Молочна галузь України та її майбутнє через 10 років: проблеми, національна програма розвитку та державна підтримка

Для початку давайте поглянемо, яке місце в світовій молочній галузі має Україна. Я зробив два порівняння: 1990-ті роки і сьогодення. У 90-х Україна посідала 6-те місце з виробництва молока у світі. Можу сказати, що у 1994 році Україна виробляла 24,5 млн т молока, а вже сьогодні статистика дає нам показник у близько 10 млн т молока. І ми ніби посідаємо в рейтингу 18-те місце. Але це — статистичні дані. Реальність зовсім інша. Насправді ми виробляємо 6,5 млн т молока і, відповідно до розрахунків, це 32-ге місце в світовому рейтингу.

Основні показники молочної галузі: ретроспектива за 30 років. За ці роки кількість переробних підприємств скоротилася в три рази.

Станом на кінець 2019 року ми маємо 192 підприємства, які показали результати своєї діяльності. Виробництво молока впало до 6,5 млн т – не 9,8 і не 10.

· переробка молока – 3,8 млн т,

· продукція з незбираного молока (питне молоко, ферментована продукція, свіжий кисломолочний сир) – 1,1 млн т (у 90-х було 6,4 млн т),

· вершкове масло – 89, 2 тис. т (ми маємо пам’ятати, що тут статистика подвоюється, адже великі компанії часто купують продукцію у малих підприємств і перефасовують під власним брендом),

· згущене молоко – 74,5 тис. т

· споживання молока на душу населення –185 кг на рік ( у 1990-х – 373 кг)

Ситуація в молочному скотарстві

Варто зазначити, що у 1990-х роках на фермах тримали 6,3 млн голів, в особистих селянських господарствах було 2,2 млн голів.

У 2020 році особисті господарства тримають 0,4 млн голів, а на фермах – 1,3 млн т. Варто зауважити, що ідентифікація поголів’я у населення не закінчена, тож показник 1,7 млн т викликає певні сумніви. А це робота. яку повинна була зробити держава ще до 2015 року.

Ми повинні зараз кричати, не говорити, а кричати нашому уряду, що у нас катастрофа в галузі!

Катастрофічний стан особливо помітний, якщо порівнювати виробництво молока у 90-х роках та нині.

· 1990 р. – 24,5 млн т (господарства – 18,6; населення – 5,9 млн т)

· 2020 р. – 9,8 млн т (господарства – 2,7; населення – 7,1 млн т)

Нагадаю, що показник 9,8 млн т – це не точна статистика, адже більш точний показник – 6,5 млн т. Господарства дійсно виробляють продукції на рівні 2,7 млн т і останніх 5 років ми бачимо позитивну тенденцію виробництва молока у господарств, але чомусь за статистикою у нас стало вироблятися більше молока в особистих селянських господарствах. Не хочу зараз говорити про методи статистики, але ми знаємо, що це маніпуляція – немає цього молока.

У грудні-січні 2019 року у нас ціна була найвищою в Європі. Окрім нас, вищими цінами могла «похвалитися» тільки Росія. Потім відбулося сезонне зниження цін. Зараз також бачимо зменшення цін за рахунок того, що гривня стає слабшою. Та водночас, сьогодні ціна перебуває на середньоєвропейському рівні – 30 євроцентів.

А тепер подивимося баланс виробництва та споживання. Це дані ІFC. Ми вдячні їм за надану інформацію, але вона не зовсім точна, адже тут використана хибна статистика. До того ж, ми бачимо, що до 2016 року забезпечення в Україні населення вітчизняним молоком було більш-менш сприятливим, а потім стрімкими темпами ми скотилися у дефіцит.

Баланс молока

Цього року у нас дефіцит майже в один мільйон тонн молока. І це не дивно, адже за останніх два роки споживання населенням молока і молочних продуктів збільшилося, але триває зменшення вітчизняного виробництва молочної продукції. А збільшення споживання забезпечують імпорт і фальсифікат.

