Сергей Шойгу – биография, новости, личная жизнь

Сергей Кужугетович Шойгу. (тув. Сергей Күжүгет оглу Шойгу). Родился 21 мая 1955 года в Чадане Тувинской автономной области. Российский политический, военный и государственный деятель. Председатель Государственного комитета РСФСР и Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий (1991-1994). Глава МЧС России (1994-2012). Губернатор Московской области (2012). Министр обороны Российской Федерации (с 6 ноября 2012). Генерал армии (2003). Герой Российской Федерации (1999). Заслуженный спасатель Российской Федерации (2000). Президент Русского географического общества (с 2009).

Сергей Шойгу родился 21 мая 1955 года в Чадане Тувинской АО.

По национальности – тувинец.

Отец – Кужугет Серээевич Шойгу (24.09.1921 – 01.12.2010), урожденный Кужугет Шойгу Серээ оглу. Когда Кужугету Шойгу во взрослом возрасте оформляли документы, паспортистка поменяла местами имя и фамилию. Журналист, писатель, был редактором районной газеты, работал в партийных и советских органах, был секретарем Тувинского обкома КПСС, первым заместителем председателя Совета министров Тувинской АССР. Возглавлял тувинский госархив, написал повести «Время и люди», «Перо черного грифа», «Танну-Тыва: страна озер и голубых рек».

Мать – Александра Яковлевныа Шойгу (урожденная Кудрявцева; 08.11.1924 – 12.11.2011), родом из села Яковлево близ Орла, откуда незадолго до Великой Отечественной войны переехала на Украину (в Кадиевку, ныне город Стаханов Луганской области). Зоотехник, заслуженный работник сельского хозяйства Республики Тува, до 1979 года – начальник планового отдела Министерства сельского хозяйства республики, неоднократно избиралась депутатом Верховного Совета Тувинской АССР.

Старшая сестра – Лариса Кужугетовна Шойгу, депутат Государственной Думы 5,6 и 7 созывов от партии «Единая Россия».

Младшая сестра – Ирина Кужугетовна Захарова (1960 г.р.), врач-психиатр.

Городок Чадан, в котором он родился и вырос, возник на месте старого монастыря.

Сергей Шойгу в детстве с родителями и сестрами

По рассказам Сергея Шойгу, с ранних лет он был очень увлекающимся человеком, любителем приключений. Подростком мог перебежать Енисей во время ледохода по льдинам, ходил в горы в сорокаградусный мороз, обучился ездить на верблюде. “Все мое тувинское детство – это неукротимая жажда приключений”, – говорил он.

После пятого класса Шойгу взяли в его первую археологическую экспедицию. Страсть к археологии он сохранил на всю жизнь.

В 1972 году окончил среднюю школу. Планировал поступать в один вуз, но не прошел по возрасту. Тогда он поступил в Красноярский политехнический институт, который в 1977 году окончил его по специальности инженер-строитель. “Люблю строить, создавать что-то новое”, – отмечал Шойгу.

Срочную службу в армии не проходил.

Сергей Шойгу в молодости

С 1977 по 1978 год – мастер треста «Промхимстрой» (Красноярск).

С 1978 по 1979 год – мастер, начальник участка треста «Тувинстрой» (Кызыл).

В 1979-1984 годах – старший прораб, главный инженер, начальник строительного управления СУ-36 треста «Ачинскалюминстрой» (Ачинск).

В 1984-1985 годах – заместитель управляющего трестом «Саяналюминстрой» (Саяногорск).

В 1985-1986 годах – управляющий трестом «Саянтяжстрой» (Абакан).

С 1986 по 1988 год – управляющий трестом «Абаканвагонстрой» (Абакан).

С 1989 по 1990 год – инструктор Красноярского крайкома КПСС (Красноярск).

В 1990 году переехал в Москву, где с 1990 по 1991 год – заместитель председателя Государственного комитета РСФСР по архитектуре и строительству.

С 1991 года стал председателем Российского корпуса спасателей, председателем Государственного комитета РСФСР по чрезвычайным ситуациям. С 1991 по 1994 год – первый председатель нового Государственного комитета Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий.

В 1992 году назначен заместителем главы временной администрации на территории Северной Осетии и Ингушетии во время осетино-ингушского конфликта.

26 апреля 1993 года главе МЧС России Сергею Шойгу в порядке переаттестации присвоено звание генерал-майор. Звание присвоено после воинского звания «старший лейтенант запаса» без соблюдения очередности присвоения офицерских званий.

В ночь с 3 на 4 октября 1993 года по просьбе Егора Гайдара обещал выделить для него 1000 автоматов с боезапасом из подведомственной ему системы гражданской обороны.

С 1993 по 2003 год – председатель Национальной комиссии Российской Федерации по проведению международного десятилетия ООН по уменьшению опасности стихийных бедствий.

В 1994-2012 годах – министр Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий. Одновременно, с 10 января по 7 мая 2000 года – заместитель председателя Правительства Российской Федерации. В должности министра по чрезвычайным ситуациям руководил многими спасательными и гуманитарными операциями МЧС России. Неоднократно был назван гражданами России как самый популярный министр, деятельность которого одобряет большинство россиян.

В 1996 году защитил диссертацию «Организация государственного управления при прогнозировании чрезвычайных ситуаций в целях уменьшения социально-экономического ущерба» в РАНХиГС на соискание ученой степени кандидата экономических наук.

В 1996 году – куратор избирательной кампании президента Российской Федерации в субъектах Российской Федерации.

С 1996 года – член Совета Безопасности Российской Федерации (с 2012 года – постоянный член Совета Безопасности Российской Федерации).

В 2000 году возглавил партию «Единство», которая позже вместе с партиями «Отечество» (Юрий Лужков) и «Вся Россия» (Минтимер Шаймиев) была преобразована в партию «Единая Россия».

7 мая 2003 года ему присвоено воинское звание генерал армии.

С 15 октября 2003 года – член Морской коллегии при Правительстве Российской Федерации. С ноября 2009 года – президент Русского географического общества. С октября 2010 года – Член Национального антитеррористического комитета России. С июля 2011 года – член Межведомственной комиссии по противодействию экстремизму в Российской Федерации. До 30 июня 2011 года являлся председателем совета директоров федерального сетевого оператора в сфере навигационной деятельности «НИС ГЛОНАСС».

4 апреля 2012 года предложен партией «Единая Россия» Президенту России кандидатом на должность губернатора Московской области. 5 апреля 2012 года кандидатура Шойгу единогласно поддержана Московской областной думой. Вступил в должность 11 мая 2012 года, после того, как истек срок полномочий прежнего губернатора Бориса Громова.

6 ноября 2012 года генерал армии Сергей Кужугетович Шойгу назначен министром обороны Российской Федерации вместо отправленного в отставку Анатолия Сердюкова. По словам пресс-секретаря председателя правительства Натальи Тимаковой, Шойгу к назначению министром обороны рекомендовал Дмитрий Медведев. Одновременно назначен заместителем руководителя межведомственной рабочей группы при Президенте России по контролю за выполнением государственного оборонного заказа и реализацией государственной программы вооружения.

После вступления в должность министра Шойгу начал кардинальную реформу Вооруженных Сил России. Была значительно увеличена интенсивность боевой подготовки, предприняты (с целью выявить реальное состояние дел в Вооруженных Силах) неоднократные внезапные проверки боеготовности, созданы Силы специальных операций, возвращены на службу многие несправедливо уволенные офицеры, отменена демилитаризация военной медицины. За год набор в военные училища и академии увеличился в 7,5 раза, а в ВУЗах без военных кафедр по инициативе нового министра были созданы научные роты (что позволяет студентам этих ВУЗов отслужить в армии без отрыва от обучения), в России увеличивается количество кадетских и суворовских училищ.

По инициативе Шойгу создаются Арктические войска, предназначенные для обеспечения безопасности арктического региона России; ежегодно проводятся Армейские Международные Игры и развивается армейский спорт; строится крупнейший и единственный в своем роде военно-патриотический парк «Патриот».

Способность Вооруженных Сил России противостоять внешним угрозам проявилась во время событий февраля-марта 2014 года в Крыму. Президент Российской Федерации Владимир Путин дал высокую оценку действиям Вооруженных Сил в это время, когда Министерство обороны РФ (действуя под видом усиления охраны российских военных объектов в Крыму) перебросило на полуостров спецподразделения Главного разведуправления и силы российской морской пехоты; эти подразделения обеспечили разоружение находившихся в Крыму украинских частей.

Сергей Шойгу мотивировал действия Минобороны РФ в Крыму «угрозой жизни мирного населения и опасностью захвата экстремистами российской военной инфраструктуры» и подчеркнул, что «благодаря высоким моральным волевым качествам, хорошей подготовке и выдержке российских военнослужащих удалось не допустить кровопролития», причем в ходе этих действий «Российская Федерация не нарушила ни одного двустороннего договора с украинской стороной, а также своих международных обязательств».

