Рушник на весілля: особливості, види та поради з вибору

Сьогодні весілля може бути проведена в будь-якому стилі, але традицій і звичаїв дотримуються всі. Незамінним атрибутом весільної церемонії виступає рушник, причому він використовується в різних звичаях, а також існує декілька його різновидів. Варто розглянути докладніше, як правильно вибрати весільний рушник, які зустрічаються види, а також як прикрасити його своїми руками.

Історія

Слово «рушник» пішло з української мови і в перекладі на російську означає рушник. Спочатку рушник утворився від таких слів, як «рвати» або «валити», хоча цього слова приписують і значення «рухатися». У східних слов’ян рушник символізується з дорогою. Згідно з весільним обрядам цей атрибут повинен обов’язково бути присутнім на кожному весіллі: він є уособленням щасливої дороги в сімейне життя молодих. На сьогоднішній день рушник представлений у вигляді елемента декору, але наділеного сакральним сенсом.

Цей всім звичний атрибут весілля почали використовувати під час укладення шлюбу ще до запровадження на Русі християнства. Якщо вишити на невеликому відрізку тканини з льону певні візерунки, то в подальшому це дозволить захистити сім’ю від заздрісних поглядів. Якщо в будинку присутній такий оберіг, то він символізував здоров’я, вірність і благополуччя, а також продовження роду.

Рушник на весілля завжди був чимось особливим і дуже важливим. Згідно з правилами наречена повинна була власноруч вишити приблизно 40 рушників для різних обрядів, які використовувалися на весіллі. Досить часто ці атрибути дарували під час сватання як сватам, так і гостям. Звичайно, вишити таку кількість рушників — досить нелегке завдання, тому був прийнятий мінімум – 12 рушників майбутня наречена повинна була прикрасити власноруч. Решта кількість рушників їй допомагали робити представниці прекрасної статі з її роду. Це свідчило про те, що наречена досить терпляча і неленива.

Цікаво! Найбільш ефектним і яскравим рушником завжди був варіант для короваю. Його прикрашають величезним малюнком, що надає пишності й урочистості виробу.

Прикмети

З давніх часів збереглося досить багато прикмет, які стосуються весільного рушника. Варто детальніше ознайомитися з деякими з них.

• Слід використовувати для рушники одне полотно, категорично забороняється використовувати кілька кущів, зшитих між собою. Існує повір’я, що і життя молодят буде бідною та нещасною, якщо не прислухатися до цієї приймете. Саме тому зазвичай не застосовується для декорування виробу мережка чи мереживо.
• Забороняється брати вишитий рушник напрокат. Це виріб повинен бути новим або дістатися у спадок. Але є і виключення з правил – рушник під ноги може використовуватися виключно один раз, адже можна лише один раз отримати благословення.
• Досить часто молодята не знають, що робити з весільними рушниками після урочистого дня. Все досить просто — варто їх акуратно скласти в коробку, щоб зберегти для майбутнього покоління, а також сховати подалі від заздрісних поглядів.
• Весільні рушники є оберегами родини, своєрідними талісманами. Величезною популярністю користуються українські рушники. Вони не тільки наділені певним змістом, але і захищають молоду сім’ю від різних проблем.
• Іменна рушник користується попитом. На ньому обов’язково зазначаються імена наречених, а також дата урочистого дня одруження.
• Якщо молоді використовують весільні рушники від своїх нащадків, які прожили щасливе і довге життя разом, то це принесе новій родині удачу.

Весільний рушник: обрядова дія і юридична сила

Українська обрядовість з давніх-давен пов’язана вишитим рушником. Цей атрибут супроводжує українців впродовж всього життя: з рушником хрестили дітей, з рушниками йшли свататися, з хлібом-сіллю на рушнику зустрічали дорогих гостей. Неможливо уявити без вишитого рушника і традиційне українське весілля. Саме він вважався символом сімейного щастя, тому рушник з вінчання пара зберігала впродовж всього життя.

