Органічне вирощування овочів

Органічне овочівництво — це спосіб вирощування овочів без використання хімікатів. Зараз органічні харчові продукти стають більш популярними та на такий метод вирощування переходять не тільки прості городники, а й досвідчені фермери. Адже все більше людей переходять на здоровий спосіб життя і більш пильно стежать за якістю вживаної їжі.

Попит на органічні овочі зростає і з кожним роком відкривається все більше нових магазинів і ринків, які спеціалізуються на продажу такого типу продуктів. Також органічне землеробство не дозволяє забруднення навколишнього середовища. Все, що для цього буде потрібно — це змінити точку зору на деякі прості речі і які саме, читайте у цій статті.

Органічний спосіб вирощування

В Україні з 70-80-х років широко застосовуються інтенсивні технології вирощування, які дозволяють отримувати високі врожаї. Але при неправильному веденні даний спосіб привів до погіршення стану навколишнього середовища, а саме до виснаження природних ресурсів, зниження родючості ґрунту, знищення малих водойм і забруднення природи токсичними речовинами.

Також вживання харчових продуктів, вирощених з використанням великої кількості «хімії», привело до погіршення здоров’я людей в цілому. Тому вчені зараз шукають шляхи отримання якісних харчових продуктів з мінімальним використанням шкідливих речовин.

У багатьох країнах зараз дуже популярне “біологічне” або так зване “органічне землеробство”, яке несе під собою відмову від застосування мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин, стимуляторів росту і т.д.

Органічні овочі на прилавку магазину

Органічне землеробство передбачає використання виключно природних ресурсів ґрунту, органічних добрив, біологічних засобів захисту рослин, якісного насіння і т.д.

Переваги органічного овочівництва:

• покращений смак продуктів шляхом свіжості та відсутності пестицидів;
• здорове харчування;
• зниження впливу шкідливих хімічних речовин на навколишнє середовище.

Чому ж тоді органічне овочівництво так не популярно і чому «чисті» овочі коштують дорожче звичайних? Тому що, при даному методі врожаї овочів значно нижче. Крім того, фермерам варто сертифікувати свою продукцію як «Еко» і пройти перевірку і різні інстанції, щоб це довести. Фермера, які вирощують органічні овочі повинні дотримуватися суворих правил по виробництву і переробленні сертифікованих органічних продуктів.

Звичайно ж в домашніх умовах, город органічного землеробства не матиме даних проблем. Також Ваша сім’я буде харчуватися якісними та смачними продуктами, і Ви не будете «забруднювати» природу.

Грунт

З чого ж почати органічне землеробство? Звичайно ж з вибору ділянки. Професійні господарства перед посівом або посадкою рослин проводять агрохімічний аналіз ґрунту для визначення чистоти ґрунту від хімічних сполук, вмісту гумусу та елементів живлення, гранулометричного складу і т.д.

На підставі аналізу визначають придатність ґрунту для вирощування «чистих» овочів. Адже якщо він буде бідним на елементи живлення в найближчі роки отримати пристойний урожай буде не просто без застосування мінеральних добрив.

Сівозміна

Органічне землеробство базується на охороні навколишнього середовища. Тому щоб не виснажувати ґрунт і уникнути частого розвитку хвороб і шкідників варто звернути увагу на попередню культуру. Оскільки багато близькоспоріднених рослин уражаються одними й тими ж хворобами й шкідниками, не варто садити їх там, де раніше росли їхні родичі.

Таблиця для підбору попередників для овочів

Правильне сусідство

Овочівникам давно було помічено, що у кожної рослини є сусіди, які позитивно впливають на їх зростання і розвиток. Також одні культури, можуть негативно впливати на стан інших.

Також при плануванні ділянки та схеми посадки необхідно враховувати біологічні особливості культур. Наприклад, шпинат і щавель відмінно будуть себе почувати в тіні від кукурудзи, а якщо висадити салат або редис поруч з динею, у вас рано звільниться місце під довгі батоги баштану. Знання цих особливостей дозволяє економно використовувати кожен шматочок землі.

Включіть в посіви ароматні трави! Адже вони є не тільки приправою для кулінарних страв, а й здатні відлякати різних шкідливих комах. Крім пряних трав, в город між овочами рекомендується висаджувати квіти. Вони є окрасою ділянки, приманюють корисних комах або відлякують своїм ароматом шкідників.