В сентябре 2015 года включен в санкционный список Украины. В сентябре 2016 года Печерский районный суд Киева выдал санкцию на задержание Сергея Шойгу.

К 2015 году Вооруженные Силы Российской Федерации становятся второй по боевой мощи армией в мире.

С 30 сентября 2015 года под его руководством проводится военная операция России в Сирии. Операция осуществляется силами созданных 1 августа 2015 года Воздушно-космических сил при поддержке ВМФ России. 7 октября 2015 года Президент России Владимир Путин во время проходившей в Сочи рабочей встречи с Шойгу, подводя итоги первой недели операции, в очередной раз дал высокую положительную оценку работе Министерства обороны РФ: как действиям министерства в целом, так и боевым операциям, проводимым российскими летчиками из размещенной в Сирии авиагруппы, которые наносили с воздуха удары по заданным целям, и моряками Каспийской флотилии, которые выполнили стрельбы крылатыми ракетами «Калибр» из акватории Каспийского моря и успешно поразили все намеченные цели.

Цитаты Сергея Шойгу:

– Сработаемся с любым, кого выберут люди, даже если люди выберут циркового коня. Лишь бы он работал, а не просто хвостом махал.

– Реформе армии нужен здравый смысл.

– Вернитесь в историю. Если сами не читаете – спросите у дедушек: каково это – разговаривать с Россией с позиции силы. Они, наверное, смогут рассказать.

– Старая песня была из замечательного фильма “Следствие ведут знатоки” – “Если кто-то кое-где у нас порой. ” Непонятно кто, непонятно где и какой порой.

– Я считаю, что столицу надо переносить куда-то дальше, в Сибирь. Ну, мне так кажется.

– Для того чтобы на культуру были деньги, мы будем много тренироваться, чтобы танцевать польку-бабочку в министерстве финансов и выбивать пыль из ковров министерства экономики.

– Очень не люблю таких обобщений, когда после слова “чиновник” не ставят фамилию, а сразу ставят “вороватый”.

– Он (Каддафи) был достойным воином и хорошим парнем. Жалко человека, но вот такие демократические методы борьбы с властью.

– Скажет завтра президент – надо пойти старшим егерем, ну об этом, конечно, можно только мечтать, ну пойду егерем, ну а что? Это, на мой взгляд, и является главным принципом командной работы.

– Недавно большой шум поднялся о том, что мы куда-то не туда поставили “Искандеры”. На территории РФ куда хотим, туда и ставим.

– С глубоким сожалением отмечаю, что сценарий, разработанный по типу “арабской весны”, применен в этой стране (Украине).

– Что касается утверждений об использовании российского спецназа в событиях на Украине, скажу лишь одно – трудно искать черную кошку в темной комнате, особенно если ее там нет. Тем более, глупо, если эта кошка умная, смелая и вежливая.

– Не нужно путать мировой порядок с “американским. ” Всякий раз, наступая на грабли и в Ираке, Афганистане, Ливии, других странах, в Пентагоне вместо выводов лишь укрепляют свой лоб.

Рост Сергея Шойгу: 175 сантиметров.

Личная жизнь Сергея Шойгу:

Жена – Ирина Александровна Шойгу (урожденная Антипина), президент компании «Экспо-ЭМ», занимающейся бизнес-туризмом (среди главных клиентов – МЧС России).

В браке родились две дочери – Юлия и Ксения.

Сергей Шойгу и жена Ирина

Старшая дочь – Юлия Сергеевна Шойгу (род. 1977) – директор Центра экстренной психологической помощи МЧС России (с 2002 года). Замужем, супруг – Алексей Юрьевич Захаров (род. 1971) – заместитель Генерального прокурора Российской Федерации, бывший прокурор Московской области.

Юлия Шойгу – дочь Сергея Шойгу

Младшая дочь – Ксения Сергеевна Шойгу (род. 1991). Окончила экономический факультет МГИМО. Автор идеи и руководитель проекта «Гонка героев», входит в Главный штаб ВВПОД «Юнармия».

27 октября 2015 Фонд борьбы с коррупцией опубликовал расследование о земельных участках, находящихся во владении семьи Шойгу. В нем со ссылкой на данные выписки ЕГРП утверждалось, что дочь главы Минобороны Ксения в 2009 году (когда ей исполнилось 18 лет) купила два участка общей стоимостью $9 млн в районе Рублево-Успенского шоссе. В 2010 году собственником одного из участков стала Елена Антипина, которая, по данным ФБК, является сестрой матери Ксении Шойгу, через два года выкупившая второй участок. Сотрудники фонда отмечали, что покупка участков в момент восемнадцатилетия Ксении Шойгу позволило отцу больше не указывать их в собственной декларации о доходах.

Однако руководитель отдела по связям с общественностью оргкомитета спортивной акции «Гонка героев» Игорь Юртаев, развитием которой занимается Ксения Шойгу, заявил о не соответствии данных действительности. На вопрос, является ли Елена Антипина тетей Ксении Шойгу, представитель ответил: «Не обладаю такой информацией». На вопрос, имеет ли указанная в реестре бывший собственник участка Ксения Шойгу отношение к дочери министра обороны или приходится ей полной тезкой, он пообещал ответить письменно. В ноябре сотрудник ФБК Георгий Албуров сообщил об изменении Росреестром информации о владениях семьи министра обороны Сергея Шойгу. Теперь в качестве собственника земель с момента их приобретения указана свояченица министра Елена Антипина, при этом «дату получения участков Антипиной менять не стали, поэтому информация о владельцах за несколько лет просто отсутствует».

Сергей Шойгу и дочь Ксения

Увлекается изучением истории России петровского времени и 1812-1825 годов (война с французами и декабристы).

Любит спорт. В хоккее болеет за «ЦСКА». Является игроком Ночной хоккейной лиги и ХК «ЦСКА». На уникальном проекте «ЦСКА – Спартак. Противостояние», в котором принимают участие ветераны хоккея, известные политики и юные хоккеисты-воспитанники школ ЦСКА и Спартака.

Играет в футбол, болеет за московский «Спартак». В марте 2016 года, вместе с Сергеем Лавровым презентовал Народную футбольную лигу России, призванную объединить любителей этого вида спорта со всей страны.

Коллекционирует сабли, кинжалы, палаши, индийские, китайские и японские самурайские мечи.

Любит авторскую песню, играет на гитаре. В число его увлечений также входят рисование акварелью, графика, изготовление поделок из дерева.

Награды и звания Сергея Шойгу:

– Герой Российской Федерации – за мужество и героизм, проявленные при исполнении воинского долга в экстремальных ситуациях (20 сентября 1999);
– Орден Святого апостола Андрея Первозванного с мечами за отличия в боевых действиях (2014, дата награждения неизвестна, указ не опубликован);
– Орден «За заслуги перед Отечеством» II степени (28 декабря 2010) – за заслуги перед государством и многолетний добросовестный труд;
– Орден «За заслуги перед Отечеством» III степени (21 мая 2005) – за большой вклад в укрепление гражданской обороны и заслуги в предотвращении и ликвидации последствий стихийных бедствий;
– Орден Александра Невского (2014);
– Орден Почета (2009) – за заслуги перед государством и большой вклад в совершенствование системы обеспечения безопасности Российской Федерации в области гражданской обороны, защиты населения и территорий от чрезвычайных ситуаций;
– Орден «За личное мужество» (февраль 1994);
– Медаль «Защитнику свободной России» (март 1993);
– Медаль «60 лет Победы в Великой Отечественной войне»;
– Медаль «В память 850-летия Москвы»;
– Медаль «В память 300-летия Санкт-Петербурга» (2003);
– Почетное звание «Заслуженный спасатель Российской Федерации» (18 мая 2000) – за заслуги в предотвращении и ликвидации последствий аварий, катастроф и стихийных бедствий;
– Медаль «В память 1000-летия Казани» (август 2005);
– Медаль «60 лет Победы в Великой Отечественной войне» (2005);
– Благодарность Президента Российской Федерации (1993);
– Благодарность Президента Российской Федерации (17 июля 1996) – за активное участие в организации и проведении выборной кампании Президента Российской Федерации в 1996 году;
– Благодарность Президента Российской Федерации (22 февраля 1999) – за большой вклад в укрепление обороноспособности страны и в связи с Днем защитников Отечества;
– Благодарность Президента Российской Федерации (30 июля 1999) – за активное участие в реализации плана политического урегулирования конфликта между Союзной Республикой Югославией и НАТО и оказании гуманитарной помощи населению Союзной Республики Югославии;
– Почетная грамота Правительства Российской Федерации (16 апреля 2000) – за заслуги перед государством и многолетний безупречный труд;
– Благодарность Правительства России (21 мая 2005) – за заслуги в совершенствовании гражданской обороны и личный вклад в дело защиты населения от последствий стихийных бедствий, катастроф и оказания помощи пострадавшим;
– Наградное и именное оружие: 9-мм пистолет Ярыгина;
– Почетный гражданин Республики Тыва (2015) – за выдающиеся заслуги перед Республикой Тыва и личный вклад в ее развитие;
– Почетный гражданин Республики Хакасия (2015);
– Орден Республики Тыва;
– Орден «Буян-Бадыргы» 1 степени (Тыва, 2012) – за особый вклад в социально-экономическое развитие Тувы;
– Орден «За заслуги перед Хакасией» (10 сентября 2007);
– Почетный крымчанин (2014);
– Орден «За заслуги перед Алтайским краем» 1 степени (Алтайский край, 2011) – за оказание практической помощи в деле предотвращения и ликвидации стихийных бедствий;
– Орден «За заслуги» (Ингушетия, 2007);
– Знак отличия «За заслуги перед Московской областью» (24 декабря 2007);
– Медаль «Во Славу Осетии» (Республика Северная Осетия – Алания, 2005);
– Почетный гражданин Кемеровской области (2005);
– Медаль «За заслуги перед Ставропольским краем» (январь 2003);
– Почетный гражданин Республики Саха (Якутия) (2001);
– Орден «За верность долгу» (Крым) (20 мая 2015 года) – за самоотверженное служение делу обеспечения безопасности страны, граждан России, ответственность, высокий профессионализм и в связи с 60-летием со дня рождения;
– Медаль «За укрепление боевого содружества» (ФПС);
– Медаль «За укрепление боевого содружества» (ФАПСИ);
– Медаль «200 лет Министерству обороны» (Минобороны России);
– Почетный знак Центральной избирательной комиссии Российской Федерации «За заслуги в организации выборов» (9 апреля 2008 года) – за активное содействие и существенную помощь в организации и проведении избирательных кампаний в Российской Федерации;
– Медаль «За возвращение Крыма»;
– Медаль «За отличие в ликвидации последствий чрезвычайной ситуации» (МЧС России);
– Медаль «За заслуги в обеспечении национальной безопасности» (Совет безопасности Российской Федерации);
– Орден «Данакер» (Киргизия, 21 мая 2002 года) – за большой вклад в укрепление дружбы и сотрудничества между Российской Федерацией и Кыргызской Республикой;
– Медаль «Данк» (Киргизия, 22 января 1997 года) – за вклад в развитие и укрепление сотрудничества Кыргызской Республики с Российской Федерацией и в связи с 5-летием образования Содружества Независимых Государств;
– Большой крест ордена Заслуг pro Merito Melitensi (Мальтийский орден, 5 июля 2012 года) – за милосердие, спасение и помощь;
– Орден Сербского флага I степени (июль 2012 года);
– Орден «За заслуги в области обеспечения национальной безопасности» (Венесуэла, 11 февраля 2015 года);
– Медаль «Большой крест Армии Никарагуа» (Никарагуа, 12 февраля 2015 года) – за заслуги перед народом республики;
– Орден Красного Знамени (Монголия) – за заслуги в подготовке кадров, проведении совместных военных учений и военно-техническом сотрудничестве с Республикой Монголия;
– Орден преподобного Сергия Радонежского I степени (18 июля 2014 года) – Во внимание к помощи, оказываемой Троице-Сергиевой лавре;
– Орден Святого Саввы I степени (Сербская православная церковь, 2003);
– Лауреат Премии Андрея Первозванного 1997 года – за блестящее решение в кратчайшие сроки задачи формирования общероссийской службы «помощи и спасения», ставшей для миллионов людей символом надежности и надежды;
– Лауреат Премии Владимира Высоцкого «Своя колея» 1998 года – за поиск своих оригинальных решений, активность творческой самоотдачи и высокий профессиональный уровень;
– Лауреат Национальной общественной премии имени Петра Великого 1999 года – за эффективное управление и развитие национальной системы гражданской безопасности России;
– Академик Академии проблем качества Российской Федерации, Международной академии наук по экологической безопасности, Российской и Международной инженерных академий.

Звання шойгу в даний час. Шойгу Сергій Кужугетович: життя у фактах та датах

Згідно з рішенням президента РФ від 7 листопада 2012 року на посаду голови Міністерства оборони вступив Сергій Кужугетович Шойгу. На його погонах розташована одна велика зірка, то яке звання у Шойгу? Для відповіді це питання потрібно розібратися в генеральських погонах і що має розташовуватися. На думку багатьох, дивлячись на погони глави Міністерства оборони РФ він має звання маршала. Чому у Шойгу погони маршала, а звання генерал армії? На даний момент, це найвище звання в армійській ієрархії збройних сил РФ.

З 1974 по 1993 наявність такої зірки на погонах означало те, що її володар має звання маршала. Але з указом Бориса Миколайовича Єльцина в 1997 році було прийнято постанову про носіння чотирьох невеликих зірок генерала армії, які можна було бачити на погонах голови Міністерства оборони. Звання маршала був скасовано, але у наступні роки воно нікому не присвоювалося.

На погонах Шойгу зараз розташована одна зірка. Відповідно до указу В.В. Путіна, про те, що всі зірки на генеральських погонах замінюються однією великою 4 сантиметри, як у маршала. Але яке офіційне звання у Шойгу зараз? На даний момент він має звання вище, ніж у головнокомандувача В.В. Путіна. Президент Російської Федерації має звання полковника, в якому його було звільнено з ФСБ, отримавши посаду президента. Міністр оборони має звання генерала армії, але цей факт не впливає на його повноваження. Оскільки головнокомандувачем є президент, як і раніше, що армійське звання в нього нижче, ніж у С.К. Шойгу.

Як все починалося

Народився С.К. Шойгу у Тувінській республіці 21 травня 1955 року. Нащадок кочівників, які мешкають у цьому регіоні, за національністю він тувинець. Його батько мав посаду редактора районної газети і обіймав партійну посаду, а мати була заслуженим зоотехніком республіки Тува.

Генеральські погони Шойгу отримав 1995 року. Таким чином, з лейтенанта він переступив одразу до рангу генерал-майора. Такий стрибок обумовлений тим, що посаду, яку він обійняв під час утворення МНС, передбачала наявність звання генерала. У деяких випадках такий перехід допустимо у зв’язку з наявними заслугами перед державою.

1998 року його військове звання було підвищено до генерал-полковника, а через 5 років 2003 року він став генералом армії. Яке військове звання зараз має Шойгу? Наразі він перебуває у званні генерала армії, воно за ним так і збереглося.

Призначення посаду міністра оборони РФ

Попрацювавши деякий час на посаді губернатора міста Москви, 7 листопада 2012 С.К. Шойгу отримав призначення на посаду голови Міністерства оборони РФ. Пройшовши загартування на посаді Міністра МНС, він має багатий досвід у ухваленні рішень державної ваги. За словами В.В. Путіна така посада могла бути довірена лише людині з великою часткою відповідальності, яка здатна правильно підійти до здійснення тих планів, які країна має найближчим часом. Така довіра була надана С.К.Шойгу.

Судячи з подій, що відбулися останніми роками в РФ, президент не помилився з вибором. Вже через два дні 9 листопада перед урядом з’явився новий голова Міністерства оборони.

Вже першого року на своїй посаді Генерал Армії керував запуском ракети з космодрому Плесецьк. Завдяки роботі міністра оборони країна прийняла направлення на переозброєння армії, запроваджено нову армійську форму. Почали проводитися раптові перевірки боєздатності в різних військових з’єднаннях. С.К. Шойгу відродив Кантемирівську, Таманську та Преображенську дивізію, що є важливою частиною російської історії. У 2013 році за рішенням Шойгу було відновлено прийом курсантів до вищих військових вузів, який було припинено на три роки.

Велика золота зірка на погонах міністра оборони багатьох змушує думати, що військове звання Шойгу – маршал (така традиція, вихована довгою “однозірковістю” радянських маршалів у кінохроніках, художніх фільмах, військових фотоальбомах). Насправді, голова силового відомства з 2003 року перебуває в ранзі генерала армії. Маршальську зірку на погони військових цього рівня президент Путін визначив своїм указом нещодавно – у 2013 році.

Погони маршала РФ та генерала армії – у чому різниця?

Другий символ, розташований ближче до коміра кітеля, – червона зірка у вінку – свідчить про військове звання генерала армії. Далі йде та сама золота, на вигляд маршальська, вона має діаметр в сорок міліметрів. Така сама вишивається на погонах адмірала флоту. У при тому ж розмірі єдиної великої зірки вище за неї розміщується герб РФ, двоголовий орел.

Зірки на погонах нижчого генералітету мають удвічі менший діаметр – 20 міліметрів. Раніше, до лютого 2013 року, військове звання Шойгу дозволяло йому носити чотири таких зірочки. Три до цього дня прикрашаються погони генерал-полковника, двома – генерал-лейтенанта, однієї – генерал-майора.