Під час давнього шлюбу використовували майже пів сотні рушників
У давні часи для того, що молодята одружилися, а їхній шлюб вважався канонічним, використовували майже пів сотні вишитих рушників: один використовували для батьківського благословення, на інший – клали весільний коровай, третім – зв’язували руки молодих, четвертий – наречена повинна була принести в будинок нареченого. Рушники використовували і для прикрашання весільних столів, і пов’язували на грудях дружбам, дружкам, старостам і т.д. Зараз на заміну більшості весільних обрядових рушників прийшли інші атрибути. А рушник залишився один: його стелять під ноги молодим у церкві та РАЦСі, а потім – пов’язують руки, коли ведуть за стіл. Оскільки короваї до весілля купують старости, то вони мають подбати про те, щоб під весільним хлібом був простелений вишитий рушник. Однак тепер мало хто зважає, чи рушник під короваєм вишитий, чи купований із друкованим візерунком.

Навіщо стелять вишитий рушник під час вінчання?
У давнину рушник вважався такою святинею, на яку заборонено було ставати ногами. Молодята ставали на рушник виключно колінами, а стати на рушник підошвою взуття вважалося поганою прикметою. Звичаї змінилися, і тепер молодята присягають Господу, ставши на вишитий рушник. Не змінилася лише одна деталь: працюючи над вінчальним рушником, вишивальниця дбала, аби посередині залишилося місце без візерунків, яке називали Божим.

Вінчальний рушник виступає своєрідним символом білої хмари, що піднімає молодих до Божого благословення. Колись вважалося, що саме рушник визначає подальшу долю майбутньої сім’ї. Його полотно не може мати елементи мережива, адже рушник – це символічний шлях для пари.

Особливості рушника під весільним короваєм
Обов’язковий атрибут весілля – це коровай, який зазвичай лежить на рушнику. Допускається, щоб на ньому були різні орнаменти та написи («На щастя, на долю», «На добру долю молодятам» і т.п.). А ще – пташині пари, які символізують життєвий політ молодят.
Вишиваючи рушник для короваю, майстриня мала можливість додати якийсь елемент від себе, використати дуже яскраві барви або нитки багатьох різних кольорів.

У деяких регіонах України рушниками оповиті вінчальні ікони
На Тернопільщині не часто можна побачити пари, які йдуть на вінчання до церкви з іконами в руках. Однак і в нашій області одиниці закоханих пар використовують «божники» – рушники, якими оповиті ікони, що ними благословляють молодят батьки.
«Божники» переважно вишиті червоними нитками, але мають багатий орнамент, де переплітаються і геометричні, і рослинні візерунки.

Хто може вишивати весільний рушник
З давніх-давен вважалося, що дівчата мали вишивати весільний рушник особисто, нікому не показуючи його в процесі роботи. Адже рушник – це особлива святиня, яку оберігали від зайвого ока.

В окремих регіонах весільний рушник для дитини може вишивати тільки рідна мати, в інших – хрещена. Зараз менше уваги приділяється тому, хто вишиває рушник: це може бути і бабуся, і сестра, або просто знайома жінка. Часто наречені купують готові рушники на ринку, сподіваючись, що вишивала його людина з добрим та щирим серцем. Якщо рушник вишиває наречена, їй можуть допомагати жінки з її родини чи подружки. Вишивати весільний рушник не можна вночі, а найкращим часом для початку такої роботи вважають Великий піст.

Важливо також братися за таку важливу справу лише після молитви, помивши руки і звільнившись від поганих думок. Вишивати весільний рушник варто у четвер зранку: цей день вважається енергетичною вершиною тижня.

Під час роботи не можна думати про погане, сваритися чи лаятися, бо це може відобразитися на подружньому житті молодят.

Ширина весільного рушника відповідно до традицій повинна становити не менше 45 сантиметрів, а його довжина може сягати від трьох до п’яти метрів. До слова, готове полотно, яке продають для вишиття рушників, має ширину всього 37 сантиметрів.

Вишивальниці з досвідом переконують що розміри (ширина і довжина) рушника повинні ділитися на число 7.

Варто пам’ятати, що рушник має бути цілим, а не зшитим з кількох частин, а ще – цей виріб вишивають від початку до кінця однією голкою. Вважається поганою прикметою загубити чи зламати голку під час роботи. Вишивальниця мала подбати і про те, щоб на вивороті не було вузликів: вважається, що якщо виворіт вишитого рушника неохайний, то й життя подружньої пари буде лише «на показ». Адже кажуть, що «Зовнішній бік рушника для людей, а виворіт – для Бога».