Знову розрахунки зроблені з акцентом на 9,8 млн т молока, тож потрібно зважати на похибку.

· статистика показує переробку – 4,1 млн т

· загальний фонд споживання – 7 млн т (з урахуванням імпорту) на 38 млн людей (185 кг/рік)

· залишки – 0,8 млн т (саме з цього молока виготовляють фальсифікат, але продається воно за готівку, адже невеличкі підприємства працюють за готівку)

У наших сусідів надлишок (баланс) молока має такий вигляд:

· Європа – станом на початок 2020 року 15-18 млн т. На 2025-26 рр. надлишки молока прогнозуються на рівні 30 млн т. І куди ці надлишки ітимуть? Сюди, до нас.

· Польща – на сьогодні у них надлишків молока 2,5 млн т за збереження політики, яку сьогодні веде Європа, надлишки молока у 2025 році за прогнозом у них будуть 4 млн т.

· Україна – дефіцит молока 1 млн т. Якщо зараз не змінити ситуацію, вона стане ще більш критичною.

Імпорт молочної продукції, який здійснюється Україною, турбує всіх. Особливо, коли йдеться про останні два роки. Ми можемо побачити зростання імпорту за всіма категоріями продуктів на 278%

У свою чергу, Україна на зовнішніх ринках натуральних молочних продуктів почувається не дуже добре. У нас зменшився експорт на 20% у порівнянні з минулим роком (за аналогічний період). І показники експорту далі будуть зменшуватися через дефіцит молока. Якщо раніше експорт здійснювався і у нас були залишки 800 тис. т за рахунок надходження молока від населення у весняно-літній період, то зараз ми не маємо молока від населення і той надлишок, який використовувався для експорту – його немає. Тому у нас відсутні перспективи бути конкурентоспроможними на зовнішніх ринках. Ми може скласти конкуренцію лише за умови, що будемо виробляти продукцію з додатковою вартістю. Хоча, сьогодні продаючи такі продукти як сухе молоко і масло – ми неконкурентоспроможні на європейських ринках.

Коли ми у 2015 році підписували перші угоди щодо СОТ, вже тоді я говорив першому заступникові міністра економіки Валерію П’ятницькому, що не можна здавати позиції з підтримки сільського господарства. Ми тоді виторгували пряму підтримку $600 млн для всього сільського господарства, СОТ дозволив. На той час це був політичний крок. Нам потрібно було визначити демократичні цілі і напрямки, та водночас, така недемократична країна, як Росія (так само, як і ми) 13 років вела перемовини з СОТ і підписала в 2013 році підтримку для власного сільгоспвиробництва – $9 млрд.

Квоти на експорт молочної продукції

За 2019 рік ми практично не вибираємо квоти за жодними показниками. Єдине, що за вершковим маслом нам вдалося реалізувати квоти на 100 %. Цьому посприяла біржова ціна у І кварталі 2019 року. Вона була вищою за ціну на нашому внутрішньому ринку. Тому багато наших виробників змогли на вигідних умовах експортувати власну продукцію.

Загалом ці квоти смішні. Я б навіть сказав, іронічні. Їх потрібно переглядати. По-перше, їх потрібно збільшувати і вводити дзеркальні квоти щодо імпорту молочних продуктів. Адже нам Європа на 500 млн споживачів-європейців дала такі квоти, а ми йдемо назустріч Європі й на 38 млн споживачів отримуємо такі ж само квоти, як і в Європі. Фактично у нас з Європою утворився гандикап у 12 разів. Тому ми маємо займати чітку позицію і наполягати на введенні дзеркальних квот, а все, що понад норму, має оподатковуватися у звичному режимі з відповідним митним стягненням. І ці кошти, які прийдуть від митного стягнення, мають акумулюватися у фонді підтримки молочної галузі.