Таблиця. Рекомендовані і небажані сусіди овочевих культур

Застосування добрив

Внесення добрив допомагає рослинам рости швидше і формувати високий урожай. Розгляньмо якими ж добривами можна підвищити родючість ґрунту при вирощуванні органічної продукції:

1. Гній і перегній. Відповідно для вирощування чистих від хімікатів культур використовують біологічні та органічні добрива. Такі добрива містять у собі перепрілий гній тварин, що поїдають рослини (кроликів, коней, овець, курей), а також розфасовані органічні добрива, які є у продажу в магазині. Мінусом використання таких добрив є те, що в них може міститися насіння бур’янів, яйця шкідників або спори грибкових хвороб. Тому краще обробити гній біопрепаратами — Гаупсин, Нематофагін або сумішшю Боверин і Метарізин. Ці біопрепарати використовують для боротьби з ґрунтовими шкідниками. А препарати ЕМ-1, Байкал, Триходермін, Фітоцид і їм подібні, прекрасно перероблять гній в добриво. Також якщо вкрити гній або компостну купу, вони нагріються і в них загине насіння бур’янів.
2. Торф. В Україні в основному використовують низинний торф. Він допомагає зробити ґрунт більш пухким та містить азот. Торф дуже сильно впливає на кислотність ґрунту і з цим потрібно дуже акуратно працювати.
3. Сидерати або «зелені добрива» – це рослини, які вирощують з метою закладення в ґрунт в молодому віці для поліпшення структури ґрунту, його збагачення азотом, іншими важливими елементами, а також зниження засміченості бур’янами. У якості сидератів використовують гірчицю, рапс, жито, буркун, еспарцет, конюшину, люпин, горох, боби й т.д. Особливо корисні для ґрунту бобові рослини, оскільки на їх коренях є бульбочкові бактерії, які фіксують атмосферний азот.
4. Компост. У домашніх умовах обов’язково зробіть компостну яму, в якій будуть розкладатися органічні речовини. В яму можна кидати суміш з листя і садових обрізків, скошену траву і різні харчові відходи, наприклад яєчна шкаралупа або кавова гуща. Також в спеціалізованих магазинах можна придбати засоби для компостування або готовий компост.
5. Вермикомпост або біогумус — продукт перероблення органічних залишків каліфорнійськими або дощовими хробаками.

Для підгодівлі використовують органічні добрива, створені на основі гуматів і органічних комплексів мікроелементів.

Посадковий матеріал

Для отримання органічно-чистих овочів важливо подбати про якість посадкового матеріалу. Для цього вибирайте насіння, яке не було протравлене. Також існує офіційно сертифіковане насіння, яке були вирощене без застосування пестицидів. Також для профілактики появи захворювань вибирайте стійкі сорти та гібриди.

При виборі саджанців або розсади подивіться чи немає на них в’янення, плям, нетипової форми й т.д. По можливості зверніть увагу на коріння, воно повинне бути добре розвиненим та пофарбованим в білий колір. Уникайте рослин, які вже почали розпускатися або мають квіти. Якщо немає іншого вибору, відщипніть бутони перед посадкою, щоб енергія рослини пішла на закладку нових коренів.

Боротьба з бур’янами без гербіцидів

Бур’яни не тільки конкурують з рослинами за воду і поживні речовини, але і можуть залучати шкідників і бути розсадником хвороб.

Для попередження появи бур’янів, потрібно мінімально турбувати ґрунт. Не варто глибоко перекопувати ґрунт, щоб насіння довше залишалися в сплячому стані. А у верхньому шарі землі все насіння активно проростає в перші 2-3 роки. І в цей період потрібно активно його полоти, не даючи цвісти й плодити. Зазвичай після цього популяція бур’янів значно знижується.

Інший вид знищення бур’янів — це вогонь. На культурні молоді пагони одягають банку, а все інше спалюють газовим пальником. Буває так, що насіння культурних рослин ще не проросло, а бур’ян росте повним ходом. В такому випадку, палити вогнем потрібно так, щоб не допустити перегріву землі, інакше молоді проростки культури можуть не зійти.