Мерехтіння маршальських зірок

Чотирьохзірковість була узаконена 1943-го. Для того ж таки військового звання в тридцятитрирічний період, починаючи з 1974 року, була передбачена велика маршальська зірка. Саме так вона і сприймалася народною свідомістю, вихованою на кінохроніках Великої Перемоги. Потім, 1993-го, було скасовано військове звання маршала по а 1997-го Борис Миколайович Єльцин підписав указ про повернення традиції – розміщувати на погонах генерала армії чотири зірки.

Звання маршала РФ реформою 1997 року було скасовано. Проте з того часу і досі воно жодного разу нікому не присвоювалося (як сталінське генералісімуса, що чистилося у статутах до 1993 року, але ніким не успадковане).

Військове звання Шойгу зараз вище, ніж у президента РФ та в англійської королеви!

Вдягаючись у форму, носить скромні погони полковника (чин, у якому його було звільнено в запас із КДБ, нині – ФСБ). Тож формально військове звання Шойгу вище, ніж у президента. Але посада головнокомандувача збройних сил РФ пріоритетна.

Згадаймо, як і імператор Микола Другий керував державою у чині полковника. Це ж звання носять всі монархи Великобританії, що діють (не виключаючи імпозантну Єлизавету II, “приписану” до конногвардійського полку).

Дмитро Анатолійович Медведєв – також полковник запасу. Щодо взаємного “чинопочитання” у прем’єра з президентом – абсолютно рівноправний тандем. Вітати один одного при нагоді вони можуть як рівні за званням.

Небувала кар’єра Сергія Кужугетовича

Для отримання нинішнього чину потрібно, відповідно до Положення про порядок проходження військової служби (стаття 22), перебувати в армійських лавах (набравши їх рядовим) не менше 30 років. Від отримання лейтенанта (військове звання міністра оборони Шойгу, в якому він пішов у запас 1977-го) – не менше 26 років. Саме стільки й пройшло за календарем до 2003 року, коли 7 травня він став генералом армії.

Дивне полягає в тому, що генерал-майором Сергій Кужугетович став 26 квітня 1993 року, на той час за вислугою йому, згідно з існуючим порядком, належали лише погони. старшого лейтенанта, у кращому випадку – капітана (на військову службу він знову надійшов 1991 року). Якби офіцер безперервно і максимально успішно здійснював сходження армійської ієрархії, до цього часу він міг би дослужитися до полковника. Чи то Борис Єльцин “переплутав” звання, чи то заслуги перед країною настільки великі, проте багато військових звань Шойгу “проскочив транзитом”.

Звання лейтенанта Сегей Кужугетович отримав після закінчення Красноярського політеху. Всі сержантські щаблі, пов’язані з терміновою армійською службою, він благополучно пройшов. Таким чином, військові звання Шойгу складаються в карколомно короткий ланцюжок всього з п’яти ланок – від лейтенанта до послідовних генеральських чинів.

Генеральські щаблі

У цій частині сходження по чиновних сходах рекомендації армійського Положення були формально дотримані: через два роки, 5 травня 1995-го, Шойгу став генерал-майором, через три з половиною роки, 8 грудня 1998-го, – генерал-полковником. З 7 травня 2003 року і досі військові звання Шойгу “застопорилися” на високому рівні генерала армії. Власне, нелогічно було б присвоювати вищий маршальський чин голові міністерства за “полковницької стати” самого президента.

Володимир Володимирович Путін цурається тієї армійської помпезності, якої не зневажав свого часу Йосип Віссаріонович Сталін. Чутки про присвоєння президенту РФ маршальського звання виявилися передчасними. Тим більше, навряд чи буде відроджено в Росії чин генералісімуса або фельдмаршала (обидва сприймаються суто як приналежність історії). Тому нинішнє становище, швидше за все, протримається щонайменше до закінчення терміну президентства нинішнього глави держави.

Чи чекати на “спалахи наднової”?

Здається, саме словосполучення ” генерал армії ” сприймається на слух дуже солідно і має широкий семантичний підтекст: ватажок всієї російської армії, всіх збройних сил. Тож, мабуть, найближчим часом нові військові звання Шойгу в його блискуче короткому послужному списку не з’являться.

Але що буде, якщо Сергій Кужугетович ухвалить рішення балотуватися в президенти на наступний термін із схвалення провідної парламентської партії та благословення свого харизматичного попередника? Така перспектива дуже ймовірна, перехід від управління силами МНС до керівництва армією – одна з непрямих ознак “прохідної фігури” майбутнього кандидата.

Перехід на наступний рівень, підвищення статусу до президентського може стати ухваленням державного рішення про присвоєння С.К. Шойгу маршальського звання. І ось тоді над вишитою зіркою на погоні діаметром 40 мм з’явиться двоголовий орел, герб РФ.

Сергій Шойгу 13 серпня 2019 року

Міністр оборони РФ Сергій Шойгу 7 жовтня 2019 року

Військові Звання Сергія Шойгу

2003 – генерал армії (7 травня).

Нагородна та іменна зброя

Медаль «За повернення Криму»

Шойгу Сергій Кужугетович

Міністр оборони Росії (з 2012)

Губернатор Московської області (2012)

Міністр МНС Росії (1994-2012)

Голова ЦК НС Росії (1991-1994)

Член Вищої Ради ВПП “Єдина Росія”

Заслужений рятувальник Росії

07.10.2019 Сергій Шойгу провів телефонні переговори з міністром оборони США

Міністр оборони Російської Федерації генерал армії Сергій Шойгу 7 жовтня 2019 року з ініціативи американської сторони провів телефонні переговори з міністром оборони Сполучених Штатів Америки Марком Еспером. Тема та деталі розмови не розкриваються. Глави оборонних відомств двох країн провели переговори вперше після призначення Еспера головою Пентагону у липні 2019 року.

05.06.2019 Шойгу прибув до Анапи на засідання міністрів оборони СНД

Міністр оборони Росії Сергій Шойгу 5 червня 2019 року прибув до Анапи, де візьме участь у засіданні Ради Міністрів оборони держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. Нарада пройде на майданчику військового технополісу «ЕРА». У рамках зустрічі буде розглянуто понад 20 питань військової співпраці у форматі СНД.

30.05.2019 Шойгу відвідав командування Сухопутних військ Японії

Сергій Шойгу в рамках робочого візиту до Японії 30 травня 2019 року ознайомився з роботою бойового командування сухопутних військ Сил самооборони, яке дислокується в гарнізоні «Асака» в Токіо. Міністр оборони РФ став першим із іноземних глав військових відомств, що відвідав цей орган управління, який був сформований у березні 2018 року.

29.05.2019 Сергій Шойгу прибув із робочим візитом до Японії

Міністр оборони Росії Сергій Шойгу 29 травня 2019 року прибув із робочим візитом до Японії, де проведе двосторонні переговори з міністром оборони країни Такесі Івая. На порядку денному питання регіональної та глобальної безпеки, військово-політичної обстановки у регіоні, стан та перспективи двосторонньої взаємодії у військовій сфері.

Сергій Шойгу народився 21 травня 1955 року у місті Чадан, Республіка Тива. Після школи 1977 року закінчив Красноярський політехнічний інститут за спеціальністю «інженер-будівельник». Далі, юнак працював у будівельних трестах Красноярська, Кизила, Ачинська, Саяногорська та Абакана. За одинадцять років пройшов шлях від майстра до керуючого трестом. У цей час разом із групою ентузіастів створював добровільні рятувальні загони, які виїжджали до районів стихійних лих.

У 1988 році Шойгу почав роботу в партійному апараті, а через два роки виїхав до Москви, де отримав посаду заступника голови Державного комітету з архітектури та будівництва. 1990 року з його ініціативи створено Російський корпус рятувальників, де Сергій Кужугетович обійняв посаду голови. Практично з перших днів роботи Корпусу для підвищення оперативності та ефективності реагування Шойгу приймає рішення про створення рятувальних загонів по всій Росії, і незабаром Корпус перетворено на Комітет Російської Федерації з надзвичайних ситуацій.

Восени 1991 року Сергій Шойгу призначений на посаду голови Державного Комітету Росії з цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих. Далі керував рятувальними операціями в Таджикистані, Південній Осетії, Абхазії, Боснії, Сербії та Косово, направляв роботи з ліквідації наслідків стихійних лих у різних районах Росії. Також брав участь у врегулюванні збройних конфліктів у Північній та Південній Осетії, Абхазії, Інгушетії та Грузії.

У 1994 році Державний комітет перетворено на Міністерство Росії у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих. Міністерству передано функції Державного комітету Чорнобиля та Комітету щодо проведення підводних робіт особливого призначення. Керівником нового Міністерства призначено Сергія Кужугетовича. Згодом чиновник закінчив Академію цивільного захисту МНС Росії.

