Зміст:
- 1 У чому різниця між позабіржовими та біржовими ринками?
- 1.1 Визначення та характеристики
- 1.2 Структура та регулювання ринку
- 1.3 Механізми торгівлі та ліквідність
- 1.4 ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ:
- 1.4.1 У чому різниця між позабіржовими та біржовими ринками?
- 1.4.2 Наведіть приклади продуктів, якими торгують на позабіржовому ринку?
- 1.4.3 Чому деякі інвестори віддають перевагу торгівлі на позабіржовому ринку?
- 1.4.4 Які переваги торгівлі на біржових ринках?
- 1.4.5 Чи можете ви навести приклад популярного біржового ринку?
- 1.4.6 У чому основна відмінність між позабіржовим ринком і біржовим?
- 1.4.7 Чи можете ви навести приклади фінансових інструментів, якими торгують на позабіржовому ринку?
- 1.4.8 Дивись також:
- 2 § 15. Ринки капіталу
- 3 У чому відмінності позабіржового ринку від біржового?
У чому різниця між позабіржовими та біржовими ринками?
Коли справа доходить до інвестування, існує кілька різних типів ринків, в яких можуть брати участь фізичні особи. Два з найпоширеніших типів – це позабіржові ринки та біржові ринки. Хоча обидва ці ринки пропонують можливості для інвесторів, вони працюють по-різному і мають відмінні характеристики, які відрізняють їх один від одного.
Позабіржові ринки, також відомі як позабіржові ринки, є децентралізованими ринками, де торгівля ведеться безпосередньо між сторонами. Це означає, що немає централізованої біржі або регуляторного органу, який би здійснював нагляд за транзакціями. Замість цього торгівля зазвичай здійснюється через мережу дилерів і брокерів.
З іншого боку, біржові ринки – це централізовані ринки, де торгівля здійснюється через організовану біржу. Прикладами біржових ринків є фондові біржі, такі як Нью-Йоркська фондова біржа, та товарні біржі, такі як Чиказька товарна біржа. Ці біржі надають платформу для покупців і продавців, де вони можуть зустрічатися і торгувати стандартизованими фінансовими інструментами.
Однією з ключових відмінностей між позабіржовими та біржовими ринками є рівень регулювання та нагляду. Біржові ринки підлягають суворим регуляторним вимогам і перебувають під пильним наглядом регуляторних органів для забезпечення чесної та прозорої торгівлі. На відміну від них, позабіржові ринки мають менше регулювання і є більш гнучкими з точки зору фінансових інструментів, якими можна торгувати.
Ще однією важливою відмінністю між цими двома типами ринків є рівень ліквідності та прозорості. Біржові ринки, як правило, більш ліквідні та прозорі, оскільки вони забезпечують централізовану платформу, де покупці та продавці можуть легко знайти один одного. На противагу цьому, позабіржові ринки можуть мати нижчий рівень ліквідності та прозорості, оскільки торгівля ведеться безпосередньо між сторонами, а інформація про ціни та обсяги може бути важкодоступною.
Загалом, розуміння ключових відмінностей між позабіржовими та біржовими ринками є важливим для інвесторів, які хочуть приймати обґрунтовані рішення щодо того, куди інвестувати свої кошти. Хоча обидва ринки пропонують можливості для зростання і прибутковості, вони працюють по-різному і мають свої переваги та недоліки. Розуміючи ці відмінності, інвестори можуть вибрати ринок, який найкраще відповідає їхнім інвестиційним цілям і толерантності до ризику.**
Визначення та характеристики
Позабіржові ринки – це децентралізовані ринки, на яких учасники торгують безпосередньо один з одним без участі централізованої біржі. На відміну від них, біржові ринки – це організовані платформи, де покупці і продавці зустрічаються через централізовану біржу.
Однією з ключових характеристик позабіржових ринків є те, що вони, як правило, менш регульовані порівняно з біржовими ринками. Це означає, що позабіржові ринки часто мають менший нагляд і менше обмежень на типи транзакцій, які можна здійснювати.
Інша особливість полягає в тому, що позабіржові ринки зазвичай менш прозорі, ніж біржові. Інформація про ціни та обсяги торгів може бути обмеженою, що ускладнює інвесторам оцінку ринкової активності та прийняття обґрунтованих рішень.
Крім того, позабіржові ринки часто характеризуються більшою кількістю маркет-мейкерів та учасників порівняно з біржовими ринками. Це може призвести до підвищення ліквідності та потенційно вужчих спредів між цінами попиту та пропозиції, але це також може призвести до збільшення ризику контрагента.
Загалом, як позабіржові, так і біржові ринки пропонують інвесторам можливості для торгівлі різними фінансовими інструментами. Розуміння ключових відмінностей між цими ринками є важливим для інвесторів, щоб визначити, який ринок найкраще відповідає їхнім інвестиційним потребам та цілям.