Окремо хотілося б виділити ситуацію, яка у нас виникла з Білоруссю. Білорусь виробляє 7,2 млн т молока. Минулого року переробили 6,7 млн т. Але подивіться, в Білорусі 9 млн споживачів і вони переробили 6,7 млн т молока, а Україна зі своїми 38 млн населення переробила 3,8 млн т. У Білорусі постійно виникають проблеми з Росією і так буде надалі. Тому білоруси бачать поруч нас, наший дефіцит — і вони вже тут. Водночас, це політична воля керівництва нашої держави, щоб білорусів тут не було. Причина – вони підтримали зовнішньоекономічне ембарго Росії на ввезення молочних продуктів до країн Євро-Азійського союзу. Якщо Казахстан масовою думкою і окремою постановою не підтримав, то білоруси підтримали.

З першого січня 2016 року жодного кілограма молочної продукції немає у Білорусі з України. Разом із тим, за цей час було відкрито 14 білоруських підприємств, яким було дозволено експортувати продукцію до нас. Я спочатку не міг домогтися притомної відповіді на запитання про доречність такого рішення, а потім мені пояснили, що це така політична воля. Адже білоруси купують у нас соєвий шрот. У нас немає куди дівати соєвий шрот. Білоруси купують його для кормів великої рогатої худоби, а потім вони нам експортують свої молочні продукти.

Ви вдумайтеся! Яка може бути «політична воля»? Це нонсенс! Замість того, щоб цей шрот пустити тут на виробництво комбікормів і розвиток тваринництва, ми сьогодні годуємо білоруських корів і купуємо потім їхнє молоко в Україні.

Як на мене, в цьому питанні має бути чітка позиція держави й уряду: поки Білорусь не відмовиться від підтримки російського ембарго, її продукції у нас не повинно бути.

Ситуацію потрібно вирішувати. А для того, щоб успішно це зробити, потрібно вивчити успішний досвід інших країн. Я взяв два приклади: Ірландія з її дрібнотоварним виробництвом і великою кількістю сільськогосподарських виробників (17 тис. фермерів, які виробляють 5 млн т молока на рік) та США, де велике промислове виробництво, де у фермерів немає стада менше, аніж 500 голів, і де виробляється 90 млн т молока на рік).

Ірландія сьогодні 90% молочної продукції експортує. США орієнтувалися винятково на внутрішній ринок.

Які причини успіху Ірландії? Консолідація кооперативів. Більшість світової молочної галузі (60 %) – це молочні кооперативи. В Україні цього немає. Державна підтримка експорту ірландського виробника контролюється і підтримується експортним комітетом. В результаті у Велику Британію експортують 30% відсотків продукції, до Євросоюзу експортують 30% продукції і ще 40% – до інших країн світу. Вони почали виробляти продукцію з високою додатковою вартістю. Сьогодні з Ірландії везуть сухі дитячі суміші в Росію оптом, там уже росіяни з напівфабрикату роблять рідкі суміші, пакують цю продукцію і продають як російський продукт. Сьогодні в Росії немає виробництва дитячих сумішей із рідкого молока, лише з сухого.

У США найбільша консолідація переробних ферм. Найбільша кількість. До всього, я наголошую, працює державна політика захисту аграрного сектору (не більше 2% товарів іноземного походження на полицях магазинів). Отака політика США. Працює рада з експорту молочної продукції. Кожного четверга Чиказька біржа встановлює ціни. Молочні виробники орієнтуються щочетверга на ціни масла й сухого молока на біржі і за допомогою коефіцієнта перераховують відразу ціни на сировину. У них немає сезонності, як це відбувається у нас. Немає дефіциту і зовсім по-іншому розраховується ціна на сировину.

