ОСНОВНІ СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Користуючись мовою в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на практичному занятті відрізняється від виступу на зборах. Коли учень пише твір, він старанніше добирає слова та будує речення, ніж тоді, коли пише приватного листа. Залежно від змісту й мети висловлювання, а також від індивідуальної манери та вподобань у процесі мовлення відбуваються певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації співвідносних варіантів форм, слів, словосполучень, конструкцій речень тощо. Отже, художній твір (новела, оповідання), наукова стаття, наказ керівника установи, протокол, написані однією мовою, різняться набором мовних засобів, специфічними особливостями у мовному оформлюванні. Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови.

Слово “стиль” багатозначне. Походить воно від латинського stilus -паличка для письма, тобто письмового знаряддя, яке використовувалося за часів античного Риму й середньовіччя.

В українській літературній мові виокремлюють такі функціональні стилі: художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний, конфесійний та епістолярний. Кожний зі стилів має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

Художній стиль – це мова художньої літератури, “особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу” 4 .

Основне призначення стилю – різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомоги художніх образів.

Головними ознаками художнього стилю є емоційність, образність, експресивність. На лексичному рівні в ньому вживається все словникове багатство української мови: слова з найрізноманітнішим лексичним значенням, різні за походженням. Художньо-літературне мовлення багате на епітети, метафори, порівняння, повтори, перифрази, антитези, гіперболи та інші зображувальні засоби. З певною художньою метою можуть уживатися діалектна та професійна лексика, фразеологізми. Художній стиль послуговується різними типами речень за будовою, метою висловлювання, за відношенням змісту речення до дійсності.

Художній стиль реалізується в таких жанрах: трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка, епіграма.

Взірець художнього стилю:

Втіхо моя, пісне українська! Мов дотик зачарованої історії, ти зміцнюєш свої сили, кріпиш почування, викликаєш жадобу життя, що таке огидне і безталанне іншої доби! Велика, незрівнянна, певно, твоя сила, коли ти зачудувала Європу, перейшла нетрі Азії, прийнялася в Америці, а може, ще й по інших сторонах світу. Нехай що знають, те й галасують проти твого краю і народу питомого,- твої найлютіші вороги не втечуть від казкових чарів твоєї мелодії, а забувши про всякі силоміцтва, самі пристають до хору твоїх співак не-виконавців. І лунаєш ти серед Європи на славу рідної країни. (П. Грабовський).

Науковий стиль – функціональний різновид літературної мови, що обслуговує сферу і потреби науки.

Основне призначення стилю – повідомлення про результати наукових досліджень.

Головними ознаками наукового стилю є широке використання науково-термінологічної лексики та слів з абстрактним значенням, іншомовного походження. Показовим є членування тексту на розділи, підрозділи, параграфи, введення формул, таблиць, діаграм. Лексичні, текстові одиниці репрезентують точність, логічність, узагальненість, аргументацію висловлених положень.

Розрізняють власне науковий стиль та науково-популярний, якому властива доступність викладу наукової інформації, розрахованої на широкого користувача.

Науковий стиль реалізується в таких жанрах: дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія.

Взірець наукового стилю:

Мовний етикет – це узвичаєні правила, норми мовної поведінки людей в обставинах безпосереднього контактування: Серед виражальних засобів мови – типові формули звертання, вітання, прощання, побажання, подяки, поздоровлення, прохання, вибачення, співчуття тощо. Мовний етикет визначається загальною культурою спілкування. А також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, віком, статтю, емоційністю ситуації (Українська мова. Енциклопедія).

Офіційно-діловий стиль – це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між установами, приватною особою й установою і регулюють їх ділові взаємини.

Основне призначення стилю – регулювання офіційно-ділових стосунків.