Структура та регулювання ринку
Структура ринку та регулювання позабіржового та біржового ринків суттєво відрізняються. Позабіржові ринки децентралізовані і функціонують через мережу дилерів, які безпосередньо ведуть переговори та укладають угоди один з одним. Ці угоди не проводяться на централізованій біржі, як на біржових ринках. Натомість позабіржові торги проводяться по телефону, через електронні торгові системи або через інші комунікаційні платформи.
З іншого боку, біржові ринки мають централізовану структуру, де торгівля відбувається на регульованій біржі. Ця біржа діє як центральний ринок, де покупці та продавці збираються разом, щоб торгувати фінансовими інструментами. Торгівля на цих біржах здійснюється за допомогою посередників, таких як брокери, які підбирають покупців і продавців та укладають угоди.
Регулювання позабіржових і біржових ринків також відрізняється. Позабіржові ринки, як правило, менш регульовані порівняно з біржовими. На позабіржових ринках на учасників поширюється менше регуляторних вимог, що забезпечує більшу гнучкість, але також збільшує потенціал для зловживань на ринку. І навпаки, біржові ринки підлягають суворому регуляторному нагляду. Біржі повинні дотримуватися певних правил і норм, покликаних забезпечити чесну і прозору торгівлю.
Регуляторний нагляд за біржовими ринками здійснюють регуляторні органи, такі як Комісія з цінних паперів і бірж (SEC) у США. Ці регуляторні органи забезпечують дотримання правил, пов’язаних з розкриттям інформації, маніпулюванням ринком та захистом інвесторів. Вони також здійснюють моніторинг ринку для виявлення будь-яких потенційних порушень і вживають відповідних заходів для підтримання цілісності ринку.
Загалом, розуміння ринкової структури та регулювання має вирішальне значення для інвесторів і трейдерів для прийняття обґрунтованих рішень. У той час як позабіржові ринки пропонують більшу гнучкість, біржові ринки забезпечують вищий рівень прозорості та регуляторного захисту.
Механізми торгівлі та ліквідність
Механізми торгівлі відіграють життєво важливу роль у функціонуванні позабіржових та біржових ринків. Ці механізми визначають, як купуються і продаються цінні папери або активи, а також впливають на ліквідність ринку.
На позабіржових ринках торгівля зазвичай здійснюється через мережу дилерів, які взаємодіють безпосередньо один з одним або зі своїми клієнтами. Ці дилери сприяють купівлі та продажу цінних паперів, котируючи ціни попиту та пропозиції. Ціна попиту являє собою найвищу ціну, яку дилер готовий заплатити за цінний папір, а ціна пропозиції – найнижчу ціну, за яку дилер готовий продати. Такий переговорний процес забезпечує гнучкість у ціноутворенні та індивідуалізації умов, але також може призвести до більшого ризику контрагента та меншої прозорості.
Біржові ринки, з іншого боку, мають централізовану торговельну платформу, де всі покупці і продавці збираються разом для торгівлі. Ці ринки мають прозорий і стандартизований торговий процес, а всі транзакції відбуваються через біржу. Біржа виступає в ролі посередника, узгоджуючи замовлення на купівлю та продаж і забезпечуючи чесну та впорядковану торгівлю. Така централізована структура забезпечує більшу прозорість, менший ризик контрагента і стандартизоване ціноутворення, але може обмежувати гнучкість і кастомізацію.
Ліквідність є важливим аспектом будь-якого ринку. Вона означає легкість, з якою цінні папери або активи можуть бути куплені або продані без значних цінових змін. Як позабіржові, так і біржові ринки мають на меті забезпечити ліквідність, але вони досягають цього за допомогою різних механізмів.
На позабіржових ринках ліквідність може змінюватися залежно від конкретного цінного паперу чи активу, що торгується, та кількості дилерів на ринку. Більші та активніші цінні папери, як правило, мають вищу ліквідність, оскільки на них більше потенційних покупців і продавців. Гнучкість позабіржових ринків дозволяє в певних випадках підвищити ліквідність, оскільки дилери можуть забезпечити ліквідність, діючи як маркет-мейкери і постійно котируючи ціни попиту та пропозиції.
На біржових ринках ліквідність, як правило, вища завдяки наявності центральної торговельної платформи та великої кількості учасників ринку. Біржа забезпечує прозорий та ефективний ринок, де покупці та продавці можуть легко знайти один одного. Крім того, маркет-мейкери відіграють певну роль у забезпеченні ліквідності на біржових ринках, постійно надаючи ціни попиту та пропозиції. Це створює ліквідне середовище, в якому покупці і продавці можуть здійснювати угоди швидко і за справедливими цінами.
Загалом, розуміння механізмів торгівлі та характеристик ліквідності позабіржових та біржових ринків є важливим для інвесторів та трейдерів. Це допомагає їм вибрати найбільш підходящий ринок для своїх торгових потреб, беручи до уваги такі фактори, як прозорість, кастомізація, ризик контрагента і простота виконання угод.
ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ:
У чому різниця між позабіржовими та біржовими ринками?
