пасмурній погоді, карп може кормитись майже весь день.
Багато хто з моїх знайомих вживає термін: “Карпова погода”. Під цим розуміється помірний сталий вітер, небо в хмарах, на озері не дуже сильна хвиля. Вважається, що в таку погоду впіймати карпа шанси зростають. Хоча особисто я цієї прикмети підтвердити не можу.
Що стосується відпочинку, то короп віддає перевагу піщаній мілині, особливо це актуально в літні теплі вечори. Зазвичай ця риба збирається в зграйки і виходить на мілину, щоб поніжитися на сонечку.

Харчування: карпи всеядні. Але чим вони більші, тим вони всеядніші. На дні працює як пилосмок, пропускає через рот/зябра величезні об’єми мулу, затримуючи поживні речовини.
В раціон входять водорості (рогіз, ряска, нитчасті водорості), прибережна зелень, зерна злакових і різні органічні залишки, які потрапляють в річку/ставок з дощової і талої води. Звичайно карп ніколи не відмовиться від хробачка, опариша чи мотиля. Особливо повесні.
Дорослий карп зі сталою періодичністю попадається спінінгістам на мікроджиг. Тобто дорослі особино не проти поласувати мальками риб.

Як вже було написано вище найкраща пора доби для вудіння – це звичайно ранкові часи. Але карп клює і вночі(влітку) і також ввечері. Вдень кльов найгірший.
На відео нижче можна побачити, як коропи працюють своїми хоботами – пилососами на прикормленому місці. Шанс того, що він втягне насадку з гачком і не виплюне її м’яко-кажучи не великий 🙂

Прикормка: не можу собі відмовити у задоволені процитувати Сабанєєва Л.П.:
“Самое важное значение для ловли карпов, не меньшее, чем при ловле лещей, имеет “привада”, или “принада”, т. е. корм, бросаемый заблаговременно для приваживания рыбы к известному месту, чтобы она являлась сюда в известные часы, по привычке, в чаянии найти здесь лакомую пищу, какую находила здесь ранее. Только там, где рыболовов очень много и нет расчета трудиться для других, приходится довольствоваться ловлей в постоянных “притонах” и ограничиваться киданием прикормки перед началом ловли. Но настоящая привада тем хороша, что может побудить брать сазанов не там, где они живут, а на жировках или на перепутьи и в местах, более удобных для ужения.”
Власне привада для коропів складається з різних, переважно рослинних речовин. Найзручніше по своїй дрібності зерна, але взагалі треба уникати занадто одноманітної привади та краще вживати мішану. Більшість рибалок не вважає необхідністю, щоб привада була однакова або навіть аналогічна з насадкою, але всі згодні в тому, що вона повинна бути не така смачна, як остання. Усього краще, якщо більша частина привади буде складатися з не дуже ласого і поживного корму з невеликою домішкою більш смачного й ситного. Багато кидати привади аж ніяк не слід, щоб не загодувати рибу, крім того, вона повинна бути свіжа, так як зіпсований(прокисший) корм карпи беруть вкрай неохоче, а ситі не беруть зовсім.
Приваджувати місце треба принаймні за три дні до початку ловлі, а ще краще за тиждень, причому щодня і в ті години, в які збираєтесь ловити, тобто звичайно рано вранці. Втім, деякі рибалки вважають більш зручним кидати прикормку з вечора або вночі, коли думають ловити рано вранці, і після полудня, коли мають намір вудити ввечері. Само собою зрозуміло, що для постійного успіху вудіння необхідно закормлювати принаймні два або три різних місця.
Ніколи не буде зайвим додати в прикормку зернят коноплі. ЇЇ можна як запарювати так і смажити. Конопля виконує дві функції: а) своїм запахом манить рибу б) діє як проносне, карпуша повинен частіше їсти.
На наших ставках олдскульні риболови традиційно кормалять тим на й що ловлять: вареним горохом, рідше пшеницею чи кукурудзую. Ну й макухою, куди ж без неї. В росхід іде варена картопля, перловка, пшоно. А от справжні карпятники спортсмени мають геть інший підхід до прикормки на карпа. Про це буде написано нижче.

Ароматизатори та атрактанти: їх потрібно поділити на дві категорії, це штучні та натуральні. І успішно приміняються як перші, так і другі. Традиційне правило таке: відразу після і перед зимою ці гурмани полюбляють тваринні запахи, а в жарку пору року – фруктові.
За моїми власними спостереженнями карпи не байдужі до запаху полуниці, меду, ванілі, шоколаду, сливи. До цієї ж групи варто віднести і scopex – запах горіху.
Це буде дивно звучати для декого, але карпів успішно ловлять на насадки запахом креветок, риби, крабів і навіть копченої курки.
Якщо водойма дика – краще застосовувати ароми природнього походження, а якщо це спортивний наповнений карпами став – то краще використовувати хімію. Конкретних виробників радити не буду, краще напишіть про свої успіхи у коменти 🙂