Головні ознаки офіційно-ділового стилю: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначність формулювань, точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання, наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів, широке вживання готових словесних конструкцій (у зв ‘язку з, відповідно до, з метою, згідно з). Лексика стилю здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику. Синтаксис стилю характеризується вживанням речень різної будови з прямим порядком слів; запроваджується поділ тексту на пункти, підпункти.

Офіційно-діловий стиль реалізується в таких жанрах: закон, кодекс, устав, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист, список, перелік, накладна тощо.

Взірець офіційно-ділового стилю:

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці й винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці, здоров ‘я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Публіцистичний стиль – це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, періодичних громадсько-пропагандистських виданнях).

Основне призначення стилю – обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, формування відповідної громадської думки, сприяння суспільному розвитку.

Головні ознаки публіцистичного стилю: популярний, чіткий виклад, орієнтовний на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації, використання суспільно-політичної лексики: державність, громадянин, поступ, єдність, національна ідея, актуальність тощо. Типовими є емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, повтори, фразеологічні одиниці, що зумовлюють емоційний вплив слова. Тон мовлення пристрасний, оцінний.

Публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах: виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія, репортаж.

Взірець публіцистичного стилю;

Поколінню, що переступає рубіж третього тисячоліття, випала щаслива нагода, хай умоглядно, але все ж відчути себе причетним до таких грандіозних історичних перетворень, як зміна епох.

Звісно, наївно і безпідставно чекати від віку, що настає, якихось несподіваних механічних нововведень, покликаних до невпізнанності змінити життя, чи тішити себе надією на раптовий наплив незбагненних добрих див. Мова про інше: волею долі, свідомо чи несвідомо, нам дано відчути саму атмосферу цього незвичного часу. Об ‘єктивна реальність складається такими чином, що мимохіть заполонює свідомість уявлення маштабними – від прадавнини до неозорого майбутнього (І. Шаров).

Конфесійний стиль – стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства.

Основне призначення стилю – вплив на душевні переживання людини.

Конфесійний стиль репрезентується в таких жанрах: Біблія, житія, апокрифи, проповіді, послання, молитви, тлумачення Святого Письма.

Взірець конфесійного стилю:

Отче наш, що єси на небесах,

нехай святиться ім ‘я Твоє;

нехай прийде Царство Твоє;

як на небі так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні;

і прости нам провини наші,

як і ми прощаємо винуватцям нашим;

і не введи нас у спокусу,

але визволи нас від лукавого.

Бо Твоє є Царство, і сила,

і Святого Духа, нині, і

повсякчас, і на віки віків.

Розмовний стиль обслуговує офіційне й неофіційне спілкування людей, їх побутові потреби.

Основне призначення стилю – обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи надання допомоги, виховний вплив.

Головні ознаки розмовного стилю: широке використання побутової лексики, фразеологізмів, емоційно забарвлених і просторічних слів, звертань, вставних слів і словосполучень, неповних речень. Для розмовно-побутового мовлення характерне порушення літературних норм: уживання русизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неправильна вимова слів.

Взірець розмовного стилю:

Професор запитує в студента:

• – Чому ви так хвилюєтеся? Боїтеся моїх запитань?
• – Та ні, професоре, я боюся своїх відповідей. Епістолярний стиль – це стиль приватного листування. Основне призначення стилю – поінформувати адресата про щось,

викликати в нього певні почуття, які б відповідали емоційному настроєві автора.

Головні ознаки епістолярного стилю: широке використання форм ввічливості, звертань у формі кличного відмінка, наявність початкової, прикінцевої та прощальної фраз, стереотипних словесних формул висловлення побажання, вітання, співчуття; невимушеність у доборі лексичних одиниць.

До епістолярного стилю зараховують не тільки листи видатних письменників, громадських і культурних діячів, учених, а й щоденники, записки, мемуари.

Взірець епістолярного стилю:

Високоповажний добродію!