Головний фактор успіху цих двох схем розвитку молочної галузі – державна підтримка

То невже ми такі дурні, що не можемо дати собі ради? Ні, у нас є 5 документів, які приймалися і мали сприяти розвитку тваринництва:

Перший документ – це закон про податок на додану вартість (спецрежим). Я вважаю, що це було позитивно. Як тільки його у 2012 році відмінили, почалося стрімке падіння виробництва молока населенням. Так, цей механізм мав недоліки (з вхідним та вихідним ПДВ для компаній що розвивалися). У майбутньому цей пункт потрібно буде виключити і залишити лише матеріальну базу.

Ще у 2005 році було розпорядження міністра про концепцію державної програми розвитку. Але концепцію не затвердили. У 2015 році було розпорядження Мінагрополітики про розвиток молочного скотарства. Але ця галузева програма базувалася на хибних статистичних показниках. Коли програма створюється на брехні, вона також буде хибною. Програма створюється, але вона не діє.

У 2015 році знову з’явилася низка концепцій, але не дієвих програм.
Як на мене, у програмі розвитку до 2030 року чисельність поголів’я має збільшитися:

· Обсяги виробництва – 10 млн т

· Обсяги переробки – 8 млн т

· Споживання молока і молочних продуктів – 250 кг/1 особа

На цю програму потрібно 90 млрд грн протягом 10 років (9млрд грн. щороку, з них 50% – держпідтримка). Чому така цифра? Rabobank підрахував, що для збільшення виробництва і переробки 1 млн т молока потрібно інвестувати 750 млн євро. Нам потрібно збільшити виробництво на 4 млн т молока. В перерахунку євро до гривні – маємо 9 млрд грн на рік.

У нас ще є час (до листопада), щоб до другого читання закону про бюджет донести цю інформацію уряду. Крім бюджету ми маємо ще низку пропозицій про підтримку галузі:

· Державні дотації з поверненням спецрежиму ПДВ

· Використання аграрного фонду

· Державні субсидії для стимулювання експорту молочної продукції

· Державні тендерні закупівлі молочної продукції тільки від виробників

· Створення Фонду підтримки тваринництва (введення норми: 25 голів на 100 га)

· Створення спеціального рахунку для акумуляції митних надходжень від імпорту молочних продуктів

· Звільнення від сплати ПДВ на імпортне обладнання для молочного скотарства та переробної галузі.

Окрім цього, варто зауважити, що в Україні є ще одна велика біда – це деградація. У нас відсутні кадри, немає центрів підготовки. Це все потрібно відновлювати, нам потрібно створювати центри підготовки кваліфікованих спеціалістів.

Дізнавайтесь першими про всі найважливіші події в аграрній політиці з нашого Facebook, Twitter, Telegram та підписуйтесь розсилку . Обіцяємо надсилати тільки найцікавіші новини!

Виробництво молока: лідери та аутсайдери

За період січня-листопада 2020 року в Україні було вироблено 8 млн 671 т молока, що на 4,2% менше, ніж за відповідний період минулого року.

Про це повідомляє аналітичний відділ АВМ з посиланням на Державну службу статистики України.

“Разом із тим, в промисловому секторі було вироблено 29,2% всього валу. До прикладу, у 2019 році було 27,8%. В натуральному виразі це склало 2 млн 531 тис. т. І незважаючи на виклики цього року – посуха, висока вартість кормів, проблеми з держпідтримкою, промисловий сектор був стабільним в показниках, а якщо бути точним, то показав приріст у піввідсотка“, – зазначає аналітик Асоціації виробників молока Яна Музиченко.

Лідерами з виробництва такого молока залишаються Полтавська область – 361,7 тис. т (-1,1%), Черкащина – 276,7 тис. т (+3,5%) і Харківська область, яка витіснила Чернігівщину – 226,4 тис. т (-1,8%). Аутсайдерами залишаються області Західного регіону — Закарпаття — 0,7 тис. т, Чернівці — 9,4 тис. т та Івано-Франківщина — 14 тис. т.

