Словник української мови

1. Трав’яниста рослина з довгим стеблом і великими квітками (переважно червоного кольору), що дає кулястий плід, наповнений дрібним насінням; вирощується як лікарська та олійна культура, а також як декоративна рослина. Красно в садочку. цвіте-процвітає мак повний, і сивий, і білий, і червоний; розкинувсь по землі синій ряст (Марко Вовчок, I, 1955, 91) ; На сірій скелі мак цвіте, І вітер злий його гойдав (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 98) ; Маки розгортали свої віночки (Михайло Стельмах, I, 1962, 573) ;
// Квітка цієї рослини. Заквітчали голову дівочу Лілеями та тим рясним Червоним маком (Тарас Шевченко. II, 1963, 357) ; — Купила оце чорнобривців та маку (Олександр Довженко, I, 1958, 330) ; * У порівняннях. Маруся, вийшовши із кімнати, засоромилась — .. почервоніла, що твій мак (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 71) ; Підіймає, гори Чорне море, а між ними — маком байдаки (Володимир Сосюра, I, 1957, 374) .
▲ Водяний мак (Nimphaea alba, L.) — латаття. Крізь комиші блищали подекуди озерця. Водяний мак вигідно спочивав на них круглим листом, висував з води зелені збапочки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361) ; Мак-видюк; Мак-самосій — мак, у якого насіння само висипається з маківки. [Лев:] Посієм коло хижки мак-видюк, терлич посадимо коло порога, та й не приступиться ніяка сила. (Леся Українка, III, 1952, 194) .

2. Насіння цієї рослини. Навчить горе з маком калачі їсти (Номис, 1864, № 9773) ; Ой смачні, Ой смачні Бублики у Тані: Медяні, Запашні, 3 маком, ще й рум’яні! (Григорій Бойко, Ростіть. 1959, 66) ; * Образно. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити (Леся Українка, I, 1951, 247) ; * У порівняннях. Живо обзиравсь [коваль], мов маком, прудко сипав все словами, часом на слові ніби запинавсь (Іван Франко, XIII, 1954, 56) .
♦ Бідний, як мак начетверо — дуже бідний. Гивині батьки дуже хотіли бути багатими, але так, щоб усім людям здавалося, що вони бідні, як мак начетверо (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді. 1964, 42) ; Вискочити (висунутися) як козак (як голий) з маку — те саме, що Вискочити як Пилип з конопель (див. вискакувати); Дулю [з маком] дати (показати, піднести і т. ін. ) див. дуля; З медом та маком промовити (сказати і т. ін. ) — облесливо сказати. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (Нечуй-Левицький, II, 1956, 12) ; Наїстися маку — здуріти, очманіти; Не з маком — важко, погано. Вони [люди] так і кажуть: — Ну, що, пане капітане, не з маком було? (Іван Микитенко, II, 1957, 305) ; Сісти маком: а) потрапити в біду, опинитися в скрутному становищі. Поки ми ще мали речі — вивозили їх у села і вимінювали у селян на борошно, картоплю й інші продукти, а як того добра не стало — сіли маком (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 22) ; б) зазнати поразки, невдачі. — Коли головний інженер мириться з тим, що ми завтра сядемо маком, то я з цим миритися не хочу й не можу (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1935, 127) ; Спати (заснути), як після маку — дуже міцно спати. Переживши наліт, всі.. заснули, як після маку (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 24) ; Тихо (тиша), хоч мак (маком) сій: а) дуже тихо. У хаті стало так тихо, хоч мак сій (Панас Мирний, III, 1954, 182) ; б) безвітряно. Тихо надворі, хоч мак сій. Не шелесне листочок, не схитнеться билиночка (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 24) ; Утерти (дати) маку кому; Стерти на мак кого — побити когось; провчити. Остап тремтів з досади, що не має сили побити цигана. «Я б тобі утер маку, — думав він, — коли б москаль не виточив з мене крові» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374) ; Йде Горобчик і ридає. Наш Рябко його стрічає: — Хто тебе зобідив так? Я його зітру на мак! (Михайло Стельмах, Жито. 1954, 216) ; Як [за гріш] маку — дуже багато, безліч. — Оце добре! — перехопив Лука, — твоя Марія і моя Марія! Тих Марій на світі — як за гріш маку. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 141) ; На вулиці дітвори, як маку. (Остап Вишня, I, 1956, 398) .

2. Склад, наголос, перенос

Звичайно ж, ти пам’ятаєш, що щоб знати скільки у слові складів, потрібно порахувати кількість голосних звуків.

Якщо склад вимовляється з посиленою інтонацією, то на нього падає наголос . Такий склад зветься наголошеним , решта — ненаголошеними .

Слово, яке містить у собі лише \(1\) склад, називається односкладовим (мак, кінь).
Слово, що складається з \(2\)-х складів, є двоскладовим (ко-са, ма-ма).
Слово, що має \(3\) і більше складів, називається багатоскладовим (о-пе-ра, кон-суль-та-ці-я).

Коли між голосними є декілька приголосних, то звуки в, м, н, л, р, й , які стоять після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що йдуть після них, — до наступного: гай-ка, мір-ка.

У випадку знаходження між голосними кількох приголосних, після наголосу один з них відходить до попереднього, а решта — до наступного складу: мас-ло, каз-ка.

Пам’ятай, що слова з рядка в рядок переносяться складами, але склад із однієї літери відривати не можна !