Ніяк не можу погодитися з думкою, що у збірнику на честь Куліила не буде Вашої хоч би й маленької новелки! Терпеливо чекав я два місяці обіцяного оповідання, та вже й третій місяць минув, а від Вас як немає нічого, так немає. І ось пишу знову. Прошу й благаю: дозвольте нам бачити Вас дорогим гостем у нашому альманахові.

Не менш бажав би я познайомитися з Вами особисто та побесідувати про спільні й дорогі нам справи.

Ваш щирий М. Коцюбинський.

МОВА Й МОВЛЕННЯ

Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства залежать від уміння спілкуватися.

Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно добре володіти мовленням.

Мовлення – це спілкування людей між собою за допомоги мови, тобто процес реалізації мовної діяльності.

Мовець використовує засоби мови для передання певного змісту, до якого можуть входити, крім думок, почуття і волевиявлення.

Отже, мова й мовлення взаємозв’язані. Мовлення неможливе без мови, а мова створена для того, щоби здійснювати процес мовлення. Мова є спільною для всіх, хто нею послуговується, а мовлення – завжди індивідуальне, оскільки мовні засоби кожен із нас застосовує по-своєму.

Розвиток і збагачення мови відбувається у процесі мовленнєвої діяльності. Якщо така діяльність засобами певної мови припиняється, мова стає мертвою. Мова живе тільки у мовленні.

Вивчення мови, збагачення пам’яті різноманітними засобами і способами вираження думок сприяють розвиткові мовлення. Не менш важливе значення має також систематичне й цілеспрямоване практикування в мовленні – спілкування рідною мовою зі співробітниками, знайомими, приятелями, родичами, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі мовленнєвої діяльності.

Мовленнєва діяльність репрезентується у спілкуванні. Розрізняють спілкування: вербальне – невербальне, контактне – дистантне, безпосереднє – опосередковане, усне – письмове, міжособистісне – масове, монологічне – діалогічне – політологічне, приватне – офіційне, інформативне – неінформативне, нормативне – ненормативне, етикетне – неетикетне 3 .

Для отримання якісного зображення скористайтеся доступом до завантаження
одним файлом в форматі Djvu на сторінці Зміст

Як довго живе слово або чим застарілі слова відрізняються від неологізмів?

Лексичний склад нашої мови (та й будь-якої мови, це як закон тяжіння – діє на всіх) постійно змінюється. Є слова, які зберігаються у вжитку протягом століть, вони складають основний фонд мови. Це такі слова, якими ми користуємося в побуті, назви частин тіла, природні явища, тварини і рослини, кольори, почуття, займенники, числівники. Це наша активна лексика, навіть якщо йдеться про діалектну лексику.

Якщо є активна, то має бути і пасивна, скажете ви і матимете рацію. До пасивної лексики відносяться ті слова і вирази, які втратили свою актуальність з певних причин і більше не використовуються, або навпаки, слова, які ще не вживаються широким загалом і не занесені до словників. Ми говоримо про застарілі слова та неологізми.

Застарілі слова в українській мові

Як зрозуміло з назви, застарілі слова – це слова, які або зовсім не вживаються в сучасній мові, або вживаються дуже рідко. Саме за частотою вживання застарілі слова поділяються на історизми та архаїзми.

Історизми

Історизмами називають слова або їх окремі значення, що вийшли з ужитку разом з позначуваними ними реаліями і не мають у сучасній мові синонімічних замінників. Це назви понять матеріальної культури (одягу, їжі, знарядь праці та зброї, грошей і т. п.), політичної сфери, професій, звичаїв та обрядів минулих епох.