Досить ефективний метод боротьби — це боронування. Бур’яни проростають дуже тоненькими стеблинками (фаза ниточки) і їх коренева система дуже слабка. Боронування дозволяє висмикнути ниточки з ґрунту і знищити коріння сонцем. Можна боронувати картоплю, кукурудзу, цибулю, моркву й інші овочі. Даний процес можна проводити до того моменту поки не почнуть ламатися стебла культури. Наприклад, картоплю можна боронувати понад 7 разів до висоти культури 15 см.

Також розв’язати проблему з бур’янами добре допомагають сидерати. Ці “зелені добрива” зазвичай ростуть суцільним посівом і глушать ріст бур’янів. До того ж перекопування сидерату не тільки вб’є бур’ян, але збільшить вміст органіки в ґрунті.

Для зменшення кількості бур’янів, ґрунт можна покрити мульчею шаром в 3-5 см. Вона створить бар’єр, який запобігає потраплянню сонячних променів і як наслідок проростання бур’янів. Як мульчу можна використовувати солому, тирсу (тільки листяних дерев і які не мають великий вміст дубильних речовин) або агроволокно. Перші два розкладаються в ґрунті й послужать відмінним органічним добривом.

Щоб на час забути про кукіль, можна покрити мульчуючим матеріалом або чорною плівкою всю ділянку на 6-12 місяців. За цей час під мульчею бур’яни будуть проростати й відразу ж гинути не розмножуючись.

Особливості поливу

Вологе листя, особливо вдень або ввечері, викликає розвиток хвороб, а надмірна волога в прикореневій зоні — до кореневих гнилей. Найкраще використовувати полив за допомогою крапельного зрошення, оскільки в такому випадку вода буде надходити унормовано виключно в прикореневу зону.

Також при даному способі не поливаються міжряддя, що зменшує кількість використовуваної вологи та не провокує ріст бур’янів. Для мінімізації шкоди до навколишнього середовища застосовуйте багаторічну трубку, вона дорожча, але набагато довше прослужить.

Захист від хвороб і шкідників

Використання хімічних пестицидів при вирощуванні органічних овочів неприпустимо. Тому в першу чергу варто попередити появу хвороб і шкідників на рослинах.

Профілактичні заходи боротьби:

• Сівозміна;
• Ретельне видалення рослинних залишків і бур’янів;
• У теплиці — провітрювання і підтримання оптимальної температури й вологості повітря;
• Посів і посадка здорового від хвороб насіння та розсади;
• Вирощування генетично стійких до хвороб сортів і гібридів овочів;
• Своєчасна посадка відповідно до біологічних потреб культури;
• Оптимальна густота посіву або посадки для вентилювання і правильного формування рослин;
• Мінімізація травмування культур під час догляду за ними;
• Посадка квітів та трав, які відлякують шкідників.

Якщо все-таки хворобу або шкідника виявлено на рослині, варто видалити хворі частини або всю рослину з поля. Заражені рослинні залишки не можна кидати в компостну яму, оскільки вони в майбутньому спровокують розвиток патогену.

Для боротьби зі шкідниками самим органічним і простим способом є збір комах вручну. В іншому, випадку можна обробити рослини біологічними препаратами, які продаються в спеціалізованих магазинах або звернеться до народних методів і приготувати суміш для обприскування самостійно.

У наших статтях в розділах «Шкідники овочів» і «Хвороби овочів» можна знайти біологічні та народні методи боротьби зі шкідливими організмами на рослинах.

Органічне землеробство має масу переваг, особливо для домашнього вирощування. Тому дотримуйтесь наших порад і насолоджуйтеся якісною продукцією, яка буде приносити тільки користь для здоров’я.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Як вирощувати врожай з мінімумом води. Розповідає українский фермер з Оману

Василь Сокирський має в Омані 350 га землі, з них під зрошенням — 140-145 га. Загалом тут рости може лише там, де поливають. Тобто фермер вирощує їжу в пустелі. Після підриву Каховської греблі ми поговорили з Василем, щоб дізнатися, як можна щайматися фермерством у спеку й за відсутності води. Василь добре обізнаний з українскими реаліями, тому його досвід та спостереження можуть бути цінними для українських фермерів і холдингів.

У 2016 році я створив власну ферму в Омані й почав на ній працювати.