У 1999 році обирався депутатом Державної Думи, але відмовився від мандата, зберігши за собою посаду міністра. Беззмінним керівником Міністерства з надзвичайних ситуацій Росії Шойгу залишався до травня 2012 року. Йому належить абсолютний рекорд перебування на посаді серед усіх пострадянських політиків країни міністерського рангу: безперервно очолював федеральний орган із надзвичайних ситуацій понад двадцять років.

У листопаді того ж року Шойгу призначено на посаду міністра оборони Російської Федерації. Указом президента Росії від 18 травня 2018 року знову затверджено посаду Міністра оборони.

Міністр оборони РФ Сергій Шойгу 29 травня 2019 рокуприбув із робочим візитом до Японії, де провів двосторонні переговори з міністром оборони країни Такесі Івая. На порядку денному питання регіональної та глобальної безпеки, військово-політичної обстановки у регіоні.

Сергій Кужугетович, у рамках робочого візиту до Японії 30 травня 2019 рокуознайомився із роботою бойового командування сухопутних військ Сил самооборони, яке дислокується у гарнізоні «Асака» в Токіо. Міністр оборони Росії став першим із іноземних голів військових відомств, який відвідав цей орган управління, який був сформований у березні 2018 року на базі штабу центрального командування Сил швидкого реагування.

Міністр оборони Російської Федерації 5 червня 2019 рокуприбув до Анапи. Сергій Шойгу візьме участь у засіданні Ради Міністрів оборони держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. Нарада пройде на майданчику військового технополісу «ЕРА». У рамках зустрічі буде розглянуто понад 20 питань військової співпраці у форматі СНД.

Сергій Шойгу 13 серпня 2019 рокувзяв участь у церемонії закладення каменю на місці будівництва філії Нахімовського військово-морського училища у Калінінграді. Нова філія завершить формування системи довузівських навчальних закладів військово-морської спрямованості, розташованих у місцях базування всіх флотів Росії.

Міністр оборони РФ Сергій Шойгу 7 жовтня 2019 року, з ініціативи американської сторони, провів телефонні переговори із міністром оборони США Марком Еспером.

Військові Звання Сергія Шойгу

1977 – лейтенант запасу.
1993 – генерал-майор (26 квітня).
1995 – генерал-лейтенант (5 травня).
1998 – генерал-полковник (8 грудня).
2003 – генерал армії (7 травня).

Нагороди та Визнання Сергія Шойгу

Державні нагороди Російської Федерації

Звання “Герой Російської Федерації” – за мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового обов’язку в екстремальних ситуаціях (20 вересня 1999)

Орден Святого апостола Андрія Первозванного з мечами за відзнаки у бойових діях (2014, дата нагородження невідома, указ не опубліковано)

Орден «За заслуги перед Батьківщиною» ІІ ступеня (28 грудня 2010 року) – за заслуги перед державою та багаторічну сумлінну працю

Орден «За заслуги перед Батьківщиною» ІІІ ступеня (21 травня 2005 р.) – за великий внесок у зміцнення цивільної оборони та заслуги у запобіганні та ліквідації наслідків стихійного лиха

Орден Олександра Невського (2014)

Орден Пошани (2009) – за заслуги перед державою та великий внесок у вдосконалення системи забезпечення безпеки Російської Федерації в галузі цивільної оборони, захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій

Орден «За особисту мужність» (лютий 1994)

Медаль «Захиснику вільної Росії» (березень 1993)

Медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні»

Медаль «На згадку про 850-річчя Москви»

Медаль «На згадку про 300-річчя Санкт-Петербурга» (2003)

Почесне звання «Заслужений рятувальник Російської Федерації» (18 травня 2000 року) – за заслуги у запобіганні та ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих

Медаль «На згадку про 1000-річчя Казані» (серпень 2005)

Медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні» (2005)

Заохочення Президента та Уряду Росії

Подяка Президента Російської Федерації (1993)

Подяка Президента Російської Федерації (17 липня 1996) – за активну участь в організації та проведенні виборної кампанії Президента Російської Федерації у 1996 році

Подяка Президента Російської Федерації (22 лютого 1999) – за великий внесок у зміцнення обороноздатності країни та у зв’язку з Днем захисників Вітчизни

Подяка Президента Російської Федерації (30 липня 1999) – за активну участь у реалізації плану політичного врегулювання конфлікту між Союзною Республікою Югославією та НАТО та надання гуманітарної допомоги населенню Союзної Республіки Югославії

Почесна грамота Уряду Російської Федерації (16 квітня 2000 року) – за заслуги перед державою та багаторічну бездоганну працю

Подяка Уряду Росії (21 травня 2005 р.) – за заслуги у вдосконаленні цивільної оборони та особистий внесок у справу захисту населення від наслідків стихійних лих, катастроф та надання допомоги постраждалим

Нагородна та іменна зброя

Нагороди суб’єктів Російської Федерації

Почесний громадянин Республіки Тива (2015) – за видатні заслуги перед Республікою Тива та особистий внесок у її розвиток

Почесний громадянин Республіки Хакасія (2015)

Орден «Буян-Бадирги» 1 ступеня (Тива, 2012) – за особливий внесок у соціально-економічний розвиток Туви

Орден «За заслуги перед Алтайським краєм» 1 ступеня (Алтайський край, 2011) – за надання практичної допомоги у запобіганні та ліквідації стихійних лих

Орден «За заслуги» (Інгушетія, 2007)

Медаль «У Славу Осетії» (Республіка Північна Осетія – Аланія, 2005)

Почесний громадянин Кемеровської області (2005)

Медаль “За заслуги перед Ставропольським краєм” (січень 2003)

Почесний громадянин Республіки Саха (Якутія) (2001)

Орден «За вірність боргу» (Крим) (20 травня 2015 року) – за самовіддане служіння справі забезпечення безпеки країни, громадян Росії, відповідальність, високий професіоналізм та у зв’язку з 60-річчям від дня народження

Медаль “За зміцнення бойової співдружності” (ФПС)

Медаль “За зміцнення бойової співдружності” (ФАПСІ)

Медаль “200 років Міністерству оборони” (Міноборони Росії)

Почесний знак Центральної виборчої комісії Російської Федерації «За заслуги в організації виборів» (9 квітня 2008 року) – за активне сприяння та суттєву допомогу в організації та проведенні виборчих кампаній у Російській Федерації

Медаль «За повернення Криму»

Медаль «За відмінність у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації» (МНС Росії)

Медаль «За заслуги у забезпеченні національної безпеки» (Рада безпеки Російської Федерації)

Орден «Данакер» (Киргизія, 21 травня 2002 року) – за великий внесок у зміцнення дружби та співробітництва між Російською Федерацією та Киргизькою Республікою

Медаль «Данк» (Киргизія, 22 січня 1997 року) – за внесок у розвиток та зміцнення співпраці Киргизької Республіки з Російською Федерацією та у зв’язку з 5-річчям утворення Співдружності Незалежних Держав

Великий хрест ордену Заслуг pro Merito Melitensi (Мальтійський орден, 5 липня 2012 року) – за милосердя, порятунок та допомогу

Орден Сербського прапора І ступеня (липень 2012 року)

Орден «За заслуги у сфері забезпечення національної безпеки» (Венесуела, 11 лютого 2015 року)

Медаль «Великий хрест Армії Нікарагуа» (Нікарагуа, 12 лютого 2015 року) – за заслуги перед народом республіки

Орден Червоного Прапора (Монголія) – за заслуги у підготовці кадрів, проведенні спільних військових навчань та військово-технічній співпраці з Республікою Монголія

Орден преподобного Сергія Радонезького I ступеня (18 липня 2014 року)

Орден Святого Сави І ступеня (Сербська православна церква, 2003)

Лауреат Премії Андрія Первозванного 1997 року – за блискуче рішення у найкоротші терміни завдання формування загальноросійської служби «допомоги та порятунку», що стала для мільйонів людей символом надійності та надії

Лауреат Премії Володимира Висоцького «Своя колія» 1998 року – за пошук своїх оригінальних рішень, активність творчої самовіддачі та високий професійний рівень

Лауреат Національної громадської премії імені Петра Великого 1999 року – за ефективне управління та розвиток національної системи громадянської безпеки Росії

Академік Академії проблем якості Російської Федерації, Міжнародної академії наук з екологічної безпеки, Російської та Міжнародної інженерних академій.

Мати – Олександра Яківна Шойгу, у дівоцтві Кудрявцева (8.11.1924-12.11.2011). Народилася у селі Яковлєво неподалік міста Орел. Звідти, незадовго до Великої Вітчизняної війни, із сім’єю переїхала на Україну – до Кадіївки, нині місто Стаханів Луганської області. Зоотехнік, заслужений працівник сільського господарства Республіки Тува, до 1979 року – начальник планового відділу Міністерства сільського господарства республіки, неодноразово обиралася депутатом Верховної Ради Тувинської АРСР.