Власне, виходячи з цього, серед історизмів можна виділити такі семантичні групи слів:

а) назви давніх суспільно-політичних реалій: смерд, кріпак, вельможа, дворянин, поміщик, князь, княгиня, цар, цариця, боярин, воєвода, війт, жандарм, гайдук, осавула, бурмістр, урядник, становий, возний, виборний, подушне, подимне, чинш, соцький, бунчужний, хорунжий, волость, повіт, ра­туша, магістрат, нарком, політрук, райком, партком;
б) назви колишніх професій: мечник, лучник, списник, кожум ‘яка, вугляр, гутник, дігтяр, чумак, камердинер, ла­кей, козачок;
в) назви застарілих знарядь праці, зброї: рало, соха, ступа, жорна, прядка, кайло, сагайдак, келеп, ратище, рогати­на, мушкет, гаківниця, фальконет, пістоль.

Нові винаходи прирікають на забуття не тільки старі механізми, а й слова, які їх позначають. Шукайте історизми в словниках. Фото: Unsplash

Щоб упевнитись, що перед вами дійсно історизм, а не архаїзм, просто спробуйте підібрати до нього сучасний синонім. Якщо не виходить, то це точно історизм. Уміння визначання історизму може згодитися вам для успішної здачі тестів ЗНО з української мови.

Якщо потрібен репетитор української мови, то ви в правильному місці.

Архаїзми

Слова, якими колись називали предмети і явища, що й так само побутують у нашому житті, але називаються вже по-іншому, — це архаїзми: перст (палець), десниця (права рука), ланіти (щоки), чадо (дитя), вої (воїни), злато (золото), глас (голос), піїт (поет), вельми (дуже), аероплан (літак), броня (зброя), худий (поганий), машина (паровоз, поїзд).

Архаїзми обов’язково мають свої сучасні синоніми, якими ми тепер і користуємося в повсякденному спілкуванні.

Слід також додати, що застарілі слова можуть знову входити до активного словника як назви реалій, відроджених у нових умовах (наприклад, у військових званнях: мічман, прапорщик), а також з набуттям нового значення (робітнича династія, яничар – той, хто зрікся рідної мови, культури), з певним стилістичним забарвленням (баталія — сварка, бійка).

Іноді архаїзми вживають для показу іронії, сарказму, зне­ваги. Поєднання їх з розмовними словами сприяє створенню гумористичного ефекту, вдаваного пафосу. Яскравий приклад – вірш Т. Шевченка «Царі»:

Старенька сестро Аполлона,
Якби ви часом хоч на час
Придибали-таки до нас
Та, як бувало во дні они,
Возвисили свій божий глас
До оди пишно чепурної,
Та й заходилися б обоє ;
Царів абощо воспівать.

Вживання тут архаїзмів во дні они, возвисити, глас, вос­півать поряд із такими словами розмовно-побутового плану, як старенька, придибати, чепурна, заходитися, абощо, надає текстові насмішкуватого, іронічного звучання.

Ви вже знаєте, що архаїзми виникають з розвитком історичних подій і технічного прогресу. Але подеколи це зумовлено емоційно–оцінним ставленням мовця до слова. За часів Радянського Союзу українські слова зумисне робили архаїзмами, замінюючи їх на російські кальки. Редактори були вимушені замінювати слова, що мали позначку «арх». Наразі більшість лексем відновили свій ужиток, але все ж не всі. Що ж залишилося в минулому? Ось вам кілька прикладів:

• Адамант— діамант;
• Афектація— бажання; вимога, прохання;
• Вия — шия;
• Гелм — шолом;
• Герба— трава;
• Гуслі — скрипка;
• Живот— життя;
• Закон — віра, релігія;
• Інквізиція — розслідування;
• Компан — товариш;
• Лядський — польський;
• Стомах — шлунок

Застарілим словам протиставляються неологізми.

Запишіться на онлайн уроки з української мови, щоб дізнатись більше.

Неологізми в сучасній українській мові

Американський учений М.Сводеш із колегами підрахували, що за тисячу років мова змінює ядро своєї лексики в середньому на 19%, тоді як 81% її словника, що є найуживанішим, зберігається, забезпечуючи їй природне функціонування саме як мови. Це не буде інша мова – це буде та сама мова, але пристосована до нових історичних обставин.