Господарства населення за аналізований період скоротили виробництво молока майже на 6% — до 6 млн 140 тис. т. Частка такого молока у загальній структурі склала у 2020 році 70,8%, а в 2019-му — 72,2%. Найбільше молока виробляють присадибники Вінницької — 484,4 тис. т (-7,6%), Хмельницької — 438,9 тис. т (+0,9%) та Львівської — 416,6 тис. т (-4,4%). А найменше у Луганській — 82,3 тис. т, Донецькій — 92,4 тис. т та Київській областях — 143,1 тис. т.

Огляд ринку молока в Україні та світі

Індекс цін на молочну продукцію ФАО у квітні становив у середньому 147,1 пункту, що на 1,3 пункту (0,9%) більше, ніж у березні (графік 1), що стало восьмим поспіль місячним зростанням і підняло індекс на 28 пунктів (23,5%) вище його значення рік тому.

У квітні продовжилася тенденція до зростання цін на молочну продукцію, спричинена постійним обмеженням світових поставок, оскільки виробництво молока в Західній Європі та Океанії продовжувало залишатися нижче сезонного рівня.

Найбільше зросли міжнародні котирування на вершкове масло, відображаючи обмеження пропозиції, зокрема й через низькі запаси продукту, особливо в Західній Європі, на тлі зростання попиту на найближчі поставки, частково викликаного поточним дефіцитом соняшникової олії та маргарину. Попри зниження обсягів закупівель за кордоном, стабільний внутрішній попит і низькі запаси в Європі сприяли світовим цінам на сухе знежирене молоко та сир.

Спад глобального виробництва молока

Світові експерти прогнозують спад глобального виробництва молока через суттєве зростання собівартості. Так, середні ціни на кукурудзу у світі за рік зросли на 20,8%, соя подорожчала на 14,5%, а нафта — на 55,2%. Світовий молочний ринок болісно реагує на війну в Україні. Постачання кормів зупинилося, що суттєво похитнуло баланс зернових та олійних у світі.

Для молочного ринку це слугувало додатковим фактором тиску. Стрибок цін на нафту також мав негативний наслідок на всьому ланцюжку виробництва молочних продуктів. Зростання й без того високої собівартості молока триває, і прогнози невтішні.

Європа. Як результат, навіть рекордні закупівельні ціни на молоко в основних експортних регіонах не спонукають фермерів нарощувати виробництво. Середній показник виробництва молока в Європі знижується вже декілька місяців поспіль. За останніми даними, за лютий 2022 року в регіоні було вироблено на 0,7% менше молока, ніж торік. Несприятливі погодні умови та екологічні обмеження додають тиску до й так низької рентабельності виробництва молока.

Океанія. За даними Єврокомісії, обсяг молока, виробленого в Австралії, від початку маркетингового сезону 2021/2022 зменшився на 3,2% — до 6,7 млн. т. Зокрема у березні було вироблено 596,4 тис. т молока-сировини, що на 5,1% менше порівняно з минулим роком.

Виробництво в Новій Зеландії також скорочується. Від початку маркетингового року в регіоні було вироблено 19 млн. т молока, що на 4% менше показників відповідного періоду торік. Загалом низхідна динаміка виробництва характерна для Нової Зеландії від серпня минуло року.

США. Тут також спостерігаються від’ємні значення обсягів виробництва. За перший квартал поточного року в США надоїли 25,5 млн. т молока, що на 1% нижче минулорічних показників. Три місяці були з від’ємними значення. Зокрема у березні було вироблено 8,9 млн. т молока (-0,5%).

Виходячи з вищенаведених даних, до кінця року особливого приросту виробництва у світі очікувати не варто. За інформацією Ради з питань експорту молочних продуктів США (USDEC), динаміка виробництва у семи найбільших експортерів буде на рівні 0%. І лише за умови зміни світової кон’юнктури з 2023 року варто очікувати приросту виробництва в межах 1% (графік 2).