Наживка: частіше карпа ловлять звичайно на рослинні наживки, але він успішно клює і на тваринні насаживки. Спробуємо описати кожну і дати відповідь на питання: коли й на що ловити карпа?
Рослинні насадки. Замануху краще не варити, а парити – буде смачніше, краще зберігається форма. Приготування пареної насадки вимагає чималої вправності від риболова. Хороший, годний рецепт для будь-якої зернової насадки й привади такий: найкраще попередньо мочити зерна протягом доби у воді, потім набряклі зерна кладуть у горщик, наливають трохи води, щільно закривають кришкою і, закип’ятивши один раз, тримають у духовому шафі або російській печі протягом 1 -2 годин. Таким чином виходить дуже набрякле зерно з цілісною, нелопнувшою шкіркою. Можна парити зерна ще простіше: у посудину на 5 літів всипають з півкіло зерна – жита, пшениці. Наливають води на дно і зверху накривають щільно рушником, а вже потім кришкою. Коли вода закипить, тримають на слабкому вогні 3 години, потім знімають з плити і, відкривши через годину кришку. Вибирають ложкою зовсім упарене зерно в холодну воду, від чого воно біліє і втрачає клейковину.
Пройдемось по кожній насадці окремо:

Кукурудза – найкраще для насадки застосовувати вже готову консервовану солодку кукурузку. А ось для кілька денної привади можна й парити чи варити звичайну кормову кукурудзу з качанів. Особисто у мене в фавориті кукрудза від торгової марки “Bonduelle”, на другому місці “Премія”. Для себе давно виробив правило: краще якщо в консервних банках кукурузка вакумована ніж пастеризована. У першому випадку набагато краще зберігається форма зерняток, і менше води, а більше самого продукту. Всілякі фірмові рибацькі кукурудзи великого розміру в скляних баночках надій поки не виправдали;
Горох – простий український(продається на базарі) засушений, а потім зварений. Головне, щоб був поморщений, з цілою шкіркою. При варінні гороху жодних діпів, і атрактантів додавати не потрібно.
1. Замочуємо горох на 8-12 годин, якщо горох нового врожаю, то вистачає 8 годин, якщо двохрічний – мінімум 12 годин;
2. Ставимо цю ж воду на вогонь. Доводимо до кипіння, після чого варимо (новий врожай 10-15 хвилин, старий – 25-35 хвилин);
3. Даємо відстоятись при закритій кришці 6-8 годин.

Все, прикормка готова. Розрахунок такий: на 4кг гороху повне відро води, на три доби 3 відра (вистачить приблизно на 20 спінінгів), перше відро готуємо вдома, а решту два – вже на березі. На наживку зазвичай потрібно вибирати з відра великі горошини. А ще краще мати насадочний горох – чим більші горошини ви зможете роздобути, ти круче.
Коли точка ловлі закормлена горохом рано чи пізно на неї приходить кілька коропів. Вони починають пилососити улюблені ласощі, і немає гарантії що карп знайде саме ту горошину з гачком. Кажуть, що насадочка горошинка оброблена атрактантом суттєво прискорює клювання.
Але не на всіх ставках працюють атрактанти, потрібно експериментувати і набувати досвіду. При закормці в горох ні чого додавати не потрібно! У нього свій специфічний неповторний ярко-виражений аромат;

Звичайно, що коропець може ще й клювати на перловку, мамалигу, квасолю, боби, макуху(!), тісто і навіть простий хліб. Тому бажано спочатку розвідати інформацію про водойму, на якій будете ловити, щоб достатньо підготуватись. Ну а після рибалки поділитись такою корисною інфою з нами, щоб ми внесли інформацію в нашу базу “Рибні місця” 🙂
Живі насадки:

Хробаки – працюють по весні і восени. Сазани клюють на виповзків, краще молодих без кілечка;
Мотиль теж потрібно застосовувати в холодній воді. Наприклад ось цей карп був зловлений в Козлині 24 квітня 2010 року саме на мотиль + опариш;
Опариш – більшість всіх моїх карпів було зловлено саме на нього. Наживляю завжди пучком, не менше п’яти штук. Ось цього карпа вагою понад 15 кілограм було зловлено фідером на опариша, звіт;
М’ясо линючого рака. Безвідмовна насадка у річках на дику рибу, принаймі так пишуть всі книги. Ловиться вся крупна риба, в тому числі і сазан.