Багато неологізмів є запозиченими словами з інших мов. Мова спішить за cтрімким плином часу. Фото: Unspalsh

Таким чином, неологізми – це нові слова умові, така собі рушійна сила еволюції мови. Значна частина неологізмів (фразеологічно висловлюючись, левова частина нових слів) насправді є запозиченнями з інших мов: айфон, маркетинг, менеджмент, ейчар, фанклуб, електорат, булінг, кіднепінг. Проте є й суто наші, українські неологізми:

• Беркутівець – член спецпідрозділу “Беркут”
• Унсовець – член організації УНСО
• Посадовець – посадова особа
• Білобратчик – член релігійної секти “Біле братство”
• Тіньовик – той, хто приховано займається бізнесом
• Грошопровід – кредитна лінія
• Роздержавлення – приватизація державних підприємств
• Змопівець – член загону міліції особливого призначення
• Українськість – усвідомлення себе причетним до української нації та держави
• Кравчучка – ручний візок

Причини виникнення новітніх слів різні:

а) потреба дати назви новим предметам і явищам: дисплей, принтер, бронедвері, гіпсокартон, йогурт, вироб­ниче об’єднання, віце-прем’єр-міністр, електорат, клонування, Інтернет, залогінитися, чекінитися;

б) потреба замінити назву зрозумілішою, прозорішою, такою, що більш відповідає внутрішнім законам мови, її словотвірним особливостям: літак замість аероплан, вертоліт замість гелікоптер, рукоборство замість армреслінг, примірник замість екземпляр, відсоток замість процент, летовище замість аеродром.

Забронюйте урок української мови з репетитором, щоб відпрацювати ці правила.

Авторські неологізми

Бажання письменників знайти свіжі образні назви цілком логічно призводить до утворення неологізмів. Ми відібрали для вас кілька прекрасних перлинок з творів українських класиків:

• бистроплин, вітровіння, сміхобризний, злотоцінно, трояндно, яблуневоцвітно, блискотінь, турбація, зашовковитися, акордитись —П. Тичина;
• громоносний, огнекрилий, міднодзвонний, стоцвітно, успадкоємити, заприязнитися, дипломатити, вицвіт, помога – М. Рильський;
• яснота, ясінь, краплинь, дощовиця, тужіль, розсвітання, повесніння, весновій —А. Малишко;
• бджолиність, розламища, очужілість, сніговерть, безмір, випроб, невситенний, начаєний, знедуховніти, знебутись, знещасливити —О. Гончар;
• журбота, засмути, білогруддя, чорнобров’я –І. Драч.

Слова, придумані письменниками для більш точного чи яскравішого образу, називаються авторськими неологізмами. Перечитайте класику, збагатіть лексичний запас та насолодіться полюванням на авторські неологізми. Фото: Unsplash

Більшість авторських неологізмів не набувають широкого застосування і залишається тільки у творах письменників та поетів, тому їх ще називають оказіоналізмами (від слова «оказія» – збіг обставин, щасливий випадок). Хоча є й інші випадки. Так, у літературну українську мову ввійшли і закріпилися у словниках такі авторські неологізми:

• байдужість, мрія, майбутнє, незагойний, нестяма – М. Старицький
• поступово, чинник, отвір, привид, свідоцтво – І.Франко
• несамовитий, приміта, розтовкти, угамуватися – І.Котляревський
• вабити, зграя, злочинець, несвідомий, покора, послуга, почуття, рівність – П. Куліш
• стосунок, перепона, квітник, вигукування, сміливість – І.Нечуй-Левицький
• вогняний, знищіти, мордуватися, почимчикувати, фортеця – Т.Шевченко
• промурашити – Т. Тополя, гурт «Антитіла»

Семантичні неологізми

Буває так, що слово, вжите в незвичному контексті, скоро втрачає своє першочергове значення, зберігаючи контекстуальне. Наприклад, усі знають, що берегиня – це жінка, і мало хто згадає, що колись це слово вживалося, коли говорили про русалок.