«Вишивати рушник – вишивати долю»
У деяких регіонах України рушник має юридичну силу (пов’язавши руки ще під час заручин, утворювалася повноцінна пара, хоча ні наречений, ні наречена не давали обітниць до шлюбу).

Та весільному рушнику приписують і магічно-сакральну дію, тому недаремно вважають, що він має велике значення для подальшої долі подружжя. Тому дуже багато прикмет пов’язують саме з цим весільним атрибутом.

Навіть зараз, беручись за вишиття, вишивальниця примовляє: «Вишиваю рушник – вишиваю долю». Тому до вибору орнаменту рушника потрібно відносилися дуже уважно, адже візерунків існує безліч, і усі вони щось символізують.

Напередодні варто створити малюнок майбутнього рушника. Вишивати необхідно лише той, який справді припав до душі: його символізм буде найглибшим.

Якщо у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила довге щасливе подружнє життя, його можна взяти за зразок. У випадку дуже щасливого сімейного життя у спадок передають тільки візерунок, а рушник вишивають новий.

Першим вишивають правий кінець рушника: це «чоловіча» сторона, яка має енергетичний заряд “плюс”. Відповідно протилежний кінець рушника – жіночий, вишивається останнім і носить знак “мінус”.

Найчастіше на весільних рушниках зображають «дерево життя», яке символізує нескінченність роду, символ міцної сім’ї і побажання щасливого сімейного життя. Популярним візерунком є пара вишитих голубів, що символізує міцну любов. В основі орнаментів лежить хрест, який виступає символічним відображенням сонця, добра, щастя і світла.

На весільних рушниках часто вишивають рослини: виноград, що символізує багате життя і плодючість; калину – символ жіночого здоров’я і краси, подружньої вірності і довголіття; дуб, який виступає уособленням чоловічої енергії і сили багатство і плодюч14ість; мак – символ благополуччя і продовження роду. Символом жіночої краси, чистоти і невинності виступає зображення лілії, а її бутон з листям символізує появу нової подружньої пари. Справжню, щиру любов висловлює зображення троянди. Вінки з квітів символізують життєвий шлях.

Крім голубів на весільних рушниках може зображуватися ластівка (міцне сімейне господарство), жар-птиця або павич (сімейне щастя). Вишита на рушнику корона виступає символом благословіння Бога.

Забобони про весільні рушники
Всім відомий «забобон», згідно з яким головою новоствореної родини буде той, хто першим стане на рушник.

Поганою прикметою вважається, якщо випадково на рушник стане хтось чужий під час розпису або обряду вінчання.

Весільні рушники не можна скручувати у трубку, бо вважалося, що в порожнині може оселитися нечиста сила.

Весільний рушник не можна брати «напрокат».

Весільні рушники в жодному випадку не можна віддавати з дому. Зазвичай, їх, як і фату молодої, ховали подалі від людського ока за образ, або ж, навпаки, прикрашали ними ікони у домі.

Весільний рушник вважається оберегом сімейного життя та родинного щастя. Наші пращури щиро вірили у магічну силу рушника, адже рушники супроводжували людину упродовж усього життя: від народження і аж до смерті, впевнено ведучи по життєвих дорогах, напророчених у вишивці.

Текст: Ольга Терещук, весільний портал «Пара молода»

Весільні рушники: стильна традиція у сучасному виконанні

Весілля пов’язане з такою кількістю прикмет, що знати та дотримуватися їх всіх просто неможливо. Будь-який народ має свої традиції, що передаються у спадок. Нерідко союз укладають люди з різних країн, а тому все поєднується і взаємне проникнення культур стає глибшим.

Кидання букета – один із неодмінних ритуалів. Але мало хто знає, що, хоча ця практика має стародавнє слов’янське коріння, у звичному виконанні прийшла вона до нас із Європи. Маніпуляції з підв’язкою народилися у Стародавній Англії, та й виїзні реєстрації – теж закордонне віяння.

Чи добре в такий пам’ятний день дотримуватись норм, цінність та походження яких нам зовсім не зрозумілі? Навряд чи! Набагато важливіше та крутіше згадати про свою спадщину, пристосовуючи її під реальність.