Старша сестра – Лариса Кужугетівна Шойгу, депутат Державної Думи 5,6 та 7 скликань від партії «Єдина Росія».

Молодша сестра – Ірина Кужугетівна Захарова (урод. Шойгу; нар. 1960) – лікар-психіатр.

Дружина – Ірина Олександрівна Шойгу (урожд. Антіпіна), президент компанії “Експо-ЕМ”, що займається бізнес-туризмом (серед головних клієнтів – МНС Росії).

Старша дочка – Юлія Сергіївна Шойгу (нар. 1977) – директор Центру екстреної психологічної допомоги МНС Росії (з 2002 року). Чоловік – Олексій Юрійович Захаров (нар. 1971) – заступник Генерального прокурора Російської Федерації, колишній прокурор Московської області.

Молодша дочка – Ксенія Сергіївна Шойгу (нар. 1991). Студентка економічного факультету МДІМВ. Автор ідеї та керівник проекту «Гонка героїв», входить до Головного штабу ВВПОД «Юнармія».

Сергій Шойгу вже довгі роки посідає лідируючі місця у рейтингах популярності російських політиків. Є міністром-рекордсменом (очолював МНС упродовж 21 року). Журналісти регулярно запитують Шойгу про причини його політичного довголіття. Відповідає він завжди односкладово: «Багато працюю та роблю улюблену справу». Думаємо, що до цього варто додати наявність політичних зв’язків та вірність Путіну. У цій статті вам буде представлено біографія Шойгу Сергія Кужугетовича. Отже, почнемо.

родина

Досить часто журналісти ставлять Сергію Кужугетовичу питання щодо його національності. Незважаючи на популярність політика, багато хто нічого про це не знає. Розповідаємо: Сергій Шойгу – тувинець. Він народився у місті Чадан (Тувінська АРСР) у 1955 році в сім’ї зоотехніка та редактора місцевої газети. Батьки Шойгу, біографія, національність та життєві принципи яких багато в чому не збігалися, з дитинства прищеплювали хлопчику такі якості, як завзятість та працьовитість. Поговоримо про сім’ю політика детальніше.

• Батько – Кужугет Сєрєєвіч, уроджений Кужугет Шойгу Серее оглу. Був секретарем у Тувінському обкомі КПРС, очолював держархів та протягом 6 років працював редактором газети «Шин». Насправді родове прізвище Шойгу – Кужугет. Просто сталася помилка – при отриманні паспорта ім’я та прізвище отця Сергія переплутали.
• Мати – Олександра Яківна Шойгу, у дівоцтві Кудрявцева. Працювала зоотехніком. Отримала звання заслуженого працівника сільського господарства. Неодноразово обиралася депутатом до Верховної ради Туви.
• Старша сестра – Лариса Шойгу. Зробила кар’єру до посади заступника міністра охорони здоров’я у Туві. Потім перевелася до Москви на посаду заступника начальника поліклініки МНС. Складається у партії «Єдина Росія».
• Молодша сестра – Ірина Захарова, уроджена Шойгу. Лікар-психіатр.
• Дружина – Ірина Олександрівна, у дівочості Антипова. Дружина Шойгу, біографія якого буде описана нижче, очолює компанію «Експо-ЕМ» (бізнес-туризм).
• Дочка Юлія – кандидат психологічних наук. Раніше очолювала Центр психологічної допомоги при МНС. Одружена з нотаріусом Олексієм Кузовковим. Подружжя має сина Кирила і дочку Дашу.
• Дочка Ксенія – навчається на факультеті економіки у МДІМВ.

Навчання

У школі Сергій Шойгу, біографія якого насичена цікавими подіями, навчався добре. 1972 року юнак закінчив десятирічку. Потім він поїхав до Красноярська і вступив до політехнічного інституту, де отримав спеціальність інженера-будівельника.

Початок кар’єри

Трудова біографія Шойгу Сергія Кужугетовича розпочалася з роботи майстра у Красноярському тресті «Промхімбуд». Потім він змінив кілька керівних посад у будтрестах таких міст, як Абакан, Саяногорськ, Ачинськ та Кизил.

1990 року Сергій Кужугетович вирушив до Москви на підвищення партійної кваліфікації. Талановитого молодика швидко помітили і запропонували посаду в уряді. Сергій Шойгу, біографія якого цікава навіть західним журналістом, став заступником керівника Комітету з будівництва та архітектури. Нова посада вимагала роботи з величезною кількістю документів. Перебирання папірців було нудною справою для молодого управлінця, і він навіть почав замислюватися про повернення до Красноярська. Але в цей момент біографія Шойгу ознаменувалась знаковою подією – майбутньому міністру оборони запропонували очолити корпус рятувальників. Сергій, який мріє про активну і живу роботу, відразу ж погодився.

Поява МНС

Вже у перші місяці роботи майбутній міністр Шойгу, біографія якого є взірцем для досягнення цілей, ухвалив рішення про формування рятувальних загонів по всіх містах Росії. І вже на початку 90-х Корпус рятувальників перетворили на Комітет з надзвичайних ситуацій. Через кілька місяців до нього було підключено війська цивільної оборони. Через три роки структура настільки розрослася, що було ухвалено рішення про створення Міністерства РФ з надзвичайних ситуацій. Пізніше до нього включили Комітет із підводних робіт спеціального призначення.

МНС зараз

На даний момент ця структура включає війська цивільної оборони, рятувально-пошукові служби в усіх регіонах країни, Академію цивільного захисту, штаб прогнозування та моніторингу екстремальних ситуацій та Центр з підготовки рятувальників.

Можна сказати, що найважливішою заслугою, про яку розповідає нам біографія Шойгу, є створення Сергієм Кужугетовичем найкращої рятувальної служби у світі. Він сформував команду однодумців та успішно працював з нею довгі роки, розвиваючи МНС. Авторитет Шойгу незаперечний. І Сергій Кужугетович завоював його аж ніяк не в тихому московському кабінеті. Він завжди прилітав у зону лиха разом із рятувальниками. Часто журналісти запитували його: «Невже ви не довіряєте своїм підлеглим?» Він відповідав так: «По-перше, треба набиратися знань і власним досвідом оцінювати правильність рішень, прийнятих особисто. Життя не залишає нам часу на навчання. По-друге, я не хочу, щоб самі рятувальники запитували мене потім: а ви там були? І Сергій Кужугетович намагався бувати скрізь. Саме набутий «на полях битв» досвід дозволив йому створити зразкову рятувальну службу, з якою беруть приклад усі закордонні колеги.

Звички та захоплення

Сергій Шойгу, біографія якого відома будь-якому пожежникові, не дуже любить розповідати про особисте життя, але іноді присвячує журналістів у свої пристрасті та звички. Він каже: «Вранці я їм вівсянку, п’ю кефір, а спати лягаю о 9-й вечора. Все це потрібне не для мене, а для мого здоров’я». Міністр оборони обожнює гарну кухню, свіжу рибу, червоне терпке вино та м’ясо. Прийом їжі є для нього певним ритуалом. Єдина шкідлива звичка Сергія Кужугетовича – куріння. Кидати він не збирається із принципу. Як каже сам політик: “Не хочу позбавляти себе цього задоволення”. Але ця згубна звичка не заважає Шойгу тримати себе у формі. Він активно займається спортом – футболом, верховою їздою та хокеєм. Любить слухати класичну музику (Ванесса Мей) та авторську пісню. Відпочиває виключно в Росії, у Саянах та рідних краях.

Чутки

Біографія Шойгу обросла чималою кількістю чуток. Ми перерахуємо найвідоміші.

За інформацією зі статті в газеті «Співрозмовник», батько Шойгу був знайомий із Борисом Єльциним. Також там було написано, що Сергій узяв за дружину дочку високопосадовця, а потім потоваришував з Олегом Шеніним – добрим товаришем свого тестя. Тоді Олег був членом політбюро, а потім перевівся до КПРФ. Тобто швидке кар’єрне зростання Сергія Кужугетовича пояснюється не лише його особистими якостями, а й потрібними зв’язками та знайомствами. Майбутній міністр оборони щороку переходив на вищу посаду.

У тій же статті була й така версія: мовляв, досі до МНС ходить легенда про Олександра Щербакова – засновника «рятувального відомства». Він мав хороші пробивні здібності і користувався серед рятувальників безперечним авторитетом. Розповідають, що саме Щербаков зміг об’єднати спортсменів та альпіністів та переконати Єльцина створити комітет з ГО та НС. Як свідчить легенда, Олександр підстеріг президента в туалеті Кремля і вмовив заснувати рятувальну структуру, якої ніколи не було не тільки в СРСР, а й за кордоном. А потім на вже підготовлений ґрунт прийшов не дуже відомий хлопець на ім’я Сергій Шойгу та зайняв місце Щербакова.