Перша ферма була для вирощування люцерни — кормової культури, а потім я перейшов на вирощування овочів та ягід. Вирощую також суданську траву — основний кормовий ресурс для місцевої худоби. З фруктів вирощуємо фініки. Зараз моя ферма — 350 га, з них під зрошенням — 140-145 га. Загалом тут рости може лише там, де поливають.

Країна без дощів

За площею Оман лише вдвічі менший за Україну. Але загальна площа, на якій займаються вирощуванням сільгоспкультур, становить лише 22 тис. га. Для України це площа двох великих ферм.

Використання води у сільському господарстві Омана та України істотно відрізняється. Бо в Україні іноді йдуть дощі навіть у південних регіонах, а в Омані їх не буває взагалі. Якщо тут трапляється дощ — це велика подія раз на три роки.

Зернові

До того ж дощ тут може трохи проморосити, на жодний водний баланс це не впливає. Сільське господарство у країні повністю перебуває під зрошенням. Плюс в Омані основний період вирощування — це зима, бо взимку прохолодніше, ніж улітку.

Літом займатися сільським господарством в Омані майже неможливо через дуже високу температуру, яка може сягати 53-55 °C. При такій температурі не виживає нічого, особливо якщо посіяти щось молоде. Рослини з розвинутим корінням ще можуть якось зберегтися, перейти на сплячий режим, зменшивши листя і зростання, проте здебільшого вони гинуть або не дають урожаю.

Бо при високій температурі не засвоюється велика кількість мікроелементів. В Україні інша ситуація. Зима — це період, коли накопичується волога, грунт насичується вологою.

Ще один важливий момент — вологість повітря. В Омані вологість повітря приблизно 40%. В Україні в середньому — близько 70 %. При такій вологості може виникати роса і грунт отримає певну вологість. У Омані таке неможливо. А якщо грунт не зволожується, він висихає повністю, зовсім не тримає вологи.

Щодо Херсонщини, то якщо там вирощували зернові рослини, то без поливу, найімовірніше, їх не вдасться більше вирощувати або врожайність впаде із 40 ц до 15 ц з 1 га чи й менше. Власне, як і в Омані. Я і торік, і цього року намагався вирощувати тут пшеницю, на конкурентну світову ціну вона не вийде, але Оман надає певні дотації саме на вирощування пшениці — щоправда, обмежені.

В Україні ціна на пшеницю нижча за світову, тому якщо світова ціна 360 доларів, то в Україні оптова продажна ціна на елеваторі може бути й 180 долів, тобто вдвічі нижча за світову ціну. Але й собівартість української пшениці нижча, бо в багатьох регіонах її не потрібно поливати, а де потрібно — воду постачали каналами і її транспортування й саме зрошення не було таким затратним.

Ну і якщо мені в Омані треба поливати щодня або через день, то в Україні можна робити полив раз на тиждень — і цього буде достатньо. Бо навіть на українському півдні температура хоча й може сягати 40 °C, але водночас там висока вологість.

Овочі

Вирощувати овочі можливо, і вони можуть бути конкурентними.

Наприклад, у мене знайомий вирощує в Черкаській області кавуни, то він поливає їх раз на тиждень. Я в цей час вирощую дині й поливаю щодня по 8 год під краплею. Тому відмінність в Україні й Омані у споживанні води дуже істотна.

Але сільське господарство без води неможливе.

В Омані як таких придатних грунтів для вирощування немає. Шар грунту, на якому можна щось вирощувати, становить від 20 см до 30 см. Нижче йде кам’яна вапнякова плита. Для кращого розуміння — це фактично як бетонна плита, на якій насипано 20-30 см піску. І ось ці кілька десятків сантиметрів — весь простір, де може зберігатися волога й росте коріння рослин.

Де взяти воду?

В Україні більшість грунтів — це шар від 1,5 м до декількох десятків метрів. Коріння рослин, якщо, наприклад, брати ту саму люцерну, — може сягати до 15 м, а в середньому коренева система — 2 м. І відповідно шар вологи, з якого коріння може відбирати вологу, в Україні значно більший.

На українському півдні трохи інша ситуація. Дощів там менше, ніж на півночі. До того ж шар грунту там може бути не такий потужний, особливо ближче до моря. Звичайно, там залишається можливість капілярного підйому води (підйом води вгору дрібними порами в землі через різницю тиску — ТЕКСТИ) з глибших шарів.