Основна відмінність між позабіржовими та біржовими ринками полягає в тому, як відбувається торгівля. На позабіржовому ринку торгівля ведеться безпосередньо між двома сторонами без нагляду біржі. На біржовому ринку торгівля здійснюється через централізовану біржу.
Наведіть приклади продуктів, якими торгують на позабіржовому ринку?
Позабіржовий ринок включає в себе широкий спектр продуктів, включаючи акції, облігації, деривативи та валюту. Торгівля цими продуктами здійснюється безпосередньо між двома сторонами, без необхідності централізованої біржі.
Чому деякі інвестори віддають перевагу торгівлі на позабіржовому ринку?
Деякі інвестори віддають перевагу торгівлі на позабіржовому ринку, оскільки він пропонує більшу гнучкість і конфіденційність. Позабіржова торгівля може бути адаптована до конкретних потреб сторін, що беруть участь у ній, а деталі транзакцій не розголошуються.
Які переваги торгівлі на біржових ринках?
Торгівля на біржових ринках має кілька переваг. По-перше, біржові ринки є більш прозорими, оскільки ціни та обсяги торгівлі є загальнодоступними. По-друге, біржові ринки часто пропонують більшу ліквідність, а це означає, що на них легше купувати і продавати активи. Нарешті, біржові ринки мають централізовані клірингові центри, що знижує ризик контрагента.
Чи можете ви навести приклад популярного біржового ринку?
Одним з прикладів популярного біржового ринку є Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE). NYSE – це централізована біржа, на якій торгують акціями та іншими цінними паперами. Це одна з найбільших і найстаріших бірж у світі, діяльність якої суворо регулюється.
У чому основна відмінність між позабіржовим ринком і біржовим?
Основна відмінність між позабіржовим ринком і біржовим ринком полягає в способі виконання угод. На позабіржовому ринку угоди, як правило, укладаються безпосередньо між двома сторонами, без участі біржі. На біржовому ринку угоди укладаються на централізованій біржовій платформі.
Чи можете ви навести приклади фінансових інструментів, якими торгують на позабіржовому ринку?
На позабіржовому ринку торгують різноманітними фінансовими інструментами, включаючи облігації, акції, деривативи та іноземну валюту. Наприклад, багато корпоративних облігацій торгуються на позабіржовому ринку, а також певні види складних фінансових деривативів, такі як кредитно-дефолтні свопи.
Дивись також:
§ 15. Ринки капіталу
Ви ознайомитеся з ринком капіталів та основними фінансовими інструментами (цінними паперами), які на ньому випускають і перепродують через посередників на фондових біржах або позабіржовому ринку цінних паперів, а також зможете самостійно оцінювати властивості наявних на ринку фінансових інструментів та приймати рішення щодо можливостей їх придбання.
Ключові тези
1. Ринок – місце, де відбувається купівля і продаж товарів, послуг чи навіть коштів. Ринок, на якому заощадження населення і тимчасово вільні кошти підприємств передають (продають) у тимчасове користування тим, хто хоче їх узяти в борг за винагороду, називається фінансовим ринком. Його частиною є ринок капіталів, на якому гроші позичають на довший термін (більш ніж один рік). Вільні кошти чи майно, які вкладають у певні об’єкти з метою отримання від них прибутку, називаються інвестиціями.
2. Частиною ринку капіталів є фондовий ринок, де гроші залучають через випуск і продаж цінних паперів. Ті суб’єкти, які випустили цінні папери, називаються емітентами, а ті суб’єкти, які їх купили, – інвесторами.
3. Серед цінних паперів, які продають на українському ринку, можна виділити дві основні групи: пайові цінні папери і боргові цінні папери. Пайові – це акції та інвестиційні сертифікати. Боргові – облігації, векселі, казначейські зобов’язання та ощадні (депозитні) сертифікати.
4. Найпоширенішими цінними паперами на фондовому ринку є акції та облігації. Акції роблять інвестора співвласником акціонерного товариства і дають право на отримання доходу у формі дивідендів, а облігації – гарантують повернення вкладених у них грошей та отримання процентного доходу.
5. Купити чи продати цінні папери на ринку можна через спеціального посередника – брокера. Брокером може бути спеціальна фірма (брокерська компанія), або банк (якщо він має ліцензію на здійснення брокерської діяльності). Брокер купує (продає) цінні папери на ваше замовлення через організований ринок (фондову біржу) або на позабіржовому ринку. Новою послугою на вітчизняному ринку є торгівля цінними паперами через Інтернет – інтернет-трейдинг на фондовій біржі.
Що таке фінансовий ринок і яке місце на ньому відводиться ринку капіталів
Фінансовий ринок країни – це ринок, на якому заощадження населення і тимчасово вільні кошти підприємств передають у тимчасове користування тим, хто хоче їх узяти в борг за винагороду.