Так от, такі слова з новими значеннями називаються семантичними неологізмами. Ось ще кілька прикладів:

• акцептувати (прийняти рахунок, вексель до платежу) –акцептувати (схвалювати)
• амброзія (у давньогрецькій міфології “їжа богів”, що давала їм безсмертя) – амброзія (надзвичайно смачна страва);
• планшет (з фр. Planchette, – дощечка; це чотирикутна дошка, на яку кріпиться креслярський папір) – планшет (підвид сучасних комп’ютерів);
• зелені (партія захисників природи) – зелені (долари);
• генератор (прилад) – генератор (рушійна сила);
• відмивати (очищати що-небудь від бруду) – відмивати (робити легальним, законним );
• злиняти (втратити попереднє забарвлення, набути невиразного, нерівного кольору; вицвісти) – злиняти (втекти, зникнути; ухилитися від роботи» (розм.);
• балаган (тимчасове дерев’яне приміщення для театральних або циркових вистав на площі, вулиці) – балаган (щось несерйозне, блазнівське, невпорядковане).

Чим відрізняються застарілі слова від неологізмів?

На перший погляд, різниця між застарілими словами та неологізмами очевидна і криється у самих назвах: щось старе порівнюємо з чимось новим. Насправді ж ці дві лексичні категорії мають чимало спільного.

Почати хоча б з того, що всі слова колись були неологізмами. Можете собі уявити, що якусь сотню років тому люди тільки звикали до слова «мрія»? А тепер воно ледь не в кожному шкільному творі, в кожній рекламі.

Через динамічність розвитку мови,яка поспішає відображати швидкоплинний час, багато слів переходять в категорію архаїзмів або навіть історизмів. Хоча б подумайте про карколомну лексичну «кар’єру» слова яничар: в 14 столітті воно було неологізмом, що позначав армію Османської імперії, в 19 столітті воно стало історизмом, а в 21 столітті повернулося в категорію архаїзмів з новим значенням – людини, яка зріклася своєї мови та культури.

Хочу нагадати, що слід бути уважним і не вживати без потреби неологізми для опису давноминулих епох, інакше це буде лексичною помилкою, за це можуть зняти бали на ЗНО.

Як бачите, застарілі слова і неологізми – історичні категорії. Новостворені слова перестають бути неологізмами з часу, відколи ними починають користуватися широкі кола носіїв мови. Нещодавно неологізмами були космонавт, універсам, синтетика, ЕОМ, дизайнер, лазер, склопластик, сінаж, пилососити, безрозмірний, джинси, глобальний, бадмінтон, технар, відеотелефон, стрес, юніор, акселерат, перфокарта, перебудова, несун, а тепер вони втратили новизну, і деякі з них уже вийшли з активного вжитку.

До речі, можна повправлятися у визначенні належності слів до архаїзмів, історизмів чи неологізмів можна на сайті Тренажеру з правопису української мови.

Сучасні неологізми

Реальність диктує нові вимоги, з’являється більше нових слів. Ми підготували для вас найкращі, найсвіжіші неологізми:

Термін походить від information epidemic (інформаційна епідемія) і пояснює стрімке поширення як правдивої інформації, так і фейків. Зазвичай інфодемія стосується поганих новин, оскільки через страх людям важче шукати важливу інформацію та вирішувати проблеми.

Медфлюенсер

Коли почалася пандемія, найпопулярнішими інфлюенсерами стали лікарі та епідеміологи, тож медфлюенсер – це лікар, який у соцмережах ділиться порадами та рекомендаціям і пояснює незрозумілі речі простою мовою.

Дотиковий голод

Це потреба людини у дотиках, що стала особливо актуальною в період ізоляції. Люди відчувають дотиковий голод, коли з певних причин не можуть обійняти рідних та друзів.