Просідання попиту і ціни на молоко

Попри дефіцит молока в короткостроковій перспективі світовий ринок стикнувся і з просіданням попиту на молочні продукти. І найбільше це пов’язано зі зниження імпортної активності з боку Китаю через погіршення ситуації з COVID-19 та просіданням закупівель Південно-Східною Азією та Північною Африкою.

Так, за підсумками останніх торгів GDT 2 травня, середній індекс цін на молочні продукти опустився найбільше від січня 2022 року — на 8,5%. Подешевшали всі без винятку молочні продукти, якими торгували. Найбільше втратили в ціні жири: масло подешевшало на 12,5% — 5,8 дол./кг, безводний молочний жир — на 12,1% (до 6 дол./кг). Сир «Чеддер» продавали по 5,6 дол./кг (-8,6%). СЗМ коштувало в середньому 4,1 дол. (-6,5%), а СНМ — 3,9 дол. (-6,5%).

Океанія. Після таких подій новозеландський молочний кооператив Fonterra знизив прогноз відпускних цін на молоко на 2021/22 рік, вказавши на те, що глобальна криза справила «короткострокову дію» на світовий попит на молочні продукти.

Fonterra скоротила прогнозований на рік діапазон відпускних цін на молоко з 9,30−9,90 до 9,10−9,50 дол./кг сухої речовини. Таким чином, знизилась середня точка діапазону, за якою орієнтуються при оплаті фермерам, з 9,60 до 9,30 дол./кг сухої речовини. Про це повідомляє Інфагро з посиланням на dairyreporter.com

Генеральний директор Fonterra Майлз Харрелл зазначив, що цей крок відображає попит на молочні продукти, який постраждав через пов’язані з COVID-19 обмеження у Китаї, економічну кризу в Шрі-Ланці та російсько-український конфлікт.

«Хоча довгострокові перспективи для молочних продуктів залишаються позитивними і очікується, що протягом решти року глобальний попит і пропозиція будуть більш збалансованими, наразі спостерігаємо, як ці короткострокові впливи позначаються на ціноутворенні на Global Dairy Trade (GDT). Наприклад, середні ціни на сухе незбиране молоко (СНМ), ключовий фактор зростання цін на молоко, за останні чотири аукціони знизилися на 18%», — зазначив він.

Визнавши, що поточне оновлення ціни «розчарує наших фермерів», Харрелл підкреслив, що зниження відбулося через «рекордно високі» ціни на молоко: «При середній точці 9,30 доларів США за кілограм сухої речовини це, як і раніше, буде найвищою прогнозованою відпускною ціною на молоко в історії кооперативу».

США. У Сполучених Штатах ціни на молоко також досягли рекордних значень. У березні середня ціна центнера молока там коштувала 51,8 євро, що на 61,7% ціни минулого року та на 8% показників лютого поточного року.

Європа. Вона також демонструє значний стрибок ціни— 44,5 євро/ц за підсумками квітня. Це на чверть вище ціни, яку платили торік, та на 2,3% вище березневого значення.

Прогнозована ціна на березень від міжнародної аналітичної агенції IFCN була на 6,6% вищою, ніж у лютому, — 62,2 дол./ц (ЕСМ). Середня ціна на молоко у 2022 році, залежно від регіону, буде коливатись у межах від 59 до 71 дол./ц. Прогнозована ціна для Нової Зеландії — 65 дол. (+6,5%), ЄС — 71 дол. (+14%), США — 59 дол. (+7,3%) за 100 кг молока.

Що відбувається в Україні

Наразі оцінювати чи порівнювати ціни на молоко та їх тренд в Україні не є можливим та доцільним. Адже ситуація, яка складається на вітчизняному молочному ринку, поки не вписується у загальну картину світу. За більш як два місяці війни молочна галузь ледь почала піднімати голову та пробувати працювати. І наразі фактично на кожному кроці трапляється якийсь камінь спотикання або проблеми, які потрібно вирішувати.

Багато молочнотоварних ферм продовжують знаходитися в окупації та перебувати під ворожими обстрілами.