Але цей ресурс не нескінченний. Якщо вода не поповнюватиметься, то за рік чи два ці грунти виснажаться і просто висохнуть. Кількість води, накопичена у грунті раніше, просто зменшиться й вона опуститься нижче, що припинить капілярні зв’язки й вода не зможе потрапляти у верхні шари. Тому зовнішній полив там має бути обов’язковим.

Як варіант можна вирощувати рослини, що не потребують багато води. Це можуть бути певні види овочів. Або висаджування чагарникових рослин, які створюватимуть тінь, затримуватимуть вологу і не давати вітрам її забирати. Адже через високу швидкість вітру швидкість випаровування збільшується. Власне через це свого часу було створено лісосмуги між полями.

Це за аналогією з банею, коли хтось починає над вами махати віником, холодний шар повітря навколо вас зникає й ви швидше прогріваєтеся. Те саме відбувається з грунтом. Тому якщо залишати грунт без нічого, це також призведе до ерозії. Спочатку грунт висихає, потім перетворюється на пил, а потім починаються пилові бурі.

Найменше з рослин у мене споживає трава. В Омані вирощують так звану “суданську” траву — і я можу поливати її десь раз на тиждень, вона виживає в умовах Оману. І вона є харчовою базою для тварин. Протеїну в неї, звичайно, лише 6 %, порівняно з кукурудзою чи люцерною, де протеїну 18-20 %, але її все одно можна вирощувати.

Так і на Херсонщині, де перед тим, як було зроблено зрощення, був степ і росла трава. Тому, можливо, є сенс перетворити ці землі на пасовища. Це до того, як зменшити на цих грунтах ерозію та отримати якийсь прибуток.

Будь-яка рослина, що ростиме, з одного боку, споживатиме ресурси землі, а з іншого — втримуватиме її від ерозії. Вона створюватиме тінь, якусь конденсацію й банально затінятиме грунт від висихання. Тому навіть дикорослі рослини тут можуть допомогти. Бо бур’яни найбільш сприятливі до того клімату, в якому вони ростуть.

Свердловини

Якщо орієнтуватися лише на воду зі свердловин, то затратна частина, звичайно, буде більшою. Будь-яка вода, яка є на поверхні, — завжди найдешевша. Зробити канал і забетонувати його — значно дешевше, ніж видобувати воду зі свердловини, використовуючи електроенергію. Вартість 1 куб. м води в Омані, де її качають зі свердловин, у середньому становить 1,1 кіловата електроенергії, з урахуванням плеча доставки 1,2 кіловата.

І тут ще важливо, звідки ви берете цю електроенергію. Якщо з мережі — це один тариф, якщо працюєте на дизельгенераторі — то ціна води втричі вища. В Україні вартість 1 куб. м може бути 0,1 кіловата, особливо там, де вода тече каналом самопливом.

А зі свердловиною ще треба враховувати, скільки максимально води вона може дати, а також скільки загалом води можна відібрати з цієї території. Тобто якщо ви робите одну свердловину на 1 км кв., вона, може, й не впливатиме на загальний баланс води. Але якщо грунтові води не будуть поповнюватися, то з певним часом їхні обсяги зменшуватимуться.

Відповідно, це вплине й на рівень цих вод. Почнете видобувати з глибини 40 м, а через рік спуститеся вже на 50 м, бо загальне поповнення грунтового шару води не відбувається так швидко.

Плюс максимальна кількість води, яку можна відкачати. Оман — це колишнє морське дно, тут весь грунт — це фактично кам’яна порода, структура якої схожа на київський торт. Шари щільного матеріалу, а між ними — шари такого крихкого бутового каміння. І ось між ними вільно протікає вода, і якщо я відбираю 100 сто кубометрів води зі свердловини на годину, то у мене практично навіть рівень води не падає, так швидко вода поповнюється.

В Україні глинисті грунти, і фільтрація води у грунті відбувається не так швидко. Тобто вода не так швидко заповнює свердловини собою. Тому якщо такими темпами, як я в Омані, качати воду в Україні, то вона закінчиться дуже швидко. Через це треба буде використовувати більше насосів для зрощення.

Але в загальному на свердловинах можна працювати певний період часу. Десь впродовж 5 – 6 років це не сильно вплине на регіон. Але з часом рівень грунтових вод понизиться, і воду буде важче добувати, якість води знижуватиметься, з часом це призведе до водного виснаження землі, якщо не буде повноцінного поповнення.