Таким чином, фінансовий ринок важливий:
• для населення, яке може:
– вкладати свої заощадження і не просто їх зберігати, а отримувати від цього ще й прибуток (відсотки за депозитом, дохід від купівлі-продажу ЦП, дивіденди тощо);
– позичати кошти, щоб задовольнити певні потреби (купити дім, машину, оплатити навчання і т. д.);
• для підприємств, котрі можуть:
– тимчасово віддати свої вільні кошти за винагороду;
– позичити на ринку кошти, щоб розвивати бізнес;
– залучити інвесторів у свій бізнес;
• для держави, котра також може позичити на певний термін кошти в населення і підприємств, щоб покрити свої витрати;
• для фінансових посередників, котрі працюють на ринку, щоб допомогти тим, у кого є вільні кошти, їх вкласти, а тим, хто їх потребує, їх знайти. За свої послуги посередництва вони отримують винагороду (комісійні).
Фінансовий ринок можна поділити на грошовий ринок (money market), та ринок капіталів (capital market). І на одному, і на другому ринках відбувається пошук вільних коштів і їх розміщення. Однак на грошовому ринку кошти залучають і позичають на термін до одного року, а на ринку капіталів гроші перетворюють у різні інструменти, які на ринку перебувають довше (від 1 року і більше) або взагалі безстроково (наприклад, акції), а згодом обмінюють назад на гроші.
Розгляньте сегменти фінансового ринку (рис. 15.1).
Рис. 15.1. Структура фінансового ринку
Відповідно, ринок капіталів поділяють на фондовий ринок (ринок цінних паперів), де в обмін на гроші покупці отримують цінні папери, і ринок кредитів, де кредити видають на різні терміни і для різних потреб (див. попередні параграфи).
Що таке цінні папери, які бувають їх види, хто і для чого їх випускає
Фондовий ринок – та частина ринку капіталів, де гроші залучаються підприємствами, державою і місцевою владою через випуск і продаж на ринку цінних паперів. Ті суб’єкти, які випустили цінні папери, називаються емітентами, а ті суб’єкти, які їх купили, – інвесторами.
В Україні емітентами цінних паперів можуть бути:
Інвесторами на ринку можуть бути ті суб’єкти (перш за все населення, підприємства), котрі мають вільні кошти і готові вкласти їх у той чи інший вид цінного папера.
Цінний папір (ЦП) – це фінансовий інструмент, що гарантує їх власникові певну грошову або майнову винагороду.
Серед цінних паперів, які продають на українському фондовому ринку, можна виділити дві основні групи: пайові цінні папери і боргові цінні папери (рис. 15.2).
Рис. 15.2. Класифікація цінних паперів
Пайові цінні папери роблять покупця цих цінних паперів співвласником того бізнесу, який їх випустив (якщо це акції – то акціонерного товариства, а якщо інвестиційні сертифікати – то пайового інвестиційного фонду). Також власники пайових ЦП отримують право голосу при прийнятті важливих рішень у діяльності емітента й отримання частини прибутку від бізнесу у формі дивідендів.
Боргові цінні папери – такі цінні папери, випустивши які, емітент зобов’язується через певний термін викупити їх назад у покупця (інвестора) і при цьому не лише повернути ті гроші, які при купівлі заплатив інвестор, а й заплатити певну винагороду за користування цими грошима (проценти). Фактично емітент позичає гроші в інвестора на певний термін в обмін на цінні папери.
Найпоширенішими цінними паперами, які найчастіше випускають і купують (продають) на фондовому ринку, є акції та облігації.
Що таке акція і які права отримує її власник
Перш ніж говорити про акції, з’ясуймо, хто може емітувати (випускати) акції.
Отже, акції можуть випускати лише підприємства, створені як акціонерні товариства (АТ). Особливістю АТ є те, що ті особи, які вкладають у нього свої кошти і отримують в обмін на них акції, стають його співвласниками. Залучені кошти підприємство вкладає в розвиток бізнесу (купує обладнання, сировину чи якісь нові технології) і розвивається. А співвласники акціонерного товариства (акціонери) тепер уже володіють не грошима, а тим майном, яке за їхні гроші придбало акціонерне товариство.
Наприклад, якщо в підприємство тільки дві особи вклали 100 000 грн (кожен по 50 000 грн), то все куплене за ці кошти майно належить 50/50 його двом акціонерам.
Акція – це майновий цінний папір, випущений акціонерним товариством (АТ) і дає право її власникові:
- а) отримати частину прибутку АТ у формі дивідендів;
- б) право брати участь в управлінні АТ через голосування на зборах акціонерів.
А який інтерес акціонерам вкладати кошти в підприємство (АТ), тобто купувати його акції? Безперечно, такі операції на фінансовому ринку несуть певний ризик, бо якщо бізнес «прогорить» (буде невдалим), наші два інвестори втратять вкладені в акції гроші. Однак якщо бізнес, який вони фактично профінансували, придбавши акції підприємства, таки розвинеться, і підприємство стане прибутковим, вони від володіння його акціями отримають певну грошову вигоду.
Яку вигоду можуть отримати інвестори від купівлі акцій?