Ферми на деокупованих територіях (Київщина, Чернігівщина, Житомирщина, Сумщина) намагаються відновлювати роботу. Проте, варто розуміти, що проблемні питання лежать не лише в площині реалізації молока-сировини, а в першу чергу — здоров’я тварин. На більшості виробничих майданчиків були перебої з доїнням і, як наслідок, виникли проблеми зі здоров’ям, зокрема маститами та відтворенням. Це матиме відголоски й у майбутньому.

За неофіційними даними, станом на 1 квітня чисельність ВРХ в Україні скоротилася на 20,7% — до 2,47 млн. голів, а в промислових господарствах — на 11,8% (до 893,3 тис. голів). Корів поменшало на 20,8% — до 1,3 млн. голів, на промислових фермах — на 12,3% (до 371,9 тис.). Проте, будь-які оцінки на сьогоднішній день є досить приблизними і коригуватимуться після завершення війни. Виробництво молока за перший квартал зменшилося на 13,5% — до 1,5 млн. т.

На фоні зниження пропозиції молока на початку травня ринок також реагував на збільшення попиту через повернення біженців до України (понад 1 млн. українців повернулися на Батьківщину). Крім того, відновили роботу заводи деокупованих регіонів. В той же час в областях, що постраждали від бойових дій, за попередніми підрахунками, пропозиція молока впала в середньому на 50%.

Загалом, спостерігається значна різниця цін на молоко — середньої і в окремих регіонах, — що пояснюється цілою низкою обставин, зокрема й воєнною ситуацією.

Так, середня ціна на молоко екстраґатунку на початку травня була на рівні 10,40 грн./кг (без ПДВ), див. графік 3. При цьому, підприємства зі стабільними поставками мали ціну в межах 10,90−11,00 грн./кг. Окремі господарства, що знаходяться дуже близько до великих переробних заводів і затрати на логістику мінімальні, отримують 11,1−11,2 грн./кг.

Діапазон цін на молоко вищого ґатунку був на рівні 10,00−10,65 грн./кг, при середньому показникові на рівні 9,94 грн. Перший ґатунок в середньому купували в межах 8,5−10,00 грн./кг (без ПДВ). Середня ціна була на рівні 9,82 грн./кг.

Наразі особливої уваги потребує вирішення питань експорту молочних продуктів. Адже їх запаси на складах накопичуються і якщо в березні активно діяли державні програми закупівлі, то зараз цей напрямок реалізації став більш млявим. Переробники покладають надії на те, що запрацюють схеми реалізації молочних продуктів через Європу.

На сьогодні, коли шляхи до основних споживчих ринків для нас закриті, скасування митного регулювання та лібералізація торгівлі з ЄС для української молочної продукції будуть вкрай доречним. Це дасть можливість для українських молокопереробників більше продавати на зовнішніх ринках — як напряму до Європи, так і транзитом.

Напрацювання цих маршрутів потребує певного часу. А попереду сезон великого молока, який теоретично може тиснути на ринок. Проте, чи буде в Україні цьогоріч сезон великого молока, — велике питання. Адже надої на фермах будуть жорстко регулюватись — як виробниками, так і воєнними обставинами. При цьому, як свідчать молокопереробні підприємства, у кінці квітня почав зростати попит з боку харчової промисловості на сухе молоко та масло.

Подальший розвиток подій на українському молочному ринку буде залежати, найперше, від подій та успіху на фронтах, а також від можливості організації експорту.

Варто розуміти, що внутрішній попит ставатиме обмеженішим через закінчення заощаджень українців та традиційне зниження споживчого попиту на молочні продукти влітку. При цьому собівартість виробництва молока продовжує зростати, як і в більшості країн світу. Здорожчання паливно-мастильних матеріалів, що займають найбільшу частку у собівартості молока-сировини для заводу, а також другу за значимістю для фермера, буде значно обмежувати ефективність ведення молочного б