У середині жовтня 2010 року Федеральною антимонопольною службою було видано заборону на розміщення прізвища голови МНС на водяних фільтрах Віктора Петрика. У ході розслідування з’ясувалося, що виробники фільтрів ТОВ «Золота формула» та ВАТ «Геракл» незаконно використали прізвище Шойгу для просування власних товарів. Ані МНС, ані сам Сергій Кужугетович не давали цим фірмам жодного дозволу на таку рекламу. Також було виписано штраф на 200 тисяч рублів за використання фірмою «Золота формула» прізвища політика в назві фільтра, який вона виробляє.

2005 року зять глави МНС Олексій Кузовков виграв у скандально відомому конкурсі уряду на заміщення посад державних нотаріусів. Згодом Симоновський райсуд Москви визнав цей конкурс незаконним.

Доходи

Міністр оборони Сергій Шойгу, біографія якого була описана в цій статті, має такі задекларовані доходи: 2010 рік – 4,5 млн рублів, 2011 рік – 5 млн рублів, 2012 рік – 15,5 млн рублів. Даних за останні роки, на жаль, немає.

Дружина Сергія Шойгу, біографія якого є прикладом наслідування інших політиків, також декларує власні доходи. За 2008 рік вона заробила 2100000 рублів, в 2009 році – 4 млн рублів, а в 2010 її дохід істотно збільшився і склав 55 млн рублів. У 2011 заробіток Ірини зріс до 78 млн. рублів. Відомо, що у 2003 році у неї було дві машини: «Опель Астра» та «БМВ 5».

Кримінальне переслідування в Україні

У липні 2014 року МВС України порушило кримінальну справу стосовно Сергія Шойгу та Костянтина Малофєєва за підозрою у створенні незаконних воєнізованих формувань. Керівництво профільного комітету Державної Думи РФ визнало цей акт помстою за оголошення РФ у міжнародний розшук олігарха Ігоря Коломойського та Арсена Авакова (глава МВС України).

Військові звання

• 1977 – Лейтенант запасу.
• 1993 – Генерал-майор.
• 1995 – Генерал-лейтенант.
• 1998 – Генерал-полковник.
• 2003 рік – Генерал армії.

Нагороди

Біографія Шойгу містить багато епізодів нагородження Сергія Кужугетовича. Перелічимо найбільш значущі їх.

• 1997 року політик отримав премію Андрія Первозванного за швидке формування служби МНС.
• 1998 року Сергію Кужугетовичу вручили премію Висоцького «Своя колія» за високий професіоналізм та активну творчу самовіддачу.
• В 1999 біографія Шойгу (міністр оборони РФ) ознаменувалася врученням йому, мабуть, найважливішої нагороди. Президент РФ удостоїв Сергія Кужугетовича звання Героя Росії за мужність, виявлену при виконанні армійського обов’язку в екстремальних ситуаціях.
• У 2000 році Сергію Шойгу надали почесне звання «Заслуженого рятувальника РФ» за заслуги в запобіганні стихійним лихам та ліквідації їх наслідків.
• 2001 року він став почесним членом міста Красноярськ.
• 2004 року Шойгу отримав Срібний хрест «За гідне виконання цивільного та військового обов’язку».
• У 2008 році був нагороджений іменною короткоствольною стрілецькою зброєю – дев’ятиміліметровим пістолетом Яригіна.
• У 2012 році отримав Лицарський військовий хрест від Мальтійського ордену за милосердя, допомогу та порятунок.

Шойгу в літературі

Міністр оборони фігурує у книзі «Сутінки» Д. Глуховського під назвою Сергій Шайбу. У романі “Білий реванш” автора А. Максимушкіна його звуть Сергій Бойгу. А співробітник Тувінського держуніверситету присвятив політику цілий епос.

• Якщо перекладати прізвище Шойгу з мови Комі, то вийде «яма трупів».
• Середньовічній тувинській фортеці Пор-Бажин було надано статус федерального пам’ятника лише завдяки зусиллям Сергія Кужугетовича.
• Іменем Шойгу назвали вулицю Пій-Хемського району в республіці Тува.
• На початку жовтня 1993 року задовольнив прохання Єгора Гайдара про видачу 1000 автоматів з повним боєзапасом.
• Звання “генерал-майор” отримав відразу після звання “старший лейтенант”.
• Сергій Шойгу, біографія якого була описана вище, поставив абсолютний рекорд з перебування на одній посаді (голова МНС) у всіх складах уряду з 1991 по 2012 рік.
• Міністр грає за хокейний клуб ЦСКА у рамках проекту «Протистояння: ЦСКА – «Спартак». У ньому беруть участь відомі політики, ветерани хокею та юні вихованці шкіл «Спартака» та ЦСКА.
• Сергій Кужугетович очолює Міжнародну спортивну федерацію рятувальників та пожежників.
• У квітні 2012 року заявив, що столицю Росії було б доцільно перенести до Сибіру.
• У липні 2013 року, вже ставши міністром оборони, відвідав Швецію. У ході переговорів з Карін Енстрем сказав про те, що співпраця Росії та Швеції у військовій сфері має досить глибоке коріння і давню історію.

Сергій Шойгу вже довгі роки посідає лідируючі місця у рейтингах популярності російських політиків. Є міністром-рекордсменом (очолював МНС упродовж 21 року). Журналісти регулярно запитують Шойгу про причини його політичного довголіття. Відповідає він завжди односкладово: «Багато працюю та роблю улюблену справу». Думаємо, що до цього варто додати наявність політичних зв’язків та вірність Путіну. У цій статті вам буде представлено біографія Шойгу Сергія Кужугетовича. Отже, почнемо.

родина

Досить часто журналісти ставлять Сергію Кужугетовичу питання щодо його національності. Незважаючи на популярність політика, багато хто нічого про це не знає. Розповідаємо: Сергій Шойгу – тувинець. Він народився у місті Чадан (Тувінська АРСР) у 1955 році в сім’ї зоотехніка та редактора місцевої газети. Батьки Шойгу, біографія, національність та життєві принципи яких багато в чому не збігалися, з дитинства прищеплювали хлопчику такі якості, як завзятість та працьовитість. Поговоримо про сім’ю політика детальніше.

• Батько – Кужугет Сєрєєвіч, уроджений Кужугет Шойгу Серее оглу. Був секретарем у Тувінському обкомі КПРС, очолював держархів та протягом 6 років працював редактором газети «Шин». Насправді родове прізвище Шойгу – Кужугет. Просто сталася помилка – при отриманні паспорта ім’я та прізвище отця Сергія переплутали.
• Мати – Олександра Яківна Шойгу, у дівоцтві Кудрявцева. Працювала зоотехніком. Отримала звання заслуженого працівника сільського господарства. Неодноразово обиралася депутатом до Верховної ради Туви.
• Старша сестра – Лариса Шойгу. Зробила кар’єру до посади заступника міністра охорони здоров’я у Туві. Потім перевелася до Москви на посаду заступника начальника поліклініки МНС. Складається у партії «Єдина Росія».
• Молодша сестра – Ірина Захарова, уроджена Шойгу. Лікар-психіатр.
• Дружина – Ірина Олександрівна, у дівочості Антипова. Дружина Шойгу, біографія якого буде описана нижче, очолює компанію «Експо-ЕМ» (бізнес-туризм).
• Дочка Юлія – кандидат психологічних наук. Раніше очолювала Центр психологічної допомоги при МНС. Одружена з нотаріусом Олексієм Кузовковим. Подружжя має сина Кирила і дочку Дашу.
• Дочка Ксенія – навчається на факультеті економіки у МДІМВ.

Навчання

У школі Сергій Шойгу, біографія якого насичена цікавими подіями, навчався добре. 1972 року юнак закінчив десятирічку. Потім він поїхав до Красноярська і вступив до політехнічного інституту, де отримав спеціальність інженера-будівельника.

Початок кар’єри

Трудова біографія Шойгу Сергія Кужугетовича розпочалася з роботи майстра у Красноярському тресті «Промхімбуд». Потім він змінив кілька керівних посад у будтрестах таких міст, як Абакан, Саяногорськ, Ачинськ та Кизил.

1990 року Сергій Кужугетович вирушив до Москви на підвищення партійної кваліфікації. Талановитого молодика швидко помітили і запропонували посаду в уряді. Сергій Шойгу, біографія якого цікава навіть західним журналістом, став заступником керівника Комітету з будівництва та архітектури. Нова посада вимагала роботи з величезною кількістю документів. Перебирання папірців було нудною справою для молодого управлінця, і він навіть почав замислюватися про повернення до Красноярська. Але в цей момент біографія Шойгу ознаменувалась знаковою подією – майбутньому міністру оборони запропонували очолити корпус рятувальників. Сергій, який мріє про активну і живу роботу, відразу ж погодився.