- Дохід у формі дивідендів – та частина прибутку, яку АТ віддає акціонерам після сплати всіх податків та інших обов’язкових платежів. Сума, яку АТ виплачує акціонерам як дивіденди, ділиться на кількість акцій АТ, відповідно, на кожну акцію припадає однаковий розмір дивідендів.
- Дохід від перепродажу акцій на ринку – у разі, якщо бізнес розвивається і є прибутковим, акції такого підприємства стають бажаними на ринку, оскільки покупці розуміють, що, заплативши за них гроші, вони в майбутньому матимуть право отримати частину прибутку АТ, тобто дивіденди. Таким чином, ціна акцій на ринку починає зростати, і якщо рік тому ви купили їх за 100 грн за шт., то тепер за них можете отримати вже більше, наприклад 120 грн за штуку. Ця нова ціна акцій на ринку називається курс акцій, і він постійно змінюється залежно від того, наскільки прибутковим є бізнес і скільки є охочих купити акції чи їх продати.
Для чого випускають боргові цінні папери
Основна мета – залучення додаткових коштів на певний період.
Які види облігацій існують в Україні
Облігація – це борговий цінний папір, який випускає емітент на певний термін, щоб залучити гроші інвестора і за це обіцяє певну винагороду (проценти).
В Україні облігації можуть випускати підприємства (корпоративні), держава (державні) і місцеві органи влади (муніципальні). Особливості облігацій відображено в табл. 15.1.
Особливості облігацій
Корпоративні
Державні (ОВДП) (облігації внутрішньої державної позики)
Муніципальні
муніципальні органи влади
випускають, щоб залучити на певний час кошти для розвитку бізнесу
випускаються, щоб профінансувати витрати бюджету
випускають з метою інвестування різних проектів розвитку міста
Рівень ризику і прибутковості
є менш ризикові, ніж акції підприємств, але і менш прибуткові
дуже надійні, бо їх викуп гарантується державою, однак і менш дохідні, ніж облігації підприємств
є менш надійні ніж державні, але і більш надійні ніж корпоративні, бо їх викуп гарантується майном міста;
за дохідністю є посередині між корпоративними і державними
Як розраховується дохід інвестора від інвестування коштів в облігації
Дохід інвестора від облігацій – це фіксований і зазначений на бланку облігації процент від номінальної вартості облігації.
Хто на ринку допомагає інвесторам купити чи продати цінні папери
В Україні, щоб купити чи продати цінні папери (перш за все акції та облігації), ви повинні звернутися до посередника – брокера. Брокером може бути спеціальна фірма (брокерська компанія) або банк (якщо він має ліцензію на здійснення брокерської діяльності).
Ви можете робити брокерові такі основні замовлення:
Перш ніж брокер почне виконувати ваші замовлення, ви повинні підписати один із договорів:
– договір про надання брокерських послуг – укладається, якщо ви робите лише разове замовлення купити чи продати цінні папери (чи один цінний папір);
– договір на брокерське обслуговування – укладається, якщо ви плануєте користуватися послугами брокера тривалий час.
У договорі має міститись інформація:
- про види послуг, які буде надавати брокер;
- термін виконання ваших замовлень;
- величину винагороди брокера за надані послуги (комісійні; як правило, це – від 0,2 до 1,5% від суми замовлення, але зазвичай не менше ніж 200 грн);
- умови отримання брокером від вас грошей для виконання ваших замовлень;
- величину штрафних санкцій (компенсації) у разі порушення умов договору однією зі сторін тощо.
Брокер не може обіцяти гарантований інвестиційний дохід від угоди купівлі (продажу) ЦП, яку він виконає на ваше замовлення. Весь ризик щодо правильності рішення купити чи продати цінний папір лежить лише на вас.
Куди звертаються брокери, щоб купити на ваше замовлення цінні папери
На ринках капіталів розвинених країн світу основне місце, де зустрічаються брокери, щоб купити чи продати цінні папери, – фондова біржа.
Однією з найбільших у світі є Нью-Йоркська фондова біржа. На біржі здійснюється купівля-продаж як акцій, так і інших цінних паперів. Щоб мати право укладати на ній угоди, брокер повинен купити там місце або звернутися до іншого брокера, котрий має на це право (купив місце). Вартість такого місця на цій біржі коштує близько 3 млн дол.
Робота біржі і її функції дуже схожі до роботи продуктового ринку.
Наприклад. Зранку, коли починає працювати ринок, туди приходять усі продавці, виставляють свій товар і вказують ціни. Ви, як покупець, приходите купити яблука. Вибираєте серед усіх продавців ті яблука, які вам найбільше підходять, і ту ціну, яка вас влаштовує. Однак якщо раптом ви не змогли знайти на ринку те, що вам треба, або ринкова ціна (ціна, за якою продають на ринку яблука) не та, яку ви готові заплатити, – ви можете прийти наступного дня або почекати якийсь час, можливо, ціна на яблука впаде, бо з’являться ще інші продавці (зросте конкуренція), і решта продавців буде теж вимушена продавати яблука вже на нижчою ціною.