Наразі святкування такої події все більше повертається до витоків, а це означає, що ключовим атрибутом дійства є рушник. Це не просто відрізок матерії, оздоблений вишивкою. Рушник – весільний оберіг, річ, пронизана глибоким символізмом та народною мудрістю. В українських обрядах він завжди грав особливу роль, мав давню силу. Вишите своїми руками полотнище супроводжувало людину у будь-якій ситуації – у радості та в горі. Це не просто стильний елемент інтер’єру, а знак продовження роду, духовного нерозривного зв’язку.

Скільки потрібно рушників та що з ними робити

Для кожної дії, пов’язаної з народженням сім’ї, використовується свій різновид, а як з ними вчинити, ясно з назви:

• Вінчальний. Це основний рушничок, який використовується для вінчання в церкві або під час урочистого розпису. Саме на нього ступають молоді – витончена візерункова «хмарка» відносить їхні душі до Господа, де вони й отримують благословення на довге та радісне сімейне життя. Цікаво, що за старих часів на тканину вставали виключно на коліна, виявляючи смиренність і покірність волі Творця, сьогодні до цього ставляться простіше.
• Божник або Благословенний. Ним прикрашають ікони, якими батьки благословляють своїх дітей, бажаючи їм доброї долі та усілякого добра. Візерунки на них неоднакові, адже один призначається нареченому, а інший нареченій.
• Рукобитний. Потрібно задовго до вінчання – у процесі сватання його вручають дівчині мати та батько нареченого, показуючи, що раді вистелити світлу дорогу невістці у свій будинок. Назва його говорить про те, що майбутні родичі «вдарили по руках» – досягли угоди про одруження.
• Коровайний. Його підстилають під хліб, яким батьки зустрічають юне подружжя на сходах храму чи РАГСу. Вважається, що чим багатшим прикрашений матеріал, тим більшим буде побут.
• Союзний. Він застосовується у церкві – їм пов’язують зап’ястя наречених, демонструючи нерозривність, міцний зв’язок між нареченими, єднання доль і душ.

Багато варіантів готували і для прикраси столів, також вистелені спеціальним гаптуванням доріжки пов’язували свідкам, що вказувало на причетність до виникнення нової родини.

Серед фольклорного приладдя є близько півсотні рушників різного виду та призначення, але для сучасного одруження достатньо взяти хоча б кілька. Така урочистість стане не просто сліпим дотриманням незрозумілих модних трендів, а наповниться глибинними смислами, просоченими віковою історією та самобутністю.

Як вибрати оберіг на весілля

Найчастіше для проведення обряду підбирають лляний аксесуар, вишитий особливими символами та їх комбінацією. Це своєрідний «код нації» – послання, в якому приховано магічний зміст, побажання та охоронні знаки.

У різних частинах України існують свої правила та закони нанесення символіки, але дотримуватися їх зовсім не обов’язково. Ви вільні вигадати свою композицію, вкладаючи в неї близькі вам образи та душевні переживання.

Серед усього багатства етнографічних мотивів є й усталені умовні позначення, їх поєднання найчастіше використовують для вишивки:

• калина – краса та здоров’я жінки, її берегиня;
• мальви – цнотливість нареченої;
• дуб – чоловічий символ сили;
• виноградне гроно – благополуччя;
• півень – достаток та процвітання;
• ластівка – зародження чистого кохання;
• корона – благодать Божа;
• голуби, жайворонки або лебеді парами – символічне зображення молодят, вірне кохання, подружнє порозуміння;
• червоні ягідки – довголіття;
• маки – діти, продовження роду;
• хміль – молодість та щастя.

Старовинні рушники розшивали червоним, проте ніщо не заважає адаптувати це правило до умов сучасності та підібрати колірну гаму у тон оформлення церемонії.

Де взяти весільний рушник

Ритм сьогоднішнього життя диктує свої пріоритети. Якщо раніше рушнички панночки вишивали самостійно або за допомогою найближчих родичок, то тепер їх нескладно купити. Широкий асортимент такої продукції представлений в інтернет-магазині компанії «Глаздов». Наші фахівці понад 10 років збирали власну колекцію старовинних українських орнаментів, вивчали їхнє трактування, тому полотна, будуть особливо гарними.