Термін поєднує слова baby boomer – людина, що народилася між 1946 і 1964 роками і explain – пояснювати. Йдеться про ситуацію, коли «бумер» пояснює щось нудне і очевидне молодшому поколінню.

Це повідомлення на зразок: «Вашу карту заблоковано, зверніться за цим номером телефону».

Слово походить від SMS і фішинг і описує спробу заволодіти персональною інформацією через СМС-повідомлення, щоб викрасти гроші, наприклад, із банківського рахунку.

Техно-оптимізм

Це віра в те, що розвиток технологій змінить наш світ на краще.

Покоління рибок

Термін стосується молодого покоління, яке виросло зі смартфонами та іншими технологіями, і через це нібито має слабку пам’ять та увагу.

Соціальні подарунки

Замість того, щоб купувати комусь подарунок, можна просто зробити щось хороше. Так, якщо хочете допомогти якійсь спільноті чи організації матеріально, можна долучитись до волонтерства.

Хронолідерство

Термін позначає такий спосіб організації робочого часу, за якого ви працюєте в той час доби, коли за своїми біоритмами почуваєтеся найбільш бадьорим і працездатним.

Скедулювати, заскедулити

Від англійського schedule, запланувати ділову зустріч, або побачення, внести щось у свій розклад

Скіпитись (наголос на першому складі)

Вживається для позначення автоматичного відкладення будильнику на певну кількість хвилин. Наприклад, «мій будильник скіпиться на десять хвилин» означає, що якщо я не встаю одразу за будильником, він може продзвеніти за десять хвилин.

Пам’ятайте, що мова жива, коли нею говорять. Знайдіть цікавих співрозмовників серед репетиторів Superprof!

Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!

Неологізми в сучасній українській мові, оказіоналізми

Планшет – це неологізм. А раніше слова не було в мові?

Дорогі друзі! Поговоримо сьогодні про таку досить цікаву групу лексики, як неологізми в сучасній українській мові, оказіоналізми як їх різновид. Варто наголосити, що неологізми в сучасній українській мові, на відміну від історизмів чи діалектизмів, – це слова, що «на видноті».

Вони часто «ріжуть вухо» слухачу завдяки своїй новизні, інакше кажучи, «незвичності». Більше того – значення неологізмів пересічному читачу – глядачу – слухачу частіше невідоме, зрідка – «частково прозоре».

Тож розпочнемо з розгляду неологізмів в сучасній українській мові та їх різновидів, зокрема на яскравих прикладах сучасності.

Неологізми (від грец. neos – новий, logos – слово) – це нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з’являються у мові.

Вчені розрізняють такі різновиди неологізмів: загальномовні та індивідуальні (інша назва – авторські чи індивідуально-авторські). Загальномовні неологізми в свою чергу поділяються ще на два види – лексичні та семантичні.

Види неологізмів :

1) загальномовні неологізми називають нове поняття, виконують номінативну функцію, і, в свою чергу, поділяються на:

а) лексичні неологізми – нові слова, утворені за наявними в мові моделями (закордоння, пропрезидентський, пострадянський) або запозичені з інших мов (райтер,);

б) семантичні неологізми – нові значення вживаних раніше в мові слів: наші (члени фракції “Наша Україна”), зелені (захисники природи), зелені (долари).

2) індивідуальні (авторські) – дають іншу, емоційно-експресивну назву поняттю. Як правило, ці неологізми «зберігають» за собою авторство й завдяки своїй образності не переходять до розряду загальномовних.

Напр., неологізми П. Тичини: прометейно, сонцебризно, дощоросно, павутинитися, акордитись, блискотінь, Б. Олійника: владоможець (“Новітні владоможці України Жирують – аж вгинається земля…”), потойсвіт (“І не згледівсь, як зопалу вибрався у потойсвіт…”).

Причинами появи неологізмів є:

1) потреба називати нові предмети, явища, поняття.