Дуже схожі дії відбуваються і на фондовій біржі.
Зранку на неї приходять усі брокери і кожен виставляє ті цінні папери, які хоче продати, вказує на них ціну, і ті цінні папери, які хоче купити, вказавши ціну, за якою він готовий їх купити. Тоді працівники біржі узгоджують ціни продавців і покупців цінних паперів і визначають на кожен вид цінного папера його ринкову ціну та допомагають брокерам укласти угоди і здійснити розрахунки за куплені-продані цінні папери. Якщо раптом з’являються ще більше брокерів, які продають, наприклад, акції «Київстару», але брокерів, які хочуть їх купити, не стає більше, тоді ринкова ціна на акції «Київстару» падає. І вже ті брокери, які мають замовлення від клієнтів купити акції «Київстару», зможуть купити їх за нижчою ціною, ніж була раніше на ринку.
При цьому роль біржі дуже важлива, бо тут чітко видно:
- яка сьогодні ціна та ті чи інші цінні папери;
- хто хоче продати, а хто – купити;
- чи змінилися ціни щодо вчорашнього дня тощо.
Працівники біржі перевіряють, чи на рахунках брокерів справді є гроші і цінні папери, тобто чи вони можуть реально укласти угоду і за неї розрахуватись.
Зверніть увагу на функції фондової біржі, котра є місцем зустрічі брокерів (рис. 15.3).
В Україні через фондові біржі укладається досить мало угод, на відміну від розвинених країн, де фондові біржі – основне місце торгів цінними паперами. До торгів на фондових біржах в Україні допускають лише цінні папери (в основному акції та облігації) великих, прибуткових і надійних емітентів та цінні папери держави.
Рис. 15.3. Схема укладення угоди на фондовій біржі
Водночас більшість українських брокерів укладають між собою угоди на позабіржовому ринку.
Позабіржовий ринок – це коли брокери домовляються про купівлю (продаж) цінних паперів між собою без посередництва біржі. Вони можуть вести переговори про цінні папери (менш надійні і прибуткові) та їх ціни:
- зустрівшись особисто в офісі брокера, у кафе чи ще десь;
- телефоном;
- через Інтернет тощо.
Зверніть увагу на основні відмінності між біржовим і позабіржовим ринком (табл. 15.2).
Відмінні риси біржового і позабіржового ринків
Біржовий ринок
Позабіржовий ринок
• В основному перепродають цінні папери (акції і облігації) престижних фірм.
• Офіційну ціну на той чи інший цінний папір визначають працівники біржі, узгоджуючи заявки брокерів на купівлю і продаж того чи іншого ЦП. Тоді ринкові ціни оприлюднюють на електронному табло в приміщенні біржі.
• Наявність грошей і цінних паперів на рахунках у брокерів перевіряє фондова біржа. Біржа дає свого роду гарантію, що ті, хто допущений до торгів, є надійними і платоспроможними партнерами.
• Емітенти розміщують щойно випущені (нові) цінні папери через брокерів серед невеликої кількості інвесторів.
• Брокери напряму узгоджують між собою ціни, за якими готові купити і продати ЦП. Причому вони можуть і не знати, що на ринку є ще інші учасники, які мають ті ж ЦП і продають їх дешевше.
• Брокери самостійно перевіряють тих, з ким мають справу. Як правило, вони працюють із невеликою кількістю перевірених партнерів (великими банками, брокерськими фірмами).
Біржовий ринок
Позабіржовий ринок
• Укладення угоди щодо купівлі-продажу ЦП відбувається досить швидко. Однак тут ви можете придбати лише ті ЦП, які є в наявності у брокерів, котрі працюють через біржу.
• Інформація про те, які угоди і на яку суму було укладено на біржі, щодня оприлюднюється на сайті біржі і всі охочі можуть її побачити.
• Отримавши замовлення від клієнта на купівлю цінного папера, брокер може витратити багато часу, поки знайде іншого брокера, який має ці цінні папери на продаж.
• Інформація про те, які угоди були укладені, і вартість ЦП не розголошується.
Що таке інтернет-торгівля цінними паперами
Узагалі в Інтернеті торгувати можна чим завгодно, і цінними паперами теж. Тобто зайшовши на сайт біржі (яка пропонує послуги інтернет-трейдингу), ви в режимі он-лайн можете робити заявки щодо купівлі-продажу цінних паперів.
Для того, щоб скористатися послугою інтернет-трейдингу, вам потрібно обрати фондову біржу, на якій ви хочете торгувати і здійснити такі кроки.
Крок 1: Обрати брокерську компанію.
Торгувати на біржі ви можете лише через брокера. Отже, перш за все вам слід обрати брокера, який має право надавати послуги інтернет-торгівлі на цій фондовій біржі. Він повинен мати сертифіковану брокерську систему і зможе підключити вас і ваш комп’ютер до торгівельної системи біржі.
Обрати брокера ви можете зі списку он-лайн брокерів, який розміщений на веб-сайті фондової біржі.