Для порівняння – собівартість пшениці, яку я виростив в Омані, звичайно на воді зі скважин, так от її собівартість склала приблизно 700 доларів за тонну, при ринковій ціні десь 360 доларів. В Україні це значно менше. За рахунок того, що споживається менше води, менше трудозатрат на догляд, і самі грунти родючіше, потребують меншої кількості добрив.

Помідори

Моя думка з приводу українського півдня – продовжувати займатися частково овочами, які не потребують такої кількості води. Але припинити займатися вирощуванням кормових культур та зернових. І перші, і другі – вони дуже затратні по воді. Серед овочів – бахчеві, томати, все, що може рости в парниках. Просто для овочів не треба зрошувати всю площу, треба зрошувати лише де є корінь.

Парники – вони також зменшують витрату води. Волога накопичується всередині самого парника і за рахунок цього є можливість її зберегти. У мене так само на фермі є парники, я там вирощую огірки. Вони дуже вибагливі до вологи, тому якщо їх вирощувати на сонці, вони будуть як мариновані. Також у парниках вирощую перець.

Щодо томатів – то вони здатні витримувати справді високі температури. От прямо зараз у мене 46 градусів температура – і нічого, помідори ростуть. Є просто сорти більш стійкі до засухи, високих температур. Помідори я можу збирати три рази на рік, зараз у мене це вже третій врожай.

З площі у десять гектарів у мене зараз виходить порядка дві – три тонни на день. Загалом, моєї ферми вистачає, щоб повністю наситити ринок трьохсоттисячного міста помідорами.

Дині

Плюс зараз у мене ростуть дині, за кілька днів вже почнеться врожай динь.

Їх так само тут можна отримувати три врожаї на рік. Більшу частину часу вони можуть поливатися один – два рази на тиждень, і лише коли достигають потребують інтенсивного поливу. Але це лише один місяць. Мій знайомий з України, який теж займається динями, він пробурив скважину, накопичує її у басейні, і вже звідти потихеньку їх поливає.

Це, до речі, ще один спосіб – закачувати воду у ємності, а потім з цих ємностей крапельно зрошувати. Ставиться сонячна електростанція, вона протягом сонячного дня набирає воду зі свердловини у якусь ємність, і вже потім з цієї ємності насосом вода подається для крапельного поливу. А якщо це ще все знаходиться під накриттям, у парнику – це буде справді вигідно.

Але для цього потрібні інвестиції. Сам парник – це недешеве задоволення і потребує певних затрат на початковому етапі. Тобто без якихось державних субсидій і довгострокових кредитів це буде дуже важко зробити.

Сам крапельний полив – це недорога частина, є кілька варіантів систем крапельного поливу, є дешевші одноразові системі, де трубочки зроблені з нетривкого пластику, є більш довговічні. Але навіть дешевших вистачає на рік. У мене вартість крапельної системи складає десь близько 5 % від загальної собівартості продукції.

Якщо Україна планую перезапустити свої ірригаційні канали, то, звичайно, їх треба буде модернізувати і зробити закритими. Прокласти бетонні чи пластикові труби, по яким надходитиме вода. Це зменшить випаровування, а відповідно витрату води. Також треба оновити зрошувальні системи, які вже давно використали свій ресурс. Але, звичайно, все це потребує дуже значних капіталовкладень.

Як фермер опинився в Омані

Василь розповідає, що починав бізнес із компанії по виробництву ферментних препаратів, у тому числі для сільського господарства. Препарати дозволяли швидко компостувати органічні відходи, сприяли підвищенню родючості грунті. Проте, за його словами, це було мало цікаво кому в Україні, тому почалися пошуки іншого ринку:

“У 2013 році ми знайшли зв’язки з оманцями, і почали розробляти перший проект, щоб впровадити цю технологію саме в Омані. Так як ця країна є однією з найекстремальніших для ведення сільського господарства у світі.

Якби наша технологія показала свою ефективність там, то вона була б ефективною у будь якій частині світу. Спочатку ми розглядали Оман як такий тестовий полігон. Але у подальшому виявилося, що у Омані прибутковіше займатися сільським господарством, а не впроваджувати власну технологію”.