Наприклад: айфон, айпод, смартфон, таймшит, серфінг, кіднепінг, лістинг;

2) потреба замінити назви точнішими, зрозумілішими, які б більше відповідали нормам сучасної української мови (лексичні неологізми).

Наприклад: екземпляр – примірник,

3) набуття словами, що вже існують у мові, нових значень (семантичні неологізми).

Наприклад: акцептувати (прийняти рахунок, вексель до платежу) – акцептувати (перен. схвалювати);

амброзія (у давньогрецькій міфології “їжа богів”, що давала їм безсмертя) – амброзія (перен. надзвичайно смачна страва);

планшет (з фр. Planchette, букв. – дощечка; це чотирикутна дошка, на яку наклеєно креслярський папір; застосовують при картографуванні; а також ще три вузьких значення) – планшет (перен., підвид сучасних комп’ютерів);

4) бажання дати предметові чи явищу свіжу образну назву, яка більше відповідає світосприйманню автора (індивідуальні чи авторські неологізми).

Наприклад: бистроплин, яблуневоцвітно, зашовковитися – у П. Тичини; бджолиність, сніговерть, знедуховніти – в О. Гончара.

Необхідно наголосити на такому: неологізми – це історична категорія. Це означає, що вони сприймаються як нові слова доти, поки названі ними поняття не стануть загальновживаними.

Наприклад, ще наприкінці XX – початку XXI ст., до неологізмів у сучасній українській мові належали такі слова: брифінг, бутик, електорат, менталітет, мас-медіа, сканер, тендер, таймер та ін.

На сьогодні, тобто вже в другому десятилітті XXI ст., ці слова набули статусу загальномовних.

Натомість авторські неологізми, як правило, не функціонують поза межами твору й тому не втрачають відтінку новизни, зберігають своє експресивне забарвлення:

Наприклад: “Народе із трипільських запорогів, Древніших за святий Єрусалим, – Та скільки ж можна на чужих пророків Молитися, не вірячи своїм?” (Б. Олійник).

Крім того, варто додати, що неологізмами можуть бути також абревіатури.

Абревіатури – досить нове явище в лексичному розвитку мов.

Позитивна риса їх використання – значний обсяг інформації передається за допомогою меншої кількості знаків.

Негативна риса – надуживання абревіатур призводить до штучності, незрозумілості мовлення. Газетні ж тексти насичені, як правило, абревіатурами.

Напр.: ЄС – Європейський союз, ОДА – обласна державна адміністрація, ГПУ – Генеральна прокуратура України.

Також до неологізмів в сучасній українській мові належать оказіоналізми.

Оказіоналізми – слова, що утворюються за наявними у мові моделями, але не використовуються в загальновживаному словнику. Оказіоналізми мають індивідуальний характер, вживаються лише в умовах певного контексту, який дає змогу розкрити їхнє значення.

Напр.: віровикрадач, скандалотворець, Зевсоюпітер, комплексант, фрейдомарксизм.

Отже, в статті розглянуті неологізми в сучасній українській мові, оказіоналізми як їх різновид. Крім того, на прикладах проілюстровані види неологізмів та причини їх виникнення.

Неологізми в сучасній українській мові, оказіоналізми: 2 коментаря

От ніколи, певно, не позбудуся свого дещо скорекогавного проживанням у селі бачення світу. Бо для мене амброзія як була бур’яном, так і залишається!
А загалом, мені здається, неологізми в тексті є припустимими лише в невеликій кількості. Особливо, якщо для іноземного слова є український відповідник (який часто не вживають, бо, бачте, “нє звучіт”).
Що ж до абревіатур, то про них було б цікаво прочитати окрему статтю. Дуже мені подобається ця тема. 🙂

Так, справді, неологізмами не можна перенасичувати текст, а використання “модних” запозичень за умови існування хорошого відповідника – не виправдане. А щодо матеріалу про абревіатури – дякую за підказку, врахую в майбутньому.