Слід пам’ятати, що інвестор може здійснювати торгівлю ЦП на біржі виключно через брокера – члена фондової біржі (он-лайн брокера). Тарифи і брокерська комісія за надані послуги визначаються кожним окремо (як правило – це відсотки від суми укладеної угоди – від 0,02 до 1% і фіксована місячна плата за користування системою – від 100 до 200 грн щомісяця).
Фондовій біржі інвестор уже нічого не платить (усе включено в тарифи брокера)!
Крок 2: Отримати доступ до торгів.
Для доступу до торгів потрібно заповнити пакет документів, який, як правило, розміщено на веб-сайті он-лайн брокера (тобто брокера, через якого ви оформлятимете свої заявки), підписати договір на обслуговування, відкрити торгівельний рахунок у брокера і встановити програмне забезпечення (торгівельну систему). Після чого брокер надасть вам код доступу: логін і пароль. В Україні брокери працюють через брокерські торгівельні системи: Quik, Smart Trade, NetInvestor, Alor Trade.
Крок 3: Обрати цінні папери, якими плануєте торгувати.
У цьому може допомогти брокер. Він надасть консультації, які цінні папери ви можете купити на обраній вами біржі, які є ризики і скільки початково грошей треба мати, щоб почати торги (стартовий капітал).
Для прикладу, на одній із фондових бірж України – Фондовій біржі ПФТС (Першій фондовій торговельній системі) щоденно здійснюється торгівля більше ніж 800 цінними паперами вітчизняних емітентів, у т. ч. акціями таких провідних компаній, як ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укртелеком», ПАТ «Концерн Стирол», ПАТ «Мотор Січ».
Крок 4: Поповнення торгівельного рахунку.
Для того, щоб брокер міг реально виконати ваше замовлення купити ЦП, він повинен мати гроші. Тому ви переказуєте зі свого банківського рахунку ту суму, яку хочете інвестувати (купити ЦП), на ваш торгівельний рахунок у брокера.
Крок 5: Укладення угод.
Після всіх вищеперелічених кроків ви через Інтернет підключаєтесь до встановленої на вашому комп’ютері торгівельної системи і можете оформляти замовлення брокерові, щоб він купив для вас той чи інший цінний папір. Усе відбувається дуже швидко в режимі он-лайн (ви зробили замовлення – брокер одразу ж купив!).
Як оподатковуються ваші доходи, отримані від операцій із цінними паперами
Оподаткуванню підлягає дохід інвесторів, який вони отримують як:
- інвестиційний дохід (ціна продажу ЦП мінус ціна купівлі ЦП, мінус комісійні брокера). Ставка податку – 15% для фізичних осіб і 23% – для юридичних осіб;
- дивіденди. Ставка податку – 5% від суми дивідендів, яку отримала фізична особа;
- відсотки, отримані власником облігації (фізичною особою) від їх емітента. Ставка податку – 5% від суми отриманих відсотків.
Слід пам’ятати, що інвестор (фізична особа) сам виступає податковим агентом і повинен самостійно розрахувати свій дохід і суму податків, заповнити податкову декларацію та до 1 квітня наступного року обов’язково заплатити суму податків.
1. Ринок капіталів є частиною фінансового ринку, де гроші позичають на довший термін; його поділяють на кредитний ринок, де гроші передають у користування через різні середньо- і довгострокові кредити, і фондовий ринок, де позичальники (держава, підприємства, місцеві органи влади) випускають цінні папери і продають їх в обмін на гроші.
2. Цінні папери – фінансові інструменти, що гарантують їх власникові певну грошову або майнову винагороду. Пайові цінні папери (акції і інвестиційні сертифікати) роблять інвестора співвласником майна емітента, який їх випустив, а боргові цінні папери випускають на певний термін і обіцяють інвесторам не лише через якийсь час повернути вкладені в ці ЦП гроші, а й заплатити певну винагороду (проценти).
3. Купувати (продавати) цінні папери в Україні можна лише через спеціального посередника – брокерську компанію. Для цього інвестор укладає з брокером договір на брокерське обслуговування. Брокер може купувати (продавати) цінні папери для інвестора або через фондову біржу, або на позабіржовому ринку.
4. Приватні інвестори можуть купувати цінні папери через Інтернет (послуга інтернет-трейдинг). Зайшовши на сайт біржі, яка пропонує послуги інтернет-трейдингу, інвестор у режимі он-лайн, через он-лайн брокера робить заявки щодо купівлі (продажу) цінних паперів.
5. Дохід, який отримує інвестор від операцій із цінними паперами, підлягає оподаткуванню. Загалом інвестор може отримати:
- а) інвестиційний дохід (ціна продажу ЦП мінус ціна купівлі ЦП, мінус комісійні брокера). Оподатковується за ставкою 15% від суми доходу для фізичних осіб і 23% – для юридичних осіб;
- б) дивіденди. Оподаткуванню підлягають виплачені дивіденди. Ставка податку – 5% від суми дивідендів, яку отримала фізична особа;
- в) відсотки за облігацією, отримані фізичною особою від їх емітента. Ставка податку – 5% від суми отриманих відсотків.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ
- 1. Яка мета існування фінансового ринку?