Поява МНС

Вже у перші місяці роботи майбутній міністр Шойгу, біографія якого є взірцем для досягнення цілей, ухвалив рішення про формування рятувальних загонів по всіх містах Росії. І вже на початку 90-х Корпус рятувальників перетворили на Комітет з надзвичайних ситуацій. Через кілька місяців до нього було підключено війська цивільної оборони. Через три роки структура настільки розрослася, що було ухвалено рішення про створення Міністерства РФ з надзвичайних ситуацій. Пізніше до нього включили Комітет із підводних робіт спеціального призначення.

МНС зараз

На даний момент ця структура включає війська цивільної оборони, рятувально-пошукові служби в усіх регіонах країни, Академію цивільного захисту, штаб прогнозування та моніторингу екстремальних ситуацій та Центр з підготовки рятувальників.

Можна сказати, що найважливішою заслугою, про яку розповідає нам біографія Шойгу, є створення Сергієм Кужугетовичем найкращої рятувальної служби у світі. Він сформував команду однодумців та успішно працював з нею довгі роки, розвиваючи МНС. Авторитет Шойгу незаперечний. І Сергій Кужугетович завоював його аж ніяк не в тихому московському кабінеті. Він завжди прилітав у зону лиха разом із рятувальниками. Часто журналісти запитували його: «Невже ви не довіряєте своїм підлеглим?» Він відповідав так: «По-перше, треба набиратися знань і власним досвідом оцінювати правильність рішень, прийнятих особисто. Життя не залишає нам часу на навчання. По-друге, я не хочу, щоб самі рятувальники запитували мене потім: а ви там були? І Сергій Кужугетович намагався бувати скрізь. Саме набутий «на полях битв» досвід дозволив йому створити зразкову рятувальну службу, з якою беруть приклад усі закордонні колеги.

Звички та захоплення

Сергій Шойгу, біографія якого відома будь-якому пожежникові, не дуже любить розповідати про особисте життя, але іноді присвячує журналістів у свої пристрасті та звички. Він каже: «Вранці я їм вівсянку, п’ю кефір, а спати лягаю о 9-й вечора. Все це потрібне не для мене, а для мого здоров’я». Міністр оборони обожнює гарну кухню, свіжу рибу, червоне терпке вино та м’ясо. Прийом їжі є для нього певним ритуалом. Єдина шкідлива звичка Сергія Кужугетовича – куріння. Кидати він не збирається із принципу. Як каже сам політик: “Не хочу позбавляти себе цього задоволення”. Але ця згубна звичка не заважає Шойгу тримати себе у формі. Він активно займається спортом – футболом, верховою їздою та хокеєм. Любить слухати класичну музику (Ванесса Мей) та авторську пісню. Відпочиває виключно в Росії, у Саянах та рідних краях.

Чутки

Біографія Шойгу обросла чималою кількістю чуток. Ми перерахуємо найвідоміші.

За інформацією зі статті в газеті «Співрозмовник», батько Шойгу був знайомий із Борисом Єльциним. Також там було написано, що Сергій узяв за дружину дочку високопосадовця, а потім потоваришував з Олегом Шеніним – добрим товаришем свого тестя. Тоді Олег був членом політбюро, а потім перевівся до КПРФ. Тобто швидке кар’єрне зростання Сергія Кужугетовича пояснюється не лише його особистими якостями, а й потрібними зв’язками та знайомствами. Майбутній міністр оборони щороку переходив на вищу посаду.

У тій же статті була й така версія: мовляв, досі до МНС ходить легенда про Олександра Щербакова – засновника «рятувального відомства». Він мав хороші пробивні здібності і користувався серед рятувальників безперечним авторитетом. Розповідають, що саме Щербаков зміг об’єднати спортсменів та альпіністів та переконати Єльцина створити комітет з ГО та НС. Як свідчить легенда, Олександр підстеріг президента в туалеті Кремля і вмовив заснувати рятувальну структуру, якої ніколи не було не тільки в СРСР, а й за кордоном. А потім на вже підготовлений ґрунт прийшов не дуже відомий хлопець на ім’я Сергій Шойгу та зайняв місце Щербакова.

У середині жовтня 2010 року Федеральною антимонопольною службою було видано заборону на розміщення прізвища голови МНС на водяних фільтрах Віктора Петрика. У ході розслідування з’ясувалося, що виробники фільтрів ТОВ «Золота формула» та ВАТ «Геракл» незаконно використали прізвище Шойгу для просування власних товарів. Ані МНС, ані сам Сергій Кужугетович не давали цим фірмам жодного дозволу на таку рекламу. Також було виписано штраф на 200 тисяч рублів за використання фірмою «Золота формула» прізвища політика в назві фільтра, який вона виробляє.

2005 року зять глави МНС Олексій Кузовков виграв у скандально відомому конкурсі уряду на заміщення посад державних нотаріусів. Згодом Симоновський райсуд Москви визнав цей конкурс незаконним.

Доходи

Міністр оборони Сергій Шойгу, біографія якого була описана в цій статті, має такі задекларовані доходи: 2010 рік – 4,5 млн рублів, 2011 рік – 5 млн рублів, 2012 рік – 15,5 млн рублів. Даних за останні роки, на жаль, немає.

Дружина Сергія Шойгу, біографія якого є прикладом наслідування інших політиків, також декларує власні доходи. За 2008 рік вона заробила 2100000 рублів, в 2009 році – 4 млн рублів, а в 2010 її дохід істотно збільшився і склав 55 млн рублів. У 2011 заробіток Ірини зріс до 78 млн. рублів. Відомо, що у 2003 році у неї було дві машини: «Опель Астра» та «БМВ 5».

Кримінальне переслідування в Україні

У липні 2014 року МВС України порушило кримінальну справу стосовно Сергія Шойгу та Костянтина Малофєєва за підозрою у створенні незаконних воєнізованих формувань. Керівництво профільного комітету Державної Думи РФ визнало цей акт помстою за оголошення РФ у міжнародний розшук олігарха Ігоря Коломойського та Арсена Авакова (глава МВС України).

Військові звання

• 1977 – Лейтенант запасу.
• 1993 – Генерал-майор.
• 1995 – Генерал-лейтенант.
• 1998 – Генерал-полковник.
• 2003 рік – Генерал армії.

Нагороди

Біографія Шойгу містить багато епізодів нагородження Сергія Кужугетовича. Перелічимо найбільш значущі їх.

• 1997 року політик отримав премію Андрія Первозванного за швидке формування служби МНС.
• 1998 року Сергію Кужугетовичу вручили премію Висоцького «Своя колія» за високий професіоналізм та активну творчу самовіддачу.
• В 1999 біографія Шойгу (міністр оборони РФ) ознаменувалася врученням йому, мабуть, найважливішої нагороди. Президент РФ удостоїв Сергія Кужугетовича звання Героя Росії за мужність, виявлену при виконанні армійського обов’язку в екстремальних ситуаціях.
• У 2000 році Сергію Шойгу надали почесне звання «Заслуженого рятувальника РФ» за заслуги в запобіганні стихійним лихам та ліквідації їх наслідків.
• 2001 року він став почесним членом міста Красноярськ.
• 2004 року Шойгу отримав Срібний хрест «За гідне виконання цивільного та військового обов’язку».
• У 2008 році був нагороджений іменною короткоствольною стрілецькою зброєю – дев’ятиміліметровим пістолетом Яригіна.
• У 2012 році отримав Лицарський військовий хрест від Мальтійського ордену за милосердя, допомогу та порятунок.

Шойгу в літературі

Міністр оборони фігурує у книзі «Сутінки» Д. Глуховського під назвою Сергій Шайбу. У романі “Білий реванш” автора А. Максимушкіна його звуть Сергій Бойгу. А співробітник Тувінського держуніверситету присвятив політику цілий епос.

• Якщо перекладати прізвище Шойгу з мови Комі, то вийде «яма трупів».
• Середньовічній тувинській фортеці Пор-Бажин було надано статус федерального пам’ятника лише завдяки зусиллям Сергія Кужугетовича.
• Іменем Шойгу назвали вулицю Пій-Хемського району в республіці Тува.
• На початку жовтня 1993 року задовольнив прохання Єгора Гайдара про видачу 1000 автоматів з повним боєзапасом.
• Звання “генерал-майор” отримав відразу після звання “старший лейтенант”.
• Сергій Шойгу, біографія якого була описана вище, поставив абсолютний рекорд з перебування на одній посаді (голова МНС) у всіх складах уряду з 1991 по 2012 рік.
• Міністр грає за хокейний клуб ЦСКА у рамках проекту «Протистояння: ЦСКА – «Спартак». У ньому беруть участь відомі політики, ветерани хокею та юні вихованці шкіл «Спартака» та ЦСКА.
• Сергій Кужугетович очолює Міжнародну спортивну федерацію рятувальників та пожежників.
• У квітні 2012 року заявив, що столицю Росії було б доцільно перенести до Сибіру.
• У липні 2013 року, вже ставши міністром оборони, відвідав Швецію. У ході переговорів з Карін Енстрем сказав про те, що співпраця Росії та Швеції у військовій сфері має досить глибоке коріння і давню історію.