Виважування та поведінка на гачку: карп – найсильніша риба нашого краю. Вийняти з води особину більше трьох кілограм буде вже далеко не просто. Попавшись карп в першу чергу йде в коряги й камиші, де відразу запутує снасть і шанси його вийняти з води становлять приблизно трішки більше нуля 😯 Перші ривки рибини є самими сильними, тому більшість сходів у непідготовленого риболову відбуваються саме в перші секунди виважування, бо тормоз катушки не готовий. У мене теж таке траплялось неодноразово: фідер видає покльовку в стилі “віддай вудку”, я хапаю в руки палку, півсекунди чую що на тому кінці щось є, і все: повідок при вимотуванні виявляється тупо розірваним.
Якщо вам вдасться погасити перші потужні ривки бичка, далі потрібно діяти тактикою викачування: притягуємо рибу до берегу лише підніманням вудки догори, коли опускаємо її додолу – вимотуємо провисання лески катушкою. Великих карпів виважують лише так. Підвівши рибу до берегу, не поспішаєте захопити її підсаком – побачивши його відразу у риби почнеться новий приступ паніки і схід забезпечений. Біля берегу потрібно поводити рибу кругами, до того моменту, поки карпа буде можливо відірвати від дна. Цей момент рано чи пізно настане, головне витримка, терпіння і впевненість в своїх діях. Стомившись карпенко почне частіше давати себе підняти до поверхні, і вже коли він буде там ходити можна його заводити у підсак. Набагато легше буде коли підсаком вам буде допомагати надійний товариш.
Звичайно така кропітка процедура потрібна лише для крупних риб, з особинами до трьох кіло не треба так церемонитись. Все залежить від досвіду і впевненості рибалки.

Фідер

Ловля карпа на фідер на мою особисту думку можлива лише в місцях його значної концентрації, тим більше ціленаправлена ловля. У всіх інших випадках він буде попадатись лише в якості прилову.
Найкраща наживка – солодка консервована кукурудза, яка також повинна бути обов’язково присутньою у прикормці. Звичайно, це стосується літньої пори року, в холодний час восени та по весні краще працюють тваринні насадки. Фідерна прикормка на карпа повинна бути крупної фракції, і поменше робити муті, бо на неї обов’язково збереться мілка рибка. Я пробував різні готові прикормки, і жодна з них ще ні разу не показала дуже переконливого результату, тому я використовую прикормку власного виробництва. Лише додаю в неї наповнювача, на яких і ловлю. Наприклад почавлена солодка кукурузка, чи трохи подушений варений горох, чи пшениця і т.п. Профі кажуть, що карп більше полюбляє червоний колір прикормки, цілком можливо.
Звичайно, особисто в мене, досвід ловлі на ставках набагато більший, ніж на річках. Тому далі піде інформація як ловити фідером карпа на ставку.
В якості оснастки на фідер, іншими словами фідерний монтаж для ловлі карпа, краще використовувати метод і насадку вішати на волосяну оснастку. Насадка, як вже писав вище, це кукурудза, але в деяких водоймах кращий результат дає варених горох. Обов’язково перш, ніж приступити до ловлі, потрібно обов’язково обрати місце, куди закидати прикормку. Найкраще місце для ловлі карпа, місце його харчування – це аномальні перепади на дні. В ставку потрібно знайти старе русло, або ступеньку хоча б тридцяти сантиметрової величини. Чим більший обрив – тим більше шансів зібрати на прикормці рибу, або натрапити на хід риби. Дно повинне бути не надто замуленим. Якщо промацуючи дно грузиком ви знайшли аномальну ділянку – ловити потрібно саме там.
Також хороший результат може дати закидання кормушки під самі комиші десь під дальнім островом. А взагалі потрібно читати водойму, і знайти добові тропи ходів коропів, місця стоянок для харчування. Звичайно це справа не одного дня на рибалці, потрібно роками вивчати улюблену водойму 🙂
Де ловити сазана чи карпа на річці? Моя відповідь проста – найкраще на Ахтубі. В наших річках(Горинь, Стир, Случ, Устя) це зробити дуже важко: потрібно знайти яму, дуже сильно загодувати протягом декількох днів горохом вихід чи вхід з неї. І тільки тоді можна сподіватись на примарний шанс покльовки.

Поплавчана вудка

Головна вимога до цієї снасті – бути готовою до великої риби. Особисто у мене декілька разів клювали на вудку карпи такого розміру, що я абсолютно нічого не міг подіяти. Виною тому була китайська катушка без тормозу типу “Crocodile” та леска розміром 0.14, на наступний сезон я замінив катушку на Ryobi Ecusima 1000MX та леску 0.22. Покльовок стало менше(леска грубіша), але майже всі були реалізовані.
Якої вантажопід’ємності вішати поплавець і якої довжини робити повідок кожен вирішує сам в залежності від умов ловлі. Особисто я в умовах стоячих водойм ставлю поплавок 4 гр, повідок діаметром 0.2 та довжиною не більше 25 см.
Зарослі водоростей і латаття як правило можуть привабити невеликих коропів. “Вікна” в таких заростях чи кордон рослинності, яка розташовується ближче до берега і за якою йде смуга води без інших рослин, зазвичай виявляється дуже уловистим місцем. І рибалка на карпа може бути досить успішною. Також варто пам’ятати, що рано вранці і пізно ввечері накращий час для вудіння в таких місцях, адже саме в цей час риба виходить на харчування і тут можуть бути її тропи.
Ось посилання на відео про ловлю коропа на поплавок, перед нерестом.

Скільки років живуть Карпи