- 2. Які цінні папери існують в Україні, які основні відмінності між ними?
- 3. Що таке акції та які права отримує власник акції?
- 4. В якому разі ви можете отримати дивіденди?
- 5. Яка роль брокера (брокерської компанії) на ринку?
- 6. Що таке фондова біржа?
- 7. У чому полягає ідея інтернет-трейдингу?
- 8. Які джерела доходів від цінних паперів і як вони оподатковуються?
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
- 1. Чому акції називають найбільш ризиковими цінними паперами?
- 2. Які недоліки може мати торгівля ЦП на біржі, а які – торгівля на позабіржовому ринку?
- 3. Які, на вашу думку, переваги дає інвесторові інтернет-торгівля?
СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
Акція – майновий цінний папір, випущений акціонерним товариством (АТ), дає право її власникові:
- а) отримати частину прибутку АТ у формі дивідендів;
- б) право брати участь в управлінні АТ через голосування на зборах акціонерів.
Брокер (брокерська компанія) – посередник, який на замовлення інвестора купує (продає) на ринку цінні папери.
Дивіденди – щорічний дохід від акцій АТ, який розподіляють між акціонерами і виплачують із прибутку після сплати всіх податків та інших обов’язкових платежів.
Інвестиції – вільні кошти чи майно, які вкладають у певні об’єкти з метою отримання від них прибутку.
Курс акцій – ціна, за якою її можна купити.
Номінальна вартість цінного папера – це його вартість на момент випуску, що вказується на цінному папері.
Облігація – борговий цінний папір, який випускає емітент на певний термін, щоб залучити гроші інвестора, і за це обіцяє певну винагороду (проценти).
Ринок капіталів – частина фінансового ринку, де гроші позичають і заощаджують на термін, довший ніж один рік, через випуск і продаж (купівлю) різних фінансових інструментів.
Фінансові інструменти – такі документи, власники яких мають право отримати певну грошову винагороду від їх володіння чи від їх продажу на фінансовому ринку.
Фондова біржа – місце, де брокери купують і продають цінні папери.
Цінні папери – фінансові інструменти, що гарантують їх власникові певну грошову або майнову винагороду.
У чому відмінності позабіржового ринку від біржового?
Ми вже коротко згадали про основні особливості позабіржового ринку, але розкласти все по «поличках» не буде зайвим. Отже, біржовий і позабіржовий ринки прекрасно співіснують між собою і не заважають один одному. Так в чому ж особливості нашого «героя»? По-перше, на позабіржовому ринку продаються цінні папери самих різних підприємств, як великих і вже сформованих, так і новачків, які не можуть «пробратися» навіть на регіональні біржі. По-друге, на позабіржовому ринку угоди можна здійснювати з будь-якою кількістю цінних паперів – тут не буває повних або неповних лотів. По-третє, торгувати на такому ринку можна завжди і з будь-якої точки планети. Головна умова – наявність необхідної суми на рахунку і якісного зв’язку з глобальною мережею. Крім цього, позабіржовий і біржовий ринки мають відмінності в особливостях торгівлі і способах укладення угод. Так, позабіржовий ринок можна умовно розділити на неорганізований і організований. На організованому ринку діють спеціальні правила. Це потужна система з голосними торгами, можливістю складання заявок, наявністю якісного торгового обладнання. В якості учасників ринку часто виступають професійні посередники. У свою чергу, у неорганізованого ринку немає особливих правил – торги ведуться стихійно, результати ніде не відображаються. Учасники такої біржі торгують на свій страх і ризик.
Як відбувається торгівля на позабіржовому ринку?
Щоб зрозуміти суть позабіржового ринку, давайте розберемося з тонкощами торгівлі на ньому. Зокрема виділимо, що дана система має на увазі два основних види взаємодій:
– по-перше, між покупцем і дилером;
У цьому випадку продаж акції від одного до іншого відбувається з метою подальшого продажу. Хто такі дилери? По суті, це звичайні посередники, які надають допомогу в оформленні угоди. Часто дилери виступають в ролі принциповий. У цьому випадку угода може виконуватися за свій рахунок і від імені дилера. При цьому останній здійснює покупку цінних паперів зі знижкою, а продаж – з комісією. У ситуації, коли дилер бере заявку з боку потенційного покупця, він вказує свою вартість, яка сформована з двох основних складових:
- 1) Реальною вартості продажу (найчастіше мова йде про ринкову ціну);
- 2) Комісії, яка покриває існуючі витрати і гарантує хоча б невеликий прибуток. Зокрема, націнка може бути різною.
Найчастіше вона становить близько 5% від вартості цінного паперу. Якщо мова йде про продаж активу невідомої компанії, то ризики істотно зростають. Як наслідок, підскакує і комісія. Таким чином, дилер заробляє на спреді – різниці між купівлею і продажем.